26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 757/19840/20-ц
провадження № 61-9600св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Малиновської Вікторії Дмитрівни, на постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року
у складі колегії суддів: Верланова С. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів, визнання протиправними дій та відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язань за договором.
2. На обґрунтування позову зазначав, що він є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» згідно Угоди №SAMDNWFC00034122819 від 28 березня 2017 року.
3. 17 березня 2017 року ним було відкрито торговий рахунок в компанії Trade12 (Exo Capital Markets Ltd), яка знаходиться під управлінням UK Company Global Fin Services Limited (Reg. No: 09836699) operation address Tomimae 5, Tallinn 10145, Estonia, для отримання торгових послуг.
4. У період з березня по вересень 2017 року з платіжної картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , належної ОСОБА_1 , було здійснено 22 платежі на загальну суму 112 500 дол. США.
5. Вказував, що ним так і не було отримано жодних торгових послуг від Trade12 (Exo Capital Markets Ltd), оскільки остання імітувала свою діяльність та
є шахрайською організацією.
6. 30 вересня 2017 року він звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» для ініціювання процедури повернення коштів Chargeback.
7. Так, згідно пункту 1.1.1.76 Умов та правил надання банківських послуг Chargeback - фінансова претензія банку-емітента банку-екваєра на повернення платежу за проведеною транзакцією в порядку, визначеному міжнародними платіжними системами та внутрішньобанківською документацією.
8. Іншими словами Chargeback - це встановлена в банківських правовідносинах процедура опротестування транзакції банком-емітентом з метою захисту прав платника, при якій сума платежу безакцептно списується з одержувача (банку-екваєра) і повертається платнику, після чого обов?язок доведення істинності транзакції покладається на одержувача. Поворотний платіж може бути оскаржений шляхом виставлення повторної фінансової вимоги (second presentment, representment), в даній процедурі з одного боку виступає одержувач і банк-екваєр,
з іншого - банк-емітент і платник (власник картки). Процедура регламентована платіжними системами Visa і MasterCard, в тому числі, має тимчасове обмеження,
а також мінімальну суму транзакції для подачі заяви.
9. Для того, щоб оскаржити платіж платник (власник картки) звертається
в банк-емітент з письмовою заявою із зазначенням номеру картки, дати, суми транзакції, відомостей про одержувача коштів із обов'язковим наданням вагомих доказів для опротестування транзакції як несанкціонованої, шахрайської, помилкової чи у разі не надання товару/послуг. Далі банк-емітент проводить розслідування і в разі правоти заявника списує з карткового рахунку одержувача опротестовану суму платежу і повертає її платнику.
10. Відповідно до пункту 1.1.1.57 Умов та правил надання банківських послуг претензія клієнта за карткою АТ КБ «ПриватБанк» - фінансова претензія держателя картки АТ КБ «ПриватБанк» за карткою на повернення платежу зі здійсненної транзакції, яка виставляється у разі відмови держателя картки від списання з його карткового рахунка, яке встановлюється держателем картки після одержання ним виписки з банку.
11. Після ініціювання позивачем процедури повернення коштів Chargeback
АТ КБ «ПриватБанк» було взято в роботу 15 із 22 транзакцій, оскільки (як йому було повідомлено в телефонній розмові із співробітником АТ КБ «ПриватБанк») згідно з Chargeback Guide існує ліміт на отримання заявок.
12. Як виявилося згодом зі змісту відповіді від 05 вересня 2019 року №20.1.0.0.0/7-190829/2764 на адвокатський запит за вих. №20/08-02 від 20 серпня 2019 року, у АТ КБ »ПриватБанк» відсутні ліміти щодо кількості заявок на проведення претензійної роботи, отриманих від клієнта протягом дня.
13. Отже, враховуючи відсутність у АТ КБ «ПриватБанк» лімітів на отримання заявок по процедурі Chargeback, 30 вересня 2017 року банком було неправомірно та необґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті до розгляду 7 заявок на загальну суму 39 800,00 дол. США.
14. У подальшому 10 з 15-ти раніше прийнятих заявок було закрито АТ КБ «ПриватБанк» з наступної причини: «провести претензійну роботу неможливо, оскільки сума не була списана з Вашої карти».
15. Також зазначав, що 26 жовтня 2017 року у відповідь на численні листи про незгоду із закриттям вищезазначених заявок, у телефонній розмові клієнтом було отримано відповідь, що «по заявках на повернення отримано відмову на основі правил міжнародних платіжних систем». Тому з огляду на повідомлення співробітниками банку декількох причин закриття заявок, і досі незрозуміло, на яких підставах АТ КБ «ПриватБанк» не було ініційовано претензійну роботу по заявках № 485656, № 485658, № 485635, № 485637, № 485639, № 485640, № 485661, № 485662, № 485646, № 485643.
16. Вважав, що такі протиправні дії відповідача призвели до збитків на загальну суму 47 700,00 дол. США.
17. По двох заявках № 485629 та №485632 грошові кошти було повернуто, а щодо інших трьох заявок: № 485626, № 485627, № 485628, АТ КБ «ПриватБанк» вказало, що дані операції було спростовано Trade12 у банкові-екваєрові.
18. Згідно з пунктом 2.1.4.57.1 Умов та правил надання банківських послуг банк зобов?язаний ініціювати арбітражний процес за умови, що така заява подана клієнтом не пізніше 35 днів для платіжної системи MasterCard з дня отримання банком «second presentment».
19. Отже АТ КБ «ПриватБанк», отримавши від екваєра «second presentment» відносно операцій за заявками: № 485626, № 485627, № 485628, та отримавши відповідні заяви від ОСОБА_1 , було зобов'язане у 35-ти денний строк ініціювати арбітражний процес.
20. Водночас АТ КБ «ПриватБанк» після отримання «second presentment» та заяви ОСОБА_1 не було ініційовано арбітражний процес, що в свою чергу призвело до збитків позивача на загальну суму 15 000,00 дол. США.
21. Відтак, на переконання позивача, АТ КБ «ПриватБанк» було неправомірно та необґрунтовано: відмовлено у прийнятті до розгляду семи заявок на загальну суму
39 800,00 дол. США по процедурі Chargeback (порушено пункт 2.1.4.57.2 Умов та правил надання банківських послуг); закрито десять заявок на загальну суму
47 700,00 дол. США (заявки № 485656, № 485658, № 485635, № 485637, № 485639,
№ 485640, № 485001, № 485662, № 485646, № 485643), не виставивши фінансову претензію Chargeback до банку-екваєра (порушено пункт 2.1.4.57.2 Умов та правил надання банківських послуг); не ініційовано арбітражний процес по трьох заявках на загальну суму 15 000,00 дол. США, після отримання АТ КБ «ПриватБанк» second presentment (відповідь від екваєра відносно операцій за заявками № 485626,
№ 485627, № 485628) (порушено пункт 2.1.4.57.1 Умов та правил надання банківських послуг).
22. Таким чином, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» неналежно надало йому банківські послуги з порушенням умов Угоди № SAMDNWFC00034122819
від 28 березня 2017 року, збитки у загальному розмірі 102 500,00 дол. США, завдані йому внаслідок цього, підлягають відшкодуванню відповідачем (банком) на його користь.
23. З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд:
визнати неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо порушення Умов та правил надання банківських послуг під час проведення процедури «Chargeback» за його заявками щодо транзакцій, проведених з 28 березня 2017 року по 11 вересня
2017 року;
стягнути із АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь відшкодування за спричинені збитки у загальному розмірі 102 500,00 дол. США та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
24. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року
у складі судді Матійчук Г. О. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо порушення Умов та правил надання банківських послуг під час проведення процедури «Chargeback» за заявками ОСОБА_1 щодо транзакцій, проведених з 28 березня 2017 року по 11 вересня 2017 року.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 відшкодування за спричинені збитки у загальному розмірі 102 500,00 дол. США.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь Держави судовий збір у розмірі
10 510,00 грн.
25. Задовольняючи позов, районний суд мотивував своє рішення тим, що АТ КБ «ПриватБанк» порушило договірні та законодавчі зобов'язання як емітент платіжної картки позивача, оскільки не забезпечило належного захисту прав клієнта при здійсненні та оскарженні спірних транзакцій.
