ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2025Справа № 910/10051/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акванова Гідроресурс" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 21 273 324,02 грн,
за участю представників:
позивача: Волощука П.Ю.;
відповідача: Фартушної В.Л.;
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Акванова Гідроресурс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) 21 273 324,02 грн, з яких: 15 348 082,03 грн - основна заборгованість, 1 344 343,64 грн - три проценти річних, 4 580 898,35 грн - інфляційні втрати, посилаючись неналежне виконання відповідачем умов укладеного між Державним підприємством "Енергоринок" (правонаступником прав та обов'язків якого є Підприємство) та позивачем договору від 16 жовтня 2013 року № 9940/02 в частині повної та своєчасної оплати виробленої та поставленої позивачем електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10051/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18 вересня 2025 року.
2 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від цієї ж дати, у якому Підприємство зазначило, що розрахунок за придбану ним електричну енергію у спірний період мав здійснюватися відповідно до положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року № 140 (був чинний до 5 липня 2022 року) та від 15 червня 2022 року № 206, - у відсотковому відношенні до середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік. Крім того, з урахуванням приписів постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 3 квітня 2024 року № 652 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" у позивача наявний борг перед Підприємством за послугу з частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий-вересень 2022 року в розмірі 5 063 961,99 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги останнього задоволенню не підлягають. Разом із цим, на думку відповідача, здійснений Товариством розрахунок компенсаційних виплат є невірним та необґрунтованим, оскільки позивачем не враховано необхідність заокруглення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми (один знак після коми), про що писав Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19. При цьому, невиконання Підприємством договірних зобов'язань пов'язано з настанням обставин непереборної сили - введенням з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану, а також заборгованістю НЕК "Укренерго" перед Підприємством.
5 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій Товариство заперечило проти доводів відповідача щодо зменшення ним розрахунків перед позивачем, оскільки Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затверджений постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), не передбачає автоматичного зменшення розрахунків, а лише надає Підприємству право на такі дії, яке може бути реалізоване виключно відповідно до затвердженої законом процедури. Позивач також зауважив, що зазначені відповідачем накази Міністерства енергетики України не звільняють Підприємство від обов'язку повної оплати вартості поставленої за договором електроенергії. При цьому, відповідно до пункту 15 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 зупинено нарахування та стягнення саме штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон). Відтак, єдиним способом захисту майнових прав та інтересів позивача від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за тривалий період прострочення їх сплати відповідачем є стягнення з останнього передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) компенсаційних виплат. Позивач також зазначив, що відповідач не надсилав жодного повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, у зв'язку з чим посилання Підприємства на існування таких обставин у спірних правовідносинах є необґрунтованими.
18 вересня 2025 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли: клопотання від 17 вересня 2025 року про залучення до участі в справі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору; додаткові пояснення по справі від 18 вересня 2025 року, у яких Підприємство навело свої аргументи проти доводів Товариства, викладених у відповіді на відзив.
У підготовчому засіданні цього ж дня суд постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів; про відкладення засідання на 6 листопада 2025 року.
9 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли: заперечення від 8 жовтня 2025 року на клопотання відповідача про залучення до участі в справі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору; додаткові пояснення по справі від 9 жовтня 2025 року.
У підготовчому засіданні 6 листопада 2025 року суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі в справі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 листопада 2025 року.
У судовому засіданні 20 листопада 2024 року представник Товариства підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях, просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16 жовтня 2013 року між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - Компанія) та Товариством укладено договір № 9940/02, відповідно до пункту 1.1. якого останнє взяло на себе обов'язок продавати, а Компанія - купувати електроенергію, вироблену Товариством, та здійснювати її оплату відповідно до умов вказаного правочину.
Надалі сторони неодноразово вносили зміни до договору шляхом укладання додаткових угод.
30 червня 2019 року між Компанією, Підприємством і Товариством укладено додаткову угоду № 124/01 до договору від 16 жовтня 2013 року, у якій сторони дійшли згоди про заміну в преамбулі останнього слів "Державне підприємство "Енергоринок" на "Державне підприємство "Гарантований покупець", а також заміну його статтей 1-10 статтями 1-8 у новій редакції.
31 березня 2020 року між сторонами укладено додаткову угоду № 959/01/20 до договору від 16 жовтня 2013 року, у якій сторони дійшли згоди про виклад його статтей 1- 7 у новій редакції.
Вищевказані правочини підписані уповноваженими представниками їх сторін та скріплені печатками цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 1.2. договору (у редакції додаткової угоди від 31 березня 2020 року) продавець за "зеленим тарифом" зобов'язався продавати, а Підприємство - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку № 641 або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804.
Пунктом 4.1. договору (у редакції додаткової угоди від 31 березня 2020 року) передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне й у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов'язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Підпунктами 1, 2 пункту 4.5. договору (у редакції додаткової угоди від 31 березня 2020 року) передбачено, що відповідач зобов'язаний купувати у позивача вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов'язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.
За пунктом 3.3. договору (у редакції додаткової угоди від 31 березня 2020 року) оплата електричної енергії, купленої Підприємством у Товариства за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами.
Відтак, порядок розрахунків між сторонами за цим правочином врегульовано Порядком № 641.
Згідно з пунктом 10.1. Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до 15-го числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями Товариства. До 25-го числа (включно) розрахункового місяця Підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.
Пунктом 10.2. Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку Підприємство протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. У разі необхідності оплати Товариством спожитої електричної енергії Підприємство протягом 2-х робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє Товариству акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Після отримання від Підприємства на електронну адресу акта купівлі-продажу Товариство надає у 3-денний строк з дати отримання актів купівлі-продажу два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Підприємство у 5-денний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає Товариству один примірник поштою. У разі наявності у Товариства зауважень до акта купівлі-продажу, останнє письмово повідомляє про це відповідача. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання Товариством акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому Підприємством акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей (пункт 10.3. Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 10.4. Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії, продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Отже, Підприємство було зобов'язане здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у Товариства у три етапи. Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП розміру вартості послуги.
НКРЕКП постановами: від 9 вересня 2022 року № 1117, від 20 вересня 2022 року № 1190, - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу за спірний період: лютий - липень 2022 року.
Так, згідно з вищевказаними постановам НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ); у березні 2022 року - 27 402 871,09 грн (без ПДВ); у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ); у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ); у червні 2022 року - 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ), у липні 2022 року - 1 561 428 605,39 грн (без ПДВ).
Повноважними представниками Товариства та Підприємства було підписано й скріплено печатками цих юридичних осіб акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої позивачем електричної енергії: за лютий 2022 року - на суму 1 656 791,26 грн з ПДВ, за березень 2022 року - на суму 2 146 565,95 грн з ПДВ, за квітень 2022 року - на суму 3 532 836,77 грн з ПДВ, за травень 2022 року - на суму 3 343 708,17 грн з ПДВ, за червень 2022 року - на суму 4 377 904,03 грн з ПДВ, за липень 2022 року - на суму 6 711 636,39 грн з ПДВ. Копії вказаних актів наявні в матеріалах даної справи.
Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство вказувало на порушення Підприємством своїх зобов'язань за договором у частині повної та своєчасної остаточної оплати виробленої позивачем електроенергії. На дату звернення Товариства до суду з цим позовом загальний розмір заборгованості Підприємства за придбану відповідачем у спірному періоді енергії за "зеленим" тарифом становила 15 348 082,03 грн, з яких: 227 091,66 грн - за лютий 2022 року, 1 858 965,27 грн - за березень 2022 року, 1 788 833,76 грн - за квітень 2022 року, 2 896 949,95 грн - за травень 2022 року, 3 529 918,86 грн - за червень 2022 року, 5 046 322,53 грн - за липень 2022 року.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у нього заборгованості перед Товариством з урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 та від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, з огляду на таке.
На дату настання строку остаточної оплати спірної заборгованості за лютий - липень 2022 року, наказ Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежував право позивача на проведення з ним остаточного розрахунку по вартості проданої енергії, згідно з укладеним між сторонами договором, а також не змінював терміни виникнення й виконання грошових зобов'язань щодо проведення таких остаточних розрахунків за договором та відповідно до умов пункту 10.4. Порядку. Цим наказом лише обмежувався розмір виплат, які передбачені пунктами 10.1. та 10.2. Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежував розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим тарифом" при здійсненні з ними саме остаточних розрахунків, визначених пунктом 10.4. Порядку.
Тобто, положення вказаних наказів Міністерства енергетики України не змінювали порядок проведення розрахунків, передбачений Порядком, а лише доповнювали його.
У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази щодо внесення змін до договору в частині розрахунків за спірний період, тоді як саме вищевказаним договором (у редакції додаткової угоди від 31 березня 2020 року) регулюються господарсько-правові відносини його учасників.
Слід також вказати на те, що визначений наказами Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 та від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206 порядок розрахунків за придбану відповідачем електроенергію стосувався лише проміжних проплат Підприємства в періоди, визначені в пунктах 10.1.-10.3. Порядку, тобто, за перші 10 та 20 днів розрахункового місця, а також за результатами розрахункового місяця. Разом із цим, у вищевказаних наказах відсутні положення щодо зміни порядку проведення остаточного розрахунку відповідачем за придбану електроенергію, який встановлено пунктом 10.4. Порядку.
При цьому, суд зазначає, що саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206 не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача спірної заборгованості за договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку Підприємства грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 червня 2024 року в cправі № 910/4439/23 та постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 21 березня 2024 року в справі № 910/6185/23, від 11 квітня 2024 року в справі № 910/9100/22.
Суд також звертає увагу на те, що Міністерство енергетики своїм наказом від 1 квітня 2024 року № 136 скасувало дію наказу від 15 червня 2022 року № 206, яким і встановлювались для Підприємства вищевказані мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з відновлювальних джерел вартості отриманої електроенергії.
Отже, на час розгляду судом даної справи відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, передбачені пунктом 10.1. Порядку.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування приписів постанови НКРЕКП від 3 квітня 2024 року № 652 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", якою абзац 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 викладено у такій редакції: "Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення", - з огляду на те, що положення вказаної постанови, по-перше, жодним чином не звільняють Підприємство від обов'язку здійснення ним повної оплати придбаної електричної енергії за відповідними договорами, по-друге, відповідні положення постанови НКРЕКП від 3 квітня 2024 року № 652 набрали чинності з дня її прийняття (пункт 2 вказаного нормативно-правового акта).
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
У свою чергу, спірні правовідносини виникли у період з лютого 2022 року по липень 2022 року, у зв'язку з чим до них положення вищевказаної постанови не застосовуються, як, зокрема, і положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України" від 30 червня 2023 року № 3320-ІХ, та прийнятної на його виконання постанови НКРЕКП від 24 січня 2024 року № 178 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП", на які посилався відповідач під час розгляду даної справи. Останні регулюють правовідносини щодо відшкодування виробниками, які здійснюють продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом, частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, щодо визначення вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, яку гарантований покупець надає оператору системи передачі, що виникли з 8 вересня 2022 року.
Разом із цим, жодним нормативно-правовим актом порядок зменшення вищевказаних розрахунків між сторонами не врегульований.
Докази внесення змін до договору в частині встановлення порядку проведення відповідних розрахунків за спірний період у матеріалах справи також відсутні.
Судом враховано, що у своєму відзиві відповідач посилався на те, що на виконання положень вказаних приписів законодавства та пункту 5 постанови НКРЕКП від 24 січня 2024 року № 178 "Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", якою на Підприємство покладено обов'язок забезпечити виконання положень глави 16 Порядку № 641 у частині врегулювання відносин щодо відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, які виникли в період з 8 вересня 2022 року по 26 січня 2024 року, ним складено та направлено на адресу позивача акти приймання передачі послуги з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи Підприємства, акти коригування до них, акти приймання-передачі послуг з відшкодування вартості відхилення та актів коригування до них за спірний період.
Однак, докази звернення відповідача до позивача з такими актами з відшкодування вартості небалансу електричної енергії у матеріалах справи відсутні й Підприємством суду надані не були.
Суд також звертає увагу на те, що норма абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332, якою відповідачу надано право зменшити рівень розрахунків із продавцем електричної енергії за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, може бути застосована у позапроцесуальному порядку, зокрема, шляхом укладення відповідного правочину, в результаті якого відбулося б зарахування зустрічних однорідних вимог й у позивача відпали б підстави позову у відповідній частині.
Так само, у разі наявності у позивача заборгованості перед Підприємством, останнє не позбавлене права й можливості заявити відповідні вимоги в межах цієї справи шляхом пред'явлення зустрічного позову. Однак, таким процесуальним правом відповідач не скористався. Відтак, у суду відсутні будь-які правові підстави для зменшення або зміни розміру заявлених у цій справі позовних вимог у частині спірної суми основного боргу.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлену йому електроенергію за актами купівлі продажу електроенергії за лютий-липень 2022 року, з урахуванням актів коригувань та проведених Підприємством часткових оплат, яка загалом складає 15 348 082,03 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Підприємства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.
Крім того, Товариство просило стягнути з відповідача три проценти річних у загальному розмірі 1 344 343,64 грн та 4 580 898,35 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочки, визначений позивачем.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом із цим, позивач невірно визначив початкову дату періоду прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем за договором за липень 2022 року.
Зокрема, під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.
Оскільки постанови НКРЕКП №№ 1117, 1190 затверджені до 26 січня 2024 року, тобто, до набрання чинності змін до Порядку, то розрахунки за електричну енергію, відпущену в лютому-липні 2022 року, мали здійснюватись у строки, встановлені пунктом 10.4 Порядку (у редакції, чинній до 25 січня 2024 року).
Статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до приписів частини 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, з урахуванням затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу, останній зобов'язаний був провести із позивачем остаточний розрахунок за куплену електричну енергію: за лютий-червень 2022 року - до 15 вересня 2022 року включно; за липень 2022 року - до 26 вересня 2022 включно (з урахуванням приписів частини 5 статті 254 ЦК України).
Відтак, нарахування заявлених до стягнення позивачем компенсаційних виплат за актами купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року повинно здійснюватися з 27 вересня 2022 року, а не з 26 вересня 2022 року, як визначив позивач у своєму розрахунку.
У той же час, суд відхиляє доводи відповідача щодо невірності здійсненого Товариством розрахунку інфляційних втрат за лютий-червень 2022 року, з посиланням на включення позивачем неповного місяця прострочення (менше 16 днів) у вересні 2022 року. З розрахунку позивача вбачається, що визначення спірних сум інфляційних втрат здійснювалося без урахуванням значення індексу інфляції за вересень 2022 року. Період прострочення з 16 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року (неповний місяць) було враховано Товариством виключно щодо вимог про стягнення з відповідача трьох процентів річних, що відповідає вимогам укладеного між сторонами договору та чинного законодавства.
Суд також відхиляє посилання відповідача на дію правила заокруглення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми (один знак після коми), про що писав Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19.
Зокрема, Верховний Суд у вищевказаній постанові в контексті порядку застосування частини 2 статті 625 ЦК України дійшов висновку про те, що: "...величина приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми; при обчисленні інфляційних збитків за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період".
За приписами частин 5-6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Разом із цим, норма частини 2 статті 625 ЦК України не містить жодних приписів щодо наявності обмежень щодо заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми.
Відтак, вищевказана позиція Верховного Суду щодо порядку застосування арифметичних правил округлення при здійсненні обрахунку інфляційних втрат, викладена в постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19, у розумінні імперативних приписів статті 326 ГПК України та статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не є висновками щодо застосування норм права, а відтак не може бути врахована судом першої інстанції у даній справі.
При цьому, згідно загальновідомих арифметичних правил, округлена цифра розряду, до якого виконується округлення, залишається без змін, якщо в числі, яке округлюється, за нею слідує одна з цифр: 0, 1, 2, 3, 4, а якщо за нею слідує цифри: 5, 6, 7, 8, 9, - тоді до цифри розряду, до якої округляли, додається 1. Округлюючи десятковий дріб до якого-небудь розряду, усі цифри, що йдуть за цим розрядом, замінюють нулями (якщо вони стоять після коми, то їх відкидають) (Математика: підручник для 5 класу закладів загальної середньої освіти/А.Г. Мерзляк, В.Б. Полонський, М.С. Якір. - Х.:Гімназія, 2022. - сторінки 262-263).
Відтак, у разі використання вищевказаного підходу Верховного Суду щодо обрахунку сукупного індексу інфляції, викладеного в постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19, та на застосуванні якого наполягав відповідач у своєму відзиві, враховуючи зазначені арифметичні правила округлення, суми інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основної заборгованості, у кожному конкретному випадку можуть як збільшитися (про що було зазначено даним складом суду в рішенні Господарського суду міста Києва від 22 травня 2025 року в справі № 910/519/25), так і зменшитися, або ж взагалі залишитися незмінними.
Отже, застосування арифметичного правила заокруглення, про яке зазначено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19, лише призведе до стягнення менш точної суми інфляційних втрат (більшої або меншої), що, у свою чергу, матиме наслідком порушення одного з основних завдань господарського судочинства - справедливого вирішення спорів (частина 1 статті 2 ГПК України).
Враховуючи все викладене, судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат за спірний період прострочення виконання зобов'язання відповідачем. За перерахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних за цей період складає 66 260,19 грн. Відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 2 599,91 грн трьох процентів річних слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Разом із цим, при розрахунку сукупного індексу інфляції застосовуються індекси інфляції за всі місці прострочення, незалежно від їх показників (у тому числі й за місці, коли значення індексу інфляції було від'ємним (дефляція).
Однак, позивач при визначенні сукупного індексу інфляції за спірний період прострочення не врахував значення показника інфляції за липень 2025 року, який складав 99,80% (тобто, мала місце дефляція).
Оскільки позивач невірно визначив початкову дату періоду прострочення виконання грошового зобов'язання за липень 2022 року, а також не включив до розрахунку інфляційних втрат показник інфляції за липень 2025 року, судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення сум трьох процентів річних та інфляційних втрат у межах заявлених Товариством періодів прострочення. За перерахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних становить 1 343 297,26 та 4 509 367,24 грн інфляційних втрат. Відтак, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню у вищезазначеному розмірі. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 1 046,28 грн трьох процентів річних та 71 531,11 грн інфляційних втрат слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.
При цьому, суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.
Разом із цим, за умовами пунктів 5.1.-5.4. договору (у редакції додаткової угоди від 31 березня 2020 року) обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов'язань за договором. При настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили й усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв'язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.
Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.
У свою чергу, повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини впливають на спірне зобов'язання.
Крім того, судом встановлено, що всупереч вищезазначених пунктів договору в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач у своєму відзиві.
За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акванова Гідроресурс" (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1; ідентифікаційний код 37493365) 15 348 082 (п'ятнадцять мільйонів триста сорок вісім тисяч вісімдесят дві) грн 03 коп. основної заборгованості, 4 509 367 (чотири мільйони п'ятсот дев'ять тисяч триста шістдесят сім) грн 24 коп. інфляційних втрат, 1 343 297 (один мільйон триста сорок три тисячі двісті дев'яносто сім) грн 26 коп. трьох процентів річних та 254 408 (двісті п'ятдесят чотири тисячі чотириста вісім) грн 96 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 1 грудня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко