Справа № 991/8243/25
Провадження № 11-сс/991/618/25
Слідча суддя ОСОБА_1
01 грудня 2025 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.08.2025 про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження № 12025000000001216 від 01.05.2025,
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини
Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000001216 від 01.05.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 та ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Досудове розслідування здійснюється за фактом того, що в умовах запровадженого в Україні воєнного стану, службові особи, а саме: тимчасовий виконувач обов'язків начальника Центрального територіального управління капітального будівництва ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 , спільного із заступником начальника фінансово-економічного управління Головного управління капітальних вкладень в ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , який обіймав посаду начальника групи забезпечення інфраструктури руху опору відділу підтримання руху опору управління руху опору Командування сил спеціальних операцій ІНФОРМАЦІЯ_3, висловили прохання директору ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» ОСОБА_11 надати їм неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 1 300 000 доларів США (надалі зменшена до 1 000 000 грн) та отримали першу частину неправомірної вигоди у розмірі 100 000 доларів США за безперешкодну участь ОСОБА_11 в публічних закупівлях та визначення його переможцем в конкурсі на забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Києві, замовником яких є ІНФОРМАЦІЯ_6
У цьому кримінальному провадженні 12.08.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме у проханні та одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Наступного дня детектива НАБУ, за погодженням прокурора САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - слідчий суддя) з клопотанням, в якому просив накласти арешт на належний ОСОБА_6 автомобіль марки «Mitsubishi», моделі «Outlander», VIN?код: НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), тобто з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя своєю ухвалою від 14.08.2025 задовольнив клопотання та наклав арешт на автомобіль.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 14.08.2025, захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 09.09.2025 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою. Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в накладенні арешту на майно ОСОБА_6 .
Сторона захисту у своїй апеляційній скарзі посилається на необґрунтованість повідомлення про підозру, адже в діях ОСОБА_6 відсутні елементи складу інкримінованого йому кримінального правопорушення. Зазначає, що ОСОБА_6 був звільнений із займаної посади майже за місяць до обставин злочину, зазначених у фабулі клопотання, а отже не був службовою особою. ОСОБА_6 особисто не висловлював прохання надати йому неправомірну вигоду, не одержував її та не був обізнаний, що хтось висловив таке прохання та одержав неправомірну вигоду.
Позиції учасників судового провадження
Учасники судового провадження в судове засідання не прибули. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Прокурор перед початком судового засідання подав клопотання про його участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Колегія суддів визнає клопотання прокурора таким, що подане з порушенням строку, передбаченого ч. 4 ст. 336 КПК України, а тому задоволенню воно не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Отже, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд за відсутності учасників провадження.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, перевірила доводи апеляційної скарги, дослідила матеріали, які надійшли від слідчого судді, та дійшла таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити чи є правова підстава для арешту майна.
Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною другою згаданої статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Водночас згідно з положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України, у випадку арешту майна з підстав, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Колегія суддів встановила, що 01.05.2025 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000001216 від 01.05.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 та ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Досудове розслідування здійснюється за фактом того, що в умовах запровадженого в Україні воєнного стану, службові особи, а саме: тимчасовий виконувач обов'язків начальника Центрального територіального управління капітального будівництва ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 , спільного із заступником начальника фінансово-економічного управління Головного управління капітальних вкладень в ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , який обіймав посаду начальника групи забезпечення інфраструктури руху опору відділу підтримання руху опору управління руху опору Командування сил спеціальних операцій ІНФОРМАЦІЯ_3, висловили прохання директору ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» ОСОБА_11 надати їм неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 1 300 000 доларів США (надалі зменшена до 1 000 000 грн) та отримали першу частину неправомірної вигоди у розмірі 100 000 доларів США за безперешкодну участь ОСОБА_11 в публічних закупівлях та визначення його переможцем в конкурсі на забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Києві, замовником яких є ІНФОРМАЦІЯ_6
У цьому кримінальному провадженні 12.08.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
В оскаржуваному судовому рішенні слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України, яка, на його думку, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
На переконання колегії суддів стороною обвинувачення наведені достатні відомості про обставини вчинення ОСОБА_6 дій, кваліфікованих за ч. 4 ст. 368 КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у клопотанні, тобто кримінальне правопорушення могло бути вчинено за описаних у клопотанні обставин. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, на які слідчий суддя послався при ухваленні оскаржуваного рішення.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_12 не є суб'єктом вказаного злочину з огляду на його звільнення з посади заступника генерального директора Концерну «ІНФОРМАЦІЯ_1» 20.05.2025, наслідком якого є неперебування його у трудових відносинах з ІНФОРМАЦІЯ_2, не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_6 відповідно до наказу Міністра оборони України № 39-ДП від 08.10.2025 був увільнений з посади тимчасово виконуючого обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2. Тобто на момент вчинення вищеописаних дій обіймав посаду тимчасово виконуючого обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2, користувався повноваженнями, пов'язаними із зайняттям цієї посади та ніс відповідальність, пов'язану із виконанням функцій на цій посаді. Отже, був суб'єктом даного правопорушення.
Отже, колегія суддів доходить висновку про доведеність органом досудового розслідування обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки вище.
Санкція ч. 4 ст. 368 КК України, що інкримінується ОСОБА_6 , передбачає покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у виді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. На цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не ухвалений, колегія суддів як і слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його ухвалення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, а тому вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.
Тобто, у випадку доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна.
Згідно з реєстраційною карткою транспортного засобу 10.10.2008 транспортний засіб марки «Mitsubishi», моделі «Outlander», VIN -код: НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , зареєстровано за ОСОБА_6 .
Отже, з огляду на вищевикладене та враховуючи наявні в матеріалах справи документи та дані, колегія суддів дійшла висновку, що наявні правові підстави для арешту майна підозрюваного ОСОБА_6 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Висновки слідчого судді в цій частині є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.08.2025 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4