26. Позивач ОСОБА_1 , який став жертвою шахрайства з боку компанії Trade12, добросовісно ініціював процедуру повернення коштів (Chargeback)
у встановлені строки, надав повний пакет документів і неодноразово звертався до банку з вимогами про розгляд заяв та проведення арбітражу.
27. Натомість банк безпідставно відмовив у прийнятті 7 заявок загальною сумою 39 800,00 дол. США, мотивуючи це неіснуючими лімітами на кількість заявок, закрив 10 заявок загальною сумою 47 700,00 дол. США без проведення претензійної роботи. Крім того банк не ініціював арбітраж за 3 заявками на загальну суму
15 000,00 дол. США, попри наявність усіх передумов для цього.
28. На переконання районного суду такі дії банку порушують умови обслуговування та правила платіжної системи MasterCard, а також Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки послуги були надані неякісно та з порушенням прав клієнта, а банк, своєю чергою, не мав права на власний розсуд відмовлятися від арбітражу або не проводити претензійну роботу, якщо заяви клієнта відповідали всім умовам.
29. Водночас районний суд визнав безпідставними посилання банка на заборону оскарження брокерських транзакцій, оскільки відповідні положення MasterCard Chargeback Guide цього не передбачають, а відсутність якісно наданих послуг
є допустимою підставою для повернення коштів.
30. З урахуванням вищезазначеного районний суд визнав дії банку неправомірними та, як наслідок, зобов'язав відшкодувати збитки у розмірі
102 500,00 дол. США
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
31. Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
32. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Компенсовано за рахунок Держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 12 612,00 грн.
33. Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки факту свідомого здійснення позивачем транзакцій та, як наслідок, усвідомлення значення своїх дій, а також можливості настання наслідків внаслідок вчинення останніх.
34. Більше того, на переконання апеляційного суду, районний суд не надав оцінки відсутності у АТ КБ «ПриватБанк» абсолютного та безумовного обов'язку розпочинати процедуру арбітражу по всіх добровільних транзакціях позивача, зважаючи на те, що застосування банком опротестування процедури Chargeback
є винятково правом, а не обов'язком останнього та можливе виключно під час проведення у системах взаєморозрахунків з пластикових карт до завершення виконання транзакції, що не стосується спірних взаємовідносин.
35. А тому, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що кошти у сумі 102 500,00 дол. США є саме збитками в розумінні чинного законодавства та не були повернуті останньому саме у зв'язку із неправомірними діями АТ КБ «ПриватБанк», то у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення вищезазначених коштів як збитків
з АТ КБ «ПриватБанк», який, своєю чергою, виступає виключно банком-емітентом та не вчиняв відносно позивача шахрайських чи недобросовісних дій та в силу чинного законодавства не зобов'язаний нести фінансову відповідальність за потенційно шахрайські дії, вчинені на шкоду клієнту третіми особами, за умови існування волевиявлення останнього на ініціювання сумнівних транзакцій.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
36. У липні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Малиновської В. Д., на постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року у вказаній справі.
37. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
від 31 липня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Малиновської В. Д.,про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року.
Відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
38. Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
39. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат
Малиновська В. Д., просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції,
а рішення районного суду залишити в силі.
40. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 757/53905/18 (провадження № 61-7784св21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
41. Крім того, заявник підставою касаційного оскарження вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України),недослідження апеляційним судом зібраних в справі доказів та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України).
42. На переконання заявника касаційної скарги, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки банк-емітент не має необмеженої дискреції при вирішенні питання щодо ініціювання процедури Chargeback, а відмова у ініціюванні такої процедури має бути обґрунтована конкретними підставами. У протилежному випадку дії банку не відповідатимуть суті та меті процедури Chargeback, яка створена для захисту прав споживачів (власників карток).
43. Відтак, з урахуванням необґрунтованої відмови банку ініціювати процедуру Chargeback, належним застосуванням статті 22 ЦК України у спірних правовідносинах є висновок про наявність складу цивільного правопорушення. Саме необґрунтована та суперечлива поведінка відповідача призвела до неможливості повернення позивачеві коштів та завдала йому відповідних збитків.
44. Крім того, адвокат Малиновська В. Д. у змісті касаційної скарги звертає увагу на відсутність висновку Верховного Суду щодо наявності у банку-емітента обов'язку відшкодувати клієнту збитки, завдані невиконанням банком вимоги власника картки про передачу спору до арбітражу міжнародної платіжної системи за умови дотримання клієнтом усіх процедурних вимог.
45. Більше того, як вказує заявник, апеляційний суд не дослідив Chargeback guide (Керівництво з повернення платежів), наявний у матеріалах справи, що призвело до помилкового висновку про відсутність у банку можливості та обов'язку ініціювати арбітраж.
46. Натомість суд апеляційної інстанції мотивував свій висновок посиланням на Бюлетень глобальних операцій від 03 жовтня 2016 року № 10, MasterСard, який відсутній у матеріалах справи.
47. Крім того, суд не обґрунтував, на підставі яких доказів транзакції позивача кваліфіковано як операції з переказу коштів на брокерські рахунки. Відповідно, він дійшов висновку про відсутність у банку можливості та обов'язку ініціювати процедуру арбітражу на підставі припущень і не мотивував відхилення аргументів позивача щодо ненадання брокерських послуг. Наявні у матеріалах справи докази не підтверджують брокерський характер транзакцій.
48. Таким чином, на переконання Малиновської В. Д. , апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Відзив на касаційну скаргу від іншого учасника справи до Верховного Суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
49. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» згідно Угоди №SAMDNWFC00034122819 від 28 березня
2017 року.
50. 17 березня 2017 року ОСОБА_1 відкрито торговий рахунок
у компанії Trade12 (Exo Capital Markets Ltd), підконтрольній UK Company Global Fin Services Limited (№09836699), за адресою Tomimae 5, Tallinn, Естонія, для отримання торгових послуг.
51. У період з березня по вересень 2017 року з картки № НОМЕР_1 , випущеної АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 , здійснено двадцять дві транзакції на користь Trade12 на загальну суму 112 500 дол. США.
52. Вищезазначені платежі були ініційовані ОСОБА_1 добровільно.
53. Жодних торгових послуг від Trade12 ОСОБА_1 отримано не було, оскільки компанія, як зазначає останній, виявилась шахрайською та імітувала свою діяльність.
54. Після з'ясування вищевказаних обставин, ОСОБА_1 30 вересня
2017 року звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою ініціювання процедури повернення коштів (Chargeback).
55. На виконання звернення ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» прийняло до розгляду п'ятнадцять із двадцяти двох транзакцій.
56. У подальшому, щодо десяти заявок (№ 485656, № 485658, № 485635, № 485637, № 485639, № 485640, № 485661, № 485662, № 485646, № 485643), банк не ініціював претензійну роботу та закрив звернення.
57. Водночас грошові кошти за заявками № 485629 та № 485632 були успішно повернуті позивачеві.
58. Щодо трьох заявок (№ 485626, № 485627, № 485628) банк повідомив, що торговець (Trade12) надав зустрічне підтвердження (second presentment), яке підтримав банк-екваєр.
59. У відповіді банку від 05 вересня 2019 року №20.1.0.0.0/7-190829/2764 на адвокатський запит за вих. №20/08-02 від 20 серпня 2019 року вказано, що обмежень щодо кількості заявок на проведення претензійної роботи в банку немає.
60. При цьому АТ КБ «ПриватБанк» після отримання від екваєра «second presentment» відносно операцій за заявками № 485626, № 485627, № 485628 та відповідні заяви від ОСОБА_1 , не ініціював арбітражний процес.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
61. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
62. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
63. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
64. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
65. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
66. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
67. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
68. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
69. Відтак, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
70. У частинах першій та другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
71. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені та упущену вигоду.
72. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
73. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча
б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
74. Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
75. У справі, що є предметом касаційного перегляду, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок неправомірних дій АТ КБ «ПриватБанк», які отримали прояв у неприйнятті до виконання та неналежній обробці його претензії як власника платіжної картки в межах процедури Chargeback, йому не було повернуто кошти за опротестованими транзакціями у загальному розмірі 102 500,00 дол. США, які він просив стягнути з відповідача у якості відшкодування завданих збитків.
76. Загальний порядок проведення переказу коштів (зокрема з використанням електронних платіжних засобів) у межах України на момент виникнення спірних правовідносин було визначено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) та Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням (далі - Положення
№ 705). Закон та Положення № 705 не визначають порядок оскарження (опротестування) переказів (Chargeback), ініційованих з використанням електронних платіжних засобів.
77. Відповідно до абзацу 3 пункту 1.29 статті 1 Закону міжнародна платіжна система (МПС) - платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох
і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.
78. Згідно із пунктом 9.2. статті 9 Закону платіжна система (крім внутрішньобанківської платіжної системи) діє відповідно до правил, установлених платіжною організацією відповідної платіжної системи.
79. Процедура Chargeback (поворотний платіж) - це встановлена в банківських правовідносинах процедура опротестування транзакції банком-емітентом з метою захисту прав платника, при якій сума платежу безакцептно списується з одержувача (банка-екваєра) і повертається платнику, після чого обов'язок доведення істинності транзакції покладається на одержувача. Технологія повернення платежу використовується в системах взаєморозрахунків з пластикових карт. Поворотний платіж може бути оскаржений шляхом виставлення повторної фінансової вимоги (second presentment, representment), в даній процедурі з одного боку виступає одержувач і банк-екваєр, з іншого банк-емітент і платник (власник картки).
80. Процедура регламентована платіжними системами Visa і Masterсard, в тому числі має тимчасове обмеження, а також мінімальну суму транзакції для подачі заяви.
81. Для того, щоб оскаржити платіж платник (власник картки) звертається
в банк-емітент з письмовою заявою із зазначенням номеру картки, дати, суми транзакції, відомостей про одержувача коштів із обов'язковим наданням вагомих доказів для опротестування транзакції як несанкціонованої, авторизованої із порушенням вимог платіжних систем, такої, за якою не було отримано послугу тощо. Далі банк-емітент проводить розслідування і в разі правоти заявника списує з карткового рахунку одержувача опротестовану суму платежу і повертає її платнику. Істотним при даній процедурі є те, що правила процедури Chargeback дають можливість саме банку-емітенту (відповідачу) самостійно вирішувати, в якому випадку опротестування є правомірним і вимагає розгляду, а в якому ні.
82. Претензійна робота здійснюється відповідно до Регламенту ведення претензійної роботи і обробки підтримуючої документації по операціях, здійснених з використанням платіжних карт Masterсard і Visa International.
83. Порядок проведення претензійної роботи регулюється розділом 2.1.4.58 Умов та правил надання банківських послуг, що розміщуються в мережі Інтернет та є загальнодоступними для ознайомлення.
84. Правовідносини, пов'язані із використанням міжнародних платіжних систем, регулюються Регламентом ведення претензійної роботи і обробки підтримуючої документації по операціях, здійснених з використанням платіжних карт Міжнародної платіжної системи MasterCard International і Visa International, емітованих AT КБ «ПриватБанк», та іншими учасниками Міжнародної платіжної системи MasterCard (крім банків-партнерів) та Visa International, в торгівельно-сервісних підприємствах і банкоматах ПриватБанку та інших банків членів платіжної системи MasterCard International та Visa International, який діє з 1998 року (далі - Регламент), а також уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати та уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів.
85. Вищенаведений Регламент регулює претензійну роботу по операціях, здійснених з використанням платіжних карт міжнародної платіжної системи Masterсard International Incorporated (MasterCard) і Visa International (Visa)
в торгівельно-сервісних підприємствах, банкоматах і пунктах видачі готівки. Процедура складена на підставі Правил MasterСаrd International Chargeback Guide і Правил Visa International Operating Regulations, що регламентують порядок вирішення спірних питань між банками-емітентами, з одного боку, і банками-екваєрами, з іншого боку, з приводу транзакцій, учасниками яких вони є одночасно, а також внутрішніх нормативних документів із ведення претензійної роботи.
86. У бюлетені глобальних операцій від 03 жовтня 2016 року № 10 MasterСard змінила вимоги до суперечок власників картки, щоб обмежити обробку певних платежів з інвестицій, рахунками в іноземній валюті та аналогічним спорам.
