02 грудня 2025 року
м. Київ
Справа № 914/2929/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Сівохіна Павла Івановича
на рішення Господарського суду Львівської області від 23 квітня 2025 року (суддя Щигельська О.І.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24 вересня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий Желік М. Б., судді: Орищин Г. В., Галушко Н. А.)
у справі №914/2929/24
за позовом Комунального підприємства «Центральний ринок» Шептицької міської ради
до Фізичної особи - підприємця Сівохіна Павла Івановича
про стягнення 56 845,76 грн та зобов'язання вчинити дії,
13 листопада 2025 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) надійшла касаційна скарга Фізичної особи - підприємця Сівохіна Павла Івановича (далі - ФОП Сівохін П. І., скаржник) на рішення Господарського суду Львівської області від 23 квітня 2025 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24 вересня 2025 року у справі №914/2929/24. Вказана касаційна скарга подана 08 листопада 2025 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку.
У касаційній скарзі скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2025 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
За положенням статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина четверта статті 116 ГПК України).
Згідно з абзацом другим пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Оскаржувана постанова Західного апеляційного господарського суду від 24 вересня 2025 року ухвалена без участі сторін, оскільки представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Оскільки апеляційний господарський суд не зазначив дату виготовлення повного тексту постанови, строк на її оскарження в суд касаційної інстанції обчислюється з дати ухвалення постанови. Таким чином останнім днем на касаційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 23 квітня 2025 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 24 вересня 2025 року у справі №914/2929/24 є 14 жовтня 2025 року.
Відповідно до штемпеля на поштовому конверті касаційну скаргу скаржник подав 08 листопада 2025 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 288 ГПК України.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 23 квітня 2025 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 24 вересня 2025 року у справі №914/2929/24 скаржник послався на те, що в порушення вимог статті 242 ГПК України постанову апеляційного господарського суду (копія якої завірена секретарем судового засідання 07 жовтня 2025 року) він виявив у своїй поштовій скриньці 20 жовтня 2025 року і її не вручили йому під підпис, тоді як відповідно до відомостей трекінгу поштового відправлення R067013921811 на сайті АТ «Укрпошта» це поштове відправлення вручене адресату 13 жовтня 2025 року. Через таке порушення, допущене АТ «Укрпошта», ФОП Сівохін П. І. звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку, а також до Народного депутата України Камельчука Ю.О. із скаргою на дії АТ «Укрпошта», в якій зокрема, просив перевірити викладені факти і повідомити йому щодо результатів такої перевірки.
Крім іншого, скаржник зазначив, що не зміг подати касаційну скаргу з моменту фактичного отримання постанови суду апеляційної інстанції, оскільки його представник - адвокат Бордюк М.Й., який надавав йому правничу допомогу і представляв його інтереси у цій справі в судах попередніх інстанцій, у період з 13 по 24 жовтня 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні, яке продовжили до 07 листопада 2025 року, що підтверджується медичними висновками про тимчасову непрацездатність, тоді як без професійної правничої допомоги скаржник не зміг би сформувати касаційну скаргу.
На підтвердження дати отримання постанови Західного апеляційного господарського суду від 24 вересня 2025 року у справі №914/2929/24 ФОП Сівохін П. І. надав суду копію поштового конверта із відміткою Західного апеляційного господарського суду про номер справи (914/2929/24) та поштовим номером відправлення R067013921811, а також витяг з веб-сайту АТ «Укрпошта» (трекінг), відповідно до якого поштове відправлення R067013921811 прийняте поштовим відділенням 08 жовтня 2025 року, а вручене адресату - 13 жовтня 2025 року.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України за заявою учасника справи суд поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до інформації з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», а саме списку розсилки поштової кореспонденції, постанову та ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 24 вересня 2025 року сторонам у справі №914/2929/24 відправлено 07 жовтня 2025 року.
Зважаючи на інформацію з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», а також наданих доказів, зокрема трекінгу АТ «Укрпошта», та за відсутності підтвердження зворотного, Верховний Суд дійшов висновку про те, що копію постанови Західного апеляційного господарського суду від 24 вересня 2025 року у справі №914/2929/24 скаржник отримав 13 жовтня 2025 року.
Тому останнім днем для подання касаційної скарги із правом поновлення порушеного процесуального строку, з урахуванням приписів частини четвертої статті 116 ГПК України, було 03 листопада 2025 року, тоді як скаргу подано 08 листопада 2025 року.
Посилання скаржника, крім іншого, ще й на те, що його представник - адвокат Бордюк М.Й. перебував до 07 листопада 2025 року на лікарняному, Верховний Суд не вважає поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у справі №914/2929/24.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Законодавством не передбачено обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Те, що представник скаржника - адвокат Бордюк М.Й. перебував до 07 листопада 2025 року на лікарняному колегія суддів не може розцінювати як поважні причини чи непереборні обставини для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки такі доводи зводяться до організації роботи самого скаржника з його адвокатом.
Відповідно до абзаців першого та другого частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Отже, зазначеною нормою права передбачено обов'язок адвокатів зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Відповідно до інформації з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» відзив на позовну заяву, апеляційну та касаційну скарги у справі №914/2929/24 підписував та подавав до судів безпосередньо ФОП Сівохін П.І. При цьому адвокат Бордюк М.Й., як представник відповідача - ФОП Сівохіна П.І. в програмі «Діловодство спеціалізованого суду» у межах цієї справи не зареєстрований, тобто жодних процесуальних документів від судів не отримував. Натомість, якби скаржник дотримався всіх умов оформлення правовідносин із своїм адвокатом, процесуальні судові документи у справі №914/2929/24 суд надсилав би до електронного кабінету адвоката, реєстрація якого є обов'язковою.
Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» заборонено адвокату відмовлятися від надання правничої допомоги, крім випадків, установлених законом (зокрема пунктом 4 частини другої статті 21), тоді як клієнту змінювати адвоката законодавство не забороняє.
Отже, перебування адвоката Бордюк М.Й. на лікарняному не позбавляло скаржника права та можливості укласти договір про надання професійної правничої допомоги з іншим адвокатом.
З наведеного вбачається, що ФОП Сівохін П.І. не вчинив усіх можливих та залежних від нього дій, в тому числі спрямованих на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги. Тому Суд не визнає поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 23 квітня 2025 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 24 вересня 2025 року у справі №914/2929/24, наведені ФОП Сівохіним П.І. у касаційній скарзі.
Згідно із частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Зміст касаційної скарги свідчить, що підставою для касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушення норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, які скаржник наводить у скарзі, а також зазначає про відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Також касаційна скарга містить посилання на підставу касаційного оскарження судового рішення, визначену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, з формулюванням викладеного у ній висновку про застосування норми права (пункт, частина, стаття) у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні;
у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права (пункт, частина, стаття), щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Тобто, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття) стосовно якої відсутній висновок щодо її застосування, а також норму права щодо застосування якої висновки Верховного Суду не були враховані під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
При цьому оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Однак скаржник, зазначаючи про незастосування судами положень Закону України «Про оренду державного і комунального майна» та відповідних висновків Верховного Суду, не конкретизував норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких висновок Верховного Суду, викладений у наведених постановах, не був врахований судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень, а також норм прав (пункт, частина стаття), порушення та/або неправильного застосування яких припустилися суди попередніх інстанцій та щодо застосування яких (норм) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також на відсутність висновків, як на підставу касаційного оскарження судових рішень без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, висновок Верховного Суду не був врахований судами попередніх інстанцій, а щодо яких такий висновок відсутній не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.
Також подана касаційна скарга не містить обґрунтування порушених норм процесуального права з посиланням на відповідний пункт (пункти) з передбачених частинами першою та третьою статті 310 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, визначену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
З огляду на викладене Суд робить висновок, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .
Крім того, пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 наведеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 4 цього Закону передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру розмір судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацами першим та другим частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Зважаючи на те, що скаржник в касаційній скарзі оскаржує судові рішення у справі №914/2929/24 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з нього 29 990,08 грн неустойки та зобов'язання звільнити шляхом демонтажу 2 торговельних місця, які він займав на підставі двох договорів оренди, а саме: торговельне місце площею 6,25 м2, яке відображено на схемі розташування торговельних місць на ринку (додаток №1 до договору оренди №4156 від 31 грудня 2022 року) за №585 і торговельне місце площею 6,25 м2, яке відображено на схемі розташування торговельних місць на ринку (додаток №1 до договору оренди №4157 від 31 грудня 2022 року) за №589, судовий збір за звернення із касаційної скаргою має обраховуватися з урахуванням оспорюваної суми майнового спору та двох немайнових вимог.
Позов у цій справі подано у листопаді 2024 року.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року визначений у розмірі 3 028,00 грн.
Оскільки розмір судового збору, передбачений пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за вимогу про стягнення 29 990,08 грн складає 449,85 грн, що є меншим за 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році, судовий збір за оскарження судових рішень у цій частині вимог розраховується з урахуванням мінімального розміру судового збору, передбаченого за майновою позовною вимогою, тобто з урахуванням 3 028,00 грн.
Таким чином розмір судового збору, який мав сплатити ФОП Сівохін П.І. за подання касаційної скарги у справі №914/2929/24 складає 18 168,00 грн (3 028,00 + 3 028,00 * 2) * 200%).
Скаржник до касаційної скарги додав квитанцію №ПН3487004 від 07 листопада 2025 року про сплату 12 112,00 грн судового збору, що на 6 056,00 грн менше, ніж має бути сплачено відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», а до частини другої статті 292 цього Кодексу - підставою для застосування норм статті 174 ГПК України і залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки, а саме:
- подати уточнення до касаційної скарги в яких навести підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 цього Кодексу та на їх обґрунтування чітко зазначити порушені судами попередніх інстанцій норми права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких висновок Верховного Суду, викладений в наведених постановах Верховного Суду, не був врахований судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а також норми права (пункт, частина, стаття), порушення та/або неправильного застосування яких припустилися суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, та стосовно застосування яких (норм) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, та обґрунтувати процесуальні порушення, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі з посиланням на відповідний пункт (пункти) з передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України;
- навести інші підстави, за їх наявності, та надати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження;
- надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 6 056,00 грн за реквізитами, які зазначені на веб-сайті Верховного Суду у розділі «Платiжнi реквізити для перерахування судового збору в гривнях», із зазначенням обов'язкових реквізитів у призначенні платежу (зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга).
З огляду на приписи частини четвертої статті 174 та абзацу другого частини третьої статті 292, пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі якщо він у встановлений строк не усуне зазначені недоліки касаційної скарги ця касаційна скарга буде вважатися неподаною та повернута скаржнику, а у разі неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для такого поновлення або наведені інші підстави для такого поновлення Суд визнає неповажними - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Оскільки касаційну скаргу залишено без руху клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, заявлене в касацій скарзі, залишається без вирішення до усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись статтями 119, 174, 234, 287, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Сівохіна Павла Івановича на рішення Господарського суду Львівської області від 23 квітня 2025 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24 вересня 2025 року у справі №914/2929/24 залишити без руху.
2. Надати Фізичній особі - підприємцю Сівохіну Павлу Івановичу строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Фізичній особі - підприємцю Сівохіну Павлу Івановичу, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України у залежності від повноти усунення недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
Т. М. Малашенкова