26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 554/983/20
провадження № 61-2213св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за первісним позовом -виконавчий комітет Шевченківської районної в м. Полтаві ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за зустрічним позовом-Шевченківська районна у м. Полтаві рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бибика Володимира Анатолійовича, на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2025 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,
Описова частина
Короткий зміст первісного позову
1. У лютому 2020 року ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Шевченківської районної в м. Полтаві ради, про виділ в натурі частки, що перебуває в спільній частковій власності, визнання права власності.
2. Позов обґрунтовував тим, що відповідно до договору купівлі-продажу
від 06 лютого 1990 року він є власником 1/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 . Іншим співвласником домоволодіння є відповідач ОСОБА_2 із часткою 3/5 житлового будинку.
3. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 вересня 2018 року змінено розмір часток у праві спільної часткової власності на будинок, визначивши їх розмір: ОСОБА_3 у розмірі 3/10 частин, ОСОБА_2 7/10 частин.
4. Вказував, що частки співвласників на будинок за вказаною адресою неодноразово змінювались у зв'язку із добудовами, а саме частка ОСОБА_3 первинно складала 2/3 частин, а частка ОСОБА_2 складалась із частки, яку вона отримала у спадщину від ОСОБА_4 , яка, в свою чергу, купила
у ОСОБА_5 1/3 частину.
5. Згідно рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів №584 від 22 травня 1959 року за будинком закріплено земельну ділянку.
6. Вказував, що у нього в користуванні знаходяться: в житловому будинку
літ. А-1 у складі приміщень: кухня (1-1) площею 10,6 кв. м., кімната (1-2) площею
20,7 кв. м., кімната (1-4) площею 15,0 кв. м., кімната (1-5) площею 10,7 кв. м., санвузол (1-6) площею 2,3 кв. м., сіни (1-7) площею 2,4 кв. м., загальною площею 61,7 кв. м. Господарські споруди: гараж літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «д», вбиральня літ. «Е», сарай літ. «М», навіс літ. «Р», погріб літ. «г1», колодязь питний №1, огорожа №3, хвіртка №5, ворота огорожі №6.
7. Вказував, що він має намір оформити право на земельну ділянку за вказаною адресою, проте не може цього зробити, оскільки потрібна згода всіх власників.
8. Враховуючи, що інший співвласник ніяким чином не реагує на його пропозицію, він має намір виділити належну частку домоволодіння в окремий об'єкт нерухомого майна, припинивши на нього право спільної власності.
9. У зв'язку із вищевказаним просив суд:
- виділити в окремий об'єкт нерухомого майна окрему садибу на АДРЕСА_1 в будинку літ. А-1, у складі приміщень: кухня (1-1) площею
10,6 кв. м., кімната (1-2) площею 20,7 кв. м., кімната (1-4) площею 15,0 кв. м, кімната (1-5) площею 10,7 кв. м., санвузол (1-6) площею 2,3 кв. м., сіни (1-7) площею
2,4 кв. м., загальною площею 61,7 кв. м.; господарські споруди: гараж літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «д», вбиральня літ. «Е», сарай літ. «М», навіс літ. «Р», погріб літ. «г1», колодязь питний №1, огорожа № 3, хвіртка № 5, ворота огорожі № 6;
- визнати його право власності на вказаний об'єкт;
- визначити порядок користування земельною ділянкою, площею 1 177 кв. м. на АДРЕСА_1 , згідно варіанту № 1 висновку експерта № 26 від 21 червня 2023 року, виділивши у його користування земельну ділянку, площею 785 кв. м. (додаток № 2 до висновку № 26 від 21 червня 2023 року, зафарбовано
в зелений колір), відповідачці виділити в користування земельну ділянку, площею
392 кв. м. (додаток № 2 до висновку № 26 від 21 червня 2023 року, зафарбовано
в жовтий колір).
Короткий зміст зустрічного позову
10. У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом
у вказаній справі до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Шевченківська районна у м. Полтаві рада, про визначення порядку користування земельною ділянкою.
11. Зустрічний позов обґрунтовувала тим, що вона, як співвласник домоволодіння, бажає визначити порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою відповідно до часток співвласників у домоволодінні.
12. Зазначала, що Рішенням виконавчого комітету Октябрської районної
у м. Полтаві ради від 17 лютого 1998 року № 58 оформлено право власності на домоволодіння на АДРЕСА_1 за співвласниками у розмірі 7/10 частини за ОСОБА_5 , 3/10 частини за ОСОБА_6 .
