65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2025/25
Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.
За участю секретаря судового засідання: Барбанегра К.Е.
За участю представників сторін:
від позивача: Коломійцев А.Ю.
від відповідача: Мухамеджанов О.С.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карготранс Україна"
про стягнення 4 606 714,64 грн,
обставини справи:
23.05.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "СК Енерджі Груп" до ТОВ "Карготранс Україна", у якій воно просить суд стягнути з відповідача 4 606 714,64 грн безпідставно утриманих грошових коштів (попередньої оплати за Договором №04/2024-25 про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів від 25.04.2024).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що обсяг відображених в Акті №129 наданих послуг (компенсацій та винагород) не відповідає дійсності та містить невірну інформацію, а тому виставлений Рахунок на оплату №120 є не обґрунтованим.
Позивач уважає, що обсяг відображених в Акті № 129 наданих послуг (компенсацій та винагород) в кількості 22 582,86 т не відповідає дійсності та містить невірну інформацію, а отже виставлений Рахунок на оплату № 120 на загальну суму 7 581 222,77 грн є необґрунтованим та оплаті не підлягає.
Оскільки сума передоплати в розмірі 5 974 487,60 грн перевищила фактичну вартість здійснення відповідачем транспортно-експедиторського обслуговування (в тому числі перевалки вантажу) та оплату послуг експедитора, що на думку позивача становить 1 367 772,96 грн, ТОВ "СК Енерджі Груп" стверджує, що станом на даний час у відповідача перебуває 4 606 714, 64 грн переплати за Договором, що відповідно до ст. 1212 ЦК України має бути повернута ТОВ "СК Енерджі Груп", адже строк дії Договору закінчився, інших послуг за Договором відповідачем не надавалося, а, отже, відповідач втратив підставу для утримання надлишково отриманих коштів.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 28.05.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №916/2025/25, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, розгляд справи призначив на 18.06.2025 об 11:00 год.
На виконання ухвали від 28.05.2025 ТОВ "СК Енерджі Груп" 16.06.2025 надіслало до суду додаткові докази у справі.
18.06.2025 у зв'язку із неявкою у підготовче засідання представника відповідача суд відклав розгляд справи до 07.07.2025 о 14:30, про що повідомив сторін ухвалою.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 07.07.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судове засідання 04.08.2025 о 15:30 год.
09.07.2025 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, у якій він просив суд накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах, та належать ТОВ "Карготранс Україна", та які будуть виявлені в ході виконавчого провадження, в межах ціни позову в розмірі 4 606 714,64 грн.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 11.07.2025 задовольнив заяву ТОВ "СК Енерджі Груп" про забезпечення позову по справі № 916/2025/25 та наклав арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «Карготранс Україна», які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах, та належать ТОВ «Карготранс Україна», інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах ціни позову 4 606 714 грн 64 коп.
Під час розгляду справи 04.08.2025 суд задовольнив клопотання представника відповідача та відклав розгляд справи до 20.08.2025 об 11:00 год. У судовому засіданні 20.08.2025 суд оголосив перерву до 03.09.2025 об 11:00 год для з'ясування додаткових обставин справи.
Судове засідання 03.09.2025 не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демченко Т.І.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 08.09.2025 призначив судове засідання у справі № 916/2025/25 на 19.09.2025 об 11:00 год.
18.09.2025 до суду надійшли додаткові докази відповідача, а саме: електронне листування щодо укладення та виконання Договору від 25.04.2024 №04/2024-25 про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів.
У судовому засіданні 19.09.2025 суд оголосив перерву д 06.10.2025 о 12:45 год, надавши представнику позивача час для ознайомлення із поданими документами.
06.10.2025 судове засідання не відбулося у зв'язку із оголошенням засобами цивільного зв'язку сигналу повітряної тривоги в м. Одеса та Одеській області. Суд призначив розгляд справи на 22.10.2025 о 15:00 год.
22.10.2025 у судовому засідання оголошено перерву до 29.10.2025 о 10:00 для з'ясування додаткових обставин у справі.
29.10.2025 до суду від представника відповідача надійшли додаткові документи, а саме: податкові накладні на підтвердження господарських операцій з ТОВ «СК Енерджі Груп».
Для ознайомлення із поданими документами у судовому засіданні 29.10.2025 оголошено перерву до 05.11.2025 о 12:00 год.
04.11.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження для залучення до участі у справі третьої особи.
