Іменем України
Справа №133/4422/25
провадження №1-кс/133/684/25
23.11.2025 м. Козятин
Слідчий суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 ,
перекладача ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі засідань Козятинського міськрайонного суду Вінницької області клопотання слідчого слідчого відділу відділення поліції №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 , погоджене прокурором ОСОБА_3 , про застосування до підозрюваного у кримінальному провадженні №12025020230000482 від 21.11.2025 за ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився у м. Мишкув, Мишковського повіту, Сілезького воєводства, Польща, зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя без реєстрації АДРЕСА_2 , громадянина Польщі, одруженого, не судимого, запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -
23.11.2025 до Козятинського міськрайонного суду Вінницької надійшло клопотання слідчого відділення поліції №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, погоджене прокурором, про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025020230000482 від 21.11.2025, що розслідується за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Клопотання обґрунтовується тим, що слідчим відділом відділення поліції №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025020230000482 від 21.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
В клопотанні слідчий зазначає, що 21.11.2025 на автодорозі в с. Махнівка Хмільницького району, Вінницької області, працівниками поліції зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в салоні якого виявлено та вилучено вогнепальний пістолет марки «Glock 17» та 19 набоїв калібру 9 мм. Крім того, під час обшуку вилучено предмети схожі на ножі, грошові кошти та інші речі.
За фактом незаконного зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів ОСОБА_5 повідомлений про підозру за ч. 1 ст. 263 КК України 21 листопада 2025 року.
Крім того, слідчий вказує, що ОСОБА_9 є громадянином Польщі, перебуває на території України тривалий час, проживає без реєстрації у Фастівському районі Київської області, офіційно не працює, реєстрації місця проживання в Україні не має.
21.11.2025 о 14 год. 32 хв. ОСОБА_5 затриманий.
Згідно клопотання, слідчий обґрунтовує наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення зібраними під час досудового розслідування доказами.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили його задовольнити, вказуючи, що стосовно підозрюваного існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з обмеженням особистої свободи підозрюваного - особисте зобов'язання.
Під час судового засідання ОСОБА_5 підтвердив факт зберігання при собі вказаного вище вогнепального пістолета та набоїв до нього. Крім того, він зазначив, що є громадянином Польщі та прибув в Україну для участі у військових діях на боці України. З цією метою уклав контракт зі Збройними Силами України а також брав участь у бойових діях на території Курської області Російської Федерації на боці України. Вказаний пістолет та набої він знайшов на території Курської області Російської Федерації та вирішив їх залишити собі як військовий трофей та зберігав їх постійно при собі. Зазначив також, що серійного номера з даного пістолета не стирав. На даний час він участі у збройних діях не бере вже тривалий час. Зареєстрованого місця проживання в Україні не має. Тимчасово проживає без реєстрації в Фастівському районі Київської області в будинку з колегою. На даний час він офіційно ніде не працевлаштований, проживає за рахунок коштів, які йому надходять з зданої в оренду нерухомості, яка знаходиться в Німеччині. Вилученні в нього кошти називає своїми заощадженнями, які залишились в нього від часу офіційної військової служби на боці України. Також стверджує, що займається волонтерською діяльністю і допомагає навчати військових на різних полігонах. Вказав, що одружений з жінкою, що проживає у Волинській області, але її не відвідував вже близько 4 -х місяців.
Захисник в судовому засіданні долучив копії документів, що характеризують особу ОСОБА_5 та просив застосувати до нього особисте зобов'язання.
Слідчий суддя, заслухавши доводи сторін, дослідивши додані до клопотання матеріали та докази, дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Частина 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи, на судовий розгляд упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний, обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості чи не винуватості, правильність кримінально-правової кваліфікації діяння потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Таким чином, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про доведеність винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 приходить до висновку, що причетність вказаної особи до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення достатньою мірою для даної стадії кримінального провадження доводиться доказами, що долучені до клопотання та обґрунтовані прокурором і слідчим у судовому засіданні.
Вирішуючи питання про можливість обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, що підтверджується наданими до клопотання доказами, тяжкість кримінального правопорушення, особу підозрюваного, який не працевлаштований, не судимий, не має зареєстрованого місця проживання в Україні та нерухомого майна у власності, одружений, враховує наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може чинити незаконний вплив на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, та враховуючи, що прокурор довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, та дійшов висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що передбачені КПК України.
Твердження підозрюваного та його захисника про застосування менш суворого запобіжного заходу не спростовують висновків суду, що менш суворий запобіжний захід буде недостатнім для запобігання ризикам, визнаним судом доведеними.
У зв'язку з викладеним клопотання слідчого підлягає до задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає за можливе визначити для підозрюваного ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави, у разі її внесення підозрюваним, у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на нього, у разі внесення застави, виконання обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки саме такий розмір на переконання суду буде найбільш достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України під час даного кримінального провадження.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на нього, у разі внесення застави, виконання обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 176- 178, 182, 183, 194, 196, 197 КПК України, слідчий судя, -
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні №12025020230000482 від 21.11.2025 за ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що родився у м. Мишкув, Мишковського повіту, Сілезького воєводства, Польща, зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя без реєстрації АДРЕСА_2 , громадянина Польщі, одруженого, не судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів з урахування моменту затримання з 14 год. 32 хв. 21.11.2025 до 14 год. 32 хв. 20 січня 2026 року з визначенням застави у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок.
В разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк не більше строку дії даної ухвали такі обов'язки, визначенні ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до уповноваженої визначеної посадової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований або має постійне або тимчасове місце проживання, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали до 14 год. 32 хв. 20 січня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення, а особами, які не були при проголошені ухвали - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не перешкоджає її виконанню.
Виконання ухвали в частині тримання під вартою доручити Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Копію ухвали вручити прокурору, слідчому, захиснику, підозрюваному, представнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Слідчий суддя ОСОБА_10
23.11.2025