13. ОСОБА_5 реалізував вказане рішення та зареєстрував за собою право власності на 7/10 частин будинку з відповідною часткою надвірних будівель
і побутових споруд, що підтверджується договором купівлі-продажу від 23 лютого 1998 року, в якому зазначено підтверджуючий документ - свідоцтво про право власності на житло.
14. ОСОБА_3 , в свою чергу, право власності на свою частку не зареєстрував, а тому в 2018 році був змушений звернутися до суду із позовом про реальний розподіл домоволодіння.
15. Вказаним рішенням визначено частки співвласників: ОСОБА_3 - 3/10 частин, ОСОБА_2 - 7/10 частин.
16. Вказувала, що ОСОБА_3 просив виділити в окремий об'єкт нерухоме майно, яке за ним не зареєстровано, та просив визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до фактичного порядку, проте висновок експерта не відповідає порядку користування, що існує між сторонами.
17. Зазначала, що при вирішенні спору про встановлення порядку користування земельною ділянкою суд повинен виходити з розміру часток кожного із співвласників на нерухоме майно, а також наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого співвласниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку.
18. З урахуванням вищевказаного, просила суд визначити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками відповідно до ідеальних часток співвласників ОСОБА_2 - 7/10 частин, ОСОБА_3 - 3/10 частин відповідно до висновку експертизи, виділивши їй земельну ділянку площею 666 кв. м., що зафарбовано у жовтий колір, а ОСОБА_7 - земельну ділянку площею
511 кв. м., що зафарбована у зелений колір.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
19. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2024 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено.
Виділено в окремий об'єкт нерухомого майна окрему садибу та визнано право власності за ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 в будинку літ. А-1, у складі приміщень: кухня (1-1) площею10,6 кв. м., кімната (1-2) площею
20,7 кв. м., кімната (1-4) площею 15,0 кв. м., кімната (1-5) площею 10,7 кв. м., санвузол (1-6) площею 2,3 кв. м., сіни (1-7) площею 2,4 кв. м., загальною площею 61,7 кв. м.; господарські споруди: гараж літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «д», вбиральня літ. «Е», сарай літ. «М», навіс літ. «Р», погріб літ. «г1», колодязь питний № 1, огорожа № 3, хвіртка № 5, ворота огорожі № 6.
Визначено порядок користування земельною ділянкою, площею 1 177 кв. м. на АДРЕСА_1 , згідно варіанту № 1 висновку експерта № 26 від 21 червня 2023 року, виділивши в користування ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 785 кв. м. (додаток № 2 до висновку № 26 від 21 червня 2023 року, зафарбовано в зелений колір), ОСОБА_2 виділити в користування земельну ділянку, площею 392 кв. м. (додаток № 2 до висновку № 26 від 21 червня 2023 року, зафарбовано в жовтий колір).
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
20. Задовольняючи вимоги первісного позову ОСОБА_1 , районний суд мотивував своє рішення обґрунтованістю доводів останнього щодо технічної можливості виділу належної йому частки житлового будинку з господарськими будівлями без порушення прав інших співвласників.
21. У зв'язку із наведеним районний суд також визнав обґрунтованими вимоги про виділення в окремий об'єкт нерухомого майна (окрему садибу) та про визнання права власності. При цьому, визначаючи порядок користування земельною ділянкою, суд обрав варіант №1, запропонований експертизою, який, на переконання суду, найбільшою мірою відповідав вимогам закону, інтересам сторін та не порушував прав останніх. З урахуванням вищевказаного районний суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог зустрічного позову ОСОБА_2 .
22. Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 жовтня 2024 року судові витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи
у розмірі 3 500,00 грн покладено на позивача за зустрічним позовом
ОСОБА_2 .
Сплату судового збору за позовною заявою ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_3 у розмірі 1 512,23 грн покладено на позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 .
23. Додаткове судове рішення мотивоване тим, що, оскільки за результатами розгляду первісних і зустрічних позовних вимог не було вирішено питання про розподіл судових витрат, районний суд вважав за необхідне ухвалити додаткове рішення у справі з цього приводу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
24. Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2025 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Божко Т. Б., задоволено частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2024 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 жовтня
2024 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким вимоги первісного позову ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_3 , про виділення в окремий об'єкт його частини домоволодіння та визнання за ним права власності на цей об'єкт залишено без задоволення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_3 , про визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково.
Зустрічні вимоги ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено.
Визначено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 ) відповідно до ідеальних часток
у власності на будинок та надвірні споруди ОСОБА_2 - 7/10 частин, ОСОБА_1 - 3/10 частини, відповідно до варіанту № 4 висновку судового експерта ОСОБА_8 № 26 від 21 червня 2023 року, виділивши ОСОБА_2 земельну ділянку площею 666 кв. м., що зафарбовано у жовтий колір,
а ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 511 кв. м., що зафарбовано у зелений колір.
25. Задовольняючи апеляційну скаргу позивача за зустрічним позовом та скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення вимог зустрічного позову, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що при визначенні варіанту порядку користування земельною ділянкою судом першої інстанції були порушені права відповідачки, яка є власником більшої частини нерухомого майна, оскільки її частка у житловому будинку та господарських будівлях була занижена, внаслідок чого їй було виділено
в користування меншу частину земельної ділянки.
26. Колегія суддів, взявши до уваги, зокрема, висновки експерта та остаточні вимоги сторін щодо варіантів порядку користування земельною ділянкою, дійшла висновку, що варіант №4, запропонований експертом, найбільше відповідає нормативним і технічним вимогам, особистим інтересам сторін, а також співвідноситься із розмірами часток співвласників як на момент виникнення у них права спільної часткової власності, так і з актуальними частками, зміненими
в порядку, передбаченому частиною третьою статті 357 ЦК України. Крім того, вищевказаний варіант, на переконання апеляційного суду, враховує фактичне розташування належних сторонам об'єктів нерухомого майна.
27. Вимоги ОСОБА_1 про виділення в окремий об'єкт нерухомого майна окрему садибу та визнання права власності апеляційний суд визнав необґрунтованими, оскільки докази на підтвердження технічної можливості, які були визнані судом першої інстанції як достатні, на переконання колегії суддів, не можуть вважатися такими з огляду на те, що наявний у справі висновок експерта не був погоджений із відповідними органами пожежного та санітарного нагляду, органами електро- та газопостачання, а також іншими уповноваженими органами - у разі наявності такої необхідності.
28. Крім того, на переконання апеляційного суду, вимога про визнання права власності не містила належного обґрунтування та доказового підтвердження наявності підстав, передбачених статтею 392 ЦК України, а також не підтверджувала відсутність можливості вирішити це питання після виділу частки
в натурі у спосіб, передбачений законом.
29. З урахуванням викладеного апеляційний суд вважав, що доводи
ОСОБА_2 є обґрунтованими та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції із постановленням нового рішення по суті вирішення спору.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
30. У лютому 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бибика В. А., на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2025 року у вказаній справі.
31. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
32. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
33. У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, рішення районного суду залишити в силі.
34. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування апеляційний судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року в справі № 6-12цс13, від 11 лютого 2015 року в справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року в справі № 6-253цс16, від 12 жовтня 2016 року в справі № 6-2225цс16, від 15 травня 2017 року в справі № 6-841цс16, від 01 листопада 2017 року в справі № 6-2454цс16, у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року в справі № 524/710/21, від 17 лютого 2021 року в справі № 473/4829/13-ц, від 22 лютого 2022 року в справі № 577/5615/19, від 31 травня 2022 року в справі № 642/5013/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
35. Також, підставою касаційного оскарження заявник вказує порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме недослідження зібраних
у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
36. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо неможливості виділення в самостійний об'єкт нерухомості 3/10 частин спірного житлового будинку, оскільки, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, зокрема з висновку експертизи від 14 січня 2020 року, таке виділення із господарськими будівлями є технічно можливим.
37. При цьому заявник касаційної скарги звертає увагу на помилковість висновків апеляційного суду щодо необхідності погодження висновку експерта
з відповідними контролюючими органами, у зв'язку із чим, на його переконання, суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог про виділення в самостійний об'єкт нерухомості частини житлового будинку.
38. Додатково заявник касаційної скарги не погоджується з обраним апеляційним судом варіантом встановлення порядку користування земельною ділянкою, оскільки, на його переконання, запропонований судом варіант порушує його права. У зв'язку із чим вважає обґрунтованими висновки саме суду першої інстанції щодо запропонованого за результатами проведеної експертизи варіанту порядку користування земельною ділянкою.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
39. 08 квітня 2025 року ОСОБА_2 направила до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.
40. Оскільки вказаний відзив подано поза межами строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 року та без обґрунтування поважності причин пропуску строку, зазначений відзив залишається без розгляду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19); від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-86гс20)).
Доводи особи, яка подала пояснення на касаційну скаргу
41. 08 квітня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Божко Т. Б., направила до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу, які за змістом
є аналогічними відзиву на касаційну скаргу.
42. Оскільки вказані пояснення, які за своїм змістом є аналогічними змісту відзиву на касаційну скаргу, проте були подані поза межами строку на подачу відзиву на касаційну скаргу, встановленого ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 року та без обґрунтування поважності причин пропуску строку на подачу відзиву, зазначені пояснення також залишаються без розгляду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19); від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-86гс20)).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 липня 1989 року змінено ідеальні частки співвласників в домоволодінні за адресою:
АДРЕСА_1 , шляхом виправлення арифметичних помилок: ОСОБА_5 реально виділено 3/5 частини домоволодіння, ОСОБА_9 - 1/5 частину домоволодіння ОСОБА_3 - 1/5 частину домоволодіння.
44. Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 лютого 1990 року та рішення суду від 31 липня 1989 року ОСОБА_3 є власником 2/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами на
АДРЕСА_1 . Іншим співвласником домоволодіння є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07 лютого 2007 року, розмір частки останньої - 7/10 частин.
45. Згідно з довідкою-характеристикою Полтавського міжміського бюро технічної інвентаризації №951 від 19 липня 1986 року за домоволодінням на
АДРЕСА_1 зареєстровано земельну ділянку площею
870 кв. м, а також лишки площею 307 кв. м., відповідно до рішення виконкому Полтавської міської ради народних депутатів № 584 від 22 травня 1959 року.
46. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 вересня 2018 року, за результатами розгляду позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну розміру часток у праві спільної часткової власності, визначено розмір частки ОСОБА_3 - 3/10 частин, ОСОБА_2 - 7/10 частин.
47. Згідно кадастрового плану земельної ділянки на
АДРЕСА_1 виготовленого ФОП ОСОБА_10 , площа ділянки складає 0,1596 га.
48. Відповідно до висновку експерта (будівельно-технічне дослідження) №2
від 14 січня 2020 року, виконаного судовим експертом Федоровим Д. Ф., частина житлового будинку з частиною господарських будівель за адресою: АДРЕСА_3 складає 3/10 частин та належить ОСОБА_3 є планувально - ізольованою частиною, яка має окремий вхід зі сторони АДРЕСА_1 , частина житлового будинку літ. А-1 має необхідну сукупність житлових та допоміжних приміщень, котрі відповідають будівельно-технічним вимогам окремого проживання.
49. У зазначеному висновку експерта вказано, що виділення в самостійний об'єкт нерухомого майна 3/10 часток житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 , є технічно можливим.
50. До складу 3/10 частини, яку можливо виділити входить в будинку літ. А-1
у складі приміщень: кухня (1-1) площею10,6 кв. м., кімната (1-2) площею 20,7 кв. м., кімната (1-4) площею 15,0 кв. м., кімната (1-5) площею 10,7 кв. м., санвузол (1-6) площею 2,3 кв. м., сіни (1-7) площею 2,4 кв. м., загальною площею 61,7 кв. м. Господарські споруди: гараж літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «д», вбиральня літ. «Е», сарай літ. «М», навіс літ. «Р», погріб літ. «г1», колодязь питний №1, огорожа №3, хвіртка №5, ворота огорожі №6.
51. Рішенням Октябрського районного суду м Полтави від 16 лютого 2022 року за ОСОБА_1 визнано в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 право власності на 3/10 частин житлового будинку по
АДРЕСА_1 , які складаються із житлового будинку літ. А-1, загальною площею
80,0 кв. м., житловою площею 65,3 кв. м., гараж літ. «В», навіс літ. Я», навіс літ. «Р», сарай літ. «в1», сарай літ. «В1», вбиральня літ. «Е», вбиральня літ. «С», колодязь питний №1, огорожа №8, огорожа №4, ворота №7, огорожа №2, сходи №9, ворота огорожі №6, хвіртка №5, огорожа №3.
52. Наказом управління з питань містобудування та архітектури виконкому Полтавської міської ради №171 від 28 вересня 2022 року «Про зміну адреси об'єкту нерухомого майна по АДРЕСА_3 » було змінено адресу об'єкта нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що належить ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з адреси АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 .
53. Відповідно до висновка експерта (земельно-технічне дослідження) №26
від 21 червня 2023 року експертом запропоновано 4 варіанти порядку користування земельною ділянкою площею 1 177 кв.м., з яких варіанти № 1 і № 2 виходячи з часток сторін на жилий будинок: 2/3 та 1/3, варіанти №3 і №4 виходячи з часток сторін на жилий будинок: 3/10 та 7/10, а також загальної площі приміщень житлового будинку у розмірі 134,6 кв. м. та житлової площі житлового будинку
94,5 кв. м.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
54. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
55. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
56. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
57. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
58. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
59. У справі, що переглядається, предметом спору за первісним позовом
є виділ в натурі частки, що перебуває в спільній частковій власності, визнання права власності, визначення порядку користування земельною ділянкою, а за зустрічним позовом - визначення порядку користування земельною ділянкою.
60. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
61. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
62. За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Щодо вимог первісного позову ОСОБА_1 про виділення в окремий об'єкт частини домоволодіння та визнання за ним права власності на цей об'єкт.
63. Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні вимог первісного позову
в частині вимог про виділення в окремий об'єкт нерухомого майна, окрему садибу та визнання права власності на таке майно за ОСОБА_1 , мотивував своє рішення тим, що докази на підтвердження технічної можливості, які були визнанні судом першої інстанції як достатні, на думку колегії суддів, не можуть бути визнанні такими, оскільки наявний у справі висновок експерта не був предметом узгодження з органами пожежної і санітарної інспекції, органів електро- та газопостачання, інших відповідних органів в разі такої необхідності.
64. Крім того, апеляційний суд зауважив, що вимога ОСОБА_1 про визнання права власності не містить обґрунтування та доказового підтвердження наявності підстав, передбачених статтею 392 ЦК України, а також відсутності можливості вирішити це питання після виділу частки в натурі у спосіб, передбачений законом.
65. Водночас такий висновок, на переконання колегії суддів, є частково помилковим з огляду на наступне.
66. Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
67. Відповідно до частини першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
68. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).
69. За змістом вищевказаної норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці
у праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
70. Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
71. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
72. Згідно із частиною третьою статті 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
73. Відтак, для здійснення виділу майна в натурі зі спільної сумісної власності суд має встановити частки кожного зі співвласників.
74. Відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому
статтею 364 цього Кодексу.
75. Порядок поділу спільного майна встановлено у статтях 367 та 372 ЦК України.
76. Статтею 367 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
77. За статтею 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
78. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 (провадження № 14-36цс25), яка підлягає врахуванню відповідно до приписів частини третьої статті 400 ЦПК України, зазначила наступне:
«У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 ЖК України.
Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.
Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об'єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.
Натомість за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні
в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які
в подальшому, за бажанням, можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку.
Поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна
в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
У тих випадках, коли в результаті поділу співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України
від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.
При цьому, вирішуючи питання поділу спільного майна або виділення частки з нього, суди повинні пам'ятати, що визначальним для цього є не усталений співвласниками порядок користування будинком, а розмір їх часток та технічна можливість поділу будинку відповідно до цих часток».
79. Після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до
статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто становити окремий об'єкт нерухомого майна.
80. Аналогічні за своїм змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду, від 10 травня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц (провадження
№ 61-5044св21), від 29 листопада 2023 року у справі № 761/28358/15-ц (провадження № 61-6663св23), від 09 серпня 2024 року у справі № 442/8542/19 (провадження № 61-6570св24).
81. Враховуючи, що нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 , що
в цілому складається із житлового будинку літ. А-1, загальною площею 80,0 кв. м., житловою площею 65,3 кв. м., гараж літ. «В», навіс літ. Я», навіс літ. «Р», сарай літ. «в1», сарай літ. «В1», вбиральня літ. «Е», вбиральня літ. «С», колодязь питний №1, огорожа №8, огорожа №4, ворота №7, огорожа №2, сходи №9, ворота огорожі №6, хвіртка №5, огорожа №3 належало на праві спільної часткової власності двом особам, то можливий лише поділ останнього. Відповідно в рішенні суду мають зазначатися розмір та конкретні об'єкти, що належать як позивачу так і відповідачу.
82. Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, чинної на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Інструкція).
83. Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
84. Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.
85. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
86. Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.
87. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Октябрського районного суду м Полтави від 16 лютого 2022 року за ОСОБА_1 визнано
в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 право власності на 3/10 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 80,0 кв. м., житловою площею
65,3 кв. м., гараж літ. «В», навіс літ. Я», навіс літ. «Р», сарай літ. «в1», сарай літ. «В1», вбиральня літ. «Е», вбиральня літ. «С», колодязь питний №1, огорожа №8, огорожа №4, ворота №7, огорожа №2, сходи №9, ворота огорожі №6, хвіртка №5, огорожа №3.
88. Для визначення можливості та варіантів виділу в натурі частки, що перебуває в спільній частковій власності, ОСОБА_3 надав до суду висновок експерта № 2 від 14 січня 2020 року за результатами експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження на його замовлення.
89. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вказаного висновку, предметом дослідження, зокрема, була технічна можливість виділення в окремий об'єкт нерухомого майна 3/10 частин житлового будинку загальною площею
134,6 кв. м. та житловою площею 94,5 кв. м. з частиною господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 .
90. Згідно з висновком спеціаліста, частина житлового будинку з частиною господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 3/10 частин, які належали ОСОБА_3 , є планувально ізольованою та має окремий вхід із боку АДРЕСА_1 . Частина житлового будинку літ. А-1 містить необхідну сукупність житлових і допоміжних приміщень, які відповідають будівельно-технічним вимогам для окремого проживання.
91. Водночас, зважаючи на те, що рішенням Октябрського районного суду
м. Полтави від 16 лютого 2022 року визнано за ОСОБА_1 право власності
в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 на 3/10 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , що в цілому складається із житлового будинку літ. А-1, загальною площею 80,0 кв. м., житловою площею 65,3 кв. м., гараж літ. «В», навіс літ. Я», навіс літ. «Р», сарай літ. «в1», сарай літ. «В1», вбиральня літ. «Е», вбиральня літ. «С», колодязь питний №1, огорожа №8, огорожа №4, ворота №7, огорожа №2, сходи №9, ворота огорожі №6, хвіртка №5, огорожа №3 у районного суду дійсно були відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 як правонаступникаОСОБА_3 про виділ в окремий об'єкт нерухомого майна окрему садибу на АДРЕСА_1 в будинку літ. А-1, у складі приміщень: кухня (1-1) площею
10,6 кв. м., кімната (1-2) площею 20,7 кв. м., кімната (1-4) площею 15,0 кв. м, кімната (1-5) площею 10,7 кв. м., санвузол (1-6) площею 2,3 кв. м., сіни (1-7) площею
2,4 кв. м., загальною площею 61,7 кв. м.; господарські споруди: гараж літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «д», вбиральня літ. «Е», сарай літ. «М», навіс літ. «Р», погріб літ. «г1», колодязь питний №1, огорожа № 3, хвіртка № 5, ворота огорожі № 6 та визнання права власності на вказаний об'єкт, оскільки такі вимоги фактично спрямовані на виділ та визнання права власності на нерухоме майно, до складу якого входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.
92. Вищезазначене, своєю чергою, узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18), від 15 жовтня 2020 року у справі № 464/7038/18 (провадження № 61-12407св20), від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19 (провадження № 61-14468св20).
93. Водночас, на переконання колегії суддів, за встановлених обставин справи апеляційний суд дійшов помилкових висновків щодо відсутності підстав для задоволення первісного позову в частині вимог про виділ у натурі належної позивачу ОСОБА_1 частки в домоволодінні по
АДРЕСА_1 з підстав непогодження висновку експерта з органами пожежної і санітарної інспекції, органів електро- та газо постачання, інших відповідних органів в разі такої необхідності, оскільки висновком спеціаліста підтверджено, що частина житлового будинку з частиною господарських будівель по
АДРЕСА_1 і складає 3/10 частин належних ОСОБА_3 є планувально-ізольованою частиною, яка має окремий вхід зі сторони вулиці Лесі Українки, частина житлового будинку літ. А-1 має необхідну сукупність житлових та допоміжних приміщень, котрі відповідають будівельно-технічним вимогам окремого проживання.
