ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2025Справа №910/8752/25
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотозаводець-6"
до фізичної особи - підприємця Олійник Галини Миколаївни
про стягнення 36 442,39 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотозаводець-6" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи - підприємця Олійник Галини Миколаївни про стягнення 36 442,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору оренди нежитлового приміщення від 31.12.2022 №5/1-1 в частині сплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 28 008 грн, на яку нараховано інфляційні втрати та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Як вбачається з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" позивач та відповідач мають зареєстрований "Електронний кабінет" в підсистемі "Електронний суд" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 про відкриття провадження у справі №910/8752/25 надіслана до Електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" в ЄСІТС.
З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді" ст. 176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) по справі №910/8752/25 (суддя Зеленіна Н.І.) було надіслано позивачу та відповідачу до електронного кабінету. Дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторін: 16.07.2025.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, у відповідності до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України, позивачу та відповідачу було вручено ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 16.07.2025.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
31.12.2021 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мотозаводець-6" (далі - Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Олійник Галиною Миколаївною (далі - Орендар) було укладено Договір № 5/1-1 оренди не житлового приміщення (далі - Договір оренди), відповідно до умов п.1.1 якого предметом договору є нежитлове приміщення площею 23,34 кв.м., що належить "Орендодавцю" і знаходиться на першому поверсі І - під'їзд в буд.5 по проспекту Володимира Маяковського (перейменовано на Червоної Калини на підставі рішення КМР від 25.08.2022 року) в м. Києві, яке на підставі рішення загальних зборів ОСББ "Мотозаводець-6" від 27 вересня 2017р., протокол №27/09, "Орендодавець" передає, а "Орендар" приймає в строкове платне володіння та користування для розміщення ательє по пошиву та ремонту одягу.
Об'єкт оренди відповідає технічним, санітарно-гігієнічним та іншим умовам, необхідним для діяльності "Орендаря", згідно діючих нормативних актів.
Строк орендного користування приміщенням становить 1 рік з моменту підписання Акту прийому-передачі (п. 2 розділу 2 Договору).
Пунктом 1 розділу 3 Договору передбачено, що Орендна плата за користування приміщенням визначається "Сторонами" на умовах домовленості. Вартість оренди за 1 кв.м. приміщення на момент укладання Договору складає 150 грн. на місяць. Орендна плата за всю площу орендованого приміщення становить 3501 (три тисячі п'ятсот одна грн.) 00 коп. на місяць.
У відповідності до п. 4 розділу 3 Договору, Орендна плата вноситься "Орендарем" щомісячно і в повному обсязі не пізніше 20-го числа поточного місяця, незалежно від наслідків господарської діяльності "Орендаря".
У разі припинення (розірвання) Договору оренди "Орендар" сплачує орендну плату до дня повернення приміщення та майна за Актом прийому-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє "Орендаря" від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, що передбачені цим Договором (п. 5 розділу 3 Договору).
У відповідності до пункту 1-2 Розділу 7 цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Термін дії цього договору починається з моменту його укладення та закінчується 31.12.2022.
31.12.2022 між "Орендодавцем" та "Орендарем" було укладено новий Договір та продовжено оренду на наступний рік.
Відповідно до акту прийому-передачі приміщення в оренду до договору оренди нежитлового приміщення №5/1-1 від 31.12.2022, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 23,34 кв.м., що належить "Орендодавцю" і знаходиться на першому поверсі І - під'їзд в буд. 5 по проспекту Володимира Маяковського в м. Києві.
06.05.2024 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою виконати умови Договору, сплатити борг шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ОСББ "Мотозаводець-6" у розмірі 28 008,00 грн за період травень 2022 року по грудень 2022 року (включно).
За доводами позивача, відповідач не виконав вимоги про сплату заборгованості від 06.05.2024, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем взяті на себе зобов'язання не виконано в повному обсязі, а відтак у останнього обліковується заборгованість перед позивачем в розмірі 31456,47 грн, на яку нараховано 3% річних у розмірі 1498,10 грн та інфляційні втрати у сумі 3901,27 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 4 розділу 3 Договору, Орендна плата вноситься «Орендарем» щомісячно і в повному обсязі не пізніше 20-го числа поточного місяця, незалежно від наслідків господарської діяльності «Орендаря».
Судом було встановлено, що заборгованість у відповідача перед позивачем виникла за період з травня 2022 року по грудень 2022 року (8 місяців) по договору оренди № 5/1-1 від 31.12.2021 та складає 28 008 грн (8 місяців * 3501 грн).
Будь-яких доказів про сплату вказаної заборгованості в матеріалах справи не міститься.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені зобов'язання, обумовлені договором оренди, та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення суми заборгованості в розмірі 28 008 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 2276,13 грн. 3% річних, 6158,26 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, та підлягають стягненню на користь позивача в повному обсязі.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Олійник Галини Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотозаводець-6" (02224, м. Київ, пр. Червоної Калини, 5, код ЄДРПОУ 22934022) суму основної заборгованості у розмірі 28 008 (двадцять вісім тисяч вісім) грн, 2 276 (дві тисячі двісті сімдесят шість) грн 13 коп. - 3% річних, 6 158 (шість тисяч сто п'ятдесят вісім) грн 26 коп. - інфляційні втрати та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна