Рішення від 26.11.2025 по справі 910/4030/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2025Справа № 910/4030/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до 1) Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (вул. Велика Васильківська, 45, кв. 37, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 33299019)

2) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (01001, м. Київ, провулок Музейний, 2-Д, ідентифікаційний код 43315602)

про визнання недійсними рішень, скасування реєстраційної дії/рішення про державну реєстрацію змін до відомостей Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Юрченко Ю.І. , ОСОБА_1

Від відповідача 1: Гончарук М.П.

Від відповідача 2: не з'явився

Вільні слухачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), в якому просить суд:

- визнати недійсним рішення позачергового З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" в частині виключення ОСОБА_1 з членів Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд", що оформлено протоколом позачергового З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд"(код 33299019) від 12.01.2008 за №1-П;

- визнати недійсними рішення З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), оформлені протоколом з'їзду громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), датованого 2008 роком, до порядку денного якого входить/входять питання щодо виборів президента та/або інших статутних органів/органів управління Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019);

- визнати недійсними рішення З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), оформлені протоколом З'їзду громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), датованого 2013 роком, до порядку денного якого входить/входять питання щодо виборів президента та/або інших статутних органів/органів управління Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019);

- визнати недійсними рішення З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), оформлені протоколом З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), датованого 2017 роком, до порядку денного якого входить/входять питання щодо до порядку денного якого входить/входять питання щодо виборів президента та/або інших статутних органів/органів управління Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019);

- визнати недійсними рішення З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), оформлені протоколом З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримкиспортивних команд" (код 33299019), датованого 2021 роком, до порядку денного якого входить/входять питання щодо до порядку денного якого входить/входять питання щодо виборів президента та/або інших статутних органів/органів управління Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019);

- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.02.2025 № 1000671070008001420, проведену державним реєстратором Анною Корнійчук - головним спеціалістом відділу державної реєстрації громадських формувань у місті Києві Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ).

Також позивачем подано клопотання про витребування доказів.

Разом з тим, 04.04.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшла заява, в якій останній повідомив, що одна з вимог, яку заявлено позивачем у даному позові, аналогічна вимозі, заявленій позивачем у справі № 910/981/25, просив врахувати зазначену обставину при вирішенні питання про відкриття провадження у справі № № 910/4030/25.

Також 07.04.2025 через підсистему "Електронний суд" та на електронну адресу суду від представника позивача надійшли заперечення щодо заяви відповідача 1, яка надійшла до суду 04.04.2025.

07.04.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшла заява про відмову у відкритті провадження у справі.

Крім того, 08.04.2025 через підсистему "Електронний суд" представником позивача подано заперечення на заяву відповідача 1 про відмову у відкритті провадження, в якій останній просив повернути без розгляду заяву відповідача 1 від 06.04.2025 про відмову у відкритті провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 відкрито провадження у справі № 910/4030/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 07.05.2025.

21.04.2025 через підсистему "Електронний суд" відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

28.04.2025 через підсистему "Електронний суд" позивачем подано клопотання про об'єднання справ № 910/4030/24 та № 910/981/25 в одне провадження.

29.04.2025 через підсистему "Електронний суд" позивачем подано відповідь на відзив відповідача 2.

Також 29.04.2025 через підсистему "Електронний суд" відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву.

06.05.2025 через підсистему "Електронний суд" відповідачем 1 подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" за межами міста Києва.

06.05.2025 через підсистему "Електронний суд" позивачем подано відповідь на відзив відповідача 1.

07.05.2025 через підсистему "Електронний суд" позивачем подано заперечення на клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи.

Також через підсистему "Електронний суд" представником позивача подано заяву про доповнення клопотання про витребування документів від відповідача 1.

Разом з тим, представником позивача подано клопотання щодо залишення без розгляду відзиву відповідача 1.

Крім того, 07.05.2025 через підсистему "Електронний суд" представником позивача подано клопотання, в якому останній просить суд до закінчення підготовчого засідання виключити з числа доказів - копію протоколу позачергового з'їзду громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" від 12.01.2008 за № П-1, додану громадською організацією "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" до відзиву, і розглядати справу на підставі інших доказів/наявних матеріалів справи.

Судове засідання, призначене на 07.05.2025, не відбулося у зв'язку з тривалою повітряною тривогою в місті Києві (3 год. 7 хв.)

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 призначено підготовче засідання на 21.05.2025.

07.05.2025 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача 1 подано клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

13.05.2025 позивачем подано заперечення на клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у задоволенні клопотання представника Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" Гончарука Михайла Петровича про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 910/4030/25 відмовлено.

У засіданні суду 21.05.2025 судом поставлено на розгляд клопотання позивача про витребування доказів у справі, яке подано разом із позовною заявою.

Представник позивача підтримав клопотання про витребування доказів, просив його задовольнити.

Представник відповідача 1 заперечив щодо задоволення даного клопотання.

Представник відповідача 2 поставив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Так, заслухавши думку присутніх представників сторін та дослідивши матеріали справи, у підготовчому засіданні 21.05.2025, враховуючи той факт, що дані докази є необхідними для забезпечення справедливого, повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, встановлення всіх обставин, що мають істотне значення для розгляду справи, суд частково задовольнив клопотання позивача про витребування додаткових доказів у справі (п. 1, п. 3.1-3.5, 3.7 прохальноі частини заяви).

Судом поставлено на розгляд заяву відповідача 1 про те, що одна із позовних вимог у даній справі вже була заявлена позивачем у справі № 910/981/25, зокрема, у заяві про зміну предмету позову.

Представник відповідача 1 просив суд залишити дану заяву без розгляду, оскільки у справі № 910/981/25 повернуто заяву про зміну предмету позову.

Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника відповідача 1 та залишив дану заяву без розгляду.

Представник відповідача 2 у засіданні суду підтримав позицію, яка викладена у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що ЦМУ МЮ (м. Київ) не є належним відповідачем у даній справі.

Судом поставлено на розгляд клопотання про об'єднання справ № 910/4030/25 та №910/981/25 в одне провадження.

Представник позивача підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.

Представник відповідача 1 заперечив щодо задоволення даного клопотання.

Представник відповідача 2 поставив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Заслухавши думку присутніх представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання представника позивача щодо об'єднання справ № 910/4030/25 та № 910/981/25 в одне провадження, у зв'язку з відсутністю підстав.

Також суд протокольною ухвалою залучив відповідь на відзив відповідача 2 від 28.04.2025 до матеріалів справи.

Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання позивача від 07.05.2025 про залишення без розгляду відзиву відповідача 1, залучив відзив відповідача 1 від 28.04.2025 до матеріалів справи та відповідь позивача на відзив відповідача 1 від 05.05.2025 до матеріалів справи.

Також 21.05.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про призначення комплексної (почеркознавчої та технічної) судової експертизи.

Представник позивача підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.

Крім того, 21.05.2025 позивачем подано клопотання про виклик та допит свідків.

Представник позивача підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.

Представник відповідача 1 заперечив щодо задоволення даного клопотання.

Представник відповідача 2 поставив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Так, заслухавши думку присутніх представників сторін та дослідивши матеріали справи, у підготовчому засіданні 21.05.2025, суд на місці ухвалив відмовити у клопотанні представника ОСОБА_1 про виклик та допит свідків, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Разом з тим, 21.05.2025 від відповідача 1 надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій останній зазначає, що позовна заява у справі № 910/4030/25 не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Від позивача надійшли заперечення на заяву про закриття провадження у справі.

Представник відповідача 1 у засіданні суду підтримав клопотання про закриття провадження у справі, просив його задовольнити.

Представник позивача заперечив щодо задоволення даного клопотання.

Розгляд клопотання про закриття провадження у справі, клопотання про призначення судової експертизи та клопотання про виключення з числа доказів відкладено на наступне судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 відкладено підготовче засідання на 25.06.25, витребувано у строк до 20.06.2025 в Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15) матеріали реєстраційної справи Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (ідентифікаційний код: 33299019) в оригіналі для огляду; витребувано у строк до 20.06.2025 від відповідача 1 - Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 45, кв. 37): 1. Протокол позачергового З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019) від 12.01.2008 р. за № 1-П, в т.ч. з реєстром осіб, які брали участь у З'їзді; 2. Протокол З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), проведеного в 2008 році, в т.ч. з питанням про вибори президента та/або інших статутних органів організації/органів управління організації, з реєстром осіб, які брали участь у З'їзді; 3. Протокол З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), проведеного в 2013 році, в т.ч. з питанням про вибори президента та/або інших статутних органів організації/органів управління організації, з реєстром осіб, які брали участь у З'їзді; 4. Протокол З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), проведеного в 2017 році, в т.ч. з питанням про вибори президента та/або інших статутних органів організації/органів управління організації, з реєстром осіб, які брали участь у З'їзді; Протокол З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019), проведеного в 2021 році, в т.ч. з питанням про вибори президента та/або інших статутних органів організації/органів управління організації, з реєстром осіб, які брали участь у З'їзді; Документи та рішення про скликання зазначених вище З'їздів, в т.ч. позачергового З'їзду 12.01.2008, З'їзду 2008, З'їзду 2013, З'їзду 2017, З'їзду 2021, З'їзду 01.02.2025 та всіх повідомлень (в т.ч. направлених Рожковій О.С. та іншим членам Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд") про порядок денний, дату, час та місце проведення відповідних/кожного із З'їздів Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (код 33299019).

29.05.2025 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

23.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшла заява щодо виконання ухвали суду від 21.05.2025 року про витребування документів та клопотання про долучення та огляд доказів.

Суд протокольною ухвалою від 25.06.2025 заяву щодо виконання ухвали суду від 21.05.2025 про витребування документів залучив до матеріалів справи.

У засіданні суду 25.06.2025 представник позивача повідомив, що ним подано клопотання про відкладення розгляду справи, підтримав дане клопотання про відкладення розгляду, справи, просив його задовольнити, надав суду усні пояснення щодо необхідності часу для ознайомлення з поданими відповідачами документами та надання їм правової оцінки.

Представник відповідача 1 заперечив щодо задоволення даного клопотання.

Представник відповідача 2 поставив вирішення даного клопотання поставив на розсуд суду.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, з метою надання позивачу можливості реалізувати процесуальні права, задовольнив його та оголосив перерву у судовому засіданні на 21.07.2025.

17.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача 2 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронної системи відеоконференцзв'язку "EASYCON".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у задоволенні клопотання представника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Литвин Анжеліки Анатоліївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/4030/25 відмовлено.

21.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача 1 щодо начебто виконання ухвали суду від 21.05.2025, які протокольною ухвалою суду від 21.07.2025 залучено до матеріалів справи.

21.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

Представник відповідача 1 повідомив, що не готовий викласти свою правову позицію стосовно даної заяви, оскільки не ознайомлений з її змістом.

Відповідач 2 участь свого представника у засідання суду 21.07.2025 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 відкладено підготовче засідання на 30.07.2025.

22.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача 2 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронної системи відеоконференцзв'язку "EASYCON".

Клопотання представника відповідача 2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції мотивовано запровадженням Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, обсягом навантаження, неможливістю прибуття особисто у судові засідання через наявний обсяг засідань, у яких приймає участь Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), враховуючи те, що Центральний відділ судової роботи Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) наразі у робочому штаті має лише два співробітника, у зв'язку з чим останній просить суд здійснювати розгляд даної справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи ВКЗ ЄСІТС.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у задоволенні клопотання представника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Литвин Анжеліки Анатоліївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/4030/25 відмовлено.

29.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшла заява (заперечення) щодо зміни предмету позову, яку залучено до матеріалів справи.

Також 30.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення щодо заяви відповідача 1 щодо зміни предмету позову, які залучено до матеріалів справи.

Крім того, 30.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для належної підготовки до судового засідання та для надання можливості особистої участі Рожкової О.С. у підготовчому засіданні з метою реалізації в повному обсязі процесуальних прав позивача.

У засіданні суду 30.07.2025 судом поставлено на розгляд клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Представники відповідачів поставили вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Суд, розглянувши дане клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні.

Судом поставлено на розгляд заяву позивача про зміну предмету позову.

У засіданні суду 30.07.2025 представники відповідачів заперечили щодо прийняття до розгляду заяви про зміну предмету позову.

Судом встановлено, що оскільки позивач залишив первісні основні підстави позову незмінними та лише доповнив їх новими обставинами, що є безпосередньо пов'язаними з основними підставами позову, судом прийнято заяву ОСОБА_7 про зміну предмета позову до розгляду.

Судом поставлено на розгляд клопотання позивача від 07.05.2025 про виключення з числа доказів.

Представники відповідачів у засіданні суду заперечили проти клопотання позивача від 07.05.2025 про виключення з числа доказів копії протоколу позачергового з'їзду громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" від 12.01.2008 за № П-1, доданої Громадською організацією "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" до відзиву.

Заслухавши думку присутніх представників відповідачів та дослідивши матеріали справи, суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про виключення з числа доказів.

Разом з тим, 29.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшло клопотання про долучення доказів.

Представник відповідача 1 підтримав дане клопотання, просив його задовольнити, надав суду для огляду оригінали документів.

Також представник відповідача 1 зауважив, що відповідачу 1 необхідний час для підготовки відзиву на позовну заяву з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмету позову.

Позивач участь свого представника у засідання суду 30.07.2025 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 відкладено підготовче засідання на 27.08.2025.

15.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення щодо клопотання відповідача 1 про долучення доказів.

18.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшли письмові пояснення.

27.08.2025 через підсистему "Електронний суд" позивачем подано клопотання про призначення судово-психологічної експертизи із застосуванням спеціального технічного засобу - комп'ютерного поліграфа та доповнення до клопотання про призначення експертизи по справі.

03.09.2025 через підсистему "Електронний суд" відповідачем-1 подані додаткові пояснення до заяви про закриття провадження у справі .

04.09.2025 підсистему "Електронний суд" позивачем подані заперечення до заяви відповідача-1 про закриття провадження по справі №910/4030/25.

Розглянувши заяву відповідача-1 про закриття провадження у справі у зв'язку з непідвідомчістю справи господарському суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду послідовно у значній кількості постанов випрацювала критерії розмежування справ між юрисдикціями, визнавши юрисдикцію господарського суду у справах щодо розгляду спорів між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Позов подано на захист права позивача на участь в управлінні громадською організацією, тобто, він є направленим на забезпечення прав позивача на управління організацією, а тому спір в даній справі має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, у постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №910/48/21.

Крім того, предметом позову по даній справі № 910/4030/25 є вимоги, які, в разі їх задоволення судом, потребуватимуть вчинення відповідних дій органами державної влади/їх посадовими особами, зокрема, відповідачем-2, Управлінням державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), а тому згідно п.13 ч. 1 ст.6 Закону України "Про третейські суди", даний спір не є підвідомчий третейським судам, а є підвідомчим виключно господарським судам.

Посилання відповідача-1 на положення статуту від 01.02.2025 і відповідне арбітражне застереження є помилковим, оскільки на момент прийняття більшості оскаржуваних рішень цього арбітражного застереження не було в статуті, так як він був затверджений рішенням з'їзду, що оскаржується позивачем в даній справі.

Щодо посилань відповідача-1 на постанову Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 826/4734/16, суд зазначає наступне.

У вказаній справі розглядалося питання, яке не стосувалося прав членів громадської організації та не стосувалося оскарження рішень з'їзду громадської організації, а виключно питання спортивного характеру/ дисциплінарного характеру, яке є виключною компетенцією громадської організації, як спортивної федерації.

Саме вказані рішення спортивного/дисциплінарного характеру, які стосуються внутрішньої спортивної діяльності відповідних громадських організацій, і є підвідомчими третейському суду за наявності відповідного третейського застереження.

Однак, предмет спору по даній справі № 910/4030/25 не стосується дисциплінарних/ спортивних санкцій, а є корпоративним спором, стосується захисту прав члена організації на управління громадською організацією, захисту прав члена громадської організації, як таких, щодо їх реалізації в зв'язку з відповідними перешкодами, та стосується рішень з'їздів, на яких приймалися рішення, які стосуються прав позивача як члена громадської організації/відповідача-1, яка була позбавлена гарантованого права брати участь в управлінні даною громадською організацією, зокрема, шляхом участі в з'їзді, а тому даний спір є підвідомчим і підлягає розгляду виключно в Господарському суді міста Києва. Такі справи не має права розглядати третейський суд, на що вказує Закон України "Про третейські суди".

У судовому засіданні 10.09.2025, розглянувши клопотання позивача про призначення комплексної експертизи, суд на місці ухвалив відмовити в його задоволенні, виходячи за наступного.

Згідно частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, зокрема: вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

За приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що завданням висновку експерта як експертного дослідження перш за все є надання відповіді на питання щодо обставин, що мають значення для справи та входять в предмет доказування по справі.

Як зазначається в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" від 01.06.2006, яке відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судом як джерело права, експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Узагальнюючи вищевикладене, слід зазначити, що експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із аналізу наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Такий висновок щодо застосування приписів статті 99 ГПК України є усталеним та неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема у постановах від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 07.07.2022 у справі №910/886/21, від 30.09.2021 у справі №927/110/18, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19 та від 14.07.2021 у справі №902/834/20.

Господарський суд при вирішенні кожної справи повинен повно та всебічно з'ясувати обставини справи, дослідити усі докази, що стосуються предмета доказування у справі.

Вирішуючи питання про необхідність призначення експертизи, суд виходить з того, чи мають значення для справи обставини, встановлення яких можна здійснити судовою експертизою, та чи може сторона іншими засобами доказування підтвердити ці обставини.

Позивач здебільшого обґрунтовує позовні вимоги тим, що з'їзди, на яких приймалися рішення, які ОСОБА_1 не погоджується і оспорює, не проводилися.

Представники відповідача 1 неодноразово наголошували на тій обставині, що є відео та фото на підтвердження фактів проведення з'їздів, на яких було прийнято оспорювані рішення; звертали увагу на те, що на з'їздах були присутні особи, які можуть надати пояснення або свідчення щодо них.

У разі виявлення факту підробки документів позивач вправі був негайно звернутися до правоохоронних органів для встановлення цього факту і в межах кримінального провадження просити провести експертизу підписів.

Представник позивача на запитання суду повідомив, що ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів, проте доказів цього господарському суду не надано.

Враховуючи, що факти проведення з'їздів можливо і доцільно встановити іншими доказами, а також при цьому зважаючи на тривалість проведення судової експертизи, що значно збільшує строки вирішення спору, а також зважаючи на технічні складнощі проведення експертизи підписів в межах даної справи, то суд за таких обставин не вбачає необхідності і доцільності у її призначенні.

Також розглянувши клопотання позивача про призначення судово-психологічної експертизи із застосуванням спеціального технічного засобу - комп'ютерного поліграфа щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні даного клопотання з огляду на таке.

Пунктом 6.8 розділу VI Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі Інструкція), затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145, з метою отримання орієнтувальної інформації можуть проводитися опитування із застосуванням спеціального технічного засобу комп'ютерного поліграфа.

Пунктом 6.8.1 Інструкції передбачено, що предметом опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп'ютерного поліграфа є отримання орієнтувальної інформації щодо: ступеня ймовірності повідомленої опитуваною особою інформації; повноти наданої опитуваною особою інформації; джерела отриманої опитуваною особою інформації; уявлень опитуваної особи про певну подію; іншої орієнтувальної інформації, необхідної для конструювання версій розслідування певних подій. Згідно з вимогами п. 6.8.2 Інструкції такі опитування можуть проводитись тільки за наявності письмової згоди особи, яка проходитиме опитування.

Такої письмової згоди зазначених у клопотанні осіб господарському суду не надано.

Більше того, процесуальним законодавством опитування з використання поліграфу не віднесено до джерел доказів. Результати таких досліджень не мають самостійного значення і можуть бути використані лише у сукупності з іншими доказами.

Результати перевірок на поліграфі мають в процесі доказування орієнтовне, а не доказове значення, а висновки мають ознаки вірогідності.

Призначення вказаної експертизи суд вважає недоцільним, оскільки правдивість і неправдивість показань, носить етичний та юридичний характер і відноситься до сфери понять, прояв яких не можливо зафіксувати фізичними приладами. Поліграф лише об'єктивно реєструє фізіологічні функції організму, дозволяє зафіксувати емоційну напругу, пов'язану з питаннями тесту.

У засіданні суду 10.09.2025 присутніми представниками учасниками судового процесу надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2025.

16.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У засіданні суду 17.09.2025 представник відповідача 1 заперечив щодо задоволення клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи та повідомив, що 15.09.2025 через підсистему «Електронний суд» ним подано заяву про застосування строку позовної давності.

Представник позивача також заперечив щодо задоволення клопотання відповідача 2 та повідомив, що 17.09.2025 через підсистему «Електронний суд» ним подано заперечення на заяву про застосування строку позовної давності.

Розглянувши клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 17.09.2025 відмовив у його задоволенні.

Позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

У засіданні суду 17.09.2025 представник відповідача 1 заперечив проти позову у повному обсязі, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідач 2 участь своїх представників у засідання суду 17.09.2025 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 17.09.2025 оголошено перерву на 05.11.2025.

Судові засідання у складі судді Андреїшиної І.О., призначені на 05.11.2025, знято з розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2025 cудове засідання у справі призначено на 10.11.2025.

05.11.2025 через підсистему «Електронний суд» відповідачем - 1 подані додаткові пояснення.

10.11.2025 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

10.11.2025 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано заперечення щодо додаткових пояснень відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 відкладено судове засідання на 26.11.2025.

У судовому засіданні 26.11.2025 представник позивача просив відкласти судове засідання, щоб суд визнав обов'язковою явку відповідача-2, щоб позивач міг поставити запитання представнику останнього.

Суд відхилив клопотання позивача з огляду на те, що протягом усього судового процесу позивачем не заявлялося клопотання щодо необхідності поставлення питань відповідачу-2 та не ставилось питання обов'язкової явки відповідача-2.

Відповідно до ч.1 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

При цьому позивачем не наведено підстав пропуску ним процесуального строку, передбаченого ст. 90 ГПК України.

Враховуючи наведене, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Представник позивача - адвокат Юрченко Ю.І. заперечив проти проведення судового засідання на стадії дебатів, повідомив, що ще не було стадії дослідження доказів.

Судом зауважено, що стадія дослідження доказів відбулась на минулому судовому засіданні, що зафіксовано у протоколі відповідного судового засідання.

У судовому засіданні 26.11.2025 представник позивача - адвокат Юрченко Ю.І. повідомив, що відхилення судом його клопотання свідчить про те, що господарський суд у даній справі вже визначився з своїм рішенням.

Господарським судом зроблено зауваження адвокату про те, що суд розцінює дану репліку представника позивача як спосіб вплинути на суд щодо прийняття рішення у даній справі.

У судовому засіданні 26.11.2025 позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

26.11.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2004 відбувся Установчий з'їзд Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" за участю засновників ( ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) та делегатів від місцевих осередків (15 осіб), на якому було вирішено:

- заснувати Громадську організацію "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд";

- затвердити Статут Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд";

- обрати ОСОБА_8 Президентом Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд";

- обрати ОСОБА_1 Першим Віцепрезидентом Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд";

- обрати ОСОБА_12 Віцепрезидентом Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд";

- обрати ОСОБА_11 Віцепрезидентом Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд";

- обрати ОСОБА_13 Генеральним секретарем Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд";

- обрати Виконавчий комітет Федерації у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 ;

- обрати Ревізійну комісію у складі: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Наведені рішення оформлені Протоколом № 1 Установчого з'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" від 03.09.2004.

ОСОБА_1 зазначає, що в порушення вимог статуту - членів Федерації, зокрема, позивача, не було повідомлено про проведення жодних Звітно-виборчих чи інших - чергових чи позачергових З'їздів Федерації належним чином та у визначений строк, що позбавило позивача (як і інших членів Федерації) можливості брати участь в управлінні юридичною особою; приховується інформація про дійсний склад/перелік членів Федерації тощо, відповідно, якщо і проводилися З'їзди позаочі від членів Федерації (з порушенням права, передбаченого п.4.7.2. Статуту), то вказані З'їзди є неправомочними, а прийняті ними рішення не мають юридичної сили; строк повноважень ОСОБА_8 на посаді президента Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» закінчився 03 вересня 2008 року, проте З'їздом Федерації не було обрано до вказаної дати нового президента, як і не було проведено виборів президента Федерації взагалі, і відповідно, з того часу не було подано документів для державної реєстрації змін відомостей про органи управління Федерації, а державна реєстрація змін, проведена 07.02.2025, здійснена з порушенням вимог Конституції, законів України та статутних документів відповідача-1

12.01.2008 року на позачерговому З'їзді ГО "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" ОСОБА_1 було виключено зі складу членів організації.

Водночас позивач у позовній заяві зазначає, що рішення Федерації від 12.01.2008 прийнято неправомочним органом, заочно без повідомлення про розгляд відповідного питання та про проведення позачергово з'їзду від 12.01.2008, відсутні підстави для виключення позивача зі складу членів організації, передбачені статутом, та відсутні підтвердження, що вказані в протоколі позачергового З'їзду особи приймали участь у вказаному З'їзді.

Також позивач у позовній заяві зазначає, що як член Федерації, вона також не повідомлялася про скликання З'їздів в 2008, 2013, 2017, 2021, 2025 роках щодо обрання керівних органів Федерації. Відповідно, на переконання позивача, вказані З'їзди скликано та проведено з порушенням вимог законодавства та статуту Федерації, відповідно, вони є недійсними.

Крім того, позивач стверджує, що в протоколі від 01.02.2025 зазначено про присутність 24 осіб, а не 21 особи, що свідчить про подання органу державної реєстрації недостовірної інформації, а відповідно, - підробку документу і, відповідно, про його недійсність/ недостовірність.

При цьому, як зазначає позивач, в протоколі від 01.02.2025 зазначено, що всі 24 особи були присутні в місці проведення З'їзду та голосували по кожному питанню порядку денного З'їзду від 01.02.2025.

Разом з тим, позивач стверджує, що в протоколі від 01.02.2025 не зазначено загальну кількість членів Федерації, що свідчить про той факт, що відсутнє підтвердження правомочності З'їзду від 01.02.2025, навіть виходячи з самого тексту протоколу, що свідчить про факт неправомочності вказаного З'їзду 01.02.2025 і, відповідно, недійсності відповідних рішень від 01.02.2025.

Щодо позовної вимоги про скасування реєстраційної дії від 07.02.2025 позивач зазначає наступне.

07 лютого 2025 року головним спеціалістом відділу державної реєстрації громадських формувань у місті Києві Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (державним реєстратором) Корнійчук Анною Віталіївною проведено державну реєстрацію змін до відомостей Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме:

- Зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого)

- Зміна місцезнаходження юридичної особи

- Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи

- Зміна відомостей про членів керівних органів громадського формування

- Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи

- Зміна мети діяльності громадського формування

- Зміна установчих документів.

Номер реєстраційної дії 1000671070008001420.

Позивач вважає, що дана реєстраційна дія проведена на підставі недійсного документу та з порушенням ст. 19 Конституції України, п.п. 3, 8 ч. 1 ст. 4, п.п. 1-3 ч. 2 ст. 6, п. 6 ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 25, п. 2 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

У зв'язку з вищевикладеними обставинами позивач звернувся до суду з вимогами:

- визнати недійсним рішення позачергового З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019), в частині виключення ОСОБА_1 з членів Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд», що оформлено протоколом позачергового З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019) від 12.01.2008 за № 1-П;

- визнати недійсними рішення З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019), оформлені протоколом З'їзду громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019) від 30.08.2008 за № 2;

- визнати недійсними рішення З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019), оформлені протоколом З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019) від 24.02.2017 за № 4;

- визнати недійсними рішення З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019), оформлені протоколом З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019) від 06.02.2021 за № 5;

- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.02.2025 № 1000671070008001420, проведену державним реєстратором Анною Корнійчук - головним спеціалістом відділу державної реєстрації громадських формувань у місті Києві Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких відновлення становища, яке існувало до порушення. Згідно з частиною 2 статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з ч. 6 ст. 96-1 ЦК України корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства (ч. 1 ст. 96-1 ЦК України).

Згідно з ч. 1-3, 5 ст. 1 Закону України "Про громадські об'єднання" від 22.03.2012 №4572-VI (зі змінами та доповненнями, далі - Закон України "Про громадські об'єднання"), громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Велика Палата Верховного Суду послідовно у значній кількості постанов визначила критерії розмежування справ між юрисдикціями, визнавши юрисдикцію господарського суду у справах щодо розгляду спорів між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Позов у даній справі подано на захист права позивача на участь в управлінні громадською організацією, тобто, він є направленим на забезпечення прав позивача на управління організацією, а тому спір у даній справі має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 826/4734/16, суд зазначає наступне.

У справі № 826/4734/16 розглядалося питання, яке не стосувалося прав членів громадської організації та не стосувалося оскарження рішень з'їзду громадської організації, а виключно питання спортивного характеру/ дисциплінарного характеру, яке є виключною компетенцією громадської організації, як спортивної федерації.

Однак, предмет спору по даній справі № 910/981/25 не стосується дисциплінарних/ спортивних санкцій, а є корпоративним спором, стосується захисту прав члена організації на управління громадською організацією, захисту прав члена громадської організації, як таких, щодо їх реалізації в зв'язку з відповідними перешкодами, а тому спір у даній справі є підвідомчим і підлягає розгляду виключно в Господарському суді міста Києва. При цьому судом враховано, що відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств.

Отже, спір у даній справі підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Статтею 36 Конституції України визначено, що громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 03.09.2004 відбувся Установчий з'їзд Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" за участю засновників ( ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) та делегатів від місцевих осередків (15 осіб), на якому було вирішено:

- заснувати Громадську організацію "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд";

- обрати Виконавчий комітет Федерації у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 ;

- обрати Ревізійну комісію у складі: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Згідно з п. 1.1 Статуту Громадська організація "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (далі - Федерація) є всеукраїнською громадською організацією, яка об'єднує громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства для задоволення та захисту законних спортивних, соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших спільних інтересів.

Федерація утворюється та діє на засадах неприбутковості, масовості, добровільності, рівноправності її членів, самоврядування, законності та гласності (п. 1.4 Статуту).

Федерація є юридичною особою з моменту її державної реєстрації у встановленому чинним законодавством порядку (п. 3.1 Статуту 2004 року).

Членство в Федерації є добровільним, може бути індивідуальним та колективним. У Федерації встановлюється фіксоване членство (п. 4.1 Статуту).

Колективними членами Федерації можуть бути колективи громадських організацій, підприємств, установ та організацій, що легалізовані у встановленому законодавством України порядку, які визнають Статут, завдання та напрями діяльності Федерації, цілі та завдання яких не суперечать цілям та завданням Федерації (п. 4.4 Статуту).

Індивідуальними членами Федерації на засадах рівноправності можуть бути громадяни України, іноземці і особи без громадянства, які досягли 14 років та перебувають в Україні на законних підставах, визнають Статут, завдання і напрями діяльності Федерації (п. 4.2 Статуту).

Прийом індивідуальних та колективних членів здійснюється за рішенням Виконкому Федерації згідно поданого звернення кандидата (п. 4.5 Статуту).

Виключення з членів Федерації здійснюється на підставі звернення члена у порядку, передбаченому для вступу. У випадку порушення норм Статуту, вчинення дій, що завдають шкоди Федерації, може відбуватися примусове виключення індивідуальних та колективних членів за поданням Президента Федерації Виконкомом, якщо таке рішення буде підтримано більшістю членів Федерації (п. 4.6 Статуту).

Члени Федерації мають право: брати участь у заходах, які проводяться Федерацією; право обирати та бути обраними до органів управління Федерації; вносити пропозиції та зауваження щодо діяльності Федерації; отримувати інформацію про діяльність Федерації та її органів управління (пп 4.7.1 - 4.7.4 п. 4.7 Статуту).

Члени Федерації зобов'язані: дотримуватися Статуту Федерації, виконувати рішення органів управління Федерації, прийняті у межах їх компетенції; брати активну участь та не перешкоджати діяльності Федерації, дбати про імідж Федерації своєчасно сплачувати членські внески, порядок сплати яких встановлюється Положенням, яке затверджується Виконкомом Федерації (пп 4.8.1 - 4.8.3 п. 4.8 Статуту).

Керівництво Федерацією здійснюють З'їзд, Виконавчий комітет, Президент, Перший Віце-Президент, Віцепрезиденти, Генеральний секретар, Ревізійна комісія (п. 5.1 Статуту).

Вищим органом управління Федерації є З'їзд. Він складається з членів Федерації проводить свої засідання не менше одного разу на чотири роки (п. 5.2 Статуту).

До виключної компетенції З'їзду Федерації відносяться наступні питання: затвердження Статуту Федерації; затвердження змін та доповнень до Статуту Федерації; обрання на чотири роки та переобрання Президента, Першого Віцепрезидента, Віцепрезидентів, Генерального секретаря, членів Виконавчого комітету, Ревізійної комісії (пп 5.3.1, 5.3.2, 5.3.5 п. 5.3 Статуту).

Позачергове засідання З'їзду Федерації скликається на вимогу Президента або не менш, як однієї третини членів Федерації (п. 5.5 Статуту).

Виконавчий комітет Федерації (надалі - Виконком) обирається строком на 4 роки з членів Федерації З'їздом Федерації, на якому визначається його кількісний склад та є керівним органом Федерації в період між з'їздами (п. 5.9 Статуту).

Виконком Федерації складається з: Президента Федерації; Першого Віцепрезидента; Двох Віцепрезидентів; Генерального секретаря Федерації; інших членів, які можуть бути обирані З'їздом (пп 5.10.1 - 5.10.5 п. 5.10 Статуту).

Президент Федерації обирається З'їздом Федерації строком на 4 роки. Президент може обиратися на будь-який наступний чотирирічний термін (п. 5.15 Статуту).

Перший Віцепрезидент може обиратися на будь-який наступний чотирирічний термін (п. 5.18 Статуту).

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об'єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань врегульовано Законом України "Про громадські об'єднання", який набрав чинності 19.04.2012 та введений в дію з 01.01.2013 (далі - Закон України "Про громадські об'єднання").

Відповідно до пункту 2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного закону визнано такими, що втратили чинність з дня введення цього Закону в дію Закон України "Про об'єднання громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 34, ст. 504; 1993 р., № 46, ст. 427; 1998 р., № 10, ст. 36; 1999 р., № 26, ст. 220; 2001 р., № 9, ст. 38, № 44, ст. 232; 2003 р., № 27, ст. 209, № 30, ст. 247; 2005 р., № 11, ст. 205, № 51, ст. 550; 2006 р., № 26, ст. 215; 2008 р., № 25, ст. 240; 2009 р., № 32-33, ст. 485; 2010 р., № 37, ст. 496; 2011 р., № 6, ст. 41); постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про об'єднання громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 34, ст. 505).

Відповідно до пункту 4 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про громадські об'єднання" громадські організації, їх спілки (союзи, асоціації, інші об'єднання громадських організацій), легалізовані на день введення цього Закону в дію шляхом реєстрації або повідомлення про заснування, не потребують відповідно перереєстрації або повторного подання документів для повідомлення. Статути (положення) громадських організацій, спілок громадських організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом протягом п'яти років з дня введення його в дію. Реєстрація змін до статуту (положення), пов'язаних з введенням цього Закону в дію, здійснюється без справляння плати за реєстраційні дії протягом п'яти років з дня введення цього Закону в дію.

Статтею 3 Закону України "Про громадські об'єднання" визначено, що громадські об'єднання утворюються і діють на принципах: 1) добровільності; 2) самоврядності; 3) вільного вибору території діяльності; 4) рівності перед законом; 5) відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); 6) прозорості, відкритості та публічності (частина 1). Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об'єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об'єднання або припиненні членства (участі) в ньому (частина 2). Самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об'єднання, крім випадків, визначених законом (частина 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадські об'єднання" членами (учасниками) громадської організації, крім молодіжної та дитячої, можуть бути особи, визначені частиною першою статті 7 цього Закону, які досягли 14 років. Вік членів молодіжної, дитячої організації визначається її статутом у межах, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадські об'єднання", засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 18 років, а молодіжної та дитячої громадської організації - 14 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про громадські об'єднання" статут громадського об'єднання має містити відомості про: 1) найменування громадського об'єднання та за наявності - скорочене найменування; 2) мету (цілі) та напрями його діяльності; 3) порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об'єднанні, права та обов'язки його членів (учасників); 4) повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі - керівні органи) громадського об'єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об'єднання, та її заміни (для громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи); 5) періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об'єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв'язку; 6) порядок звітування керівних органів громадського об'єднання перед його членами (учасниками); 7) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об'єднання та розгляду скарг; 8) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об'єднання; 9) порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об'єднання (у разі їх створення громадським об'єднанням, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи); 10) порядок внесення змін до статуту; 11) порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об'єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску, - для громадського об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи.

Громадське об'єднання, зареєстроване в установленому законом порядку, може мати всеукраїнський статус за наявності у нього відокремлених підрозділів у більшості адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у частині другій статті 133 Конституції України, і якщо таке громадське об'єднання підтвердило такий статус у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (ст. 19 Закону України "Про громадські об'єднання").

Так, судом встановлено, що при створенні ГО "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" в 2004 році ОСОБА_1 було обрано на посаду першого віце-президента, строк повноважень якого, згідно статуту, становив 4 роки та не передбачав автоматичного продовження повноважень.

Таким чином, після закінчення 4-річного строку з моменту обрання позивач втратила посаду першого віце-президента федерації і у передбаченому Статутом порядку не ініціювала вирішення питання щодо переобрання на зазначену посаду.

Суд зазначає, що позивач, обіймаючи посаду першого віце-президента Федерації, повинна була бути обізнаною як щодо того, коли спливає термін її повноважень, а також обізнаною з процедурою набуття статусу члена Федерації, обов'язками члена Федерації, що передбачені п.4.8. Статуту Федерації (в редакції станом на 2004 рік), зокрема:

1) дотримуватися Статуту Федерації; виконувати рішення органів управління Федерації, прийняті в межах їх компетенції;

2) брати активну участь та не перешкоджати діяльності Федерації; дбати про імідж Федерації;

3) своєчасно сплачувати членські внески.

Очевидним є також той факт, що позивач, як засновник Федерації, чітко знав порядок обрання органів управління Федерацією, періодичність та порядок скликання З'їздів Федерації тощо.

Судом встановлено, що 12.01.2008 відбувся З'їзд Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд", рішення якого оформлені Протоколом № 1-П З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд".

Відповідачем 1 були надані суду пояснення щодо того, що оригінал протоколу від 12.01.2008 № 1-П З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" був втрачений, тому був виготовлений дублікат, який надано суду.

Доказів того, що зазначений дублікат протокол є підробленим документом чи містить неправдиву інформацію, позивачем не надано.

З огляду на зазначене, суд приймає до розгляду дублікат протоколу № 1-П З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" від 12.01.2008 як належний доказ.

Так, серед іншого, на вирішення З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" 12.01.2008 було поставлено питання про виключення ОСОБА_1 з членів Федерації.

Зокрема, слухали ОСОБА_8 , який поінформував про стан справ у Виконкомі Федерації; пасивність та бездіяльність окремих членів Федерації в роботі Федерації та її керівних органів.

У протоколі № 1-П З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" зазначено, що ОСОБА_8 поінформував, що член Федерації ОСОБА_1 з липня 2005 року фактично припинила будь-які контакти з Федерацією та участь в роботі та заходах Федерації. При цьому зафіксовано, що ОСОБА_1, зокрема:

1) в 2005 році не заявляла свою команду на участь у першому чемпіонаті України з черліденгу, що відбувся в жовтні 2005 року в Харкові,

2) не приймала участі в організації чемпіонату України з черліденгу,

3) не була присутня на чемпіонаті України з черліденгу особисто,

4) не приймала участі у підготовці збірної України з черліденгу до участі у чемпіонаті світу з черліденгу 2005 року в Токіо (Японія),

5) не заявляла свою команду на участь у чемпіонатах України з черліденгу у 2006 та 2007 роках,

6) не приймала участі в організації чемпіонатів України з черліденгу,

7) не приймала участі у підготовці збірної України з черліденгу до участі у чемпіонаті Європи з черліденгу 2006 року в Осло (Норвегія),

8) не приймала участі у підготовці збірної України з черліденгу до участі у І Європейських спортивних іграх, що відбулися в Києві в липні 2007 році за участю провідних збірних Європи,

9) не приймала участі у підготовці збірної України з черліденгу до чемпіонату світу з черліденгу, що проходив восени 2007 року в Гельсінкі (Фінляндія),

10) не брала участі і в інших заходах Федерації та роботі її керівних органів.

ОСОБА_11 запропонував виключити ОСОБА_1 з членів Федерації на підставі п. 4.8.2, 5.2. Статуту Федерації у зв'язку з тим, що з липня 2005 року вона не приймала будь-якої участі в діяльності Федерації.

Голосували:

«ЗА» - 100 % (присутніх на З'їзді);

«ПРОТИ»- 0 %;

«УТРИМАЛИСЬ» - 0 %.

Рішення було прийнято одностайно.

З огляду на вказані у спірному Протоколі № 1-П від 12.01.2008 причини виключення ОСОБА_1 з членів Федерації, судом було поставлено питання особисто позивачу у судовому засіданні 17.09.2025.

На питання суду ОСОБА_1 повідомила, що в 2005 році хотіла заявити свою команду на участь у першому чемпіонаті України з черліденгу, що відбувся в жовтні 2005 року в Харкові, проте низка обставин не дали їй цього зробити; не приймала участі в організації чемпіонату України з черліденгу; не була присутня на чемпіонаті України з черліденгу особисто; не приймала участі у підготовці збірної України з черліденгу до участі у чемпіонаті світу з черліденгу 2005 року в Токіо (Японія); заявляла свою команду в 2008 та в 2009 році на участь у чемпіонатах, проте не заявляла свою команду на участь у чемпіонатах України з черліденгу у 2006 та 2007 роках; не приймала участі в організації чемпіонатів України з черліденгу; не приймала участі у підготовці збірної України з черліденгу до участі у чемпіонаті Європи з черліденгу 2006 року в Осло (Норвегія); не приймала участі у підготовці збірної України з черліденгу до участі у І Європейських спортивних іграх, що відбулися в Києві в липні 2007 році за участю провідних збірних Європи та не приймала участі у підготовці збірної України з черліденгу до чемпіонату світу з черліденгу, що проходив восени 2007 року в Гельсінкі (Фінляндія), оскільки в липні та восени 2007 ОСОБА_1 була вагітна та перебувала на відпочинку.

Таким чином, у судовому засіданні 17.09.2025 ОСОБА_1 під час відповіді на запитання суду фактично підтвердила всі 10 пунктів підстав позбавлення останньої членства в ГО "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд".

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання нею обов'язків члена Федерації (сплата членських внесків тощо), реалізацію нею прав члена Федерації.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що позивач вже з 2005 року перестала цікавитися діяльністю ГО "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд"; втратила будь-який зв'язок з відповідачем, припинила брати участь в діяльності організації тощо.

З огляду на втрату статусу члена ГО "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" ОСОБА_1 не могла приймати (і не приймала) участі в діяльності відповідача-1, включаючи участь в обранні до його керівних органів.

Рішення про виключення позивача з числа членів Федерації було прийняте вищим органом управління ГО "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" - З'їздом.

Судом також враховано, що позивач з 2005 року, тобто, майже 20 років, не цікавилася діяльністю ГО "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд". Позивач протилежного належними доказами не довів.

За встановлених судом обставин вимога позивача про визнання недійсним рішення позачергового З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" в частині виключення ОСОБА_1 з членів Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд", що оформлено протоколом позачергового З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд"(код 33299019) від 12.01.2008 за №1-П є не доведеною належними та допустимими доказами.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним рішення З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019), оформленого протоколом З'їзду громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019) від 30.08.2008 за № 2, суд зазначає таке.

Відповідачем 1 були надані пояснення відносно дублікату протоколу рішення № 2 З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд", зокрема, останній зазначив, що даний протокол був втрачений, тому був виготовлений дублікат.

Доказів того, що зазначений дублікат протоколу рішення № 2 є підробленим документом чи містить неправдиву інформацію, позивачем не надано.

З огляду на зазначене, суд приймає до розгляду дублікат протоколу рішення № 2 З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" від 30.08.2008 як належний доказ.

Позивач не довів, що рішення З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019), оформлені протоколом З'їзду громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» від 12.01.2008 за №1-П та протоколом від 30.08.2008 за № 2, порушують його права.

Крім того, позивачем не доведено, що задоволення цих позовних вимог відновить його порушене суб'єктивне право.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала також увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив'язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у справах №№922/2652/17 та 922/2155/18, суд може захистити порушене право шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв'язку з порушенням права, тобто є ефективним способом захисту і виключає надалі необхідність пред'явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №904/9070/21.

Реалізуючи передбачене Конституцією України та законами право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, водночас порушене право має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи.

Наведене вище узгоджується з усталеною позицією Верхового Суду, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №9901/283/19.

Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 по справі №320/6373/16 вказав, що звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів особи, тому вона має довести (а суд - встановити), що позивачеві належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду.

Відповідно до позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 15.08.2019 по справі №1340/4630/18, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів, що рішення З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд», оформлене протоколом З'їзду громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» від 30.08.2008 за № 2 порушує його права.

Щодо вимог позивача про визнання недійсними рішень З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд», оформлені протоколами З'їзду громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» від 26.01.2013 за № 3; від 24.02.2017 за № 4 та від 06.02.2021 за № 5, суд зазначає наступне.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах даної справи та реєстраційної справи відсутні оригінали чи копії рішень З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд», оформлені протоколами З'їзду громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» від 26.01.2013 за № 3; від 24.02.2017 за № 4 та від 06.02.2021 за № 5.

Позивач зазначені рішення суду не надав, відповідач-1 наявність цих рішень заперечив.

Таким чином, суд позбавлений можливості дослідити зміст оскаржуваних рішень та наявність обставин, які порушують його права.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що для розгляду справи обов'язковою умовою є наявність доказів та рішень, які позивач просить визнати недійсними.

Якщо в матеріалах справи відсутнє рішення, яке позивач просить визнати недійсним, судова практика вказує на те, що у такому випадку суду слід відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не надав доказів існування оспорюваного правочину. У випадку, коли сторона не надала належних доказів, позов не може бути задоволений, оскільки позивач не довів, що такий правочин взагалі існував.

Більше того, звернення до суду з вимогою про визнання недійсним рішення, яке відсутнє в матеріалах справи, може бути кваліфіковане як вибір неналежного способу захисту, що є підставою для відмови у позові.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 7 квітня 2021 року у справі № 924/199/20.

У свою чергу, суд критично оцінює доводи позивача відносно того, що позивач як член Федерації не повідомлялася про скликання З'їздів в 2008, 2013, 2017, 2021, 2025 роках щодо обрання керівних органів Федерації.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання недійсними рішень З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд», оформлені протоколами З'їзду громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» від 26.01.2013 за № 3; від 24.02.2017 за № 4 та від 06.02.2021 за № 5.

Щодо вимог позивача про визнання недійсними рішення З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019), оформлені протоколом З'їзду громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» від 01.02.2025 за № 6, та скасування державної реєстрації змін до відомостей Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.02.2025 № 1000671070008001420, проведену державним реєстратором Анною Корнійчук - головним спеціалістом відділу державної реєстрації громадських формувань у місті Києві Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), суд зазначає таке.

01.02.2025 відбувся З'їзд Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд", рішення якого оформлені Протоколом № 6 З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд". На З'їзді, проведеному 01.02.2025, були присутні більше 3/4 членів громадської організації, реєстр присутніх є додатком до Протоколу № 6 від 01.02.2025.

Згідно з п. 5.7 Статуту Федерації Головою З'їзду є Президент Федерації ОСОБА_8

На З'їзді, проведеному 01.02.2025, вирішили, зокрема:

- внести зміни до Статуту Федерації шляхом викладення Статуту в новій редакції, враховуючи необхідність приведення статуту до нового законодавства, зміни в найменуванні, меті діяльності Федерації, та затвердити редакцію Статуту Федерацію (сьоме питання порядку денного);

- звільнити з посад весь склад органів управління Федерації (в тому числі членів Виконавчого комітету, Президента, Першого Віцепрезидента, Віцепрезидентів, Генерального секретаря) та членів Ревізійної комісії у зв'язку з закінченням термінів повноважень (восьме питання порядку денного);

- обрати Президентом Федерації строком на 6 років ОСОБА_8 (дев'яте питання порядку денного);

- затвердити кількісний склад Виконавчого комітету Федерації у кількості 5 (п'яти) осіб (десяте питання порядку денного);

- обрати ОСОБА_17 Першим Віцепрезидентом Федерації строком на 6 років (одинадцяте питання порядку денного);

- обрати Віцепрезидентами Федерації строком на 6 років ОСОБА_11 та ОСОБА_4 (дванадцяте питання порядку денного);

- обрати Генеральним Секретарем Федерації ОСОБА_18 строком на 6 років (тринадцяте питання порядку денного);

- вжити заходів щодо виключення даних про засновників Федерації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР), а саме виключити з ЄДР інформацію про наступних осіб як засновників: ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 (шістнадцяте питання порядку денного); уповноважити Голову і Секретаря З'їзду (ОСОБА_8 та ОСОБА_3. відповідно) на підписання протоколу цього З'їзду та Статуту Федерації в новій редакції.

Державним реєстратором Анною Корнійчук - головним спеціалістом відділу державної реєстрації громадських формувань у місті Києві Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) за результатами розгляду заяви та документів, поданих ОСОБА_8 06.02.2025, було прийнято рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Громадська організація "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.02.2025 № 441, на підставі якого було проведено відповідну державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу №1000671070008001420.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин (постанови КГС ВС від 20.03.2018 у справі № 916/375/17; від 16.10.2019 у справі № 909/556/18; від 01.09.2022 у справі № 922/2402/21, від 19.04.2023 у справі № 916/4097/21; від 06.09.2023 у справі № 910/1942/22).

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст. 216 ЦК України (постанови КГС ВС від 10.05.2018 у справі № 909/597/17; від 17.07.2018 у справі № 916/2386/17; від 30.04.2020 у справі №924/497/19; від 11.03.2021 у справі №925/510/20; від 12.07.2023 у справі № 924/641/20; від 02.11.2023 у cправі № 918/919/22).

Існування презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи прямо випливає з правової природи таких рішень, які є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами) та не можуть за будь-яких підстав автоматично вважатися недійсними за відсутності відповідного судового рішення. До моменту визнання рішення недійсним в судовому порядку юридична сила такого рішення не може ставитися під сумнів. Отже, презумпція легітимності, яка закріплює обов'язковість та дійсність рішень органів управління товариств, покликана сприяти правовій визначеності у діяльності юридичної особи (постанова КГС ВС від 03.08.2023 у cправі № 916/3610/21).

Станом на час розгляду даної справи по суті рішення З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд", що оформлені протоколом З'їзду Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" № 6 від 01.02.2025, та здійснена на їх підставі державна реєстрація змін до відомостей Громадської організації "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" від 07.02.2025 № 1000671070008001420 є чинними, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Питання формування керівних органів та статутних документів ГО "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" жодним чином не стосуються прав та інтересів позивача, який не є членом організації.

Позивач не була і не могла бути присутньою на цих З'їздах, оскільки, як зазначено вище, з 2008 року позивач не є членом ГО "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд".

Більше того, позивачем не доведено, що задоволення цієї позовної вимоги відновить його порушене суб'єктивне право.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача визнання недійсними рішення З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019), оформлені протоколом З'їзду громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» від 01.02.2025 за № 6 та скасування державної реєстрації змін до відомостей Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.02.2025 № 1000671070008001420, проведену державним реєстратором Анною Корнійчук - головним спеціалістом відділу державної реєстрації громадських формувань у місті Києві Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), є необґрунтованими.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 16.11.2022 № 911/3135/20, від 29.06.2021 у справі №916/964/19).

Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 906/283/20, від 26.04.2023 у справі № 924/438/22, від 20.06.2023 у справі № 906/129/21, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/19, від 27.06.2023 у справі № 924/1351/20 (924/493/22), від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17, від 04.07.2023 у справі № 904/9132/21, від 18.07.2023 у справі № 908/1845/21, від 25.07.2023 у справі № 910/7826/21).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

Перелік способів захисту порушених прав та інтересів, закріплений у статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Абзацом 12 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частиною першою статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Характер вимоги позивача про захист права визначається характером порушеного чи оспорюваного права або інтересу, зміст і призначення якого, в основному, і визначає спосіб його захисту.

За частинами першою, другою статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Спосіб захисту, визначений законом або договором у розумінні статті 5 ГПК України - це спосіб захисту, передбачений законами України або договором, або не передбачений ними, але такий, що не суперечить законам України.

Системний аналіз положень наведених норм свідчить, що позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні.

Натомість суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).

Безпосередню мету, якої прагне досягнути позивач звертаючись з позовом до суду, втілює спосіб захисту порушеного права, застосування якого має за ціль попередити, усунути чи компенсувати наслідки порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного цивільного права та інтересу.

Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорювання та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 18.01.2013 у справі № 488/2807/17, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).

Позивач вправі обирати будь-який із передбачених частиною другою статті 16 ЦК України способів захисту, а також способи захисту, передбачені договором або іншим законом. Проте не кожен спосіб захисту за своїми властивостями може бути застосований в окремо визначених конкретних правовідносинах (конкретній правовій ситуації).

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів як ефективність - можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Отже, належність та ефективність за своєю природою є різними за змістом властивостями (критеріями) способу захисту порушених прав та інтересів, які характеризують спосіб захисту з точки зору допустимості застосування в межах судової юрисдикції з огляду на правовий характер вимоги та наявності умов до його застосування у конкретних правовідносинах (належність) та можливості за наслідком його застосування відновлення (отримання найбільшого ефекту у відновленні) порушених прав та інтересів позивача (ефективність).

Звідси, належним способом захисту порушених прав є спосіб захисту, який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, правовій меті, якої прагне суб'єкт захисту, тоді як під ефективним способом захисту розуміється такий, що забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів, що є підставою для відмови у задоволенні в позову.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №910/7738/24.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Так, відповідачем 1 подано до суду заяву, відповідно до якої, керуючись статтями 256-258 ЦК України, він просив суд застосувати позовну давність до таких позовних вимог позивача:

- про визнання недійсним рішення позачергового З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019), в частині виключення ОСОБА_1 з членів Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд», що оформлено протоколом позачергового З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019) від 12.01.2008 за № 1-П;

- про визнання недійсними рішення З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019), оформлені протоколом З'їзду громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019) від 30.08.2008 за № 2;

- про визнання недійсними рішення З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019), оформлені протоколом З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019) від 24.02.2017 за № 4;

- про визнання недійсними рішення З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019), оформлені протоколом З'їзду Громадської організації «Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд» (код 33299019) від 06.02.2021 за № 5.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові, у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц та міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2018 у справі № 910/7394/17, від 14.08.2018 у справі № 9/057-09/6/13, від 18.07.2018 у справі № 910/24346/16, від 17.07.2018 у справі № 910/10056/17 та від 10.07.2018 у справі № 922/1898/17.

Суд відмовляє у задоволенні даного позову з підстав, викладених вище, а не з підстав пропуску строку позовної давності.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, проаналізувавши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому суд зауважує на відсутності підстав для закриття провадження у справі щодо заявлених позовних вимог на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки після того, як відбувся З'їзд Федерації 01.02.2025, предмет спору у даній справі не перестав існувати.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників справи була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідачі - Громадська організація "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд" (вул. Велика Васильківська, 45, кв. 37, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 33299019) та Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (01001, м. Київ, провулок Музейний, 2-Д, ідентифікаційний код 43315602)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.12.2025

Суддя І.О. Андреїшина

Попередній документ

132235647

Наступний документ

132235649

Інформація про рішення:

№ рішення:	132235648
№ справи:	910/4030/25
Дата рішення:	26.11.2025
Дата публікації:	04.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (17.12.2025)
Дата надходження:	02.12.2025
Предмет позову:	Про ухвалення додаткового рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (11)

07.05.2025 11:20	Господарський суд міста Києва
21.05.2025 12:20	Господарський суд міста Києва
25.06.2025 10:30	Господарський суд міста Києва
21.07.2025 11:40	Господарський суд міста Києва
30.07.2025 10:50	Господарський суд міста Києва
27.08.2025 09:50	Господарський суд міста Києва
10.09.2025 09:15	Господарський суд міста Києва
17.09.2025 11:00	Господарський суд міста Києва
05.11.2025 10:00	Господарський суд міста Києва
10.11.2025 10:40	Господарський суд міста Києва
26.11.2025 12:30	Господарський суд міста Києва

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

АНДРЕЇШИНА І О

відповідач (боржник):

Громадська організація "Всеукраїнська федерація черліденгу груп підтримки спортивних команд»

Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ)

за участю:

ЛИТВИН АНЖЕЛІКА АНАТОЛІЇВНА

позивач (заявник):

Рожкова Олена Сергіївна

представник:

Гончарук Михайло Петрович

представник позивача:

Юрченко Юрій Іванович