94. При цьому колегія суддів зауважує, що погодження такого висновку з органами пожежної і санітарної інспекції, органів електро- та газо постачання, інших відповідних органів в разі такої необхідності не передбачена нормами чинного законодавства.
95. Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволеної позовної вимоги про виділ
в окремий об'єкт нерухомого майна (окрему садибу) на
АДРЕСА_1 , загальною площею 61,7 кв. м. за умови визнання судовим рішенням
в іншій справі права власності ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 на 3/10 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що загалом складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 80,0 кв. м., тобто за умови фактичного визнання за
ОСОБА_1 права власності на 24,0 кв. м. житлового будинку (3/10 частини від 80,0 кв. м.), помилково мотивував своє рішення непогодженням висновку експерта щодо варіантів поділу майна з відповідними органами, водночас дійшов обґрунтованого висновку, що вимога первісного позову про визнання права власності не містить обґрунтування та доказового підтвердження наявності підстав, передбачених статтею 392 ЦК України, а також відсутності можливості вирішити це питання після виділу частки в натурі у спосіб, визначений законом, оскільки звертаючись до суду, позивач фактично просив виділити та визнати за ним право власності на об'єкт нерухомого майна (окрему садибу), до складу якої входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна, що не є об'єктом права власності та не можуть бути предметом поділу (виділу) відповідно до статей 364, 367 ЦК України.
96. Отже відповідні доводи касаційної скарги у вищевказаній частині знайшли своє часткове підтвердження.
Щодо вимог первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову
ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою.
97. Як вже зазначалось Верховним Судом, частинами першою-третьою
статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці
у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
98. Відповідно до частини першої - четвертої статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають
у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
99. Відповідно до частин першої, третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення,
а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
100. У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі
№ 489/2029/17 (провадження № 61-7504св19) зроблено висновок про те, що при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного із співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд встановить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо
ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд встановлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
101. Вищевказане узгоджується також із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05 лютого 2020 року в справі № 497/1137/17 (провадження № 61-11517св19), від 03 листопада 2020 року в справі № 653/1760/16 (провадження № 61-1736св20) та від 13 липня 2022 року у справі № 569/14731/17 (провадження № 61-11998св21), на яку, зокрема, міститься посилання у змісті оскаржуваної постанови апеляційного суду.
102. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 вересня 2018 року визначено розмір частки спірного домоволодіння: ОСОБА_3 - 3/10 частин, ОСОБА_2 - 7/10 частин.
103. Згідно кадастрового плану земельної ділянки по
АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_10 , площа ділянки складає 0,1596 га. За домоволодінням зареєстрована земельна ділянка 870 кв. м. водночас у фактичному користуванні співвласників перебуває земельна ділянка 1 177 кв. м.
104. Як вбачається зі змісту вимог первісного позову ОСОБА_1 останній, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд визначити порядок користування земельною ділянкою площею 1 177,00 кв. м., відповідно ж до змісту вимог зустрічного позову, ОСОБА_2 просила суд визначити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння відповідно до ідеальних часток у власності на будинок та надвірні споруди. ОСОБА_2 - 7/10 частин, ОСОБА_3 - 3/10 частин відповідно до висновку експертизи.
105. Конкретна площа земельної ділянки, щодо якої ОСОБА_2 просила визначити порядок користування, у змісті зустрічного позову зазначений як
1 177 кв. м.
106. Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
107. Частиною першою статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
108. За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
109. Правилами частини першої статті 81 ЗК України визначено такі способи набуття права власності на земельні ділянки: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
110. Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
111. Призначаючи експертизу за клопотанням сторін, суд першої інстанції поставив перед експертом по два питання від кожної сторони. Визначаючи варіант порядку користування земельною ділянкою, суд погодився з доводами позивача, щодо первісних розмірів часток сторін у нерухомому майні (2/3 і 1/3) та необхідності їх застосування.
112. Апеляційний суд, в свою чергу, скасовуючи рішення районного суду, вважав такі висновки помилковими, оскільки позивачем за первісним позовом невірно визначено розмір часток співвласників у жилому будинку.
113. Апеляційний суд зауважив, що відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 липня 1989 року, у зв'язку із допущеною
у 1971 році технічною помилкою при визначенні розміру часток співвласників, правильними були визнанні наступні розміри часток: ОСОБА_9 та
ОСОБА_3 - 2/5 частини; ОСОБА_5 - 3/5 частини.
114. Вищевказані розміри часток існували до моменту набрання законної сили рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 вересня 2018 року
(до 22 жовтня 2018 року). Підставою для зміни розміру часток судом став факт збільшення сторонами своїх частин у нерухомому майні, шляхом здійснення добудов, які проведенні за погодженням співвласників між собою та з дозволу відповідних органів, та у передбаченому законом порядку.
115. Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки-характеристики
від 19 липня 1986 року, під домоволодінням за адресою
АДРЕСА_1 зареєстровано земельну ділянку площею 870 кв. м., 307 кв. м. - лишки.
116. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів доходить до висновку, що зареєстрована земельна ділянка під домоволодінням складає 870 кв. м., а не
1 177 кв. м., як було зазначено у змісті первісного та зустрічного позовів, а також рішеннях суду попередніх інстанцій.
117. Як неодноразово зауважувалось Верховним Судом, зокрема, у змісті постанов від 22 листопада 2023 року у справі № 712/5278/20 (провадження
№ 61-10350св23) та від 28 травня 2025 року у справі № 522/116/21 (провадження № 61-5577св24), встановлюючи порядок користування земельною ділянкою, суд має лише визначити умови, на яких співвласники її використовуватимуть, з метою забезпечення ефективної реалізації ними своїх прав щодо користування майном. Будь-яких вимог, пов'язаних із розпорядженням земельною ділянкою, чи правом власності на неї, суд у такій справі не вирішує.
118. Колегія суддів вважає помилковими висновки апеляційного суду щодо наявності підстав для визначення порядку користування земельною ділянкою загальною площею 1 177 кв. м., оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій та не оскаржується сторонами, за домоволодінням зареєстрована земельна ділянка площею саме 870 кв. м.,307 кв. м. - лишки.
119. Таким чином, з огляду на фактично зареєстровану площу земельної ділянки під домоволодінням, а також беручи до уваги, що як позивач за первісним позовом, так і позивачка за зустрічним просили визначити порядок користування земельною ділянкою більшої площі, ніж зареєстровано за домоволодінням, колегія суддів вважає помилковими висновки апеляційного суду про наявність підстав для задоволення вимог як первісного, так і зустрічного позову щодо визначення порядку користування ділянкою.
120. Задоволення вищезазначених вимог призвело б до збільшення площі земельної ділянки, наданої в користування.
121. З урахуванням вищезазначеного, оскаржувана постанова Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2025 року в частині задоволення позовних вимог первісного позову ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою підлягає скасуванню із ухваленням у вищезазначеній частині нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог як первісного так і зустрічного позовів про визначення порядку користування земельною ділянкою.
122. Отже відповідні доводи касаційної скарги у вищевказаній частині також знайшли своє часткове підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
123. Згідно з пунктами 2 - 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду а також скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
124. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
125. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження
№ 61-13667сво21)).
126. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
127. Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
128. З урахуванням зазначеного Верховний Суд вважає, що постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог первісного та зустрічного позовів про визначення порядку користування земельною ділянкою підлягають скасуванню із ухваленням у вищезазначеній частині нового судового рішення про відмову у задоволенні таких вимог.
129. Водночас, на переконання колегії суддів, постанова Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2025 року в частині вирішення позовних вимог первісного позову про виділення в окремий об'єкт нерухомого майна, окрему садибу та визнання права власності на останню за ОСОБА_1 підлягає зміні шляхом виключення із мотивувальної частини оскаржуваної постанови посилання на необхідність узгодження висновку експерта щодо варіантів поділу майна з органами пожежної і санітарної інспекції, органів електро- та газо постачання, інших відповідних органів в разі такої необхідності.
130. В іншій частині колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 412, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бибика Володимира Анатолійовича,задовольнити частково.
2. Постанову Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2025 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою та в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Шевченківська районна у м. Полтаві рада, про визначення порядку користування земельною ділянкою скасувати та ухвалити
у вищезазначеній частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою.
3. Постанову Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог первісного позову про виділення в окремий об'єкт нерухомого майна, окрему садибу та визнання права власності на останню за ОСОБА_1 змінити шляхом виключення із мотивувальної частини оскаржуваної постанови посилання на необхідність узгодження висновку експерта щодо варіантів поділу майна з органами пожежної
і санітарної інспекції, органів електро- та газо постачання, інших відповідних органів в разі такої необхідності.
4. В іншій частині постанову Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак В. В. Шипович