вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" грудня 2025 р. м. Київ Справа №911/2007/25
Господарський суд Київської області у складі судді Третьякової О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 10.10.2025 про поновлення процесуального строку та компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача (вх.№9941/25 від 10.11.2025) у справі №911/2007/25
за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )
до 1. Приватного підприємства «БДЖІЛКА НЕ ГУДЕ» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23, оф. 5)
2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
3. Державного підприємства «СЕТАМ» (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Приватного виконавця Київського виконавчого округу Сидорчука Андрія Анатолійовича (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Спартаківська, 12, оф.1)
про витребування частки статутного капіталу та визнання недійсним електронного аукціону (торгів)
встановив:
В червні 2025 ОСОБА_2 (позивачка) через систему «Електронний суд» звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «БДЖІЛКА НЕ ГУДЕ» (відповідач-1), ОСОБА_1 (відповідач-2), Державного підприємства «СЕТАМ» (відповідач-3) про:
- витребування у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частки статутного капіталу у розмірі 70% статутного капіталу Приватного підприємства «БДЖІЛКА НЕ ГУДЕ» (колишнє найменування - ПП «Бджілка»), що у грошовому еквіваленті складає 141400,00 грн;
- визнання недійсним електронного аукціону (торгів) по лоту №566192, предметом продажу на яких були корпоративні права у формі частки в статутному капіталі ПП «Бджілка», які відбулися 02.01.2025 та були організовані приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Сидорчуком А.А. та проведені ДП «Сетам» і оформлені протоколом №627700 та актом про проведені електронні торги, в частині реалізації ОСОБА_1 70% частки у статутному капіталі ПП «Бджілка».
Позивачка (та/або її представник) в підготовчі засідання 21.08.2025, 04.09.2025 та 26.09.2025 не з'явилась, про поважні причини неявки в підготовче засідання не повідомила, ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2025 (повний текст ухвали складено та підписано 16.10.2025) позовну заяву позивачки було залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
29.10.2025 до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 (відповідач-2) в особі представника Артюхової М.М. надійшла заява від 29.10.2025 про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача (вх.№9603/25 від 29.10.2025), надалі - перша заява від 29.10.2025 про компенсацію судових витрат. У вказаній заяві від 29.10.2025 відповідач-2 з посиланням на долучені ним до заяви докази просив суд компенсувати за рахунок позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.11.2025 перша заява відповідача-2 від 29.10.2025 про компенсацію судових витрат була повернута відповідачу-2 без розгляду.
Як встановлено в ухвалі суду від 06.11.2025, до першої заяви від 29.10.2025 про компенсацію судових витрат відповідач-2 не надав доказів направлення її копії з додатками іншим учасникам справи, в тому числі позивачу. Також, останнім днем встановленого частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України п'ятиденного строку для подання відповідачем-2 доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу було 22.10.2025, натомість перша заява відповідача-2 про компенсацію судових витрат разом з відповідними доказами понесення таких витрат була подана відповідачем-2 лише 29.10.2025.
10.11.2025 ОСОБА_1 (відповідач-2) в особі представника Артюхової М.М. повторно звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.№9941/25 від 10.11.2025), надалі - заява від 10.11.2025 про компенсацію судових витрат. У вказаній заяві від 10.11.2025 відповідач-2 з посиланням на долучені ним до заяви докази просить суд: 1) поновити процесуальний строк на подання заяви разом з доказами понесених відповідачем-2 витрат на професійну правничу допомогу; 2) ухвали додаткове рішення (ухвалу) про компенсацію за рахунок позивача витрат відповідача-2 на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн.
Дослідивши вказану заяву відповідача-2 від 10.11.2025 про поновлення процесуального строку та компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.
Останнім днем встановленого частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України п'ятиденного строку для подання відповідачем-2 доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі було 22.10.2025.
Натомість перша заява про компенсацію судових витрат разом з відповідними доказами була подана відповідачем-2 лише 29.10.2025 поза межами процесуального строку і була повернута судом без розгляду, а друга заява від 10.11.2025 про компенсацію судових витрат подана відповідачем-2 також поза межами процесуального строку.
Відповідно до статті 118 цього Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У заяві від 10.11.2025 відповідач-2 просить суд поновити п'ятиденний процесуальний строк на подання заяви разом з відповідними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування поважності причини пропуску процесуального строку відповідач-2 зазначає, що місце роботи та проживання адвоката відповідача-2 знаходиться в місті Чернігові. Посилаючись на офіційну заяву місцевої влади м. Чернігова (https://chernigiv-rada.gov.ua/news/id-167613/), відповідач-2 пояснює, що у періоді з 18.10.2025 по 22.10.2025, коли адвокат відповідача-2 мав подати до суду заяву про компенсацію судових витрат, практично цілодобово були повітряні тривоги, електроенергія подавалась декілька годин на добу, ситуація була критична, а підсистема «Електронний суд» часто не функціонує належним чином, часто не можливо відіслати сторонам копії створений документів або відсутній зв'язок із сервером.
Суд зазначає, що порядок та підстави поновлення процесуальних строків визначений статтею 119 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас право на доступ до суду не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Як вказувалось у постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 910/8965/22, інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2025 позовну заяву позивачки було залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст ухвали було складено та підписано 16.10.2025. З цього моменту кожен учасник справи отримав процесуальну можливість як подати до суду у п'ятиденний строк заяву про компенсацію судових витрат разом з відповідними доказами, якщо учасник поніс відповідні витрати внаслідок необґрунтованих дій позивача, так і оскаржити у десятиденний строк в апеляційному порядку ухвалу суду від 26.09.2025, якщо учасник не згодний із залишенням вказаною ухвалою позову без розгляду .
