ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 грудня 2025 року Справа № 903/668/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.
суддя Філіпова Т.Л.
суддя Василишин А.Р.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства "Сервіс Центр Стрий"
на рішення Господарського суду Волинської області від 29.08.2025 р.
постановлене у м. Луцьк, повний текст складено 29.08.2025 р.
у справі № 903/668/25 (суддя Слободян О.Г.)
за позовом Приватного підприємства "Сервіс Центр Стрий"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Врбуд"
про стягнення 138 320,00 грн. заборгованості
Відповідно до рішення від 29.08.2025 р. Господарський суд Волинської області відмовив у задоволенні позову Приватного підприємства "Сервіс Центр Стрий" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Врбуд" про стягнення 138320,00 грн. заборгованості у справі № 903/668/25.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач Приватне підприємство "Сервіс Центр Стрий" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Доводить, що видача Товариством з обмеженою відповідальністю "Врбуд" гарантійних листів про оплату заборгованості № 19-1/03-25 від 19.03.2025 р., № 14-1/04-25 від 14.04.2025 р. і № 15-1/053-25 від 15.05.2025 р. та підписання акту звірки взаємних розрахунків свідчить про визнання ним боргу перед Приватним підприємством "Сервіс Центр Стрий".
Посилається на практику Верховного Суду і доводить, що відсутність рахунку на оплату послуг не звільняє ТОВ «Врбуд» від обов'язку здійснити оплату наданих послуг згідно з договором № 01/01-2025 від 01.01.2025 р.
Зауважує, що відсутність посилання на договір у гарантійних листах та акті звірки взаємних розрахунків, які підписані уповноваженими особами обох сторін, за умови відсутності інших договірних зобов'язань між сторонами, не може ставити під сумнів існування заборгованості.
Просить рішення Господарського суду Волинської області від 29.08.2025 р. у справі № 903/668/25 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.
Також пояснює, що 20.06.2025 р. позивачем на адресу відповідача були надіслані акти наданих послуг та рахунки на оплату, і у зв'язку з цим позивач не зміг надати такі докази суду першої інстанції разом із позовною заявою. Копій таких актів та рахунків у позивача не було. Позов було поданий 27.06.2025 р., а у зв'язку з тим, що відповідач не забрав надіслані йому акти наданих послуг та рахунки на оплату з пошти, такі документи 10.07.2025 р. поштою повернулися позивачу. Просить долучити до матеріалів справи копії актів надання послуг та рахунків до договору № 01/01-2025.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Врбуд" відзив на апеляційну скаргу не подав, тоді як був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції в письмовому провадженні без повідомлення сторін, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа /а.с. 70 у т.1/.
Розглянувши клопотання скаржника/позивача про долучення до справи нових доказів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до норм ч. 1, 4, 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до норм ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегією суддів встановлено, що позивач в процесі розгляду справи № 903/668/25 у суді першої інстанції копії актів надання послуг та рахунків до договору від 01.01.2025 р. № 01/01-2025 не надавав, не посилався на такі докази та на їх існування і не заявляв суду про намір їх подати - матеріали справи не містять доказів такого.
Колегія суддів звертає увагу, що сам позивач у тексті апеляційної скарги пояснює, що акти надання послуг та рахунки до договору № 01/01-2025 повернулися йому з пошти 10.07.2025 р., тоді як рішення у справі № 903/668/25 ухвалене судом першої інстанції 29.08.2025 р. і позивач об'єктивно мав можливість подати такі докази суду першої інстанції з відповідними поясненнями про причини неподання їх із позовною заявою.
Отже позивач не довів винятковість випадку та об'єктивних перешкод для подання доказів суду першої інстанції як підставу для прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, і колегія суддів, керуючись ст..269 ГПК України, не приймає додаткові докази, надані позивачем суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і сторони не подавали клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд апеляційної скарги відбувся в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами згідно з ч.13 ст.8 ГПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.
01.01.2025 р. Приватне підприємство «Сервіс Центр Стрий», як готель та Товариство з обмеженою відповідальністю «Врбуд» як компанія уклали договір про надання готельних послуг № 01/01-2025.
Згідно з п. 1.1-1.3 договору за цим договором готель зобов'язується на підставі замовлень компанії надавати клієнтам компанії готельні послуги, а компанія зобов'язується оплатити вартість послуг в порядку та на умовах даного договору. Умови розміщення та пакет послуг узгоджуються сторонами в кожному конкретному випадку окремо згідно письмового замовлення компанії. Розміщення та обслуговування клієнтів надається згідно зі встановленими «Правилами надання готельних послуг готелю «Магніт».
Згідно з п. 4.1.1, 4.2.3 договору готель приймає та підтверджує заявки на поселення клієнтів лише за наявності вільних місць. Протягом 2 робочих днів, наступних за днем направлення компанії підтвердження про можливість надання готельних послуг, зобов'язаний направити компанії рахунок на оплату готельних послуг, вказаних у відповідному замовленні (якщо оплата готельних послуг здійснюється компанією безготівковим розрахунком).
Згідно з п. 5.2, 5.2.2. договору при безготівковому розрахунку компанія може здійснювати оплату за послуги готелю згідно виставленого рахунку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок готелю у термін до 10 робочих днів або готівкою в касу готелю згідно з тарифами. Датою отримання оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок готелю, що підтверджується відповідною випискою з банківського рахунку, або дата надходження грошей в касу готелю.
Згідно з п. 8.1 договору усі спори чи розбіжності, що можуть виникнути з цього договору, чи у зв'язку з його виконанням, вирішуються шляхом переговорів. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 9.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2025 р., але в будь якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Договір підписаний власником Приватного підприємства «Сервіс Центр Стрий» Крістіаном Чернером та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Врбуд» Байдужа Б.І. та скріплений печатками юридичних осіб.
Суд першої інстанції вірно встановив, що на умовах договору від 01.01.2025 р. № 01/01-2025 сторонами врегульовані правовідносини з надання послуг відповідно до норм гл.63 ЦК України.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Звертаючись з позовом до Господарського суду Волинської області Приватне підприємство «Сервіс Центр Стрий» пояснило, що на виконання умов договору від 01.01.2025 р. № 01/01-2025 ПП «Сервіс Центр Стрий» було надано ТОВ "Врбуд" готельні послуги, проте останнім було оплачено лише частину вартості наданих послуг. ПП «Сервіс Центр Стрий» у позові доводить, що заборгованість ТОВ «Врбуд» у розмірі 138320,00 грн. підтверджується гарантійними листами про оплату заборгованості № 19-1/03-25 від 19.03.2025 р., № 14-1/04-25 від 14.04.2025 р., № 15-1/053-25 від 15.05.2025 р. та актом вивірки розрахунків за період з 01.01.2025 р. по 09.04.2025 р.
Відповідач будь-яких заперечень проти вимоги про стягнення боргу не подав ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції.
Натомість, відповіач ТОВ «Врбуд» надав позивачеві ПП «Сервіс Центр Стрий» гарантійні листи, якими підтвердив забогованість і зобов'язався сплатити кошти у строки до 31.03.2025 р., до 25.04.2025 р. і до 30.05.2025 р., а саме:
- гарантійним листом від 19.03.2025 р. № 19-1/03-25 ТОВ «Врбуд» підтвердив кредиторську заборгованість за послуги проживання в готелі «Магніт» м. Стрий за рахунками № 7 від 25.01.2025 р., № 9 від 01.02.2025 р., № 13 від 10 лютого, № 14 від 11 лютого, № 22 від 1 березня, № 24 від 8 березня та № 27 від 14 березня, що виставлені ПП "Сервіс Центр Стрий"; ТОВ «Врбуд» гарантує здійснити оплату в термін до 31.03.2025 р. в сумі 101640 грн. 00 коп. /а.с. 10 у т.1/;
- гарантійним листом від 14.04.2025 р. № 14-1/04-25, який адресовано ПП «Сервіс Центр Стрий», ТОВ «Врбуд» бере на себе обов'язок погасити свою кредиторську заборгованість за послуги проживання в готелі «Магніт» м. Стрий згідно з актом звірки від 09.04.2025 р.; ТОВ «Врбуд» гарантує здійснити оплату в термін до 25.04.2025 р. в сумі 138320 грн. 00 коп. /а.с. 11 у т.1/;
- відповідно до гарантійного листа від 15.05.2025 р. № 15-1/05З-25, який адресовано ПП «Сервіс Центр Стрий», ТОВ «Врбуд» бере на себе обов'язок погасити свою кредиторську заборгованість за послуги проживання в готелі «Магніт» м. Стрий згідно з актом звірки від 09.04.2025 р.; ТОВ «Врбуд» гарантує здійснити оплату в термін до 30.05.2025 р. в сумі 138320 грн. 00 коп. /а.с. 12 у т.1/.
Гарантійні листи про оплату заборгованості № 19-1/03-25 від 19.03.2025 р., № 14-1/04-25 від 14.04.2025 р., № 15-1/05З-25 від 15.05.2025 р. підписані директором ТОВ "Врбуд" Байдужа Б.І. та скріплені печаткою товариства.
Суду наданий акт вивірки розрахунків, виконаний сторонами ПП "Сервіс Центр Стрий" та ТОВ "Врбуд" за період з 01.01.2025 р. по 09.04.2025 р., яким сторони підтвердили заборгованість на користь ПП "Сервіс Центр Стрий" у сумі 138320,00 грн. станом на 09.04.2025 р. /а.с. 13 у т.1/. Акт вивірки містить докладну інформацію про надані послуги і виконані платежі в хронологічному порядку, а саме - визначено про продані (надані послуги) позивачем на загальну суму 199820,00 грн. та виконані відповідачем платежі на загальну суму 61500,00 грн. із сальдо кінцевим - 138320,00 грн.
Відмовивши у задоволені позову суд першої інстанції виснував, що позивачем не доведено та не надано суду доказів порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за послуги готелю у строк, передбачений договором про надання готельних послуг. Суд першої інстанції відхилив як докази акт вивірки розрахунків та гарантійні листи, оскільки такі листи і акт не є первинними документами та не можуть підтверджувати надання та отримання готельних послуг саме по договору №01/01-2025 від 01.01.2025 р. За висновками суду першої інстанції такі документи можуть свідчити про визнання відповідачем заборгованості перед позивачем лише у тому випадку, коли інформація, відображена в акті та гарантійних листах, підтверджена первинними документами.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, і звертає увагу, що умовами договору від 01.01.2025 р. № 01/01-2025 не передбачено ні складання актів надання послуг/виконаних робіт ні складання інших двосторонніх документів про надання/отримання готельних послуг. При цьому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підтвердженням надання послуг згідно договору є письмові замовлення, заявки, оскільки такі замовлення/заявки є одностороннім документом клієнта, і надання заявки не підтверджує факт надання готельної послуги, оскільки згідно з п. 4.1.1 договору готель/позивач приймає та підтверджує заявки на поселення клієнтів лише за наявності вільних місць.
Натомість на підтвердження зпборгованості, про стягнення якої у позові просить ПП "Сервіс Центр Стрий", позивач надав суду гарантійні листи, надані ТОВ "Врбуд", та акт вивірки розрахунків. Гарантійним листом є діловий некомерційний лист, який містить в собі гарантію, іншими словами підтвердження виконання яких-небудь дій, оплати або дотримання певних умов: термінів і факту оплати за виконані роботи, поставлену продукцію, надані послуги, гарантію якості та інше. Гарантійний лист є способом забезпечення виконання зобов'язання стороною угоди.
Як зазначено вище, надані відповідачем ТОВ "Врбуд" гарантійні листи містять конкретні суми заборгованості як підтвердження наданих позивачем послуг проживання в готелі «Магніт» м. Стрий, які відповідач зобов'язався оплатити у конкретні зазначені строки.
Зазначені у гарантійних листах суми заборгованості погоджені сторонами шляхом вивірки господарських операцій і зафіксовані у акті вивірки за період з 01.01.2025 р. по 09.04.2025 р., яким сторони підтвердили заборгованість на користь ПП "Сервіс Центр Стрий" у сумі 138320,00 грн. станом на 09.04.2025 р.
Виконання вивірки узгоджується із п. 8.1 договору щодо врегулювання спорів, і акт вивірки підписаний директором ПП "Сервіс Центр Стрий" Іриною Іванус та директором ТОВ "Врбуд" Байдужа Б.І., що має значення з огляду на ч.1 ст.92 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зазначив, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (див. частина перша статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі N 911/3685/17.
Наведені висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ч.4 ст.236 ГПК України. Натомість суд першої інстанції наведеного не врахував і дійшов помилкового висновку про непідтвердження заборгованості.
Гарантійні листи підписані керівником ТОВ "Врбуд" та скріплені печаткою товариства.
Згідно з нормами ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Отже, колегія суддів з урахуванням норм ст. 92 ЦК України встановила, що гарантійним листом від 19.03.2025 р. № 19-1/03-25 ТОВ «Врбуд» підтвердив кредиторську заборгованість в сумі 101640 грн. за послуги проживання в готелі «Магніт» м. Стрий за рахунками № 7 від 25.01.2025 р., № 9 від 01.02.2025 р., № 13 від 10 лютого, № 14 від 11 лютого, № 22 від 1 березня, № 24 від 8 березня та № 27 від 14 березня, які виставлені ПП "Сервіс Центр Стрий". Одночасно ТОВ «Врбуд» гарантувало здійснити оплату в термін до 31.03.2025 р.
У гарантійних листах № 14-1/04-25 від 14.04.2025 р. та № 15-1/05З-25 від 15.05.2025 р. /а.с. 11 - 12 у т.1/, які очевидно стали наслідком проведення вивірки розрахунків міститься як визнання зобов'язання з оплати послуг за проживання в готелі «Магніт» м. Стрий так і обов'язок сплатити 138320,00 грн. заборгованості спочатку у строк до 25.04.2025 р. і в подальшому - у строк до 30.05.2025 р.
Колегія суддів встановила, що зміст гарантійних листів, кореспондується з умовами договору, зокрема з п. 1.3 договору, яким передбачено, що розміщення та обслуговування клієнтів надається згідно встановленими «Правилами надання готельних послуг готелю «Магніт»; при цьому гарантійні листи про оплату заборгованості № 14-1/04-25 від 14.04.2025 р. та № 15-1/05З-25 від 15.05.2025 р. містять посилання на заборгованість 138320,00 грн., підтверджену актом вивірки від 09.04.2025 р.
Отже, надані суду письмові докази колегія суддів оцінює у їх сукупності відповідно до норм ст..86 ГПК України і встановила, що такі докази дозволяють встановити як факт надання послуг позивачем відповідачеві, так і часткове виконання відповідачем оплати. На підставі гарантійних листів ТОВ «Врбуд» підтвердило заборгованність та свій обов'язок сплатити кошти у визначені строки.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Колегія суддів керується нормами ст.ст.74, 79 ГПК України і враховує, що відповідач не заперечив проти позовної вимоги про стягнення боргу, не спростував дані, викладені у акті вивірки розрахунків, і не заперечив правомірність гарантійних листів чи своє зобов'язання за цими гарантійними листами.
Згідно з ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Підсумовуючи викладене, колегія суддів з урахуванням вищезазначених норм законодавства, умов договору та змісту гарантійних листів і акту вивірки в їх сукупності дійшла висновку, що є достатньо обгрунтованими доводи позивача про виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 138320,00 грн. за отримані послуги з проживання в готелі «Магніт», яка мала бути сплачена у визначені в гарантійних листах строки. Натомість відповідач будь-яких заперечень проти вимоги про стягнення боргу не подав ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції, про що було зазначено вище.
Отже, з урахуванням норм ст. 530 ЦК України строк оплати відповідачем позивачу 138320,00 грн. за проживання в готелі «Магніт» м. Стрий настав 30.05.2025 р. у відповідності до гарантійного листа від 15.05.2025 р. № 15-1/05З-25 і оскільки відповідач у визначений строк не сплатив 138320,00 грн. така заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку за рішенням суду.
За результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Волинської області від 29.08.2025 р. на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України із ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно зі ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства "Сервіс Центр Стрий" задоволити.
Рішення Господарського суду Волинської області від 29.08.2025 р. у справі № 903/668/25 скасувати.
Ухвалити нове рішення. Позов задоволити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Врбуд" (44101, Волинська обл., Ковельський р-н, селище Ратне, вул. Нова, буд. 6а, код ЄДРПОУ 41917677) на користь Приватного підприємства "Сервіс Центр Стрий" (79000, Львівська обл., м. Львів, просп. Свободи, буд. 1/3, офіс 10, код ЄДРПОУ 37483598) 138320,00 грн. заборгованості та 3028,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Врбуд" (44101, Волинська обл., Ковельський р-н, селище Ратне, вул. Нова, буд. 6а, код ЄДРПОУ 41917677) на користь Приватного підприємства "Сервіс Центр Стрий" (79000, Львівська обл., м. Львів, просп. Свободи, буд. 1/3, офіс 10, код ЄДРПОУ 37483598) 4542,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 903/668/25 повернути Господарському суду Волинської області.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.