Справа № 302/1610/25 Провадження № 3/302/630/25
02.12.2025 селище Міжгір'я Закарпатської області
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі судді Пухальського С. В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера, одруженого має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 10.11.2025 року № ПП015178, 10.11.2025 року о 08 год 30 хв, ОСОБА_1 , в с. Сойми Хустського району Закарпатської області, на транспортному засобі марки Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 надавав послуги з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення в кількості 6 чол. без одержання ліцензії, передбаченої п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 164 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вини не визнав, зазначивши, що не здійснює діяльності з перевезення пасажирів. За його словами, того дня він прямував у селище Міжгір'я, щоб провести ремонт автомобіля, і на прохання сусідів погодився підвезти їхніх дітей до школи, декому з яких є хрещеним батьком, а також сусіда, якому потрібно було відвідати аптеку для придбання ліків. Плату за поїздку він не отримував.
Посилаючись на вказані обставини просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях притягуваного складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП
Заслухавши притягуваного, дослідивши письмові матеріали справи й допитавши свідків, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого дотримання законності.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За показаннями свідка ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_1 є хрещеним її дітей. 10.11.2025 року вона попросила його відвезти її разом із дітьми до селища Міжгір'я, зокрема для того, щоб діти могли потрапити до школи, а старша донька - на прийом до стоматолога. Плату за поїздку вони не сплачували, оскільки є кумами та зазвичай допомагають один одному. Крім того, зі села Присліп вкрай незадовільне транспортне сполучення.
З показань свідка ОСОБА_3 убачається, що він є сусідом ОСОБА_1 та завчасно звернувся до нього з проханням підвезти його до селища Міжгір'я, оскільки мав необхідність придбати ліки з огляду на власні хронічні захворювання як ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС, а також через онкологічне захворювання дружини. Додатково свідок зазначив, що зі села Присліп надзвичайно складне транспортне сполучення, тому іншої реальної можливості дістатися до селища він не мав.
09.11.2025 року ОСОБА_1 повідомив йому, що наступного дня їхатиме до селища Міжгір'я. 10.11.2025 року, коли вони рухалися в напрямку селища, у селі Сойми їх зупинили працівники поліції. Свідок пояснив, що вони є односельцями, а ОСОБА_1 просто погодився безоплатно підвезти його, оскільки їхав у тому ж напрямку. Проте працівники поліції наданих пояснень, зі слів свідка, не врахували.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 нібито відмовився від підпису та надання пояснень. Водночас таке застереження не засвідчено належним чином: протокол не містить підписів свідків, які відповідно до вимог закону повинні бути присутні у разі відмови особи від підписання протоколу чи надання пояснень. Таким чином, зазначене у протоколі застереження не може вважатися належним.
Частина 1 статті 164 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності, без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом потребують ліцензування.
Крім того, частиною 3 статті 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів в тому числі на такий вид робіт як надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.
Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Крім того, за змістом пункту 14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Таким чином, одними із ознак підприємництва, що відрізняють його від іншої діяльності є систематичність таких дій та обов'язково мета - одержання прибутку. Питання пов'язані із фактичним здійсненням підприємництва підлягають обов'язковому з'ясуванню, доказуванню відповідними належними та допустимими доказами під час провадження у справі про адміністративне правопорушення. Про вищевказані обставині обов'язково має бути зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Диспозиція частини 1 статті 164 КУпАП в частині визначення вказаних дій є бланкетною та відсилає до встановленого законом порядку Державної реєстрації та перереєстрації суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, за винятком окремих видів суб'єктів підприємницької діяльності, для яких законами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації.
З метою визначення складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП, необхідно встановити всі характеризуючи ознаки підприємницької діяльності, основними з яких є - самостійність, ініціативність та систематичність.
Систематичною вважається діяльність у разі, коли вона здійснюється неодноразово протягом певного періоду часу.
До протоколу про адміністративне правопорушення надано:
-направлення на рейдову перевірку № ЕНР000162 від 06.11.2025 року;
-фотознімки транспортного засобу марки Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , виконані з двох ракурсів та без зображень салону автомобіля.
Разом із тим матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про систематичність здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності у розумінні пункту 14.1.36 Податкового кодексу України, а також про отримання ним будь-якого прибутку від надання послуг з перевезення. Навпаки, допитані свідки послідовно пояснили, що ОСОБА_1 підвозив їх виключно на безоплатній основі, оскільки прямував у тому самому напрямку.
Суд не встановив обставин, які б ставили під сумнів достовірність показань свідків.
Обов'язок доведення як наявності таких випадків, так і їх повторюваності покладається на особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.
За відсутності таких доказів суд не може дійти висновку про наявність у діях притягуваного складу адміністративного правопорушення, оскільки винуватість особи повинна бути підтверджена належними, допустимими й достатніми доказами, що встановлюють об'єктивну істину у справі. У даному випадку таких доказів не подано.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на пункт 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Наведені вище обставини свідчать, що адміністративне обвинувачення притягуваного у цій справі, всупереч положень статті 62 Конституції України ґрунтується на припущеннях.
Враховуючи викладене суд вважає, що відсутні належні докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статтею 164 КУпАП.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, встановлюючи відповідно до статті 251 КУпАП наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення та оцінюючи фактичні дані, що містяться в матеріалах справи, на підставі внутрішнього переконання, сформованого в результаті всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин у їх сукупності, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували вчинення ОСОБА_1 діяння, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП, та відповідали усім обов'язковим ознакам складу цього адміністративного правопорушення.
За таких умов провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП.
На підставі статті 62 Конституції України та керуючись статями 7, 251, 247, 280, 283, 284, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 164 КУпАП - закрити в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанову може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Міжгірського районного суду
Закарпатської області Пухальський С. В.