02 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/991/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМІНВЕСТ ГРУП"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 (у складі колегії суддів: Павлюк І.Ю. (головуючий), Саврій В.А., Розізнана І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМІНВЕСТ ГРУП"
до Приватного підприємства "ЕКОСЕРВІС",
та Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревій Девелопмент"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності,
1. Стислий зміст обставин справи
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМІНВЕСТ ГРУП" (надалі - ТОВ "АГРОХІМІНВЕСТ ГРУП", Позивач, Скаржник) звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "ЕКОСЕРВІС" (надалі - ПП "ЕКОСЕРВІС", Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревій Девелопмент" (надалі - ТОВ "Буревій Девелопмент", Відповідач 2) у якому просить:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, який укладений між ПП "ЕКОСЕРВІС" та ТОВ "Буревій Девелопмент", серія та номер 4593, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Халявкою Н. М. від 21.12.2022;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65864142 від 21.12.2022 15:14:45 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Халявки Н. М.;
- припинити право власності на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: Житомирська обл., Звягельський р., м. Баранівка, вул. Франка Івана, буд.104-Б, реєстраційний номер ОНМ: 2656112518080 за ТОВ "Буревій Девелопмент".
1.2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ТОВ "АГРОХІМІНВЕСТ ГРУП" зазначає, що ПП "ЕКОСЕРВІС" має перед ним непогашену заборгованість, яка виникла з кредитного договору від 13.06.2006 та підтверджена судовим рішенням, право вимоги за яким Позивач набув на підставі низки укладених договорів про відступлення права вимоги.
Під час примусового виконання зазначеного судового рішення приватним виконавцем встановлено відсутність у ПП "ЕКОСЕРВІС" грошових коштів та майна, на яке може бути звернуто стягнення. Водночас Позивачем з'ясовано, що ПП "ЕКОСЕРВІС" належало на праві власності нерухоме майно, яке було відчужене на користь ТОВ "Буревій Девелопмент" за договором купівлі-продажу від 21.12.2022. З огляду на те, що відчуження спірного майна відбулося в період існування невиконаного зобов'язання за кредитним договором, Позивач вважає, що оспорюваний правочин укладено саме з метою уникнення виконання боргових зобов'язань і на шкоду кредитору, у зв'язку з чим просить визнати договір купівлі-продажу від 21.12.2022 недійсним.
1.3. Одночасно з поданням позовної заяви ТОВ "АГРОХІМІНВЕСТ ГРУП" звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просило вжити заходів забезпечення шляхом накладення арешту та встановлення заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Житомирська обл., Звягельський р., м. Баранівка, вул. Франка Івана, буд. 104-Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2656112518080).
В обґрунтування заявленого клопотання Позивач зазначив, що у зв'язку з характером спірних правовідносин та заявлених вимог існує реальний ризик подальшого відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, що у разі задоволення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав чи охоронюваних законом інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.08.2025 у №906/991/25 накладено арешт на нерухоме майно - нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: Житомирська обл., Звягельський р., м. Баранівка, вул. Франка Івана, буд.104-Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2656112518080 та належить на праві власності ТОВ "Буревій Девелопмент", заборонено особам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлова будівля, яка розташована за адресою: Житомирська обл., Звягельський р., м. Баранівка, вул. Франка Івана, буд.104-Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2656112518080.
2.2. Суд першої інстанції, оцінюючи предмет спору та зміст заявлених вимог, дійшов висновку про наявність належного зв'язку між позовними вимогами та запропонованим Позивачем заходом забезпечення позову, оскільки в разі задоволення позову сторони оспорюваного правочину мають бути повернуті у попередній стан, що, у свою чергу, створить реальну можливість для Позивача задовольнити свої майнові вимоги до ПП "Екосервіс". Застосовані заходи забезпечення позову визнані судом співмірними із заявленими вимогами, такими, що не покладають надмірного тягаря на власника майна, та є спроможними забезпечити ефективний захист і подальше поновлення порушених прав та інтересів Позивача в разі задоволення позову.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.08.2025 у справі №906/991/25 скасовано, прийняти нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "АГРОХІМІНВЕСТ ГРУП" про забезпечення позову у справі №906//991/25.
2.4. Відповідна постанова мотивована тим, що ТОВ "АГРОХІМІНВЕСТ ГРУП" не навело жодного обґрунтування, із посиланням на відповідні докази, щодо зміни будь-яких обставин, які зумовлюють необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема, вчинення Відповідачем 2 дій щодо відчуження спірного приміщення, його технічного переобладнання тощо, тобто вчинення дій, які можуть в подальшому вплинути на можливість виконання рішення суду.
Суд апеляційної інстанції наголосив, що Позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся, а доводи заяви про забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях позивача щодо можливої недобросовісної поведінки ТОВ "Буревій Девелопмент" стосовно спірного майна, які вказують на ймовірне ускладнення виконання рішення, без підтвердження реально існуючих обставин на які посилається Позивач.
Також суд зазначив, що зміст заяви Позивача про забезпечення позову містить лише посилання на потенційну можливість ухилення Відповідача 2 від виконання судового рішення, проте не містять обґрунтування, підтвердженого відповідними доказами, щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Одночасно колегією суддів було враховано, що як на момент укладення купівлі-продажу нежитлової будівлі № 4593 від 21.12.2022, так і на момент розгляду судом справи №910/10461/24 у 2024 році, ПП "ЕКОСЕРВІС" на праві власності належало й інше нерухоме майно, право власності на яке оформлено позивачем у листопаді 2022 році, що не враховано судом першої інстанції.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "АГРОХІМІНВЕСТ ГРУП" просить Суд скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025, прийнявши нове рішення, яким залишити ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.08.2025 у справі №906/991/25 в силі.
3.2. В обґрунтування заявлених вимог Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи статей 136, 137, 139 Господарського процесуального кодексу України, оскільки фактично пов'язав можливість вжиття заходів забезпечення позову з обов'язком доведення наявності окремих, спеціальних доказів того, що невжиття таких заходів істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача. На переконання Скаржника, за встановлених обставин справи сама по собі беззаперечна можливість Відповідача 2 розпоряджатися спірним нерухомим майном, яке перебуває у його фактичному володінні, вже становить реальний ризик утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову.
У зв'язку з цим Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду щодо змісту та цілей інституту забезпечення позову, викладені у постановах від 18.03.2020 у справі № 904/2641/19, від 25.09.2024 у справі № 904/2271/24, від 22.05.2024 у справі № 922/1119/23, від 11.04.2022 у справі № 910/11069/21, від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23, від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та від 08.07.2024 у справі № 916/143/24.
3.3. Ухвалою Суду від 04.11.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "АГРОХІМІНВЕСТ ГРУП" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 у справі № 906/991/25 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу Україниу порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Одночасно відповідною ухвалою Суду було зупинено виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 у справі № 906/991/25 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
3.4. 19.11.2025 від ТОВ "Буревій Девелопмент" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Відповідач 2 просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга ТОВ "АГРОХІМІНВЕСТ ГРУП" підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені Скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
4.3. Предметом касаційного оскарження у цій справі є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 у справі № 906/991/25, якою скасовано ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.08.2025 у справі № 906/991/25 про вжиття заходів забезпечення позову, постановлену за результатами розгляду заяви Позивача про забезпечення позову.
4.4. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, ТОВ "АГРОХІМІНВЕСТ ГРУП" зазначає, що предметом заявлених вимог є визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію речового права та припинення права власності на спірне нерухоме майно. На переконання Позивача, з огляду на те, що відповідне майно фактично перебуває у володінні та розпорядженні ТОВ "Буревій Девелопмент", існує реальний ризик його подальшого відчуження на користь третіх осіб, що у разі задоволення позову може істотно ускладнити або зробити надмірно утрудненим ефективний судовий захист та поновлення порушених прав та інтересів ТОВ "АГРОХІМІНВЕСТ ГРУП", за захистом яких воно звернулося до суду.
4.5. Оцінюючи подану заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій по-різному визначили наявність правових підстав для вжиття відповідних заходів з урахуванням обставин спору.
Так, місцевий господарський суд, виходячи із заявлених позовних вимог, їхнього характеру та пов'язаного з ними ризику зміни правового режиму спірного майна, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та застосування відповідних обмежень щодо спірного нерухомого майна. Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив із того, що наведені у заяві Позивача доводи мають загальний характер і не підтверджені конкретними належними та допустимими доказами, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів, за захистом яких ТОВ "АГРОХІМІНВЕСТ ГРУП звернулося до суду.
4.6. За таких обставин предметом касаційного перегляду у цій справі є перевірка правомірності та обґрунтованості підходу, застосованого апеляційним судом при вирішенні питання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням фактичних обставин спору та характеру заявленого предмета позову, а також з'ясування відповідності такого підходу правовим позиціям та усталеній практиці Верховного Суду щодо критеріїв і підстав застосування інституту забезпечення позову.
4.7. З огляду на зазначене, Суд зазначає таке.
4.8. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
4.9. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
4.10. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.
4.11. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
4.12. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
4.13. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
4.14. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
4.15. Адекватність заходу до забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
4.16. Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
4.17. Аналогічний підхід викладений в постановах Верховного Суду, на які посилається Скаржник, а також у постановах від 10.10.2019 у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 у справі № 904/3459/19, від 28.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20), від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21, від 01.04.2022 у справі № 925/1615/21, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21.
4.18. У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
4.19. Суд зауважує, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, на яку звертає увагу Скаржник, акцентував, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
4.20. Ураховуючи викладене, Суд вважає необґрунтованою позицію суду апеляційної інстанції щодо обов'язковості надання Позивачем конкретних доказів вчинення Відповідачем 2 активних дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна.
Відсутність таких доказів не позбавляє правової підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки загроза неефективного виконання майбутнього рішення випливає не лише з наявності фактів відчуження, а також з наявності у Відповідача 2 реальної, не обмеженої законом можливості вільно розпоряджатися своїми активами до моменту набрання рішенням законної сили, а відтак і беззаперечної можливості відчуження ними такого майна.
4.21. Також Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 виснував, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватися із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
4.23. Аналогічні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
4.24. При цьому, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).
4.25. У наведеній для порівняння Скаржником постанові Верховного Суду від 11.04.2022 у справі № 910/11069/21, досліджуючи питання застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції сформулював висновок про те, що подальший продаж нерухомого майна, яке є предметом спірного договору купівлі-продажу, і право власності на яке підлягає державній реєстрації, унеможливить, у разі задоволення позову, державну реєстрацію припинення права власності особи на це нерухоме майно.
4.26. Також Верховний Суд у постанові від 25.09.2024 у справі № 904/2271/24, на яку посилається Скаржник, аналізуючи застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України щодо накладення арешту на спірне майно у контексті позовних вимог про визнання правочину недійсним, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності, дійшов таких висновків:
- вжиті заходи забезпечення позову безпосередньо пов'язані із предметом розгляду у цій справі та мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті;
- вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав заявника на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду та навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду;
- визначені заявником заходи забезпечення позову гарантуватимуть виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, та гарантуватимуть ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду;
- забезпечення позову лише обмежує право розпорядження цим нерухомим майном, а тому обрані заходи забезпечення позову жодним чином не будуть порушувати збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.
4.26. За встановлених судами обставин і з урахуванням характеру заявлених у цій справі вимог убачається, що предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію речового права та припинення права власності на спірне нерухоме майно.
Такий спосіб захисту за своєю правовою природою спрямований на зміну належності спірного майна та внесення змін до записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що, у свою чергу, об'єктивно зумовлює необхідність збереження незмінного правового та фактичного стану цього майна на час розгляду спору по суті.
При цьому сама по собі безперешкодна можливість Відповідача 2 розпоряджатися спірним нерухомим майном (зокрема, його відчужити, обтяжити, передати в забезпечення тощо) створює реальну, а не суто гіпотетичну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову, оскільки подальша зміна власника чи правового режиму майна може перешкодити реалізації наслідків задоволення позову у цій справі.
За сукупністю наведених обставин Суд констатує наявність прямого зв'язку між предметом заявлених позовних вимог та обраним Позивачем заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на це майно, який є спрямованим саме на збереження його правового статусу і фактичного становища до вирішення спору по суті та забезпечує реальну дієвість можливого судового захисту.
4.27. Одночасно з установлених судами обставин убачається дотримання у даному випадку принципу збалансованості інтересів сторін та співмірності застосованого заходу забезпечення позову із заявленими вимогами.
Суд ураховує, що накладення арешту на спірне нерухоме майно не змінює фактичного режиму його володіння й користування: майно продовжує перебувати у фактичному володінні ТОВ "Буревій Девелопмент", не вилучається з господарського обігу в частині використання, а обмежується лише можливість розпорядження ним на час судового розгляду (здійснення відчуження, обтяження тощо). Такий характер втручання у майнову сферу Відповідача 2 є мінімально необхідним та об'єктивно виправданим для можливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.
З огляду на це, обраний захід забезпечення позову не призводить до невиправданого чи надмірного обмеження прав ТОВ "Буревій Девелопмент", водночас забезпечує реальну спроможність виконання судового рішення у разі задоволення позову, а також запобігає виникненню імовірних утруднень його виконання або ризику невиконання рішення господарського суду у випадку невжиття таких забезпечувальних заходів.
4.28. За наведених обставин Суд зазначає, що саме місцевим господарським судом належним чином застосовано приписи статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням предмета спору, характеру заявлених вимог та ризиків, притаманних правовідносинам щодо відчуження спірного нерухомого майна. Натомість суд апеляційної інстанції, вказуючи на необхідність надання Позивачем доказів безпосередньої підготовки ТОВ "Буревій Девелопмент" до відчуження спірного майна не врахував правові позиції Верховного Суду щодо того, що сам по собі режим вільного розпорядження спірним майном за наявності таких позовних вимог вже створює ризик утруднення виконання можливого рішення суду. Такий підхід апеляційного суду не узгоджується із сформованою практикою Верховного Суду щодо превентивного характеру заходів забезпечення позову та необхідності забезпечення реальної дієвості судового захисту, у зв'язку з чим підстави для скасування ухвали суду першої інстанції були відсутні.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Згідно зі статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
5.3. Оскільки наведені Скаржником підстави касаційного оскарження підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення у справі - скасуванню, з прийняттям рішення про залишення в силі ухвали суду першої інстанції.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а за результатами розгляду касаційної скарги спір у справі № 906/991/25 по суті не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду такої касаційної скарги є передчасним та повинен здійснюватися за наслідками розгляду спору по суті.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМІНВЕСТ ГРУП" задовольнити.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 у справі № 906/991/25 скасувати, залишивши в силі ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.08.2025 у справі № 906/991/25.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко