27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 761/36710/15-к
провадження № 51-3038 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110040001112, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелаурі Самтредіа Республіки Грузія, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі пункту «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» звільненого від відбування покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю, що останнім вчинене вказане кримінальне правопорушення.
Вирішено питання речових доказів у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року виправдувальний вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, вчинених за наступних обставин.
На початку 2014 року (точної дати не встановлено) у м. Біла Церква Київської області (точного місця досудовим розслідуванням не встановлено) Особа 1, яку ухвалою суду від 30 серпня 2021 року оголошено в розшук у зв'язку із ухиленням від явки до суду, вступила у злочинну змову із ОСОБА_6 та невстановленою особою з метою заволодіння грошовими коштами шляхом обману.
При цьому Особа1, ОСОБА_6 та невстановлена особа розподілили між собою ролі у спільному злочинному плані, відповідно до якого вони повинні підшукати особу, яка за грошову винагороду зареєструється фізичною особою-підприємцем та відкриє рахунок у банківській установі на своє ім'я. У свою чергу, невстановлена особа, відповідно до відведеної їй злочинної ролі, повинна шляхом втручання через всесвітню мережу Інтернет у роботу системи «Клієнт-Банк» банківського рахунку, шляхом обману, здійснити формування платіжного доручення та перерахувати грошові кошти на відкритий фізичною особою-підприємцем банківський рахунок. Після перерахування грошових коштів, Особа1 та ОСОБА_6 повинні забезпечити зняття грошових коштів із рахунку фізичної особи-підприємця, розрахуватись із вказаною особою та передати зняті грошові кошти невстановленій досудовим розслідуванням особі.
У подальшому, Особа1 та ОСОБА_6 , виконуючи відведену їм роль у раніше розробленому плані, перебуваючи поблизу торгово-розважального центру на території Деснянського району м. Києва (точна адреса не встановлена) запропонували ОСОБА_7 , який не був обізнаний зі злочинним умислом останніх та невстановленої особи, зареєструватись фізичною особою-підприємцем та відкрити рахунок в банку на який будуть перераховані грошові кошти, які за матеріальну винагороду необхідно зняти та передати їм.
21 березня 2014 року у невстановлений час у приміщенні відділення ПАТ «ВТБ банк», розташованому по вул. Воровського, 24 у м. Києві ОСОБА_7 відкрито розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 та отримано грошові чеки для видачі готівки.
20 червня 2014 року близько 10 години невстановлена особа, перебуваючи у невстановленому місці, шляхом втручання через всесвітню мережу Інтернет в роботу системи «Клієнт-Банк» банківського рахунку Державного підприємства МВС Ремонтно-будівельного управління ГУМВС України в Київській області (далі - ДП МВС РБУ ГУМВС України в Київській області) № 2600520110160, відкритого в ПАТ «Юніон Стандард Банк», шляхом обману, здійснила формування платіжного доручення та несанкціоноване перерахування грошових коштів у сумі 300 000 гривень з банківського рахунку вказаної установи на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_7 .
Цього ж дня о 12: 20 год Особа1 та ОСОБА_6 привезли ОСОБА_7 до відділення ПАТ «ВТБ банк», розташованого по вул. Воровського, 24 у м. Києві, де останній заповнив грошовий чек на зняття готівки в сумі 149 000 гривень, передав його до каси відділення банку, де отримав зазначену суму готівкою. Вказані грошові кошти ОСОБА_7 передав Особі1 та ОСОБА_6 та отримав грошову винагороду в сумі 4 000 гривень.
Продовжуючи злочинні дії, аналогічним способом 23 червня 2014 року приблизно о 08:35 год Особа1 та ОСОБА_6 отримали 149 000 гривень від ОСОБА_7 , які він отримав у відділенні ПАТ «ВТБ банк», розташованому по вул. Воровського, 24 у м. Києві та передали ОСОБА_7 грошову винагороду в сумі 4 000 гривень.
Отриманими грошовими коштами Особа1, ОСОБА_6 та невстановлена особа розпорядились на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи вимоги скарги прокурор зазначає, що апеляційний суд, переглядаючи апеляційну скаргу прокурора про безпідставність, на його думку, виправдання ОСОБА_6 судом першої інстанції, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином її доводів та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без змін. Прокурор не погоджується з мотивами визнання недопустимими деяких доказів, зокрема, протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 січня 2015 року та протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 квітня 2015 року, обґрунтовуючи неправильність викладених судом висновків щодо цих доказів та їх допустимість і належність. Наводить інші доводи, які на його думку, свідчать про те, що суд апеляційної інстанції в цій справі не дав належної оцінки доводам апеляційної скарги сторони обвинувачення, а тому його ухвалу не можна вважати законною і обґрунтованою.
Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
За вимогами ст. 419 КПК України, в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких її визнано необґрунтованою.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов'язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Колегія суддів вважає, що при перегляді виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 , апеляційний суд не дотримався зазначених вимог.
Так, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, апеляційний суд належним чином не мотивував своєї ухвали, не навів обґрунтованого аналізу доводів, викладених у поданій скарзі, не співставив наявних у провадженні доказів, не надав відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження та неповного з'ясування обставин, які мали істотне значення для ухвалення законного рішення і могли вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість виправданого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Зміст ухвали апеляційного суду свідчить про залишення вказаним судом без обґрунтованих відповідей доводів апеляційної скарги прокурора щодо наявності в матеріалах справи доручення слідчого на начальника УБК МВС України від 03 вересня 2014 року про підтвердження повноважень у головного оперуповноваженого інспектора ОСОБА_8 на здійснення слідчої дії - пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі ОСОБА_7 19 січня 2015 року. Прокурор пояснював, що вказане доручення не долучалось до матеріалів судової справи та не досліджувалось в суді у зв'язку із тим, що стороною захисту не оспорювались повноваження головного оперуповноваженого інспектора ОСОБА_8 на проведення зазначеної слідчої дії. Окрім того, сумнівів щодо повноважень інспектора на проведення відповідної слідчої (розшукової) дії не виникало й у суду під час дослідження письмових матеріалів кримінального провадження.
Сторона обвинувачення також обґрунтовувала безпідставність визнання місцевим судом неналежним доказом протоколу пред'явленням особи для впізнання за фотознімками від 16 квітня 2015 року, відповідно до якого, ОСОБА_9 впізнав особу під № 4, а саме ОСОБА_6 , який спільно з чоловіком, на ім'я ОСОБА_10 приїздили до ОСОБА_7 та надавали останньому вказівку на реєстрацію ФОП ОСОБА_7 . Проте апеляційний суд в ухвалі не дав належної відповіді на ці доводи, обмежившись загальним формулюванням про те, що цим доказом не доводяться будь-які обставини, які указують на доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Крім того, апеляційний суд в ухвалі не виклав обґрунтованого мотивування власних висновків про наведені доводи сторони обвинувачення, які би ґрунтувалися на аналізі доводів апеляційної скарги, їх співставленні з висновками районного суду та зібраними у кримінальному провадженні доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 було здійснено формально, без належної перевірки наведених у апеляційній скарзі прокурора доводів та надання обґрунтованих відповідей на них. Апеляційний суд у своєму рішенні обмежився загальними фразами про безпідставність доводів сторони обвинувачення, без посилань на відповідні вимоги кримінального та кримінального процесуального закону та мотивів, з яких він виходив при постановленні ухвали. В зв'язку з цим рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України та, відповідно до ст. 438 КПК України, підлягає скасуванню, провадження - призначенню новому розгляду у вказаному суді, а касаційна скарга сторони обвинувачення - задоволенню.
Під час нового розгляду апеляційний суд повинен належно перевірити доводи сторони обвинувачення, наведені в апеляційній та касаційній скаргах, урахувати зазначене в цій постанові та прийняти законне, обґрунтоване та мотивоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3