Провадження № 11-кп/821/592/25 Справа № 710/469/25 Категорія: ч. 2 ст. 121 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
27 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретарки - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Шполянського райсуду Черкаської обл. від 5.06.2025 р. у кримінальному провадженні № 12025250360000232 від 11.02.2025 р., -
Зазначеним вироком ОСОБА_8 , який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Новосьолки Овруцького
р-ну Житомирської обл.і, громадянин України,
українець, має середню освіту, неодружений,
раніше не судимий, проживає
АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді 9 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою. Початок строку відбуття покарання рахувати з моменту фактичного затримання 14.02.2025 р.
Скасовано арешт накладений ухвалою Звенигородського райсуду Черкаської обл. від 24.02.2025 р. у справі № 694/491/25, на вилучені 13.02.2025 р. у ході проведення огляду місця події у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 : пару черевиків чорного кольору зі шнурками, куртку зеленого кольору - камуфляжну.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Витрати за проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави на підставі ст. 124 КПК України.
Питання про речові докази судом вирішені відповідно до вимог КПК України.
Вироком суду встановлено, що 10.02.2025 р. приблизно о 22:30 год. ОСОБА_8 , перебуваючи в кімнаті будинку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_9 , маючи умисел спрямований на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи свої дії та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс останньому щонайменше 30 ударів руками та ногами в область голови, шиї, тулуба, верхніх кінцівок, чим заподіяв ОСОБА_9 наступні тілесні ушкодження:
- рана на тильній поверхні лівої кисті, синці на задній поверхні всієї довжини правого передпліччя, суцільний синець на всіх поверхнях всієї довжини верхньої лівої кінцівки, що відповідно до висновку експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;
- перелом під'язикової кістки з обох сторін, суцільний крововилив в області тканин під'язикової кістки, масивні і розповсюджені практично суцільні крововиливи в товщі м'язів шиї по її передній, лівій бічній та частково задньо-лівій поверхнях, суцільний синець на передній, переднє-лівій і заднє-лівій поверхнях всієї довжини шиї із розповсюдженням до рівня лівої ключиці та закритий перелом в нижній третині лівої ліктьової кістки, що відповідно до висновку експерта відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості;
- поєднана травма голови і тулуба у вигляді закритої черепно-мозкової травми, а саме субарахноїдальних крововиливів на випуклих поверхнях лобної і тім'яної часток справа та скроневої частки справа і зліва, перелому гілки нижньої щелепи зліва, крововиливів на внутрішній поверхні проекції підлеглих тканин до рани голови зліва, а також в проекції лобу із обох сторін та в області тканин проекції правого ока, просякання кров'ю лівого скроневого м'язу, рани в проекції прикріплення мочки лівої вушної раковини до шкіри голови, рани в області зовнішнього кінця лівої брови, суцільного синця на повіках обох очей, крововиливу на білковій оболонці лівого ока, суцільного синця в правій виличній області та прилеглій ділянці щоки із саднами на своїй поверхні, суцільного синця в лівій виличній області та прилеглій ділянці щоки із саднами на своїй поверхні, синця на лівій щоці, суцільних синців на передній і задній поверхні лівої вушної раковини, синця на нижній губі зліва, суцільних синців на облямівці обох губ, суцільних крововиливів на слизовій оболонці обох губ, переломів ребер: зліва 2,3,4,5,6,7,8 по площині зверху вниз від середньо-ключичної лінії до задньо-пахвової лінії із розривами плеври та крововиливами в прилеглі тканини; справа 3,4,5,6,7,8,9,10 по площині зверху вниз від задньо-пахвової до лапоткової лінії із розривами плеври та крововиливами в прилеглі тканини, 4,5,6,7,8,9 по площині зверху вниз від передньо-пахвової лінії до задньо-пахвової лінії із розривами плеври та крововиливами в прилеглі тканини, перелому груднини на рівні 4-го міжреберного проміжку, суцільного просякання кров'ю всіх тканин на внутрішній поверхні груднини, просякання кров'ю товщі тканин переднього середостіння, крововиливу на передній поверхні серця, крововиливу на передній поверхні навколосерцевої сумки, масивних і розповсюджених, практично суцільних крововиливів в товщі м'язів передньої і бічних поверхнях грудної клітки на передніх та правій бічній поверхнях живота, крововиливів в товщі чепця із згустками на своїй поверхні, під якими є розриви його тканини, крововиливу в лівій грудній порожнині (300 мл), у правій грудній порожнині (200 мл), крововиливу у черевній порожнині (200 мл) синця в лівій підключичній області, суцільного синця в області проекції середньої і нижньої третин груднини, суцільного синця на лівій бічній поверхні середньої і нижньої третини грудної клітки, суцільного синця на правій бічній поверхні нижньої третини грудної клітки, синців на передній поверхні середньої третини живота та в середній і нижній третині живота справа, що відповідно до висновку експерта відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв'язку із смертю ОСОБА_9 , яка настала о 12.30 годині 13.02.2025 р.
