27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 161/8149/18
провадження № 51-831км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
а також в режимі відеоконференції
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
особи, щодо якої закрито
кримінальне провадження ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030010000752, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2019 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на неї виконання низки обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Крім того, стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 2571 гривню 95 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, а також по 30 000 гривень - моральної шкоди та витрат на правову допомогу.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року вирок місцевого суду від 26 грудня 2019 року щодо ОСОБА_8 скасовано, перекваліфіковано її дії з ч. 1 ст. 121 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України
На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12018030010000752 - закрито.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 залишено без розгляду.
Суд апеляційної інстанції, встановив, що ОСОБА_8 25 лютого 2018 року о 04:07, перебуваючи у приміщенні нічного клубу «Версаль», розташованого на проспекті Президента Грушевського, 2 у м. Луцьку Волинської області, під час словесного конфлікту, умисно, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, завдала кілька ударів скляним келихом в обличчя ОСОБА_9 , заподіявши їй тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, різано-рвані рани обличчя (ділянка чола, верхньої повіки правого ока, брови, вилиці), які, відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 21 від 25 травня 2021 року, належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
У цьому провадженні також були постановлені такі судові рішення:
- ухвала Волинського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, якою вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 скасовано, перекваліфіковано її дії з ч. 1 ст.121 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України. Клопотання обвинуваченої ОСОБА_8 про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження задоволено. Звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, і на підставі ст. 417 КПК України кримінальне провадження закрито. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 залишено без розгляду.
- постанова Верховного Суду від 15 вересня 2022 року, якою ухвалу Волинського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року щодо ОСОБА_8 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
- ухвала Волинського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, якою вирок місцевого суду від 26 грудня 2019 року щодо ОСОБА_8 скасовано, перекваліфіковано її дії з ч. 1 ст. 121 КК України на ч. 2 ст. 125 України. Клопотання захисника ОСОБА_6 про звільнення обвинуваченої ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження задоволено. Звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, і на підставі ст. 417 КПК України кримінальне провадження закрито. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 залишено без розгляду.
- постанова Верховного Суду від 17 серпня 2023 року, якою ухвалу Волинського апеляційного суду від 31 січня 2023 року щодо ОСОБА_8 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції під час повторного розгляду не виконав приписів ст. 439 КПК України.
На переконання сторони обвинувачення апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та необґрунтовано перекваліфікував дії обвинуваченої ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 121 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.
Аргументуючи свою позицію, прокурор наголошує на тому, що без належної оцінки залишилися показання потерпілої ОСОБА_9 .
Крім цього, апеляційний суд необґрунтовано вказав, що висновки судово-медичного експерта № 196 від 01 березня 2018 року та № 333 від 03 травня 2018 року суперечать одне одному та в той же час залишив без уваги доводи про наявність суперечностей у висновку комісійної судово-медичної експертизи № 21 від 25 травня 2021 року.
Поміж вказаного, оскаржуване судове рішення, на думку сторони обвинувачення, взагалі не містить мотивів з яких суд апеляційної інстанції взяв до уваги висновок комісійної судово-медичної експертизи № 21 від 25 травня 2021 року, та відкинув висновки № 196 від 01 березня 2018 року та № 333 від 03 травня 2018 року.
Оскільки матеріалами кримінального провадження підтверджується, що ушкодження на обличчі потерпілої ОСОБА_9 є невиправними та можуть бути усунуті тільки шляхом оперативного втручання, то дії ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала вимоги касаційної скарги та просила її задовольнити на викладених підставах.
Захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , а також ОСОБА_8 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора.
Представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 подав письмову заяву, у якій просив задовольнити касаційну скаргу сторони обвинувачення.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги Суд виходить з фактичних обставин, встановлених судами.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому воно має відповідати тим же вимогам, що й рішення суду першої інстанції, тобто бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, як це передбачено ст. 370 КПК України. Крім того, ухвала апеляційного суду за змістом має відповідати вимогам ст. 419 цього Кодексу.
Відповідно до цієї норми закону в мотивувальній частині ухвали суд апеляційної інстанції при зміні судового рішення має зазначити, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.
Оскаржуване судове рішення відповідає наведеним вимогам.
Перевіряючи вирок щодо ОСОБА_8 , зокрема, за апеляційними скаргами обвинуваченої і прокурора, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. 94 КПК України повторно дослідив обставини цього кримінального провадження і дійшов обґрунтованого висновку, що місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій обвинуваченої.
Приймаючи рішення про перекваліфікацію дій ОСОБА_8 колегія взяла до уваги: показання потерпілої ОСОБА_9 , яка зазначила, що оперативні косметичні операції з видалення рубців їй не проводили, однак робили інші косметологічні процедури - дермапен, мезотерапію, лазерне шліфування, дермоблендінг, комплекси для розм'якшення рубців; показання обвинуваченої ОСОБА_8 , яка не заперечувала сам факт нанесення потерпілій тілесних ушкоджень, однак наголошувала на тому, що такі мають ознаки легких.
Крім цього, суд апеляційної інстанції взяв до уваги дані письмових доказів, зокрема:
- висновок судово-медичного експерта № 196 від 01 березня 2018 року, відповідно до якого виявлені в потерпілої ОСОБА_9 тілесні ушкодження - закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку, різано-рвані рани обличчя (ділянка чола, верхньої повіки правого ока, брови, вилиці) відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, оскільки для їх загоєння та лікування необхідний час більше 6 днів;
- висновок судово-медичного експерта № 333 від 03 травня 2018 року, за яким у потерпілої ОСОБА_9 виявлено рубці на обличчі, які являють собою сліди заживших різано-рваних ран і оскільки згідно поданих потерпілою медичних документів для їх усунення необхідне оперативне втручання - косметична операція, то такі є невиправними. Допитаний експерт Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_11 підтвердив викладені висновки і вказав, що невиправність рубців означає, що вони можуть бути усунуті лише оперативним втручанням;
- висновок комісійної судово-медичної експертизи № 21 від 25 травня 2021 року, який свідчить про те, що ОСОБА_9 , внаслідок події, яка мала місце 25 лютого 2018 року, отримала тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму з струсом головного мозку; різано-рвані рани обличчя (ділянка чола, верхньої повіки правого ока, брови, вилиці), котрі загоїлись із утворенням рубців. З врахуванням матеріалів кримінального провадження та медичної документації, виданої на ім'я ОСОБА_9 , тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку, згідно із п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» належить до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, оскільки для його лікування, зазвичай необхідний термін понад шість діб, але не більше, як три тижні (21 день). Тілесні ушкодження у вигляді різано-рваних ран обличчя (ділянка чола, верхньої повіки правого ока, брови, вилиці) котрі загоїлись із утворенням рубців і відповідно до лікарсько-консультативного заключення від 06 травня 2021 року лікаря-хірурга КП «Луцька міська клінічна лікарня» можуть бути виправними методом дермабразії, отже, відповідно до п. 2.1.8. вищевказаних «Правил…» належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, оскільки для їх лікування, зазвичай необхідний термін понад шість діб, але не більше, як три тижні (21 день).
Допитана як експерт начальник Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_12 , яка була головою судово-медичної експертної комісії при проведенні комісійної судово-медичної експертизи № 21 від 25 травня 2021 року пояснила, що у даному випадку для видалення рубців не потрібно проводити хірургічну операцію, тобто висічення тканин рубця за допомогою хірургічного інструментарію (скальпеля), з подальшим з'єднанням здорових тканин, а тому рубці не вважаються не виправними. Лікарі рекомендували ОСОБА_9 проведення дермобрації шкіри, тобто пошарове шліфування шкіри, яке не є хірургічною операцією.
Ураховуючи наведені дані, зокрема про наявність на обличчі ОСОБА_9 рубців, які усуваються шляхом проведення дермобрації шкіри, оцінивши зовнішній вигляд обличчя потерпілої, яке не має ознак знівечення, апеляційний суд прийшов до переконання, що дії ОСОБА_8 слід кваліфікуватиза ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
З такими висновками погоджується Верховний Суд з наступних підстав.
Травма може бути розцінена як тяжке тілесне ушкодження, якщо буде визнано, що внаслідок її заподіяння непоправно знівечено обличчя.
Під поправністю ушкодження необхідно розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо) із часом чи під дією не хірургічних засобів. Натомість коли для їх усунення необхідне хірургічне втручання, то ушкодження обличчя вважається непоправним.
Поняття знівечення - не медичне, тому право кваліфікувати ушкодження обличчя як знівечення належить до компетенції слідчого та суду. Водночас судово-медичний експерт визначає вид ушкодження, його особливості, механізм утворення і встановлює, чи є це ушкодження поправним або непоправним. Коли ушкодження обличчя виправне, ступінь тяжкості його визначається з огляду на критерії, викладені у Правилах судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень; при непоправності нарівні з визначенням ступеня тяжкості ушкодження експерт зазначає, що ушкодження може бути розцінене як тяжке, якщо буде визнане таким, що знівечило обличчя.
Непоправне знівечення обличчя надає обличчю вигляд не властивий людському образу і незвичний для сторонніх осіб, неприємний, страхітливий, огидливий та такий, що відштовхує. При цьому крім фізичної шкоди, такі ушкодження заподіюють потерпілому значну психічну травму, оскільки ця обставина принижує потерпілого, викликає в нього тяжкі душевні переживання, муки.
Таким чином, для кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 121 КК України, тобто як умисне тяжке тілесне ушкодження за ознакою непоправного знівечення обличчя, необхідна одночасна наявність двох обставин: 1) патологічних змін обличчя, які його спотворюють, надають огидливості, відвертають від себе і 2) для усунення цих змін необхідне хірургічне втручання.
З метою перевірки доводів касаційної скарги, в частині де прокурор оспорює висновки апеляційного суду, оглянуто матеріали кримінального провадження, зокрема фотознімки обличчя потерпілої, і підстав для сумнівів у правильності наведених вище висновків апеляційного суду колегія суддів суду касаційної інстанції не знаходить, з огляду на те, що рубці на обличчі ОСОБА_9 не надають йому неприємного вигляду, не властивого нормальному людському обличчю.
Самі по собі такі рубці, які за висновками експертів можуть бути усунені шляхом проведення дермобрації шкіри, не можуть свідчити про неправильність перекваліфікації дій ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 121 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.
Таким чином, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК України.
Підстав вважати, що апеляційний суд не виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 серпня 2023 року та належним чином не мотивував своїх висновків, немає.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судового рішення, у цьому кримінальному провадженні не встановлено, а кваліфікація дій ОСОБА_8 відповідає встановленим апеляційним судом фактичним обставинам справи.
Виходячи з викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_13 ОСОБА_2 ОСОБА_3