Провадження № 2/470/300/25
Справа № 470/691/25
01 грудня 2025 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Орлової С.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні 27 листопада 2025 року в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди,
29 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом до відповідача у якому зазначив, що він є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Біла Криниця Миколаївської області, внаслідок артилерійського обстрілу здійсненого військовими збройних сил російської федерації. За фактом вчинення кримінального правопорушення було зареєстроване кримінальне провадження за ч.2 ст.438 КК України, як порушення законів та звичаїв війни. Відповідно до довідки про причину смерті від ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 загинув через численні осколкові поранення внаслідок вибуху, перебуваючи в цивільному будинку. Внаслідок втрати батька, що загинув через військову агресію російської федерації проти України, позивачу було заподіяно моральної шкоди. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації на його користь 15000000 грн моральної шкоди.
Позивач в судове засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, не заперечував проти заочного порядку розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у тому числі шляхом опублікування оголошення на сайті суду, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим згідно ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.
З матеріалів справи, а саме з копії свідоцтва про народження позивача, виданого повторно 10 вересня 2002 року Комсомольським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Херсона та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00052966597 убачається, що батьком позивача є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.9,21-22).
Відповідно до довідки виданої 09 жовтня 2025 року Мурахівським старостинським округом № 2 Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області ОСОБА_2 не був зареєстрований, але фактично проживав за адресою АДРЕСА_1 з 14 травня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.34).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер в с.Біла Криниця Баштанський район Миколаївська область, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 13 грудня 2022 року Баштанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.13). Причиною його смерті є численні уламкові поранення тіла внаслідок вибуху (а.с.10).
28 вересня 2022 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження № 22022150000001729 за ч.2 ст.438 КК України, за фактом того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 невстановлені особи з числа військовослужбовців зс рф здійснили артилерійський обстріл населеного пункту с.Біла Криниця Березнегуватського району Миколаївської області, внаслідок чого від отриманих поранень по АДРЕСА_2 загинув ОСОБА_2 ( а.с.11).
З копії спадкової справи №51/2023, зареєстрованої в книгу обліку і реєстрації спадкових справ 1 травня 2023 року за №136 приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу, позивач заявою від 31 травня 2023 року повідомив про відмову від прийняття спадщини, що залишилась після смерті батька. Спадщину за заповітом, що залишилась після смерті ОСОБА_2 прийняла його донька ОСОБА_3 , якій було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом ( а.с.39-96).
Судом встановлено, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією відповідача проти України.
Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
Постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" №337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків". З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами російської федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
Згідно Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які затверджені Верховною Радою України, в Україні запроваджено воєнний стан.
Згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року №75 (зі змінами) затверджено перелік територіальних громад, які розташовані в зоні проведення воєнних дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), згідно вказаного переліку станом на 17 серпня 2022 року Березнегуватська селищна територіальна громада, до складу якої входить зокрема с.Біла Криниця, входила до переліку громад розташованих у районні проведення воєнних (бойових) дій.
Здійснення рф збройної агресії проти України є загальновідомим фактом, що визнано на міжнародному рівні, а тому в порядку визначеному ч. 1ст. 82 ЦПК України є таким, що не потребує доказуванню.
Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 року по справі № 760/17232/20-ц, у постанові від 14.04.2022 року по справі № 308/9708/19 дійшов висновку, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію щодо України, окупувавши частину території України, порушила чисельну кількість міжнародних норм та правил, в тому числі норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 року та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
Пунктом 2 Будапештського меморандуму Російська Федерація взяла на себе зобов'язання разом зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії і Сполученими Штатами Америки утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
У відповідності з Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 року, які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці.
Таким чином, держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров'я людини, а також нанесення шкоди її майну.
Російська Федерація, порушивши наведені міжнародні норми, вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому не має судового імунітету в частині вимог про відшкодування шкоди.
Аналогічні за змістом правові позиції викладені Верховним Судом у справах №490/955/19 постанові від 28.07.2022, № 311/498/20 постанова від 22.06.2022, № 428/11673/19 постанова від 18.05.2022 Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.09.2022 по справі № 990/80/22.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
За нормами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) N 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Право на життя передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділу ІІ Конституції України.
Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1,2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01.08.1975р., договори укладені між Україною та Росією в тому числі про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, а тому є на переконання суду державою-агресором.
Згідно ст.ст.1167, 1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
В абзаці другому пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювала, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Тобто, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом.
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі № 686/13212/19.
Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначав, що у зв'язку з втратою батька, який загинув в результаті військової агресії російської федерації він відчував безперервний, невгамовний душевний біль та страждання, втратив душевний спокій, тобто зазнав моральних страждань які оцінує у 15000000 грн.
При визначенні грошової компенсації моральної шкоди слід враховувати те, що: дійсно внаслідок військової агресії рф проти України особа може зазнавати (зазнала) моральної шкоди; законодавець в статті 23 ЦК передбачив відкритий перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру грошової компенсації (характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості); розмір грошової компенсації моральної шкоди завданій особі внаслідок військової агресії рф проти України може відрізнятися, залежно від того, на які обставини завдання моральної шкоди посилається позивач та які обставини враховані судом при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди; такими обставинами може бути, зокрема: смерть близьких осіб, каліцтво особи чи близьких осіб; місце проживання особи (різняться відчуття осіб, що проживають на території проведення бойових дій чи осіб далеко від цієї території); пошкодження або знищення рухомого майна; права які порушені внаслідок військової агресії рф проти України тощо.
Таким чином, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні (у разі, якщо шкода відшкодовується за наявності вини).
При цьому, на потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Відповідно до ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд зауважує, що загальновідомим є факт збройної агресії рф проти України, однак позивач не звільняється від доведення наявності моральної шкоди та причинного зв'язку між нею та протиправними діями рф, що є обов'язковою умовою цивільно-правової відповідальності за спричинену моральну шкоду, а також розміру завданої моральної шкоди.
Суд не ставить під сумнів наявність психотравмуючих наслідків збройної агресії російської федерації для кожного громадянина України, разом з тим, з огляду на вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 15 000 000 (п'ятнадцять мільйонів) гривень, доходить висновку що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що йому було завдано душевних страждань та немайнових втрат, їх характеру, тривалості та глибини, істотності вимушених змін, зокрема, висновків спеціалістів, експертів щодо погіршення його психоемоційного стану та наявності причинного зв'язку між таким станом та збройною агресією рф, які б слугували для задоволення позову саме в розмірі 15 000 000 гривень.
З огляду на зазначене, враховуючи глибину душевних страждань та негативних емоцій, яких зазнав позивач внаслідок дій відповідача і загибелі батька, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 20000 грн в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Відповідно до ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір» станом на час подання позову позивач повинен був сплатити судовий збір за ставкою: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15 140,00 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації на користь ОСОБА_1 20 000 (двадцять тисяч) грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації на користь держави Україна 15 140 ( п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Березнегуватським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 - адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації : адреса місцезнаходження: індекс 119991, вул. Житня, буд. № 14, будівля, № 1 м.Москва.
Суддя С.Ф. Орлова
Повне заочне рішення суду складене 01 грудня 2025 року.