Судом дії ОСОБА_8 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок суду через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто не встановленні достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Апеляційні вимоги мотивує тим, що в оскаржуваному вироку суд першої інстанції вважає доведеним факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , що спричинили смерть останнього та перелічує докази, які, на думку суду, підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_8 .
Проте, якщо проаналізувати докази надані стороною обвинувачення і на які відповідно посилається суд, то вбачається, що прямим і безпосереднім доказом на підтвердження вини ОСОБА_8 є протокол прийняття заяви від потерпілого ОСОБА_9 та його пояснення, зняті на бодікамеру поліцейського.
Покази свідка ОСОБА_10 не є прямими доказами вини обвинуваченого, так як вона вказала на ОСОБА_8 зі слів потерпілого, сама ж вона не була присутня та не бачила самої події.
Інші докази, на які посилається суд у вироку лише опосередковано відносяться до нібито підтвердження вини ОСОБА_8 і не являються прямими доказами такої вини.
Стосовно показів потерпілого ОСОБА_9 то, на думку захисника, до них необхідно відноситись скептично, так як даючи їх особа була у важкому фізичному стані, у стані після алкогольного сп'яніння та його покази не містять логічного підтвердження вказаних обставин.
Так потерпілий ОСОБА_9 зазначає, що в ніч події спав у себе в домоволодінні, де вхідні двері не мають замка та відсутнє електропостачання і прокинувся від того, що нібито ОСОБА_8 стягнув його з ліжка та почав бити. Також, ОСОБА_9 пояснив, що ніяких конфліктів до події з обвинуваченим у нього не було і чому останні почав його бити він пояснити не може.
Тобто в даних показах відсутній мотив та логічна послідовність у діях ОСОБА_8 , як ймовірного суб'єкта вчинення злочину.
Крім того, потерпілий ОСОБА_9 декілька разів відмовився подавати заяву про вчинення правопорушення відносно обвинуваченого і подав її лише після тиску з боку поліцейського, який таку заяву приймав.
Враховуючи, що потерпілий ОСОБА_9 вів антисоціальний спосіб життя,зловживав алкоголем та не надав адекватного пояснення причин нанесення йомутілесних ушкоджень, сторона захисту ставить під сумнів правдивість його показань.
Крім того, маючи в розпорядженні всі матеріали кримінального провадження № 1202520360000232 від 11.02.2025 р., сторона обвинувачення подала до суду лише їхню частину.
В поданих доказах відсутня постанова про призначення групи слідчих в даному провадженні. На думку захисту це ставить під сумнів допустимість всіх поданих доказів, де міститься підпис нач. відділу СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській обл. ОСОБА_11 та ст. слідчого ОСОБА_12 , адже суд позбавлений можливості перевірити її повноваження на винесення процесуальних документів та на вчинення слідчих дій. Твердження суду, що стороною захисту не піддавались сумніву повноваження слідчих у кримінальному провадженні не відповідає дійсності.
Так, сторона захисту відразу після дослідження всіх матеріалів справи, давши можливість прокурору перевірити і додати в разі необхідності докази, заради чого навіть було відкладено розгляд справи, відразу заявила про недоведеність повноважень слідчої ОСОБА_11 та ст. слідчого ОСОБА_12 . Щодо твердження суду про те, що сторона захисту не позбавлена права витребувати докази, то захист не вважає за потрібне сприяти прокурору в доведеності вини обвинуваченого та витребувати докази, які таку вину підтверджують. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані не уповноваженою на те особою.
Під час дослідження доказів стороною захисту заявлялось про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 13.02.2025 р. домоволодіння ОСОБА_13 по причині не відображення в учасниках даної слідчої дії самого ОСОБА_8 , який був присутній під час цієї слідчої дії, що зафіксовано на відеокамеру, слідча навіть задає йому питання, але в протоколі обвинувачений не зазначений. Суд посилається на даний протокол як на доказ і не наводить аргументів чому даний доказ не може бути визнаний недопустимим.
Потерпіла ОСОБА_14 в судове засідання Черкаського апеляційного суду, призначене на 27.11.2025 р. не з'явились, належним чином була повідомлена про день, час та місце судового засідання про, що свідчать довідка про доставку SMS-повідомлення у додаток Viber (т. 2, а. пр. 22) та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу потерпілої ОСОБА_14 (т. 2, а. пр. 25). Заяви про відкладення розгляду не надала. Справу було розглянуто без її участі, тому що відповідно до вимог ст. 405 КПК України, її участь не є обов'язковою.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити із вказаних у ній підстав, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дотримався вищезазначених вимог закону при прийнятті рішення у даному кримінальному провадженні.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 121 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням дійсних обставин події та ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які детально досліджені в судовому засіданні в їх сукупності та взаємозв'язку, яким у вироку дана правильна юридична оцінка.
Висновки суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на доказах, які досліджені і належним чином оцінені судом.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії обвинуваченого саме за ч. 2 ст. 121 КК України, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння.
Так, обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України не визнав та надав показання про те, що йшов після роботи, зайшов до сусіда на ім'я ОСОБА_15 , з яким випили горілку. Повернувся додому о 21:00 год. Перебував у автомобілі, тому що кращий інтернет. Потім заснув і його розбудили працівники поліції. ОСОБА_16 знав, але у той день не зустрічався з ним. Конфліктів із потерпілим не мав. Кров на його взутті та одязі його, оскільки у нього пішла кров із носа.
Проте, винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 , незважаючи на те, що він своєї вини не визнав доведена зібраними у справі доказами, яким суд дав належну оцінку і навів у вироку, зокрема:
- даними показань свідка ОСОБА_17 , який у судовому засіданні повідомив, що працює в секторі реагування патрульної поліції ВПД № 2. Місяці чотири назад вони отримали виклик про тілесні ушкодження в с. Соболівка, заявниця жінка. По приїзду вона зустріла їх, чекала на вулиці, по дорозі розповіла, що викликала для сусіда, якого побив чоловік і вказала хто саме, але вона прізвище не пам'ятає, і пояснила, де він проживає. Самого потерпілого забрала швидка медична допомога. До будинку потерпілого не заходили, відразу направились до того чоловіка, на якого вказала заявниця. По приїзду до його будинку, постукали у вікна, вийшла мати, сказала, що її сина немає вдома. Однак, на подвір'ї стояв автомобіль, як виявилось підозрюваний перебував у ньому. Вони постукали і він вийшов до них, був з ознаками алкогольного сп'яніння. Йому пояснили з яких підстав приїхали, він відповів, що до сусіда не ходив і не бив його. Говорив, що був у сусіда, але не пояснив у якого. На його руках, одягу та взутті були сліди крові. Його опитали та поїхали в лікарню до потерпілого;
