Провадження № 2/470/404/25
Справа № 470/933/25
01 грудня 2025 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Орлової С.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні 28 листопада 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
06 жовтня 2025 року позивач звернувся до суду з відповідним позовом, через підсистему "Електронний суд ЄСІТС", який підписаний його представником- Юхименком Ю.Ю., який діє на підставі довіреності від 02 січня 2025 року.
В позові зазначено, що 10 листопада 2020 року між ТОВ "Сучасний факторинг" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №10200895273, згідно якого відповідач отримав кредит на суму 20386,63 грн. Зобов'язання по сплаті кредитних коштів, відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 22 вересня 2025 року виникла перед позивачем заборгованість за кредитним договором №10200895273 у розмірі 16969.00 грн.
На підставі зазначеного позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Сучасний факторинг" заборгованість за кредитним договором №10200864060 у розмірі 16969.00 грн. Крім того, стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000.00 грн.
Представник позивача Юхименко Ю.Ю. (за довіреністю від 02 січня 2025 року) в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти заочного порядку розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов від неї не надходило, тому суд визнає її неявку неповажною, та вважає можливим згідно ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
З матеріалів справи убачається, що 10 листопада 2020 року відповідач підписав заяву про отримання споживчого кредиту, у якій просив ТОВ «Сучасний Факторинг» надати йому споживчий кредит на оплату товару та страхового платежу ( а.с.16-17).
На підставі вказаної заяви між ТОВ «Сучасний Факторинг» та відповідачем 10 листопада 2020 року було укладено кредитний договір №10200895273 (далі Договір), за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати кредит покупцю, а Покупець зобов'язався повернути кредит та внести плату за користування кредитом в розмірі, порядку та умовах, визначених Договором.
За п.3.1 Договору позивачем відповідачу було надано кредитний продукт: Розстрочка 6-24. Відповідно до п.п.3.2, 3.6,3.7 Договору сума кредиту склала 20386 грн 63 коп, строком користування на 24 місяці, при цьому вартість товару становила 18683 грн. За п.п.3.8 - 3.10 Договору плата за користування кредитом складається: з річних відсотків за користування кредитом у розмірі 0.01% від суми кредиту. Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 49.43% річних від загальної суми кредиту, та щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 4.5% від суми кредиту. Розмір щомісячного платежу по погашенню тіла кредиту та плати за користування кредитом, який відповідач зобов'язався сплачувати до 10 числа кожного місяця становив 849 грн 48 коп з моменту укладення кредитного договору до 10.05.2021 року, а з 11.05.2021 року - 1766 грн 88 коп (а.с.13-15). Того ж дня відповідач підписавПаспорт споживчого кредиту, а також Графік платежів та основні умови кредитування, який є Додатком № 1 до Кредитного договору про надання споживчого кредиту № 10200895273 від 10.11.2020 року відповідно до якого зобов'язався сплатити кредит щомісячними платежами починаючи з 10.12.2020 року по 10.11.2022 року ( а.с.15-16,17-18).
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №10200895273 від 10.11.2020 року складеної позивачем, заборгованість відповідача станом на 08.09.2025 року становить 16969 грн, яка складається з 8363 грн 67 коп - заборгованості за тілом кредиту, 8605 грн 33 коп - заборгованості за комісією. За період з 10.11.2020 року по 10.11.2022 року відповідачем було сплачено 18843 грн ( а.с.12).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, у встановлені строки (терміни) виконання зобов'язання.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка складається з заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за комісією.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 8605 грн 33 коп суд доходить наступного.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі,пункту 4 частини першої статті1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті12Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати від 13 липня 2022 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 14-44цс21).
Відповідно до п.3.8 розділу 3 Кредитного договору №10200895273 підписаного відповідачем передбачено сплату комісії за управління кредитом в розмірі 4,5% від суми кредиту щомісяця, що відповідно до Графіку платежів та основні умови кредитування, який є Додатком № 1 до Договору, становило у грошовому еквіваленті, починаючи з 10 червня 2021 року 917 грн 40 коп.
Однак розмір комісії за управління (обслуговування) кредиту встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.
Таким чином, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.
Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд доходить висновку про те, що положення кредитного договору №10200895273, укладеного 10 листопада 2020 року між сторонами, щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Вказаний висновок ґрунтується на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 14-44цс21) та узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду висловленою у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22)
Оскільки умови договору щодо обов'язку здійснення платежів по комісії є нікчемними, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої комісії у загальному розмірі 8605 грн 33 коп.
Крім цього, з виписки з особового рахунку за кредитним договором №10200895273 убачається, що відповідачем в рахунок погашення кредиту здійснювались платежі на сплату як тіла кредиту так і комісії за управління (обслуговування) кредиту, загалом за період з 11.01.2021 року по 10.02.2022 року було сплачено 18843 грн 40 коп. Відповідно до вимог статті 216 ЦК України щодо застосування наслідків нікчемного правочину платежі здійсненні відповідачем за управління (обслуговування) кредиту мають бути зараховані на погашення іншої заборгованості відповідача за кредитним договором, а саме заборгованості за тілом кредиту. З огляду на зазначене, оскільки заборгованість відповідача за кредитним договором №10200895273 року за тілом кредиту становить 8363,67 грн, то з урахуванням сплачених відповідачем 18843 грн 40 коп, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, оскільки вона сплачена останнім у повному обсязі.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 282 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Березнегуватським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» : адреса місцезнаходження: індекс 01024, вул. Велика Васильківська, 39-А м.Київ, ЄДРПОУ 35310044.
Відповідач: ОСОБА_1 : адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя С.Ф. Орлова
Повне заочне рішення складене 01 грудня 2025 року.