Справа № 930/2332/25
№2/930/1243/25
13.11.2025 року Немирівський районний суд
Вінницької області
в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.
при секретарі: Загребельного О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на самочинно переобладнану нежитлову будівлю, -
ОСОБА_1 , звернулась до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом про визнання права власності на самочинно переобладнану нежитлову будівлю, мотивуючи його тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.2021 р. вона є власником громадського будинку з господарським (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
Окрім цього на підставі договору купівлі-продажу від 6 квітня 2021р. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0262 га., кадастровий номер 0523010100:01:007:0127, цільове призначення землі для житлової та громадської забудови.
В листопаді місяці 2023 року ОСОБА_1 здійснила реконструкцію (переобладнання) вказаної будівлі в наслідок чого змінилась площа приміщення з 85.1 м2., на 180.0 м2..
Виготовлення проектно-кошторисної документації для приміщення потребує значних фінансових затрат та часу тому ОСОБА_1 змушена була здійснити будівництво без виготовлення проектно-кошторисної документації .
Зараз у ОСОБА_1 виникла необхідність оформити право власності на реконструйовану нежитлову будівлю, але через відсутність належно затвердженого проекту, вона не може це зробити.
Таким чином, самочинно реконструйоване (переобладнана) приміщення громадського будинку, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 180,0 кв.м., допоміжною площею 22,0 кв.м., основною (виробничою) площею 158,0 м2., без одержання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва є об'єктом самочинного будівництва.
В зв'язку з цим позивач ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 , не з'явилася надала суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі просить їх задовольнити.
Представник відповідача Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути без участі представника відповідача, щодо задоволення позовної заяви не заперечує.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
За вказаних обставин, суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права свободи чи інтереси інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно з вимогами ч.ч. 1,2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване (самочинно переобладнане) нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво ( переобладнання) на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже побудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самовільно збудоване (переобладнане) на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.
Згідно ст. 376 ЦК суди, розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки.
Право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 « Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки.
На підставі ч.3 ст. 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Водночас згідно із ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.
Відповідно до постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 (про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.
Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З огляду на викладене, оцінивши подані докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив, що позивач є належним власником земельної ділянки, на якій розміщено спірне приміщення громадського будинку. З наявних у справі доказів убачається, що відповідне приміщення було реконструйоване (переобладнане) позивачем без отримання необхідних дозвільних документів, у зв'язку з чим воно формально має ознаки самочинного будівництва.
Разом із тим судом встановлено, що розташування та фактичне використання цього приміщення не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, не створює перешкод у користуванні суміжними земельними ділянками, не впливає на безпеку, санітарний стан чи інші публічні інтереси. Інші учасники процесу не надали доказів, які б підтверджували наявність негативних наслідків такої реконструкції або заперечували б проти її подальшої експлуатації.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що позивач є власником земельної ділянки, а реконструйоване приміщення розташоване в межах цієї ділянки та не порушує прав третіх осіб, суд доходить висновку, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог. Така позиція узгоджується з положеннями чинного цивільного та містобудівного законодавства, які допускають можливість визнання прав на самочинно реконструйований об'єкт у разі відсутності порушення прав інших осіб та дотримання вимог безпеки.
Оскільки сторонами не заявлені вимоги щодо розподілу між ними судових витрат, то їх розподіл відповідно до ст. 141 ЦПК України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст.319,328,331,375,376 України, ст.ст.82,89,141,200,206,211,247,263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий 30.08.2006 Немирівським РВ УМВС, РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 180,0 кв.м., допоміжною площею 22,0 кв.м., основною (виробничою) площею 158,0 м2..
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: В.М. Алєксєєнко