- даними показань свідка ОСОБА_18 , який у судовому засіданні повідомив, що працює інспектором СРПП ВПД №2, отримали виклик про тілесні ушкодження в с. Соболівка, виїхали. По приїзду побачили машину швидкої допомоги, яка вже від'їжджала від будинку заявниці. Жінка повідомила, що до неї прийшов її сусід ОСОБА_9 і повідомив, що йому нанесли тілесні ушкодження, на запитання чи бачила вона як вони наносились, відповіла, що ні. Та зі слів потерпілого вона повідомила, хто саме це зробив, розповіла де він проживає. Коли прибули за названою адресою, то мати того чоловіка сказала, що його немає вдома, однак його знайшли в салоні автомобіля, який стояв на подвір'ї. На його думку він там переховувався тому, що знаходився між передніми і задніми сидіннями, на підлозі, не спав. Вони постукали до нього, він вийшов, був у стані алкогольного сп'яніння. Спочатку поводився агресивно, але в ході спілкування заспокоївся. На ньому було видно сліди крові, на руках, черевиках і штанах, вони сфотографували все. Щодо сусіда ОСОБА_9 , то сказав, що давно його не бачив, надавати якісь пояснення він відмовився, вони сфотографували документи та поїхали в лікарню до потерпілого. В той вечір поспілкуватись із потерпілим не було можливості, тому що його оглядали лікарі, тому вони приїхали зранку, він надав пояснення, повідомив хто саме його побив, написав заяву;
- даними показань свідка ОСОБА_10 , яка у судовому засіданні повідомила, що вони з ОСОБА_9 проживають по сусідству, через паркан. У той день, коли все сталось, ОСОБА_9 був в неї десь з 10 до 15 год., допомагав, потім вони пообідали і близько 18:00 год. він пішов до себе додому. На той момент він себе добре почував і на ньому не було тілесних ушкоджень. Потім приблизно о 23:00 год. вона почула стукіт у вікно і побачила за дверима ОСОБА_9 , він був весь в крові, побитий. Запитав чи можна до неї зайти в хату, трошки полежати. Вона запитала, хто його так побив, а той відповів що ОСОБА_8 , за що саме він не знає, не міг говорити, йому було важко дихати і вона викликала швидку допомогу. До швидкої йшов самостійно, але його підтримували, його посадили в машину. Коли вона поверталась до двору, ОСОБА_8 з подвір'я ОСОБА_9 кричав до неї нецензурною лайкою, погрожував їй, сказав, що їй кінець, запитував у неї навіщо вона викликала швидку. Відстань між ними була метрів 15-20. Більше вона не спілкувалась з ним, пішла до будинку. Потім їздила до ОСОБА_9 у лікарню, йому було дуже важко говорити. Повідомила також, що ОСОБА_8 впізнала по голосу, вони спілкувались, конфліктів між ними не було.
Крім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, також підтверджується:
- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 11.02.2025 р., відповідно до якого 10.02.2025 р. близько 22:30 год. сусід ОСОБА_19 , житель с. Соболівка, перебуваючи у домоволодінні за адресою АДРЕСА_2 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_9 (т. 1, а. пр. 79);
- даними поясненнями потерпілого ОСОБА_9 , які зафіксовані на бодікамеру поліцейського, відповідно яких на питання поліцейського, що сталось потерпілий повідомив, що до його будинку по АДРЕСА_1 , коли він спав, прийшов сусід ОСОБА_20 , двері були відчинені та почав бити його кулаками і ногами. Потім він втік до сусідки ОСОБА_21 . Пояснив, що прізвище ОСОБА_22 знає по матері Богомаз, відеозапис з нагрудних камер поліцейських, які долучені до протоколу огляду предмету від 20.03.2025 р., на яких зафіксовані події вечора 11.02.2025 р. та допит потерпілого в приміщенні лікарні, які зокрема підтверджують покази, допитаних у судовому засіданні свідків (т. 1, а. пр. 120-123);
- даними фотозображень на 3 аркушах у кількості 5 штук ОСОБА_8 , на руці та взутті якого наявні плями бурого кольору. Вказані фото надав ОСОБА_17 відповідно до його заяви від 20.03.2025 р. (т.1, а. пр. 147-150);
- даними протоколу огляду місця події від 11.02.2025 р., за адресою АДРЕСА_2 , було проведено огляд домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , за згодою ОСОБА_9 згідно із його заявою від 11.02.2025 р., та фототаблиці до нього, з якого вбачається, що у будинку на підлозі, на дерев'яній лаві наявні сліди бурого кольору (т. 1, а. пр. 80, 81-91).
- даними довідки № 11, виданою 11.02.2025 р. виконкомом Шполянської міськради ОТГ Черкаської обл. про те, що ОСОБА_9 , 1966 р. н., зареєстрований, але не проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Натомість проживає без реєстрації в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який він придбав без оформлення договору купівлі-продажу та який згідно даних погосподарського обліку (книга № 3, особ. рах 0273 1) належить покійній ОСОБА_23 (т. 1, а. пр. 92);
- даними протоколу огляду місця події від 13.02.2025 р., відповідно до якого 13.02.2025 р. здійснено огляд трупа ОСОБА_9 в приміщенні пато-морфологічного корпусу (моргу) (т. 1, а. пр. 93-98);
- даними лікарського свідоцтва про смерть № 046, 14.02.2025 р., виданого Смілянським міжрайонним відділенням КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи», відповідно до якого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті: малокровність внутрішніх органів, травми голови, шиї, тулуба та кінцівок (т. 1, а. пр. 101);
- даними висновку експерта № 05-6-02/046 від 19.03.2025 р., відповідно до якого смерть ОСОБА_9 настала від поєднання травми голови та тулуба, що супроводжувалась переломами кісток із ушкодженням внутрішніх органів і кровотечею та отяготилась гострим розладом кровообігу із набряком і набубнявінням речовини головного мозку. Ступінь прояву трупних явищ дозволяє думати про те, що із моменту смерті до моменту дослідження трупа в моргу пройшло не більше 24 годин. Ураховуючи кількість і механізм виникнення тілесних ушкоджень, які мали місце у ОСОБА_9 та їх взаємне анатомічне розташування, можна стверджувати, що вони могли утворитись внаслідок не менше, ніж від тридцяти разової травмуючої дії твердого предмета (т. 1, а. пр. 102-105);
- даними протоколу огляду місця події від 13.02.2025 р. та фототаблицею до нього, було здійснено огляд домоволодіння ОСОБА_13 , за згодою останньої відповідно до заяви від 13.02.2025 р., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з якого було вилучено взуття та куртку ОСОБА_8 зі слідами бурого кольору (т. 1, а. пр. 108, 109-115);
- даними протоколу огляду місця події від 18.02.2025 р., було проведено огляд речей ОСОБА_9 , які знаходились у КНП «Лікарня імені братів М.С. і О.С. Коломійченків», які містили на собі сліди речовини бурого кольору (т. 1, а. пр. 151-155);
- даними висновку експерта № 05-1-08/76 від 26.03.2025 р., відповідно до якої кров трупа ОСОБА_9 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В, за ізосерологічною системою АВ0 (т. 1, а. пр. 156-157);
- даними протоколу відібрання зразків для експертного дослідження від 20.02.2025 р., відповідно до якого у ОСОБА_8 були відібрані зразки крові (т. 1, а. пр. 158);
- даними висновку експерта № 05-1-09/75 від 20.02.2025 р., відповідно до якої, кров підозрюваного ОСОБА_8 відноситься до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В, за ізосерологічною системою АВ0 (т. 1, а. пр. 159-160);
- даними висновку експерта № 05-1-08/78 від 27.03.2025 р., відповідно до якої кров трупа ОСОБА_9 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В, за ізосерологічною системою АВ0; кров підозрюваного ОСОБА_8 відноситься до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В, за ізосерологічною системою АВ0; у слідах на куртці камуфляжній (об'єкти № № 3, 5) знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у вказаних об'єктах виявлений антиген А, а у об. №3 - ще й ізогемаглютинін анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Таким чином, виявлені властивості в слідах на куртці камуфляжній (об'єкти № № 3, 5), можуть належати особі (особам) групи крові А ізогемаглютиніном анти-В, за ізосерологічною системою АВО, і можуть належати крові як самому трупу ОСОБА_9 так і підозрюваному ОСОБА_8 (т. 1, а. пр. 161-163);
- даними висновку експерта № 05-1-08/77 від 27.03.2025 р., відповідно до якого кров трупа ОСОБА_9 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В, за ізосерологічною системою АВ0; кров підозрюваного ОСОБА_8 відноситься до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В, за ізосерологічною системою АВ0; у слідах на черевику на праву ногу (об'єкт №1) знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у вказаному об'єкті виявлений антиген А, з ізосерологічною системою АВ0. У слідах на черевику на ліву ногу (об. № № 3, 4) кров не знайдена. Таким чином, антиген А, виявлений у слідах крові людини на черевику на праву ногу (об'єкт №1) може належати особі (особам) групи крові А з ізогемаглютиніном анти-В, за ізосерологічною системою АВ0, що не виключає можливості належати крові як самому трупу ОСОБА_9 , так і підозрюваному ОСОБА_8 (т. 1, а. пр. 164-166);
- даними висновку експерта № 05-1-08/81 від 27.03.2025 р., відповідно до якого кров трупа ОСОБА_9 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В, за ізосерологічною системою АВ0; кров підозрюваного ОСОБА_8 відноситься до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В, за ізосерологічною системою АВ0; у слідах на штанях джинсових (об'єкти № № 1-4) знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у вказаних об'єктах виявлений антиген А та ізогемаглютинін анти-В. за ізосерологічною системою АВ0. Таким чином, кров людини, знайдена на штанях джинсових (об. № № 1-4) за виявленими властивостями належить особі (особам) групи крові А з ізогемаглютиніном анти-В, за ізосерологічною системою АВ0, і може належати як самому трупу ОСОБА_9 так і підозрюваному ОСОБА_8 (т. 1, а. пр. 167-169);
- даними висновку експерта № 05-1-08/82 від 27.03.2025 р., відповідно до якого кров трупа ОСОБА_9 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В, за ізосерологічною системою АВ0; кров підозрюваного ОСОБА_8 відноситься до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В, за ізосерологічною системою АВО; у слідах на кофті червоного кольору (об'єкти № № 1-5) знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у вказаних об'єктах виявлений антиген А, а в об'єктах № № 2-4 ще й ізогемаглютинін анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Таким чином, виявлені властивості в слідах на кофті червоного кольору (об'єкти № № 1-5) можуть належати особі (особам) групи крові А з ізогемаглютиніном анти-В, за ізосерологічною системою АВ0, і може належати як самому трупу ОСОБА_9 так і підозрюваному ОСОБА_8 (т. 1, а. пр. 170-172).
Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, апеляційний суд дійшов висновку про те, що пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення доведене та що він обґрунтовано засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України.
На думку апеляційного суду, зазначені та проаналізовані місцевим судом письмові докази у справі зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, є допустимими і належними та такими, що безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 діяння, інкримінованого йому стороною обвинувачення, відповідають показанням свідків.
Суд у вироку дав детальну оцінку зазначеним доказам та навів достатнє обґрунтування для їх прийняття. Висновки суду підтверджуються матеріалами кримінального провадження, у зв'язку з чим підстав визнати їх неправильними як і доказів недопустимими не встановлено.
Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, апеляційний суд дійшов висновку про те, що письмові докази у кримінальному провадженні разом з показаннями свідків свідчать про неможливість формування штучних доказів або однобічність проведення досудового розслідування.
Тобто, сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про достатність законних підстав для прийняття відповідного процесуального рішення про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому діяння повністю доведена.
Також апеляційний суд погоджується з тим, що показання обвинуваченого ОСОБА_8 в частині його непричетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд оцінив критично та як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення, оскільки його вина повністю доведена сукупністю зібраних доказів, які не протирічать один одному та органічно узгоджуються між собою.
Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Фактичні обставини справи встановлено повно та правильно оцінено докази. Окрім того, у судовому рішенні наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, а тому доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що висновки експертиз № 05-1-09/78, № 05-1-09/77, № 05-1-09/82 не є прямими доказами вини ОСОБА_8 у нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень, зважаючи на те, що кров на речах може належати як обвинуваченому, так і потерпілому, проте у взаємозв'язку із приведеними вище доказами, вказані висновки дійсно дають можливість обґрунтовано допустити, що кров на речах ОСОБА_8 належить ОСОБА_9 . Пояснення обвинуваченого щодо носової кровотечі у нього, місцевий суд оцінив критично, оскільки на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, останній такі відомості не повідомляв, натомість заперечував, що на його руках та взутті кров і з такими висновками місцевого суду повністю погоджується і апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , що прямим і безпосереднім доказом на підтвердження вини ОСОБА_8 є протокол прийняття заяви від потерпілого ОСОБА_9 та його пояснення, записані на нагрудну відеокамеру поліцейського, покази свідка ОСОБА_10 також не є прямими доказами вини обвинуваченого, тому що вона не була безпосереднім свідком і не бачила самої події, інші докази, на які послався суд у вироку лише опосередковано відносяться до нібито підтвердження вини ОСОБА_8 і не являються прямими доказами його вини, то апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України повністю доведена саме сукупністю доказів у своєму взаємозв'язку, які є логічними і не протирічать один одному.
Такий же висновок апеляційного суду і стосовно доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про те, що стосовно показів потерпілого ОСОБА_9 то до них необхідно відноситись скептично, тому що ця особа була у важкому фізичному стані, у стані після алкогольного сп'яніння та його покази не містять логічного підтвердження вказаних обставин.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про те, що в поданих доказах відсутня постанова про призначення групи слідчих в даному провадженні, то ці доводи також є безпідставними, тому що під час апеляційного розгляду, а саме 27.11.2025 р., за клопотанням прокурора до матеріалів провадження була долучена постанова про призначення (слідчого) групи слідчих від 11.02.2025 р., відповідно до якої т.в.о. заст. нач. відділу поліції - начальник СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській обл. к-н поліції ОСОБА_24 в межах кримінального провадження № 12025250360000232 від 11.02.2025 р. призначив групу слідчих у цьому кримінальному провадженні до якого увійшли, в т. ч. нач. відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській обл. м-р поліції ОСОБА_25 та ст. слідчий СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській обл. к-н поліції ОСОБА_12 , остання була визначена старшим групи слідчих у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, оскільки ці слідчі були уповноважені на збирання доказів, а тому і постановлені ними процесуальні документи під час досудового розслідування є належними та допустимими доказами.
Отже, наявність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює допустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані уповноваженою на те особою (особами).
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , що під час дослідження доказів стороною захисту заявлялось про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 13.02.2025 р. домоволодіння ОСОБА_13 по причині не відображення в учасниках даної слідчої дії самого ОСОБА_8 , який був присутній під час цієї слідчої дії, що зафіксовано на відеозаписі, але в протоколі обвинувачений не зазначений,суд першої інстанції послався на цей протокол як на доказ, то апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 237 КПК України, для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. Тобто, по-перше, на час проведення цієї слідчої дії жодна особа не мала статусу підозрюваного, оскільки ОСОБА_8 повідомлення про підозру було пред'явлене 14.02.2025 р. (т. 1, а. пр. 3 - обвинувальний акт), по-друге, закон не вимагає обов'язкового залучення певних осіб, така слідча дія може бути проведена і без участі підозрюваного і по-третє, виключно особа, яка проводить огляд місця події вирішує питання про коло осіб, які необхідно і достатньо залучити для його проведення. Таким чином, апеляційний суд не вбачає порушення права на захист ОСОБА_8 при проведенні даної слідчої дії.
Крім того, апеляційний суд вважає необхідним наголосити на тому, що в цілому даючи оцінку такому доказу, як дані протоколу огляду місця події від 13.02.2025 р. проведеному у домоволодінні ОСОБА_13 (матері обвинуваченого ОСОБА_8 ), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та було здійснено огляд її домоволодіння, дозвіл на проведення якого ОСОБА_13 особисто надала, засвідчивши правильність заяви (т. 1, а. пр. 108), з якого в подальшому було вилучено взуття та куртку ОСОБА_8 із плямами бурого кольору апеляційний суд вважає такий доказ належним та допустимим, оскільки ця процесуальна дія була проведена у присутності понятих ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , за участю спеціаліста ОСОБА_28 , які засвідчили правильність цієї процесуальної дії своїми підписами. Зауважень від учасників цієї слідчої дії не надходило. Посадова особа, яка проводила дану дію, також поставила свій підпис. Крім того, з додатків до протоколу огляду місця події від 13.02.2025 р. вбачається, що були вилучені черевики шкіряні чорного кольору - пара, куртка камуфляжна зеленого кольору, які в подальшому були запаковані та визнані речовими доказами у справі. За таких обставин, зважаючи на те, що при проведенні слідчої дії - протоколу огляду місця події були дотримані всі вимоги КПК України, то вказані обставини свідчать про відсутність підстав для визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 13.02.2025 р.
Підсумовуючи наведе, апеляційний суд зазначає, що у цьому кримінальному провадженні суд дослідив і з'ясував всі обставини, визначені ст. 91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв'язку безсумнівно доводять вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів ст. ст. 84, 91 та 94 КПК України та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діяння, в апеляційній скарзі не наведено та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 до задоволення не підлягає, підстав для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Разом з тим, апеляційний суд вважає необхідним звернути увагу суду на необхідність в порядку виконання вироку вирішити питання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 процесуальних витрат за проведення експертиз на користь держави на підставі ст. 124 КПК України, яке залишилось невирішеним.
Керуючись ст. ст. 405, 407 та 419 КПК України, апеляційний суд, -
Вирок Шполянського райсуду Черкаської обл. від 5.06.2025 р. стосовно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК України - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційної інстанції, а засудженим який утримується під вартою - в той самий строк з моменту вручення йому ухвали суду.
Головуючий
Судді