26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 728/2051/23
провадження № 51-3461км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 20 лютого 2025 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 16 червня 2025 року у кримінальному провадженні стосовно нього за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 20 лютого 2025 року ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки і покладено обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 20 000 грн моральної шкоди та
5000 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
За вироком суду ОСОБА_10 16 травня 2023 року близько 08:20, перебуваючи на АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних стосунків, під час сварки з громадянином ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень, завдав йому одного удару палицею в ділянку лівої кисті, заподіявши тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому основи п'ятої п'ясткової кістки лівої кисті зі зміщенням уламків, яке належить до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я строком понад 21 добу.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 16 червня 2025 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення стосовно нього у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність,неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На думку засудженого, його винуватість не доведено належними та допустимими доказами.
Розглядаючи кримінальне провадження суди не дотрималися вимог статей 94, 370 Кримінального процесуального кодексу (далі-КПК), що призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Судовий розгляд кримінального провадження був проведений упереджено, з порушеннями права на захист та принципів рівності перед законом і змагальності сторін.
На думку засудженого фактичні дані висновку судово-медичної експертизи не доводять його винуватості, оскільки, як вказав експерт, не виявляється можливим висловитися щодо конкретної дати утворення виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому п'ятої п'ясткової кістки лівої кисті через відсутність об'єктивних судово-медичних даних, хоча експерт не виключає можливості їх утворення 16 травня 2023 року. Це тілесне ушкодження в потерпілого могло виникнути від дії тупого твердого предмета, в тому числі внаслідок удару кулаком, ногою, палицею або падіння з висоти власного зросту. Тобто, вказане у висновку тілесне ушкодження ОСОБА_7 міг отримати будь-де і за будь-яких обставин.
Засуджений вказує на неповноту досудового слідства та судового розгляду, оскільки у справі непроведено додаткової судово-медичної експертизи щодо можливості отримання закритого перелому основи п'ятої п'ясткової кістки лівої кисті ОСОБА_7 в результаті завдання удару кулаком засудженому або металевою трубою свідком ОСОБА_11 . Таке ушкодженням є «переломом боксера», який виникає у боксерів чи особи, що завдає ударів кулаками під час бійки.
До того ж не перевірено обставини можливого отримання тілесних ушкоджень, завданих йому ОСОБА_11 металевою трубою, який вказує, що цим предметом розбороняв його із ОСОБА_7 , що його заяви та клопотання щодо необхідності проведення додаткових експертиз проігноровано, як органом досудового розслідування, так і під час судового розгляду.
Крім того, суди належним чином не дослідили відеозапис та фотографії, на яких зафіксовано обставини відразу після подій, як засуджений палицею вибив ніж із рук ОСОБА_7 , а ОСОБА_11 підбирає ніж та відкидає його до воріт гаражів, тобто зазначені обставини свідчать про перебування його у стані необхідної оборони.
Також поза увагою суду залишилися обставини протиправних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_11 . Так, під час досудового розслідування засуджений звертався з відповідними заявами до органу досудового розслідування про перевірку фактів протиправних дій зазначених осіб, однак вони залишені без реагування.
Апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, не дав оцінки встановленим місцевим судом обставинам кримінального провадження. Не звернув уваги на непослідовні показання ОСОБА_7 і ОСОБА_11 , які перебільшують обставини і дають неправдиві свідчення. Інші докази його винуватості в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Фактичні дані протоколів слідчих експериментів, проведених на досудовому слідстві за участю ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , не відповідають показанням вказаних осіб у суді. Так, під час слідчих експериментів вони не розповідали і не демонстрували застосування одним із них ножа, а іншим металевої труби.
Апеляційний суд в ухвалі послався на показання свідка ОСОБА_13 в частині того, що він бачив, як він (засуджений) заподіяв удар палицею по руці ОСОБА_7 , однак залишив поза увагою твердження свідка про те, що в цей час у руці потерпілого був ніж.
Засуджений вважає, що діяв у стані необхідної оборони, що виключає кримінальну відповідальність. На його думку, наявні в матеріалах кримінального провадження докази не вказують на прямий причинний зв'язок між його діями та наслідками у вигляді закритого перелому основи п'ятої п'ясткової кістки лівої кисті ОСОБА_7 , оскільки останній міг отримати перелом, заподіюючи йому ударів кулаками або від дій ОСОБА_11 .
Також засуджений стверджує, що апеляційний суд, аналізуючи його показання, неправильно вказав, що після удару по руці ОСОБА_7 ніж залишався в його руках. При цьому суд не зазначив, що вибитий із рук ОСОБА_7 ніж упав на землю та його підняв ОСОБА_11 і він залишився у нього в руках, а не у
ОСОБА_7 .
Поряд із цим, аналізуючи показання ОСОБА_7 , суд не приділив належної уваги його свідченням про те, що, коли потерпілий схопив ніж та вискочив з ним із гаража, він (засуджений) повернувся до свого автомобіля, яке було поряд, і взяв там палицю. Тобто ці показання підтверджують, що спочатку ОСОБА_7 взяв у руки ніж, і вийшов з ним із гаража і став наближатися до нього, а потім він
( ОСОБА_9 ) з метою самозахисту підбіг до автомобіля і взяв там у багажнику палицю. Отже, ОСОБА_7 перший узяв до рук ніж, почав його демонструвати і такими діями показував, що має намір його застосувати, а тому він сприймав їх як реальну загрозу.
Апеляційний суд зробив неправильний висновок, що він прибув для влаштування скандалу, тобто мав на меті розправитися над потерпілим, оскільки, на думку
ОСОБА_9 влаштування скандалу і розправа не тотожні поняття, однак суд їх безпідставно ототожнив.
Також поза увагою судів залишився факт ремонту автомобіля без будь-яких документів, зокрема акта приймання-передачі та квитанції про сплату, що унеможливлювало вирішення ситуації в цивільно-правовому порядку, але суд в цьому випадку не бачить факту створення конфліктної ситуації ОСОБА_7 , а лише вказує, що він створив конфлікт.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Захисник підтримав касаційну скаргу підзахисного, просив суд її задовольнити, скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Представник потерпілого та потерпілий заперечували щодо задоволення скарги засудженого і просили судові рішення залишити без зміни.
Прокурор просив залишити касаційну скаргу сторони захисту без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді та позицію захисника, вислухавши думку потерпілого та його представника і прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
На будь-яких інших підставах, зокрема через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а виходить з обставин, установлених судом.
Як визначено ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог, установлених у ст. 94 цього Кодексу, де мають бути наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до положень кримінального процесуального закону кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції забезпечив сторонам, в тому числі засудженому, усі можливості для реалізації прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженого
ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, зроблено з дотриманням приписів статей 22, 23, 91 КПК і він ґрунтується на об'єктивно з'ясованих обставинах, підтверджених доказами, наданими стороною обвинувачення, які було безпосередньо досліджено, а також детально оцінено судом згідно з положеннями ст. 94 цього Кодексу і з дотриманням інших вимог процесуального закону. Ці докази в сукупності та взаємозв'язку суд визнав достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК і є обґрунтованим.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою сторони захисту, обґрунтовано дійшов висновку, що суд першої інстанції з дотриманням приписів ст. 370 КПК розглянув кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9 , винуватість якого в заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло наслідків, передбачених у ст. 121 КК, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілого, установлено на підставі об'єктивно з'ясованих фактичних обставин кримінального правопорушення, що підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно з положеннями ст. 94 цього Кодексу.
Водночас суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, даною місцевим судом, і зробив висновок, що доводи сторони захисту про недоведеність винуватості ОСОБА_9 є необґрунтованими. Докази, покладені місцевим судом в основу вироку, є належними, допустимими і достатніми для визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК.
У касаційній скарзі засуджений здебільшого аналізує докази та не погоджується з обставинами кримінального провадження, які встановили суди, однак Суд звертає увагу, що оцінка достовірності доказів та перевірка невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Верховний Суд наділений повноваженнями перевірки лише дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при цьому керується встановленими судами попередніх інстанцій обставинами кримінального провадження.
За приписами ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку відповідності оскаржуваного вироку нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Указаних вимог процесуального закону апеляційний суд дотримався.
Суд апеляційної інстанції згідно зі ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі засудженого доводам, які є аналогічними доводам касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх неспроможними.
Оцінюючи правомірність постановлених щодо ОСОБА_9 судових рішень із точки зору правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність і дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає, що висновки судів про доведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, є обґрунтованими, судові рішення постановлено з дотриманням приписів КПК.
Доводи засудженого про те, що суди не проаналізували відеозапису з місця події, є безпідставними, оскільки відповідно до судових рішень цей доказ був оцінений. Так, суди встановили, що запис є нетривалим, а його зміст не підтверджує та не спростовує обставин спричинення потерпілому ОСОБА_7 тілесного ушкодження. Аналіз відеозапису вказує на те, що обвинувачений під час конфлікту почував себе вільно, впевнено і на ньому відсутні будь-які видимі тілесні ушкодження, він спокійно і досить упевнено відходить від потерпілого із залишком палиці в руці. Потерпілий ОСОБА_7 та інший чоловік на відеозапису поводяться спокійно і не вчиняють будь-якої агресії чи активних дій стосовно засудженого
ОСОБА_9 , який висловлювався нецензурною лайкою в бік потерпілого. Сам відеозапис був зроблений наприкінці конфлікту, коли засуджений вже завдав потерпілому удару і не було будь-якої загрози життю і здоров'ю ОСОБА_9 , через яку він був би вимушений діяти агресивно з метою захистити себе від незаконних посягань потерпілого, що суперечить позиції ОСОБА_9 щодо агресивної поведінки потерпілого по відношенню до нього.
Апеляційний суд визнав неспроможними доводи засудженого про те, що потерпілий отримав травму у вигляді перелому у зв'язку із заподіянням ударів кулаками, оскільки, відповідно до фактичних даних висновку судово-медичної експертизи
№ 239, експерт чітко вказав, що виявлене в потерпілого тілесне ушкодження виникло не внаслідок завдання потерпілим ударів кулаком, а саме від заподіяння йому удару. Судами не встановлено, що експертний висновок зроблено неповно або з порушеннями, які викликають необхідність призначення додаткової судово-медичної експертизи.
Оцінюючи обставини вчинення кримінального правопорушення, суди дійшли висновку про наявність неприязних стосунків між засудженим та потерпілим, негативну поведінку ОСОБА_9 щодо потерпілого до подій 16 травня 2023 року і, як наслідок, спричинення потерпілому ОСОБА_7 навмисно спрямованого удару, в результаті якого виникло тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Доводи ОСОБА_9 про виникнення конфлікту з потерпілим у відповідь на агресивні дії ОСОБА_7 та прагнення засудженого захиститися від можливого нападу суди визнали надуманими, виходячи з такого.
Згідно з пунктами 2, 3 ст. 36 КК кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Існування підстави для необхідної оборони свідчить, що особа перебуває у стані необхідної оборони, тобто в неї виникло право на захист правоохоронюваних інтересів шляхом завдання шкоди тому, хто посягає. Таке право існує в особи лише протягом часу, коли вона перебуває у стані необхідної оборони. У разі якщо такий стан закінчився, то право на необхідну оборону припиняється.
У тому випадку, коли визначальним у поведінці особи було не запобігання нападу і захисту, а бажання завдати шкоди потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не передбачають необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і повинні розцінюватися на загальних підставах.
Під час досудового розслідування та судового розгляду справи не було встановлено обставин, які б указували на те, що ОСОБА_9 перебував у стані необхідної оборони.
Такий висновок судів ґрунтуються на детальному аналізі обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема це фактів: створення засудженим конфліктної ситуації стосовно неякісного ремонту транспортного засобу у 2019 році (події цього кримінального провадження відбулися у 2023 році), наявність систематичних погроз потерпілому, які супроводжувалися нецензурними висловами, починаючи з 2022 року, що зафіксовано в листуванні між ними в месенджері й аудіозаписами розмов.
Тобто 16 травня 2023 року засуджений йшов на зустріч із потерпілим і вже був налаштований не на розмову про мирне врегулювання виниклої ситуації, як він стверджував, а саме на конфлікт, шляхом фізичної розправи над потерпілим за нібито неякісно виконану роботу з ремонту автомобіля, з метою реалізації висловлених раніше у погрозах намірів.
Крім того, у ОСОБА_9 відсутні будь-які тілесні ушкодження, що спростовує його версію про спричинення ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_11 йому ударів кулаками в різні частини тіла, зокрема голову, і заподіяння свідком ударів металевою палицею.
Слушними є висновки судів про те, що ОСОБА_9 , побачивши в руках потерпілого ніж, мав достатньо часу для того, щоб підійти до свого автомобіля, відкрити багажне відділення та дістати палицю, що вказує на відсутність реальної загрози його життю і здоров'ю. Тобто з матеріалів кримінального провадження не встановлено, що потерпілий вчинив протизаконне насильство або дії, які за характером створювали б у засудженого право на необхідну оборону.
Поряд із цим суди, спростовуючи доводи засудженого про відсутність причинного зв'язку між його діями та наслідками у вигляді закритого перелому основи п'ятої п'ясткової кістки лівої кисті ОСОБА_7 , в тому числі зважили на фактичні дані протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого, під час якого останній детально відтворив обставини, завдання йому тілесних ушкоджень, характер і спосіб заподіяння ударів, зокремачітко вказав, як виставив руку для захисту від удару, а саме ребром руки відносно палиці, у результаті чого палиця розлетілася на три частини, що виключає можливість спричинення інших тілесних ушкоджень, про які стверджує засуджений. Адже ребро руки і палиця є твердими, не гнучкими предметами, які, стикнувшись між собою, отримали пошкодження - перелом кістки на руці та палиці.
Висновки суду, що сукупність наведених у вироку доказів, яким дана правильна юридична оцінка, переконливо свідчить про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, є обґрунтованими, а отже, вважати, що в цьому випадку неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, немає підстав.
Посилання засудженого про те, що суди залишили поза увагою факт ремонту автомобіля потерпілим, без надання акта приймання-передачі та чека, не спростовує висновків про доведеність винуватості. Крім того, матеріали кримінального провадження не містять даних про намагання засудженого в будь-який юридичний спосіб вирішити питання щодо можливого неякісного ремонту.
Аргументи ОСОБА_9 щодо залишення без перевірки обставин протиправних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_11 є необґрунтованими, оскільки матеріали кримінального провадження і касаційна скарга не містять даних про конкретні факти звернення з відповідними заявами стосовно вчиненого кримінального правопорушення до органів досудового розслідування. Водночас із цих матеріалів установлено, що суди, розглядаючи справу, перевіряли різні версії розвитку подій та позиції засудженого щодо доказів і не встановили будь-яких обставин, які свідчать про протиправний характер дій потерпілого та свідка ОСОБА_11 .
Таким чином, колегія суддів вважає, що розвиток подій у кримінальному провадженні підтверджує те, що конфлікт між потерпілим та засудженим відбувся саме на ґрунті виниклих неприязних стосунків, пов'язаних з ремонтом автомобіля, ініціатором яких був засуджений, на що указує цілеспрямованість його дій на вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли бути безумовною підставою для скасування судових рішень, суд касаційної інстанції не встановив.
Інші доводи засудженого стосовно переоцінки фактичних обставин подій, повноти дослідження доказів та їх достовірності Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК.
У касаційній скарзі засудженого містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні, а тому не вливають на законність оскаржуваних рішень.
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга засудженого з наведених в ній мотивів та підстав задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
ВирокБахмацького районного суду Чернігівської області від 20 лютого 2025 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 16 червня 2025 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3