Справа № 930/982/24
Провадження № 2/930/894/25
10.11.2025 року Немирівський районний суд
Вінницької області
у складі: головуючого судді - Науменка С.М.
за участю: секретаря судового засідання - Андрущак Л.П.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Немирів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення богу за договором позики,
ОСОБА_1 звернулась до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення богу за договором позики, відповідно до якого просила, стягнути з відповідачки на свою користь грошові кошти в розмірі 6 000 доларів США (що за курсом НБУ 36,50 грн за 1 долав США еквівалентно 219 000 грн) відповідно до договору позики на підставі боргової розписки від 16.08.2023 та стягнути штрафні санкції за невчасне повернення коштів - грошові кошти в розмірі пеня (100 доларів США за кожен день прострочки) - загалом 7 000 доларів США; 3% річних - 1050 грн, пені -14 500 грн.
Мотивуючи позов тим, що 21.08.2023 між позивачем ОСОБА_1 (дівоче прізвище матері « ОСОБА_3 ») був укладений договір позики з відповідачкою ОСОБА_2 .
Позивач, в порядку і на умовах, визначених договором, у розмірі в порядку і на умовах, визначених усним договором, надала відповідачці позику в готівковій формі - у розмірі загальна сума 6 000 доларів США (станом на день звернення до суду) - курс НБУ 36,50 грн за 1 долар США - 219 000 грн 00 коп.
5 000 доларів США позивачка надала відповідачці у позику 16.08.2023, що підтверджується розпискою від 16.08.2023 складеною та підписаною ОСОБА_2 особисто.
Згодом 17.09.2023 ОСОБА_1 надала відповідачці у позику ще додатково грошові кошти, після чого заборгованість за позикою становить розмір - 6 000 доларів США курс НБУ 36,50 грн за 1 долар США - 219 000 гр. 00 коп.
Тоді як ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання повернути отримані кошти: 5 000 доларів США - до 21.08.2023 року та ще 1 000 доларів США - до 27.09.2023.
За невчасно повернуті кошти зобов?язалась повернути відсотки за кожен день прострочення - 100 доларів США.
Станом на день звернення до суду відповідачкою не повернуто позивачці грошові кошти в повному обсязі.
Факт укладання договору позики та його умови, а також факт передачі коштів в розмірі 5 000 доларів США підтверджуються розпискою від 16.08.2023, яка була складена власноручно ОСОБА_2 та надана позивачці в той же самий день.
Проте станом на жовтень 2023 року відповідачкою так і не було повернено позику.
Протягом вересень-жовтень 2023 року позивачкою неодноразово було пред'явлено відповідачці усну вимогу про повернення позики, шляхом звернення, смс повідомлень, дзвінків з вимогою про повернення позики згідно розписки, засобами телефонного та поштового зв'язку.
Проте, вказані вимоги про повернення позики були проігноровані відповідачкою, на письмову претензію відповідачка також не відреагувала, позика досі не повернута, у зв?язку з чим, після спливу строку на повернення позики позивачка змушена звернутись до суду з метою захисту своїх прав та з вимогою до відповідачки про стягнення позики.
Також, у разі несвоєчасного повернення грошових коштів позичальником позикодавець має право вимагати повернення суми боргу з врахуванням 3% річних від суми боргу за період невиконання зобов'язань.
Сума заборгованості становить: 6 000 доларів США (станом на день звернення до суду) - курс НБУ 36,50 грн. за 1 долар США - 219 000 грн 00 коп.
Та штрафні санкції за невчасне повернення позики 5 000 доларів США (станом на день звернення до суду) - курс НБУ 36,50 грн. за 1 долар США - 182 500 грн 00 коп; 3% річних - 1050,00 грн; пені - 14500,00 грн; інфляційного збільшення боргу - 00 грн; пеня 100 даларів США за кожне день прострочення 22.08.2023 -30.10.2023 - 70 днів = 100 * 70 - 7000 доларів США.
В зв'язку із зазначеним позивачка вимушений звернутись в суд із позовом про стягнення боргу з відповідача.
29.08.2024 через Електронний суд надійшов відзив, на позовну заяву, відповідно до якого відповідачка заперечує проти позову в повному обсязі.
Так, у відзиві відповідачка зазначає, що ОСОБА_1 стверджує, що 21.08.2023 між сторонами, був укладений договір позики відповідно до якого вона ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_4 грошові кошти, з яких: 16.08.2023 грошові кошти у розмірі 5000 (п'ять тисяч) доларів США, а 17.09.2023 позичила ще у 1000 доларів США. Загальна сума заборгованості становить 6000 доларів США.
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи копію розписки від 16.08.2023 та папірець від 17.09.2023 і нею зазначається, що борг відповідачкою не був повернутий і оригінал розписки знаходиться у позивача.
У відзиві відповідачка зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази укладення договору позики від 21.08.2023 та 17.09.2023. Натомість, як доказ укладення договору позики надано копію розписки від 16.08.2023.
Відповідачка визнає, що 16.08.2023 нею дійсно була написана розписка про отримання від ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 5000 доларів США, проте борг нею був повернутий у повному обсязі позивачу, згідно із розпискою від 16.08.2023 - 25.08.2023 та 05.09.2023 про що свідчить власноручний підпис позивача на розписці.
Також відповідачка стверджує, що оригінал боргової розписки від 16.08.2023 знаходиться у неї та може бути пред'явлений суду для огляду у судовому засіданні.
У позивачки відсутній оригінал розписки від 16.08.2023, оскільки останній знаходиться у відповідача.
17.09.2023 між сторонами жодного договору позики не було укладено і наданий папірець де зазначено « АДРЕСА_1 17.09.2023 р. Позичила 6000 тисяч доларів» не можна вважати доказом укладення договору позики і який містить усі обов'язкові елементи такого договору.
У зв'язку з вказаним, відповідачка стверджує, що вона повернула борг позивачці у повному обсязі, про що свідчить власноручний підпис позивача на борговій розписці від 16.08.2023 та наявність оригіналу боргової розписки у боржника вказує на те, що нею взяті зобов'язання виканні у повному обсязі, а тому підстав для стягнення грошових коштів за договором позики від 16.08.2023 у суду немає.
Папірець, де зазначено « АДРЕСА_1 17.09.2023 р. Позичила 6000 тисяч доларів» не можна вважати доказом укладення договору позики, оскільки він не містить усі обов'язкові елементи такого договору тому судом братися до уваги не може.
21.08.2023 жодних договорів позики між сторонами укладено не було.
Відповіді на відзив до суду не надходило.
Ухвалою від 26.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою від 08.10.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, частково задоволено клопотання відповідача, та зобов'язано позивача надати суду для огляду, оригінали боргової розписки ОСОБА_2 від 16.08.2023 (відповідно до позовної заяви ,позивачка заначила, що оригінал боргової розписки від 16.08.2023 знаходиться в неї).
Вказану ухвалу, було доставлено до електронний кабінет представника позивачки адвоката Винниченка М.П. 18.10.2024., що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного документу.
Позивачка вказану ухвалу не отримувала, так суд двічі направляв позивачці ухвалу для виконання, на вказані нею у позовній заяви адреси, однак відправлення повертається до суду без вручення з відмітками поштового зв'язку: «за закінченням терміну зберігання».
Однак, відповідно до ч. 7 ст. 272 ЦПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
У зв'язку з невиконанням ухвали суду, судом ухвалою суду від 08.01.2025, з метою з'ясування усіх обставин справи, повного та об'єктивного її розгляду, явку позивачки було визнано обов'язковою та розгляд справи відкладено.
Вказану ухвалу, було доставлено до електронний кабінет представника позивачки адвоката Винниченка М.П. 18.01.2025, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного документу.
Позивачка вказану ухвалу не отримувала, так суд неодноразово направляв позивачці ухвалу для виконання, на вказані нею у позовній заяви адреси, однак відправлення повертається до суду без вручення з відмітками поштового зв'язку: «за закінченням терміну зберігання».
Однак, відповідно до ч. 7 ст. 272 ЦПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Позивачка в судове засідання не з'явилися, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність за наявними у справі матеріалами, позов підтримує в повному обсязі.
Представник позивачки в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивачки, за наявними у справі матеріалами, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідачка в судову засідання, повторно, не з'явилася про причини неявки суду не повідомила, хоча вчасно та належним чином була повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Оскільки учасник справи до суду не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Так, позивачка стверджує, що 21.08.2025 між нею та відповідачкою було укладено догорів позики, позивачка в порядку і на умовах визначених цим договором, у розмірі і на умовах, визначених усним двором, надала відповідачці позику в грошовій формі у розмірі - 6 000доларів США. З яких 5 000 доларів США надала у позику 16.08.2023, що підтверджується розпискою від 16.08.2024 та згодом 17.09.2023 надала у позику ще додатково грошові кошти, після чого заборгованість за позикою становить - 6 000 доларів США.
На підтвердження своїх вимог, позивачкою як доказ було надано копію розписки від 16.08.2023, відповідно до змісту якої, ОСОБА_2 , позичила 5 000 доларів США у ОСОБА_4 до 21.08.2023 включно. За невчасно повернуті кошти боржник зобов'язалася повернути відсотки + 100 доларів США за день (а.с. 4).
Разом з відзивом відповідачкою було надано аналогічну за змістом розписку від 16.08.2023, однак, зі змісту копії розписки наданої відповідачкою, вбачається, що борг закритий повністю, (а.с. 60) і як стверджує відповідачка у відзиві, борг нею був повернутий у повному обсязі позивачу згідно із розпискою від 16.08.2023 - 25.08.2023 та 05.09.2023 про що свідчить власноручний підпис позивача на розписці. Також оригінал боргової розписки від 16.08.2023 знаходиться у неї та може бути пред'явлений суду для огляду у судовому засіданні.
З метою з'ясування обставин справи, судом було задоволено клопотання відповідачки і на підставі ухвали від 08.10.2024 витребувано в позивачки для огляду оригінал боргової розписки від 16.08.2025.
Однак вказана ухвала позивачкою виконана не була.
Так, враховуючи, що відповідачка ставить під сумнів достовірність вказаної розписки, яка була надана до суду в копії та враховуючи, що позивачкою не було виконано ухвалу суду та не надано суду оригінал вказаної розписки для огляду, яку було витребувано в порядку ч. 6 ст. 95 ЦПК України, суд не бере вказаний доказ до уваги.
Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Будь-яких інших доказів суду надано не було.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі №6-63цс13, від 02.07.2014 у справі №6-79цс14, від 13.12.2017 року у справі №6-996цс17, які підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі №464/3790/16-ц.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
Враховуючи, що в матеріалах справи наявні дві аналогічні за змістом копії розписки від 16.08.2023, наданих суду сторонами, однак розписка, надана відповідачкою, доповнена інформацією про повернення боргу і, як стверджує відповідачка, саме позивачка поставила підписи про повернення боргу та зазначила, що борг закритий повністю; враховуючи, що позивачкою не було виконано ухвалу суду від 08.10.2024, якою, у порядку ч. 6 ст. 95 ЦПК України, для з'ясування обставин справи її було зобов'язано надати в судове засідання для огляду оригінали боргової розписки ОСОБА_2 від 16.08.2023, - такий доказ судом до уваги не береться; будь-яких інших доказів на підтвердження вчинення вказаного правочину суду не надано, та враховуючи, що саме на сторони покладається обов'язок доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 247, 263-265 ЦПК України, суд,
В позові відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст.351-356 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя: С.М. Науменко