05.11.2025 надійшло клопотання представника відповідача про причини неявки в судове засідання у зв'язку із чим суд відклав судове засідання на 11.11.2025 о 12:30 год.
У судовому засіданні 11.11.2025 суд постановив на підставі ч. 5 ст. 216 ГПК України почати розгляд справи по суті спочатку; на підставі ст. 207 ГПК України задовольнив клопотання представника відповідача про долучення додаткових доказів у справі; у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження для залучення до у часті у справі третьої особи відмовив. Норми ГПК України не передбачають повернення до стадії підготовчого провадження у справі задля залучення у справі третьої особи, окрім цього клопотання не містить повної інформації про особу, яку представник відповідача просить залучити до участі у справі як третю. Після з'ясування додаткових обставин у справі та перевірки їх доказами, суд постановив перейти до судових дебатів, задля пдготовки до яких оголосив у справі перерву до 18.11.2025 об 11:15 год.
18.11.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення і проголошення до 20.11.2025 о 14:00 год.
У судовому засіданні 20.11.2025 суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду та повідомив, що повне рішення буде складено протягом десяти днів.
установив:
25.04.2024 ТОВ "СК Енерджі Груп" та ТОВ "Карготранс Україна" уклали Договір №04/2024-25 про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів відповідно до п. 1.1. якого, - замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок від свого імені та за рахунок замовника та за винагороду організувати надання з транспортно-експедиторського обслуговування та організації комплексу послуг з перевалки вантажу, що включає в себе лабораторний аналіз, розвантаження транспорту, прийом, розміщення, накопичення, зберігання та технологічні операції по відвантаженню на судно зернових, зернобобових та олійних вантажів українського походження, іменованих надалі - «Вантаж», в кількості та якості відповідно до заявлених обсягів та строків, та оформлення експортних сертифікатів (далі з текстом - «Послуги»), що забезпечують перевезення та збереження транзитних, експортних та імпортних вантажів залізничним, автомобільним та морським транспортом.
Відповідно до п.1.3. Договору, перевалка вантажу здійснюється з використанням потужностей портів України (надалі - Термінал).
Згідно з п. 1.4. Договору, поставка вантажу на Термінал здійснюється очищеним і справним автомобільним та/ або залізничним транспортом. Безпосередніми відправниками Вантажу можуть бути треті особи.
За умовами викладеними у п.п. 2.1.1., 2.1.2. Договору, виконавець зобов'язаний: організувати перевезення вантажів залізничним та автотранспортом для Замовника за погодженим із Замовником маршрутом, надавати Послуги, передбачені Договором, згідно з вказівками Замовника; на підставі заявок Замовника погодити протягом двох робочих днів з дня їх отримання обсяги та напрями перевезень вантажів, розміри платежів за перевезення вантажів, вартості послуг Виконавець а та інших витрат, пов'язаних із заявленими перевезеннями, та повідомити їх Замовника.
Відповідно до п.п. 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3, 2.2.4., 2.2.5., 2.2.6. Договору, замовник зобов'язаний: узгоджувати з виконавцем не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що передує розрахунковому, місячний план перевезень та перевалки вантажів; узгоджувати з Виконавцем обсяги та напрямки перевезень/перевалки вантажів, розміри платежів за перевезення/перевалку вантажів та інших витрат, пов'язаних із заявленими перевезеннями/перевалками відповідно до затвердженого місячного плану; забезпечити подачу вантажів відповідно до заявлених термінів, обсягів, номенклатури та напрямків перевезень/перевалки, своєчасне та правильне оформлення супровідної та відвантажувальної документації; надавати виконавцю заявки на перевезення вантажів за формою: маршрут проходження: пункт або станція відправлення; пункт чи станція призначення; назва вантажу; об'єм (тис. тон); рід рухомого складу чи вид транспортного засобу; кількість вагонів/контейнерів/транспортних засобів; при необхідності надати виконавцеві всі документи та точну інформацію про кількість, якість вантажу, інші властивості про шлях його проходження, умови перевезення, а також іншу інформацію та відомості, необхідні для належного надання виконавцем послуг, передбачених договором. При перевезеннях через морські порти, перевалочні бази, припортові термінали та інші підприємства - надати документи, що підтверджують, на прийом заявлених обсягів вантажів; пред'являти до перевезення/перевалці відповідно до цього договору лише погоджені з виконавцем обсяги вантажів.
Згідно з п. 3.1. Договору, оплата здійснюється замовником за фактично надані послуги, відповідно до виставленого виконавцем рахунку, що включає винагороду та витрати третіх осіб, залучених ним для виконання послуг за цим договором, оплата зборів, платежів, що стягуються при виконанні цього Договору. Загальна ціна цього договору визначається як загальна сума винагороди виконавця, послуг третіх осіб та додаткових послуг, які були необхідні у процесі виконання цього договору. За погодженням сторін допускається передплата.
За умовами п. 3.2. Договору, по закінченню кожного місяця або після закінчення надання послуг, за відсутності мотивованих заперечень, Сторони підписують Акт виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідно до п. 3.3. Договору, грошові зобов'язання Замовника щодо оплати наданих послуг виконавця вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на поточний рахунок виконавця.
Як зазначає позивач відповідно до платіжної інструкції № 476 від 29.04.2024 ним перераховано ТОВ "Карготранс Україна" - 5 474 460,00 грн призначення платежу: «компенсація послуг з перевалки вантажу за «прямим варіантом» ч/з термінал Виконавця зг.рах. 90 від 26.04.2024 року в т.ч. ПДВ 912410.00 грн», а відповідно до платіжної інструкції № 516 від 09.05.2024 ТОВ "СК Енерджі Груп" перераховало ТОВ "Карготранс Україна" ще 500 000 грн, призначення платежу: «компенсація витрат за використання інфраструктури порту зг.рах. 92 від 01.05.2024 року в т.ч. ПДВ 83333.33 грн».
Натомість, 04.06.2024 ТОВ "Карготранс Україна" сформувало рахунок ТОВ "СК Енерджі Груп" на оплату № 120 на загальну суму 7 581 22,77 грн з яких передплата: 5 974 487,60 грн, до сплати: 1 606 735,17 грн (ПДВ 247 777,44 грн) та - Акт наданих послуг № 129 (т.1 а.с. 50).
ТОВ "СК Енерджі Груп" не погоджується з визначеним ТОВ "Карготранс Україна" в Акті та Рахунку обсягом наданих послуг (обчислених компенсацій витрат та винагороди), оскільки воно послуги щодо транспортно експедиторського-обслуговування та перевалки вантажу в кількості 22 582,86 т. ТОВ "СК Енерджі Груп" не замовляло, не погоджувало та не отримувало.
Позивач вказує, що з метою встановлення фактичного об'єму наданих послуг за Договором на електронну адресу відповідача представник позивача направляв адвокатський запит № 2802/25 від 28.02.2025 з проханням надати: первинні документи, які підтверджують надання всіх послуг за договором № 04/2024-25 від 25.04.2024, опис наданих послуг із зазначенням їх вартості, відомості про заборгованість (за наявності) контрагентів один перед одним, проте, зворотної відповіді на це звернення не отримав. Крім того, представник позивача здійснював спроби контакту з відповідачем щодо перерахунку обсягу та вартості наданих послуг за Договором в телефонних розмовах та переписці через електронну пошту відповідача, але безрезультатно.
Однак, як зазначає позивач, на виконання умов Договору, у період його дії, ТОВ "СК Енерджі Груп" фактично замовлено та отримано від ТОВ "Карготранс Україна" послуги щодо Вантажу масою 2 390 980,00 кг. (2 390,98 т.), що підтверджується у тому числі інформацією відображеною Відповідачем в митній декларації ЕК 10 ДР 24UA500050007354U3 від 11.06.2024 (копія додається). Крім того, на підтвердження фактичного обсягу (маси) Вантажу ТОВ "СК Енерджі Груп", послуги щодо якого замовлено та отримано в рамках Договору від ТОВ "Карготранс Україна", Позивач надає копії первинних документів з Покупцем товару: пшениці врожаю 2022-2023 року масою 2 390 980,00 кг (2 390,98 т.), а саме: копію контракту № 2504-РО, інвойсу № 7 від 03.06.2024, а також інформаційних повідомлень про фактичне вивезення.
ТОВ "СК Енерджі Груп" зазначає, що більше послуг від відповідача в період дії Договору ТОВ "СК Енерджі Груп" не отримувало та не погоджувало, а тому вважає, що обсяг відображених в Акті № 129 наданих послуг (компенсацій та винагород) в кількості 22 582,86 т. не відповідає дійсності та містить невірну інформацію, а тому виставлений Рахунок на оплату № 120 на загальну суму 7 581 222,77 грн, на його думку, є необґрунтованим та оплаті не підлягає. Позивач вважає, що враховуючи фактичний обсяг отриманих послуг належною до оплати мала б бути сума 1 367 772,96 грн виходячи з того, що вірним буде визначення та врахування при обчисленні вартості компенсацій та винагороди саме реальний обсяг (вага) Вантажу щодо якого Відповідачем фактично надано послуги - 2 390,98 т.
Ураховуючи вартість отриманих послуг за Договором в розмірі 1 367 772,96 грн та визнаний ТОВ "Карготранс Україна" розмір попередньої оплати за Договором 5 974 487,60 грн, позивач вважає, що з його сторони зобов'язання щодо оплати фактично отриманих послуг за Договором виконано в повному обсязі, а оскільки сума передоплати в розмірі 5 974 487,60 грн перевищила фактичну вартість здійснення Відповідачем транспортно-експедиторського обслуговування (в тому числі перевалки вантажу) та оплату послуг експедитора, станом на цей час у відповідача перебуває 4 606 714, 64 грн переплати за Договором, що відповідно до ст. 1212 ЦК України має бути повернута ТОВ "СК Енерджі Груп", адже строк дії Договору закінчився, інших послуг за Договором Відповідачем не надавалося, а, отже, Відповідач втратив підставу для утримання надлишково отриманих коштів.
Із наведених підстав ТОВ "СК Енерджі Груп" звернулось до суду з цим позовом щодо захисту свого порушеного права.
Відповідач, ТОВ "Карготранс Україна", відзиву на позов не надав, проте у судових засіданнях проти позовних вимог заперечував та надав суду письмові пояснення та докази, відповідно до яких просить суд відмовити у задоволенні позову у поновному обсязі.
Відповідач стверджує про реальність наданих позивачу послуг на загальну суму - 7 581 22,77 грн відповідно до рахунку на оплату № 120 та Акту наданих послуг № 129.
Підтверджуючи свою позицію відповідач надав суду пояснення, що ТОВ "Карготранс Україна" виконані обов'язки визначені п.п. 2.1.1. та п.п. 2.1.2. Договору №04/2024-25 про надання послуг з транспортно - експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів, що підтверджується скрінами листування електронною поштою між Svitlana Poddubna - ІНФОРМАЦІЯ_1 та Cargotrans Office cargotrans.office.2022@gmail.com. Зокрема, як зазначає відповідач вказане листування містить відомості щодо надсилання/отримання пакетів документів експортерів (за переліком) ТОВ "СК Енерджі Груп" в особі Світлани Піддубної (ІНФОРМАЦІЯ_1) до ТОВ "Карготранс Україна" (Cargotrans Office cargotrans.office.2022@gmail.com; cargotrans.main@gmail.com) в рамках виконання Договору № 04/2024-25 про надання послуг з транспортно - експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів на завантаження mv Blue Gate.
Крім того, відповідачем надано копії податкових накладних зареєстрованих у електронному кабінеті платника податків відповідача, щодо понесених ним витрат на виконання Договору № 04/2024-25 про надання послуг з транспортно - експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів на завантаження.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов таких висновків.
Частиною першою статті 11 ЦК України установлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частинами 1, 4 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
За змістом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини другої статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ч.1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з частиною ч. 1 та 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За положеннями ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною першою статті 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до статті 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1. ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності.
Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов'язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.
Розкриваючи зміст засади свободи договору, у ст. 6, 627 Цивільний кодекс України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Згідно з обставинами справи між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання на підставі укладеного між ними Договору №04/2024-25 про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів.
Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 120 на загальну суму 7 581 22,77 грн та Акт наданих послуг № 129 (т.1 а.с. 50).
Згідно з п. 3.1. Договору, оплата здійснюється замовником за фактично надані послуги, відповідно до виставленого виконавцем рахунку, що включає винагороду та витрати третіх осіб, залучених ним для виконання послуг за цим договором, оплата зборів, платежів, що стягуються при виконанні цього Договору. Загальна ціна цього договору визначається як загальна сума винагороди виконавця, послуг третіх осіб та додаткових послуг, які були необхідні у процесі виконання цього договору. За погодженням сторін допускається передплата.
Позивач, здійснив на підставі зазначеного пункту договору передплату 5 974 487,60 грн, на підставі рахунків №90 від 26.04.2024 та №92 від 01.05.2024.
Отже, із зазначеного висновується, що кошти сплачені позивачем відповідачу у якості передплати сплачені на підставі пункту договору, який був чинним на момент оплати, а тому питання безпідставності набутих коштів, на що посилається позивач, спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Матеріали справи містять податкові накладні, які реєструвались ТОВ «Карготранс Україна» під час виконання Договору №04/2024-25, платежі на виконання Договору №04/2024-25 від 25.04.2024 здійснювались у період з 26.04.2025 по 04.06.2025 у кількості 17 платежів, за якими ТОВ "Карготранс Україна" зареєструвало відповідні податкові накладні, які були підтверджені ТОВ "СК Енерджі Груп".
Податкові накладні підтверджують здійснення ТОВ "Карготранс Україна" оплату контрагентам для виконання договору та є доказом здійснення відповідачем операції щодо виконання зобов'язань за договором та наявними у відповідача видатковими накладними. Отже, господарські операції відображені у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних відповідача.
Окрім цього, матеріали містять податкові накладні та Квитанції про реєстрацію податкових накладних за наслідками господарської операції із ТОВ "Карготранс Україна" на загальну суму 6 846 453,19 грн, які надані до суду самим позивачем (а.с. 59-155 том 1).
Господарський суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.06.2021 у справі №910/23097/17, відповідно до якої податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п.п. 4.28, 4.29, 4.30, 4.31).
Пунктом 25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 №1246, визначено, що платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних ЄРПН щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, окрім обставин оформлення первинних документів, суд має дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.
Також матеріали справи містять електронне листування з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 із направленням заявок та первинних документів на виконання господарських операцій за Договором №04/2024-25.
У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що за усною домовленістю між сторонами договору відповідальною особою за надсилання заявок та первинної документації від імені ТОВ "СК Енерджі Груп" є Світлана Піддубна, із її електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до відповідача надходили відповідні первинні документи для виконання Договору №04/2024-25.
Із наданих до суду доказів убачається, що з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 до відповідача надходила первинна документація у тому числі і від ТОВ "СК Енерджі Груп".
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що Світлану Піддубну ніхто не знає, вона в ТОВ "СК Енерджі Груп" ніколи не працювала. Разом з тим, погодився що первинна документація ТОВ "СК Енерджі Груп", яка відправлена з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 є дійсною. Яким чином ці документи потрапили до Світлани Піддубної вказати не зміг; на запитання суду «- яким чином здійснювалось листування між сторонами договору, направлялися заявки і передавалась первинна документація для виконання Договору №04/2024-25?» вказати не зміг. Зазначив, що на той час у ТОВ "СК Енерджі Груп" було інше керівництво, проте, щодо залучення до участі у справі або допиту як свідка колишнього керівника ТОВ "СК Енерджі Груп" та Світлани Піддубної - заперечував.
Натомість відповідач надав суду копію листування електронною поштою між Андрій Коломійцев - ІНФОРМАЦІЯ_2 та Cargotrans Office cargotrans.office.2022@gmail.com, та копії листування щодо надсилання/отримання пакетів документів експортерів між ТОВ "СК Енерджі Груп" в особі Світлани Піддубної (ІНФОРМАЦІЯ_1) та ТОВ "Карготранс Україна" (Cargotrans Office cargotrans.office.2022@gmail.com; cargotrans.main@gmail.com) в рамках виконання Договору № 04/2024-25 про надання послуг з транспортно - експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів на завантаження mv Blue Gate.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частина перша статті 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Разом з тим відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема, відмовити у захисті права, яким особа зловжила.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.
Суд акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Законом України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
За таких обставин та правового регулювання суд дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено доводів позовної заяви в частині стягнення суми безпідставно утриманих грошових коштів за Договором № 04/2024-25 про надання послуг з транспортно - експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів.
Суд зазначає, що його обов'язком при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
З огляду на викладене суд зазначає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у позовній заяві, не спростовують вказаного висновку.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи викладені обставини справи і наведені норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини сторін, суд надає перевагу доводам відповідача, наведеним у його заявах по суті справи, надані ним докази в сукупності на підтвердження своїх доводів визнає більш вірогідними, ніж докази надані позивачем на підтвердження наведених ним обставин, тому позов визнає необґрунтованим і з підстав, заявлених у ньому, у його задоволенні позивачу відмовляє повністю.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Карготранс Україна" про стягнення 4 606 714,64 грн - відмовити.
2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2025 у справі №916/2025/25.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 30.11.2025.
Суддя Т.І. Демченко