87. Переглянуті стандарти були представлені в статті жовтневого бюлетеня. Ця зміна передбачає, що у той момент, коли кошти завантажуються в інвестиції, іноземну валюту, послуга MasterСard вважається наданою, і MasterСard не зважатиме на умови і положення, що стосуються таких транзакцій. Вищезазначена стаття служить нагадуванням про те, що з 21 квітня 2017 року емітенти не мають права обробляти питання про відшкодування суперечок власниками карт по інвестиційним операціям та інших послуг, пов'язаних із обліковим записом,
в умовах, описаних вище.
88. Відповідно до міжнародного операційного бюлетеня від 03 жовтня
2016 року № 10 з 21 квітня 2017 року платіжна система MasterCard не проводить повернення грошових коштів за операціями, пов'язаними із інвестиціями, валютними операціями та операціями, пов'язаних з переказом грошових коштів на брокерські рахунки. Банки-емітенти позбавлені можливості проводити оспорювання транзакціями за вищезазначеними операціями.
89. Банк позбавлений можливості ініціювати проведення арбітражного процесу за проведеними транзакціями переказу грошових коштів на брокерські рахунки. Позиція MasterСard щодо брокерських операцій є такою, що послуга була надана, якщо кошти клієнта були успішно зараховані на його торговий рахунок.
90. Тобто порядок вирішення спірних питань між банком, який випустив та обслуговує карту (банк-емітент), і банками, через платіжні пристрої яких здійснюється переказ (банк-екваєр), встановлюється правилами міжнародної платіжної системи.
91. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у змісті постанов
від 12 квітня 2022 року у справі № 757/53905/18 (провадження № 61-7784св21) та від 10 травня 2023 року у справі № 757/49023/19-ц (провадження № 61-18461св21).
92. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що інформація щодо вирішення спору про повернення платежу власнику картки у разі ненадання товарів чи послуг або надання товарів чи послуг неналежної якості міститься
в розділі Cardholder Dispute Chargeback Chapter 2: Dual Message System Chargebacks-Initiated On or Before 16 July 2020 (сторінки 58-88 MasterCard ChargebackGuide).
93. Вищезазначений розділ визначає випадки, коли може бути розпочата процедура Chargeback та випадки, коли вона неможлива. Істотним при даній процедурі є те, що правила процедури Chargeback дають можливість саме банку-емітенту (відповідачу) самостійно вирішувати, в якому випадку опротестування
є правомірним і вимагає розгляду, а в якому ні.
94. Тобто MasterCard ChargebackGuide прямо не зазначає, що банк-емітент зобов'язаний її розпочати тим більше не визначає відповідальність банків-емітентів у випадку відмови в ініціюванні процедури.
95. Водночас вищезазначений розділ визначає, що повернення платежів доступне для Банка-емітента за транзакціями, в яких будь-яка сума вноситься для азартних ігор, інвестицій або подібних цілей. Однак Банки-емітенти не мають прав на повернення платежів, пов'язаних із використанням ігрових фішок або вигоди, невикористанням ігрових фішок або виведення такої вигоди, або будь-якими виграшами, прибутками або збитками в результаті використання таких ігрових фішок або вигоди (сторінка 59 MasterCard ChargebackGuide; переклад - Т.5, а.с.62).
96. Відтак, вищезгаданий розділ визначає правила повернення платежів, зокрема, за транзакціями в яких сума вноситься, зокрема, для інвестицій водночас містить застереження щодо права Банка-емітента на повернення платежів, пов'язаних, зокрема, зі збитками в результаті використання таких ігрових фішок або вигоди.
97. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
98. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
99. У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
100. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які
в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
101. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
102. Апеляційним судом встановлено та не оскаржується заявником касаційної скарги, що оспорювані транзакції позивачем здійснено свідомо, а відтак останній розумів значення своїх дій та можливість настання наслідків в результаті вчинення останніх.
103. Більш того, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що у АТ КБ «ПриватБанк» відсутній абсолютний та безумовний обов'язок розпочинати процедуру арбітражу щодо всіх добровільних транзакцій позивача.
З огляду на те, що ініціювання процедури опротестування процедури Chargeback
є правом, а не обов'язком банку, і може бути здійснене лише в межах систем взаєморозрахунків за операціями з платіжних карт до завершення виконання транзакції, проте такі обставини не охоплюють спірні правовідносини.
104. Аналогічні висновки щодо саме права, а не обов'язку банку ініціювати опротестування процедури Chargeback викладені Верховним Судом, зокрема,
у змісті постанов від 10 травня 2023 року у справі № 757/49023/19-ц (провадження № 61-18461св21) та від 17 серпня 2023 року у справі № 752/12227/19 (провадження № 61-5096св20).
105. Відтак колегія суддів вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів того, що грошові кошти у сумі 102 500,00 дол. США є саме збитками та не були йому повернуті у зв'язку з неправомірними діями АТ КБ «ПриватБанк», адже у останнього як банка-емітента відсутній обов'язок ініціювати опротестування процедури Chargeback, зокрема через неможливість оспорення певного виду транзакцій за правилами Міжнародної платіжної системи MasterCard.
106. Більше того,позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що він не ініціював процедуру Chargeback щодо повернення платежів, пов'язаних із використанням ігрових фішок або отриманням вигоди, невикористанням ігрових фішок чи виведенням такої вигоди, а також будь-якими виграшами, прибутками або збитками внаслідок використання таких фішок чи вигоди, щодо яких прямо встановлене застереження про неповернення
у MasterCard Chargeback Guide.
107. Таким чином, суд апеляційної інстанції, з огляду на встановлені у справі обставини, зокрема, добровільного здійснення позивачем оспорюваних транзакцій на брокерський рахунок, обґрунтовано зазначив, що АТ КБ «ПриватБанк» є лише банком-емітентом і не вчиняв щодо позивача шахрайських чи недобросовісних дій, а відтак, не зобов'язаний нести фінансову відповідальність за можливі шахрайські дії, учинені щодо позивача як клієнта третіми особами, тобто обґрунтовано виснував про відсутність складу цивільного правопорушення.
108. Крім того, колегія суддів вважає неспроможними доводи касаційної скарги щодо відсутності у матеріалах справи Бюлетеня глобальних операцій від 03 жовтня 2016 року № 10 MasterСard, оскільки обставини як неможливості ініціювання проведення арбітражного процесу за транзакціями з переказу коштів на брокерські рахунки, так і позиція MasterСard щодо здійснення транзакцій на брокерські рахунки встановлені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 757/49023/19-ц (провадження № 61-18461св21), ухваленій за аналогічних обставин та за участі АТ КБ «ПриватБанк». Відтак, вищезгадані обставини, в силу приписів частини четвертої статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.
109. Колегія суддів також зауважує, що стороною позивача вищевказані обставини спростовані не були.
110. У зв'язку із вищезазначеним, не заслуговують на увагу посилання касаційної скарги на встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
111. Більше того, з урахуванням наявності висновків Верховного Суду щодо права, а не обов'язку банку ініціювати опротестування процедури Chargeback, викладених, зокрема, у змісті постанов від 10 травня 2023 року у справі № 757/49023/19-ц (провадження № 61-18461св21) та від 17 серпня 2023 року у справі № 752/12227/19 (провадження № 61-5096св20), а також висновку про неможливість ініціювання банком-емітентом проведення арбітражного процесу за транзакціями з переказу коштів на брокерські рахунки, та позиції MasterСard щодо здійснення транзакцій на брокерські рахунки, висловленої у постанові Верховного Суду від 10 травня
2023 року у справі № 757/49023/19-ц (провадження № 61-18461св21), відсутні підстави для формулювання Верховним Судом правового висновку щодо наявності у банку-емітента обов'язку відшкодувати клієнту збитки, завдані невиконанням банком вимоги власника картки про передачу спору до арбітражу міжнародної платіжної системи за умови дотримання клієнтом усіх процедурних вимог.
112. При цьому Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18), суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію.
113. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення
від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
114. Підсумовуючи, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи та у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
115. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження
№ 14-446цс18)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
116. Згідно із пунктами 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
117. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено
з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
118. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Малиновської Вікторії Дмитрівни, залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак В. В. Шипович