вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" грудня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1970/25
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом
приватного підприємства «Реабілітаційно - оздоровчий центр «Ітта» (07400, Київська обл., місто Бровари, провулок Поштовий, будинок 12, код 34465581)
до
товариства з обмеженою відповідальністю «Здорова Родина Плюс» (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 21, код 35875362)
про стягнення 249817,19 гривень,
І. Зміст позовних вимог та узагальнені аргументи сторін.
Засобами підсистеми «Електронний суд» представником приватного підприємства «Реабілітаційно - оздоровчий центр «Ітта» (надалі позивач) 13.06.2025 сформовано позовну заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Здорова Родина Плюс» (надалі відповідач) заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 01.08.2016 в загальному розмірі 249817,19 гривень, що складається з 144096,00 гривень основного боргу, 29762,00 гривень збитків від інфляції, 7177,17 гри вень 3% річних та 68781,80 гривень пені.
Узагальнені аргументи позивача
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що стягувана сума виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов вищезгаданого договору.
Договір оренди було розірвано сторонами за ініціативи відповідача та після повернення орендованого приміщення позивач під час проведення звіряння взаєморозрахунків з відповідачем за даними бухгалтерського обліку виявив заборгованість відповідача зі сплати орендної плати, комунальних та інших витрат на загальну суму 144096 гривень, яка сформовано за рахунок недоплаченою суми орендної плати, комунальних та інших витрат за 2022 рік.
У зв'язку із цим позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями та досудовими вимогами щодо сплати заборгованості та остання досудова вимога була направлена відповідачу у жовтні 2023 та отримана останнім 06.10.2023, проте вимоги позивача задоволені не були, що стало підставою для вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу, а також для додаткового нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат, 3% річних та пені та звернення до суду із цим позовом.
Узагальнені аргументи відповідача
Під час дії договору у позивача жодних претензій до відповідача щодо орендних платежів та платежів за комунальні та інші послуги не було.
Після початку військової агресії рф проти України відповідач втратив прибуток і вже навесні 2022 року хотів припинити договір оренди, проте сторони домовилися, що відповідач продовжить орендувати майно, а позивач зменшує розмір орендної плати. Надалі у сторін жодних претензій один до одної не було аж до моменту припинення співпраці.
В подальшому, у зв'язку з військовою агресією та атакою на енергетичну інфраструктуру в Україні почалися перебої з електропостачанням. Для відповідача критично важливим було питання належного електропостачання оскільки він надає медичні послуги і в орендованому приміщенні була розміщена медична лабораторія, яка не може працювати без постійного електропочтачання.
В порушення умов п. 4.3.3. договору позивач не зміг забезпечити об'єкт оренди генератором для безперебійного енергопостачання. У зв'язку з перебоями з енергопостачанням холодильники з реагентами відключалися, реагенти псувалися, через що відповідач ніс збитки.
15.11.2022 відповідач в порядку, передбаченому умовами договору, письмово повідомив позивача про припинення договору. Листом від 21.11.2022 позивач підтвердив припинення договору, підтвердив складні умови, в яких всі опинилися у 2022 році, а також підтвердив факт надання знижок за орендну плату у 2022 році.
02.12.2022 сторони підписали Акт прийому-повернення Об'єкта оренди, за змістом якого сторони не мають претензій одна до одної та зобов'язання сторін припиняються. Акт не містить жодних зауважень позивача, в т.ч. щодо будь-якої заборгованості.
Претензія позивача до відповідача була складена лише 06.09.2023, тобто через 10 місяців після припинення договірних правовідносин.
Пункт 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України на період карантину передбачав право наймача на вимогу про зменшення плати за користування орендованим майном, яке використовується у його підприємницькій діяльність, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони, отже у розглядуваний період відповідач правомірно сплачував зменшені платежі, позивач їх справно приймав та не виставляв жодних вимог про доплату.
Позивач самостійно виставляв рахунки на зменшений розмір орендної плати та приймав орендні платежі, підписував акти здачі-приймання робіт без жодних зауважень щодо розміру орендної плати.
В період 2022 року жодних усних чи письмових вимог від позивача щодо доплат за цей період не надходило.
Фактично, домовленість сторін щодо зменшення орендних платежів підтверджується поведінкою сторін (конклюдентні дії), оскільки позивач приймав орендні платежі і не виставляв жодних вимог щодо їх розміру.
Позовна заява не містить належного обгрунтування стягуваного боргу розмірі 144096 гривень, акт звіряння на цю суму на адресу відповідача не направлявся, проте у відповідача наявний акт звіряння, в якому зафіксовано відсутність претензій у сторін.
Долучені позивачем до позову копії рахунків-фактур та актів здачі-прийняття робіт не були підписані відповідачем. В них зазначено формулювання - «Доплата орендної плати за нежитлове приміщення», що свідчить про донарахування платежів за періоди, за які вже були підписані акти здачі-приймання та після припинення договірних відносин.
До того ж, відповідно до акту № 122 позивач донараховує орендну плату за період з 21.11.2022 по 21.12.2022. При цьому з 02.12.2022 відповідач вже не користувався орендованим майном, що підтверджується Актом прийому-повернення Об'єкта оренди від 02.12.2022.
За відсутності заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди, відсутні підстави для стягнення пені та штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України.
Крім того, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України. Відповідно до п. 7.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору у випадку форс-мажорних обставин. Згідно п. 7.2. Договору до форс-мажорних обставин належать, зокрема, війна, військові дії, збройні конфлікти.
Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача як орендної плати, так і пені і штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України.
ІІ. Рух справи
Ухвалою суду від 25.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
Засобами підсистеми «Електронний суд» 17.07.2025 представником відповідача сформовано відзив, 20.07.2025 представником позивача сформовано заяву про залишення відзиву без розгляду та відповідь на відзив та 28.07.2025 представником відповідача сформовано заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 29.07.2025 відзив повернуто без розгляду, проте постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2025 вказану ухвалу суду було скасовано, отже аргументи, що викладено у відзиві та додані до нього докази враховано судом під час вирішення цієї справи.
ІІІ. Факти та обставини, встановлені судом.
01.08.2016 позивачем та відповідачем укладений договір оренди нерухомого майна (надалі - договір) відповідно до предмету якого позивач передав, а відповідач прийняв за плату на певний строк у користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину нежилого приміщення - другого поверху будівлі загальною площею 117 кв.м., яке розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Шевченка, 10.
За умовами вказаного договору:
- об'єкт оренди передається Орендарю для здійснення лабораторно-діагностичної діяльності (п. 1.2.);
- орендна плата за один місяць за весь Об'єкт оренди складає: 14040 (чотирнадцять тисяч сорок) гривень. Орендна плата за неповний місяць визначається пропорційно виходячи із орендної плати один місяць та фактичної кількості днів оренди (п. 3.1.1.);
- орендна плата сплачується щомісячно у повному обсязі з першого по п'яте число поточного місяця, на підставі рахунків, виставлених позивачем (п. 3.2.);
- при підписанні акту прийому передача Орендар сплачує перший та останній місяць оренди (п. 3.3.);
- розмір Орендної плати протягом строку оренди може бути переглянутий при відповідних змінах у законодавстві України стосовно: збільшення граничних розмірів орендної плати; при інфляційних процесах. При цьому уповноважені представники Сторін, підписують відповідну додаткову угоду до цього Договору, а у разі недосягнення згоди цей Договір розривається автоматично (п. 3.5.);
- зміни і доповнення до договору вносяться за взаємною згодою сторін, про що сторони підписують договір про внесення змін до цього договору (п. 6.1.);
- термін використання Об'єкта оренди припиняється у випадку: - закінчення терміну/строку оренди, що погоджений Сторонами: - повної конструктивної загибелі Об'єкта оренди, що трапилась після підписання Сторонами Договору; - дострокового припинення дії цього Договору у випадках, передбачених цим Договором та чинним законодавством України (п. 6.2.);
- Орендодавець має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей Договір разі невиконання п.п. 4.1.2., 4.1.7., 4.1.10, та несплати Орендарем орендної плати протягом одного місяця підряд (п. 6.3.);
- Орендар має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір, у випадку відсутності зацікавленості в подальшому використанні Об'єкта оренди, письмово повідомивши про це Орендодавця за 30 календарних днів до такого розірвання (п. 6.4.);
- строк Оренди за цим Договором становить 12 (дванадцять) місяців з дня підписання Акту прийому-передачі Об'єкта оренди (п. 9.1.).
Факт передання майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 01.08.2016.
Додатковою угодою № 1 від 01.08.2017, продовжено строк оренди на 12 місяців, викладено пункт 3.1.1. договору в наступній редакції: «Орендна плата за один місяць за весь Об'єкт оренди складає: 21060 (двадцять одна тисяча шістдесят) гривень.»
Додатковою угодою № 2 від 01.08.2018 продовжено строк оренди на 12 місяці, викладено пункт 3.1.1. договору в наступній: «Орендна плата за один місяць за весь Об'єкт оренди складає: 28080 (двадцять вісім тисяч вісімдесят) гривень.».
Листом № 04-11/22 від 15.11.2022 відповідач, посилаючись на продовження на території України військового стану, повідомив про розірвання договору. У вказаному листі відповідач просив врахувати сплачений авансовий платіж в останній місяць оренди.
Листом № 01-11/22 від 21.11.2022 позивач підтвердив факт отримання 21.11.2022 листа позивача із наміром розірвати договір (від 15.11.2022) та запропонував відповідачу знижки в оплаті в листопаді 2022 в розмірі 20 відсотків, в грудні 2022 - 40 відсотків) та повідомив, що грудень 2022 буде останнім місяцем оренди та авансовий платіж буде зараховано за останній місяць користування орендованим майном.
Листом № 24-11/22 від 25.11.2022 відповідач, з метою здійснення остаточного розрахунку за договором просив позивача прийняти об'єкт оренди 02.12.2022, зазначивши, що оскільки позивачем лист позивача про розірвання договору отримано 21.11.2022 останнім днем оренди слід вважати 21.12.2022. Відповідач у вказаному листі просив зробити розрахунок орендної плати станом на 21.12.2022 та зарахувати в рахунок орендної плати грошові кошти сплачені за останній місяць оренди під час підписання акту прийому-передачі.
Актом прийому - повернення об'єкта оренди від 02.12.2022 відповідач передав, а позивач прийняв об'єкт оренди. Визначено, що остаточний розрахунок з орендної плати здійснюється відповідачем відповідно до умов договору на підставі виставлених рахунків позивача.
Після повернення орендованого приміщення позивач листом від 06.09.2023 № 01-09/23 повідомив відповідача про виявлену ним заборгованість за 2022 рік по договору по сплаті орендної плати, комунальних та інших витрат у розмірі 144096 гривень. У зв'язку із чим надіслав нові рахунки, акти виконаних робіт та акт звірки за вказаний період і вимагав їх оплати та підписання.
Так, до вказаного листа позивачем було додано рахунки на оплату орендної плати за березень, квітень 2022 на суму 28080 за кожний місяць, рахунки із формулюванням «доплата орендної плати» за період травень-серпень 2022 на суму 11232 гривень кожний, рахунок на доплату за останній місяць оренди нежитлового приміщення з 21.11.2022 по 21.12.2022 у розмірі 14040 гривень, рахунок на відшкодування комунальних витрат на суму 17040,00 гривень за березень 2022, рахунок на відшкодування комунальних та інших витрат з 01.12.2022 по 21.12.2022 на суму 11928,00 гривень, всього додаткових рахунків на загальну суму 144096 гривень. До вказаного листа також було додано підписані лише з боку позивача акти здачі-приймання робіт на вказані суми та за відповідні періоди, а також складений в односторонньому порядку акт звіряння.
Листом від 05.10.2023 позивач надіслав відповідачу досудову вимогу та вимагав сплатити на його користь заборгованість згідно договором у розмірі 144096 гривень протягом семи календарних днів з моменту її отримання, факт отримання якої відповідачем не заперечувався.
ІV. Оцінка та висновки суду.
За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України (тут та надалі в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частинами 1, 4, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Сутність розглядуваного позову полягає у бажанні позивача захистити своє порушене, як він стверджує, право на отримання орендних та інших платежів, які були донараховані позивачем після припинення орендних правовідносин за 2022 рік.
Сторонами 02.12.2022 було підписано акт про повернення об'єкту оренди та від моменту його підписання до 06.09.2023 позивач не висував відповідачу жодних претензій щодо невиконаних відповідачем зобов'язань протягом 2022 року.
Умовами договору було визначено розмір орендної плати, що має сплачуватися щомісячно з першого по п'яте число поточного місяця, на підставі рахунків, виставлених позивачем (п. 3.2. договору) та у розглядуваний період розмір орендної плати становив 28080 гривень на місяць.
Судом вбачається, що в січні та лютому 2022 сторонами складено та підписано двосторонні акти, що підтверджують факт надання позивачем послуг з оренди та факт оплати відповідачем наданих послуг.
Так, у січні 2022 орендна плата становить 28080 гривень (копія акту № 12 від 31.01.2022) комунальні на інші витрати становлять 22050,91 гривень (копія рахунку № 17 від 14.02.2022 та копія акту № 17 від 31.01.2022).
У лютому 2022 орендна плата становить 28080 гривень (копія рахунку № 22 від 01.02.2022, копія акту № 22 від 28.02.2022), комунальні та інші витрати становлять 17040,00 гривень (копія акту № 271 від 28.02.2022).
За березень 2022 позивач рахунки на орендну плату та комунальні витрати не виставляв.
За квітень 2022 позивач рахунок на оплату орендної плати не виставляв, проте виставив рахунок на оплату комунальних та інші витрат на суму 22535,29 гривень (копія акту № 47 від 30.04.2022, копія рахунку № 47 від 14.05.2022).
Рахунки на внесення орендної плати за березень-квітень 2022 було виставлено позивачем лише разом із направленням претензії від 06.09.2023 № 01-09/23.
За травень-серпень 2022 позивачем виставлялися рахунки та сторонами підписувалися відповідні акти здачі-приймання на зменшену суму орендної плати, а саме у розмірі 16848 гривень.
Так, згідно первинних документів, підписаних сторонами:
- у травні 2022 орендна плата становить 16848,00 гривень (копія рахунку № 42 від 02.05.2022, копія акту № 52 від 31.05.2022), комунальні та інші витрати становлять 18434,00 гривень (копія акту №57 від 31.05.2022);
- у червні 2022 орендна плата становить 16848,00 гривень (копія рахунку №062 від 01.06.2022 та акту № 62 від 30.06.2022), комунальні та інші витрати на суму 18357,19 гривень (копія акту №67 від 30.06.2022);
- у липні 2022 орендна плата становить 16848,00 гривень (копія акту № 72 від 31.07.2022), комунальні та інші витрати на суму 19795,07 гривень (копія акту №77 від 31.07.2022);
- у серпні 2022 орендна плата становить 16848,00 гривень (копія акту № 82 від 31.08.2022), комунальні та інші витрати на суму 22670,35 гривень (копія акту №87 від 31.08.2022).
Різниця між, визначеним у договорі розміром орендної плати (28080 гривень) та розміром орендної плати, який було виставлений позивачем, та щодо якого сторонами складено та підписано відповідні акти (16848 гривень) становить 11232 гривень, що становить 40% від визначеного умовами договору розміру орендної плати та відповідно позивач виставляв для оплати відповідачем орендну плату, що становить 60% від її загального розміру.
У період вересень-жовтень 2022 сторонами у підписаних двосторонніх актах зафіксовано надання послуг з оренди на повну суму, а саме:
- у вересні 2022 орендна плата становить 28080,00 гривень (копія акту № 92 від 30.09.2022), комунальні та інші витрати становлять 22897,32 гривень (копія акту №97 від 30.09.2022).
- у жовтні 2022 орендна плата становить 28080,00 гривень (копія акту № 102 від 31.10.2022), комунальні та інші витрати становлять 22702,98 гривень (копія акту №107 від 31.10.2022).
Первинних документів, підписаних сторонами у 2022 році за листопад, грудень 2022 матеріали справи не містять.
Проте, зі складеного позивачем в односторонньому порядку акту звіряння вбачається, що за листопад 2022 нарахований розмір орендної плати становить 19656 гривень та розмір комунальних витрат становлять 18747,17 гривень, щодо яких позивач не має претензій до відповідача, тобто заборгованості по вказаних платежах у відповідача перед позивачем не має.
Відповідач в своїх заявах по суті справи зазначав, що між сторонами із початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України існувала усна домовленість про пільговий режим внесення плати за користування орендованим майном та усі виставлені відповідачу рахунки протягом 2022 було оплачено, позивач не мав жодних претензій щодо розміру проведеної оплати, адже сам зазначав пільговий розмір орендної плати у своїх рахунках, а факт надання послуг у вказаний період фіксувався підписаними обома сторонами актами здачі-приймання робіт (послуг), згідно яких сторони не мали претензій одна до одної.
Як вбачається з матеріалів справи, лише після повернення орендованого приміщення 02.12.2022 позивач листом від 06.09.2023 № 01-09/23 повідомив відповідача про виявлену ним заборгованість за 2022 рік по сплаті орендної плати, комунальних та інших витрат у розмірі 144096 гривень. У зв'язку із чим позивач вперше надіслав додаткові рахунки, акти виконаних робіт та акт звірки за вказаний період і вимагав їх оплати та підписання.
До вказаного листа позивачем було додано рахунки на оплату орендної плати за березень, квітень 2022 на суму 28080 за кожний місяць, рахунки із формулюванням «доплата орендної плати» за період травень-серпень 2022 на суму 11232 гривень кожний, рахунок на доплату за останній місяць оренди нежитлового приміщення з 21.11.2022 по 21.12.2022 у розмірі 14040 гривень, рахунок на відшкодування комунальних витрат на суму 17040,00 гривень за березень 2022, рахунок на відшкодування комунальних та інших витрат з 01.12.2022 по 21.12.2022 на суму 11928,00 гривень, всього додаткових рахунків на загальну суму 144096 гривень. До вказаного листа також було додано підписані лише з боку позивача акти здачі-приймання робіт на вказані суми, а також складений в односторонньому порядку акт звіряння.
В перебігу розгляду справи позивач не надав розумного пояснення щодо причин, з яких вказані рахунки не виставлялися протягом 2022 року, безпосередньо в момент настання відповідного календарного періоду, за який мала сплачуватися орендна плата та відшкодовуватися відповідні платежі, хоча з огляду на зміст укладеного сторонами договору та саму сутність орендних правовідносин, обов'язок орендаря щодо оплати наданих послуг та відшкодування інших витрат, якому кореспондує обов'язок орендодавця виставити відповідні рахунки виникає щомісячно.
В своєму позові позивач взагалі не згадував про те, що за той же період за який ним висуваються нові вимоги сторонами вже було підписано акти приймання-передачі робіт на зменшену суму, а заперечення відповідача, в цій частині, позивач прокоментував лише шляхом формального посилання на те, що розмір орендної плати визначено договором та усі зміни, зокрема щодо розміру орендної плати мали вноситися шляхом підписання двосторонніх угод, які підписані не були.
Надаючи доводам сторін належну юридичну оцінку суд приходить до наступних висновків.
За змістом ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є: справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.ч.2,3,6 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (3). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (6).
Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ч. 3. ст. 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Отже ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України є домірним засобом досягнення такої мети, як стимулювання учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав.
Як вбачається з матеріалів справи та поведінки сторін із початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України між сторонами існували певні домовленості щодо порядку внесення плати за користування орендованим майном.
Врахування складної ситуації, в якій опинилися усі учасники господарських правовідносин у цей період, особливо на початку вторгнення, було цілком звичайною діловою практикою, зокрема щодо зменшення розміру орендної плати чи звільнення протягом певного періоду орендаря від обов'язку її сплачувати.
Існування такої домовленості безпосередньо підтверджується фактом не виставлення позивачем рахунків на орендну плату за період березень, квітень 2022, виставлення позивачем протягом наступного період орендної плати у розмірі, що становить лише 60% від розміру орендної плати визначеної умовами договору. Існування такої домовленості (про пільговий режим оплати за користування орендованим майном) опосередковано підтверджується листом позивача від 21.11.2022, в якому фактично підтверджено існування домовленостей щодо пільгової плати за користування майном.
Крім того, в матеріалах справи, наявний підписаний сторонами акт звіряння розрахунків станом на вересень 2022, який не містив відомостей про нарахування позивачем орендної плати у розмірі, визначеному договором, а також не містив нарахувань орендної плати за березень, квітень 2022, а в період з травня 2022 по серпень 2022 зазначений акт звіряння містить відомості про нарахований розмір орендної плати у пільговому, узгодженому сторонами, розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом ст. 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа може відмовитися від свого майнового права.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа (у даному випадку, позивач) має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок, щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій (аналогічна правова позиція викладена у п. 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).
Отже, поведінка позивача безумовно свідчила про те, що він на підставі існуючої домовленості, не вимагав від відповідача сплати орендної плати за певний період та у повному розмірі та відповідач міг виправдано розраховувати на добросовісність позивача, а саме на те, що після закінчення орендних правовідносин позивач не змінить своєї поведінки та не вимагатиме сплати орендних та інших платежів у повному розмірі за попередній період, за який ним самим відповідні рахунки взагалі не виставлялися або виставлялися на суму у меншому розмірі.
Пред'явлення позивачем вимоги, яка сформульована в листі від06.09.2023 № 01-09/23 через десять місяців після припинення орендних правовідносин про виявлену ним заборгованість за 2022 рік по сплаті орендної плати, комунальних та інших витрат у розмірі 144096 гривень свідчить про непослідовну та суперечливу поведінку позивача, розумних пояснень якої позивачем в перебігу розгляду справи наведено не було.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Очевидно, що позивач скористався тим, що з різних причин сторонами не було підписано двосторонньої угоди про внесення змін до договору, щодо розміру орендної плати із початком повномасштабного вторгнення та пред'явив лише через 10 місяців після того як майно було повернуто з оренди формальну вимогу про доплату орендних та інших платежів за період березень-серпень 2022, незважаючи на те, що він сам, з власної волі не виставляв рахунки у вказаний період (за березень, квітень) або виставляв їх на меншу суму орендної плати.
Така поведінка позивача, починаючи з 06.09.2023, коли він вперше сформулював свої вимоги по договору, який було припинено сторонами 02.12.2022 суперечить його попередній поведінці (не виставлення рахунків у найскладніший період часу після початку повномасштабного вторгнення, виставлення рахунків у розмірі 60% від договірного розміру орендної плати, прийняття плати за користування майном у меншому розмірі та відсутність своєчасних претензій), з огляду на що є недобросовісною.
В контексті викладеного, оскільки судом беззаперечно встановлено факт недобросовісної поведінки позивача, який діяв на шкоду інтересам відповідача, зловживаючи власним правом, що є проявом суперечливої поведінки, що не відповідає вимогам про справедливість, добросовісність та розумність, а також свідчить про порушення ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (недотримання обов'язку утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах), що відповідно до ч. 3. ст. 16 Цивільного кодексу України дає суду підстав дійти висновку про відмову у задоволенні позову щодо вимог про стягнення суми основного боргу, в частині додатково нарахованих та виставлених платежів за період березень-жовтень 2022 року.
Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості на підставі рахунку № 122 від 30.11.2022 на суму 14040 гривень із формулюванням «доплата за останній місяць оренди за період з 21.11.2022 по 21.12.2022» то підставність вимог в цій частині позивачем належними, достатніми та достовірними доказами не доведена.
З огляду на припинення орендних правовідносин з 02.12.2022 та повернення у цей день орендованого майна, користування майном з цієї дати припинилося, як припинився і обов'язок щодо внесення плати за користування таким майном після його повернення з оренди.
До того ж, відповідачем не враховано, що у його розпорядженні знаходилися грошові кошти відповідача, внесені під час прийняття майна в оренду, у якості авансового платежу за останній місяць оренди у розмірі 14040 гривень, що вбачається зі змісту договору (п.3.3. договору), листування сторін та позивачем в перебігу розгляду справи не заперечувалося.
З огляду на викладене, враховуючи висновки суду щодо припинення орендних правовідносин з 02.12.2022 із моменту складення та підписання сторонами акту про повернення орендованого майна та, відповідно, відсутності після цієї дати факту користування ним, а також з огляду на ненадання позивачем належного розрахунку стягуваної суми в контексті невикористаної суми, внесеної відповідачем за останній місяць оренди, позовні вимог в частині вимог про стягнення 14040 гривень у якості доплати за користування майном за останній місяць оренди задоволенню не підлягають.
До аналогічних висновків суд приходить і щодо позовних вимог, що ґрунтуються на рахунку №1171 від 14.12.2022 на суму 11928 гривень, виставленого на відшкодування комунальних та інших витрат за період з 01.12.2022 по 21.12.2022, адже оскільки протягом вказаного періоду відповідач користування орендованим майном не здійснював, що підтверджується актом про повернення орендованого майна від 02.12.2022, комунальні та інші послуги ним не споживалися, та, відповідно, відшкодуванню не підлягають.
З огляду на викладене позовні вимоги в зазначеній частині також задоволенню не підлягають.
Висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу автоматично свідчить про безпідставність позовних вимог і в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, отже і в цій частині суд у задоволенні позову також відмовляє.
З урахуванням викладеного суд приймає рішення про відмову у задоволенні позову в цілому.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову приватного підприємства «Реабілітаційно - оздоровчий центр «Ітта» відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2025.
Суддя Р.М. Колесник