Справа № 137/1512/25
26 листопада 2025 р. 3/137/549/25
Суддя Літинського районного суду Вінницької області Гопкін П.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, зі слів - не працюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , за ч.2 ст. 130 КУпАП,
16.10.2025, о 17 год 05 хв на 351 км траси М-30 ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 , із ознаками наркотичного сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, що не реагують на світло, неадекватна поведінка. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку він відмовився на місці зупинки, що зафіксовано на відео з боді-камери №468632
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, вчинене повторно протягом року.
В судове засідання 26.11.2025 ОСОБА_1 не з'явився, хоча повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи будучи присутнім у попередньому судовому засіданні про що свідчить розписка, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с. 20). Про причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надав.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Зокрема, у Рішенні від 03.04.2008 в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи вимоги ст. 277, ч. 2 ст. 268 КУпАП і те, що ОСОБА_1 був обізнаний про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення і про те, що справа вже розглядається Літинським районним судом Вінницької області, вважаю за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 ..
У попередньому судовому засіданні 13.11.2025 ОСОБА_1 надав покази, відповідно до яких він вини у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що 16.10.2025 року він не керував автомобілем та взагалі не рухався на ньому. Зі слів ОСОБА_1 , 16.10.2025 він поїхав до м. Хмільник. У цей час йому зателефонував товариш Токар В'ячеслав, який попросив завезти картоплю. До автомобіля, за його твердженням, першим приїхав його знайомий Токар В'ячеслав, який 16.10.2025 керував автомобілем до автозаправної станції «Авіас», що на Сосонському перехресті в с-щі Літин, де транспортний засіб зупинився та далі не рухався. Після цього, зі слів ОСОБА_1 , до автомобіля приїхав його брат ОСОБА_2 , який відвіз транспортний засіб до дорожнього знаку с. Літинські Хутори. Брат, за твердженням водія, телефонував йому з цього приводу. ОСОБА_1 повідомив, що приїхав з м. Хмільник до місця зупинки автомобіля, узявши із собою інструменти для ремонту. Стверджує, що автомобіль залишився на місці з ночівлею, а забрали його лише наступного дня 17.10.2025, причому за участю іншої особи.
За його словами, він прийшов до автомобіля з метою ремонту, дістав інструменти, після чого до нього підійшов працівник поліції. ОСОБА_1 пояснив, що виконував ремонтні роботи. Також зазначив, що технічний паспорт знаходився у куртці, яка лежала в салоні автомобіля, а ключі від автомобіля знаходилися всередині. Стверджує, що відкривав автомобіль лише для проведення ремонту, зокрема був розібраний карбюратор. Під час подій, описаних у протоколі, за його словами, він перебував у м. Хмільник і не керував транспортним засобом.
Будь-яких інших клопотань у судовому засіданні 13.11.2025 та після судового засідання ОСОБА_1 не заявив.
Викликаний у судове засідання поліцейський Шевчук В.О., який був присутній під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, повідомив, що його напарник ОСОБА_3 , який безпосередньо складав протокол, до суду не з'явиться, оскільки перебуває на лікуванні. Одночасно ОСОБА_4 зазначив, що був присутній під час подій, які є предметом розгляду, та дав наступні пояснення.
З його слів, 16.10.2025 він разом із напарником перебував у службовому автомобілі та стояв на автозаправній станції «ОККО». Після виїзду із заправки вони рухалися позаду автомобіля, за кермом якого перебував ОСОБА_1 . Коли водій помітив службове авто, він увімкнув аварійну сигналізацію та скотився на узбіччя. Поліцейський пояснив, що вони просто рухалися позаду зазначеного автомобіля у напрямку м. Хмельницького. Підійшовши для спілкування, водій одразу відкрив капот та почав стверджувати, що автомобіль належить іншій особі і він ремонтує автомобіль. ОСОБА_4 зазначив, що водій суперечив сам собі, оскільки фактично керував транспортним засобом. За його словами, одна з боді-камер була розряджена, інша працювала, і він залишив її напарнику. Поліцейський повідомив, що їздив на заправку для перегляду відео з камер спостереження, де було видно, як автомобіль ОСОБА_1 проїжджає повз АЗС про що і відібрано письмові пояснення у працівниці АЗС - ОСОБА_5 . Поліцейський уточнив, що момент руху автомобіля ОСОБА_1 він побачив при виїзді із заправки, який зупинився, після чого водій відкрив капот і удавав, що здійснює ремонт, заперечуючи факт керування. ОСОБА_4 зазначив, що хотів зробити фото з відео, але адміністратори АЗС йому у цьому відмовили. ОСОБА_4 впевненно ствердив, що за кермом перебував саме ОСОБА_1 . При цьому його напарник також повідомляв, що на запитання про мету поїздки ОСОБА_1 останній повідомив, що «їде додому».
Суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 про те, що 16.10.2025 він не керував автомобілем, а транспортний засіб нібито «стояв зранку» та був поламаний. Ці твердження спростовуються показаннями поліцейського ОСОБА_4 , який зазначив, що патруль тричі проїжджав цією ділянкою дороги і автомобіля там не було, а також відеозаписом «export-wis9u», на якому видно, що транспортний засіб рухався після виїзду з АЗС.
Так само суперечливими та недостовірними є пояснення ОСОБА_1 щодо ключів від автомобіля. Спочатку він стверджував, що не знає, де вони, однак пізніше ключі виявлені в салоні, а згодом і при ньому, що зафіксовано на відео. Відмова завести автомобіль на пропозицію поліцейських та неодноразові відмови пройти огляд на стан сп'яніння також спростовують його версію про відсутність керування.
Суд приходить до висновку, що пояснення ОСОБА_1 є внутрішньо суперечливими, не узгоджуються з об'єктивними доказами та спрямовані лише на уникнення відповідальності. Зазначена поведінка розцінюєтьс, як обрана лінія захисту, що законом прямо не заборонена, однак не може бути прийнята судом як така, що спростовує фактичні обставини правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 485213 від 16.10.2025 (а.с. 2), та рапортом існпектора поліції (а.с. 7) якими зафіксовано обставини правопорушення.
На відеозаписі під назвою «export-wis9u», який зберігається на компакт-диску в матеріалах справи (а.с. 12), підтверджується, що ОСОБА_1 на узбіччі дороги поза межами населеного пункту спілкується з інспекторами поліції. На запитання щодо документів, що посвідчують особу, він повідомляє, що документів при собі не має, оскільки «забув їх удома», а при спробі використання сервісу «Дія» не надає можливості поліцейському встановити особу останнього та наявність в нього посвідчення водія. На запитання поліцейських щодо місця знаходження ключів від автомобіля ОСОБА_1 стверджує, що не знає, де вони є, вони відсутні. Згодом ключі виявляються в салоні автомобіля, після чого інспектори пропонують йому за допомогою цих ключів запустити двигун, однак ОСОБА_1 відмовляється це зробити. На неодноразові пропозиції поліцейських пройти огляд на стан сп'яніння він також неодноразово відмовляється. Подальший запис свідчить, що ключі від автомобіля на той момент перебували у ОСОБА_1 при собі. Попри твердження ОСОБА_1 про те, що автомобіль стоїть на цьому місці «зранку», поліцейський повідомляє, що вони патрулювали цю ділянку дороги тричі, і транспортного засобу там не було.
20.01.2025 Літинським районним судом Вінницької області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постанова набрала законної сили 26.02.2025 (а.с. 9-11).
Критично оцінюються пояснення ОСОБА_1 про те, що 16.10.2025 він не керував автомобілем, а транспортний засіб нібито «стояв зранку» та був зламаний. Ці твердження спростовуються показаннями поліцейського ОСОБА_4 , який зазначив, що патруль тричі проїжджав цією ділянкою дороги і автомобіля там не було. Також інспектор зазначив, що рухався позаду автомобіля та бачив той момент, як він звернув на узбіччя. Так само суперечливими та недостовірними є пояснення ОСОБА_1 щодо ключів від автомобіля: спочатку він стверджував, що не знає, де вони, однак пізніше ключі виявлені в салоні, а згодом і при ньому, що зафіксовано на відео.
За вказаних підстав приходжу до висновку, що пояснення ОСОБА_1 є внутрішньо суперечливими, не узгоджуються з об'єктивними доказами та спрямовані лише на уникнення відповідальності. Зазначена поведінка розцінюється судом як спосіб захисту, що законом прямо не заборонено, однак це не спростовує фактичні обставини адміністративного правопорушення.
Водночас, попри посилання ОСОБА_1 на своїх товаришів - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , він не заявляв клопотань про їх виклик та допит у судовому засіданні на підтвердження його тверджень.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Також не підлягає застосуванню стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, адже не надано доказів належності ОСОБА_1 автомобіля зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення.
При призначенні ОСОБА_1 остаточного стягнення в частині позбавлення права керування транспортними засобами необхідно, відповідно до положення ч.3 ст. 30 КУпАП, приєднати невідбуту частину стягнення за постановою Літинського районного суду Вінницької області від 20.01.2025, яка становить 3 місяці позбавлення права керування транспортними засобами до розміру стягнення, яке передбачене санкцією ч.2 ст. 130 КУпАП (а саме 3 роки позбавлення права керування транспортними засобами), тобто загальний строк становить 3 роки 3 місяці.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, розмір судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на викладене вище, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ст. 30, ст. 40-1, ч. 2 ст. 130, ст. 283, ст. 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та призначити йому адміністративне стягнення із застосуванням ст. 30 КУпАП у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000,00 (тридцять чотири тисячі) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки 3 місяці, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави Україна судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: Гопкін П. В.