У межах встановленого п'ятиденного строку заява про компенсацію судових витрат, понесених внаслідок необґрунтованих дій позивача, разом з відповідними доказами до суду не була подана жодним із учасників справи.
Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Як також вказувалось у постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №910/8965/22, сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні. Військова агресія, воєнний стан як обставини непереборної сили можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ними обставинами не може виконати ті чи інші процесуальні дії. Отже, ключовою ознакою поважності причин пропуску строку є причинно-наслідковий зв'язок між обставинами (зокрема, але не виключно, збройна агресія проти України) та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію у строк, встановлений законом, ухвалою суду тощо. Загальновідомі обставини, що відбуваються в Україні з 24 лютого 2022 року, зокрема, збройна агресія проти України, масові ракетні обстріли, пошкодження критичної інфраструктури, тощо, не може автоматично вказувати на поважність причин пропуску процесуального строку.
Аналізуючи доводи відповідача-2 та надані ним докази про те, що у періоді з 18 по 22 жовтня 2025, коли адвокат відповідача-2 мав подати заяву про компенсацію судових витрат, практично цілодобово були повітряні тривоги, електроенергія подавалась декілька годин на добу, ситуація була критична, суд зазначає, що надана відповідачем-2 в якості доказу заява місцевої влади міста Чернігова (https://chernigiv-rada.gov.ua/news/id-167613/) датована 21.10.2025 та підтверджує факт блеукауту тільки станом на 21.10.2025.
Однак заява про компенсацію судових витрат разом з відповідними доказами вперше була подана відповідачем-2 до суду лише 29.10.2025. При цьому відповідачем-2 не надано доказів тривалості блекауту у періоді з 21 по 28.10.2025.
Будь-яких об'єктивних доказів того, у відповідача-2 були істотні перешкоди звернутись до суду із заявою про компенсацію судових витрат та відповідними доказами їх понесення 23.10.2025 (на наступний день, після закінчення п'ятиденного процесуального строку на подання таких доказів понесення судових витрат, враховуючи день блекауту 21.10.2025) чи 24.10.2025 (наступний день після 23.10.2025) відповідачем-2 не надано та матеріали справи не містять, водночас із наданого відповідачем-2 в якості доказу понесення витрат на професійну правничу допомогу акта наданих послуг випливає, що цей акт вже 24.10.2025 був підписаний відповідачем-2 із адвокатом.
Натомість вперше із заявою про компенсацію судових витрат разом з відповідними доказами відповідач-2 звернувся до суду лише 29.10.2025, тобто як поза межами п'ятиденного строку, встановленого частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу (з 18.10.2025 по 22.10.2025), так і поза межами навіть наступного п'ятиденного строку (з 23.10.2025 по 27.10.2025). Водночас друга заява відповідача-2 про компенсацію судових витрат разом із заявою про поновлення процесуального строку подана відповідачем-2 взагалі лише 10.11.2025.
Аналізуючи доводи відповідача-2 про те, що підсистема «Електронний суд» часто не функціонує належним чином, часто не можливо відіслати сторонам копії створений документів або відсутній зв'язок із сервером, суд зазначає, що у першій заяві про компенсацію судових витрат, яка також була подана відповідачем-2 до суду через підсистему «Електронний суд», відповідач-2 не посилався на які-небудь труднощі у нього у направленні копії цієї заяви іншим учасниками справи, вказана перша заява відповідача-2 від 29.10.2025 взагалі не містила відомостей (повних реквізитів із зазначенням адреси) інших учасників справи, ні в тексті першої заяви від 29.10.2025, ні в переліку додатків до неї відповідач-2 взагалі не зазначав про направлення або намір відповідача-2 направити копію заяви від 29.10.2025 з додатками іншим учасникам справи, зокрема позивачу.
Отже, відповідачем-2 не надано будь-яких доказів того, що у відповідача-2 після отримання останнім ухвали Господарського суду Київської області від 26.09.2025 про залишення позову без розгляду (повний текст ухвали складено та підписано 16.10.2025) виникли та існували у періоді з 22.10.2025 по 09.11.2025 істотні труднощі у направленні позивачу та іншим учасникам справи копії заяви про компенсацію судових витрат з додатками.
Суд також враховує, що, як вказував Верховний Суд (постанова від 15.07.2021, справа №922/4128/20) при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
Враховуючи, що відповідачем-2 не доведено поважності причин пропуску встановленого частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України п'ятиденного строку для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача-2 від 10.10.2025 про поновлення процесуального строку.
У зв'язку із пропуском вказаного процесуального строку заява ОСОБА_1 від 10.11.2025 про ухвалення додаткового рішення (ухвали) про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.№9941/25 від 10.11.2025) підлягає залишенню без розгляду на підставі частини 2 ст.118 цього Кодексу.
Керуючись статтями 2, 7, 11, 42, 118, 129, 130, 233-236, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Відмовити ОСОБА_1 у поновленні процесуального строку на подання заяви та доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідно до заяви від 10.11.2025 (вх.№9941/25 від 10.11.2025).
2. Заяву ОСОБА_1 від 10.11.2025 про ухвалення додаткового рішення (ухвали) про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Суддя О.О. Третьякова