Справа № 167/404/25 Головуючий у 1 інстанції: Гармай І. Т.
Провадження № 22-ц/802/1344/25 Доповідач: Здрилюк О. І.
02 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області, про усиновлення, за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 , поданою від його імені представником ОСОБА_3 на ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2025 року,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою, у якій просить оголосити його усиновлювачем дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та змінити прізвище і по батькові дитини.
Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2025 року зупинено провадження у справі до припинення перебування заявника ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 від імені заявника ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати цю ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу заінтересовані особи не подали.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, апеляційний суд доходить висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін ухвали суду з таких підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 251, п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого Указами Президента України неодноразово продовжувався і на теперішній час його дію не припинено.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 призваний на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції урахував наведену інформацію та дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі з метою захисту прав особи на участь у розгляді справи та як того вимагає ч. 1 ст. 313 ЦПК України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності - відхиляються апеляційним судом, оскільки зупинення провадження у справі і є зупиненням строків її розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) неодноразово зазначав, що метою Конвенції є захист прав, які є не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними. Це зауваження стосується, зокрема, права на доступ до суду з огляду на те, яке важливе місце посідає право на справедливий судовий розгляд у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), заява № 6289/73, пункт 24, від 09 жовтня 1979 року; рішення у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, пункт 231, від 17 січня 2012 року; рішення у справі «Вітковскі проти Польщі» (Witkowski v. Poland), заява № 21497/14, пункт 43, від 13 грудня 2018 року).
Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року; рішення у справі «Алванос та інші проти Греції» (Alvanos v. Greece), заява № 38731/05, пункт 25, від 20 березня 2008 року; рішення у справі «ТОВ «Фріда» проти України» (Frida, LLC v. Ukraine), заява № 24003/07, пункт 33, від 08 грудня 2016 року; рішення у справі «Хасан Тунч та інші проти Туреччини» (Hasan Tunc and Others v. Turkey), заява № 19074/05, пункт 33, від 31 січня 2017 року; рішення у справі «Вітковскі проти Польщі» (Witkowski v. Poland), заява № 21497/14, набуло статусу остаточного 13 березня 2019 року, пункт 44, від 13 грудня 2018 року).
Суд часто наголошував на питаннях «юридичної визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятним застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Суд постановляв, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey) [Велика Палата], № 8917/05, пункт 79 (в кінці), ЄСПЛ 2009 (витяги); «Ефстатіу та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece), № 36998/02, пункт 24 (в кінці), від 27 липня 2006 року, та «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey), № 59601/09, пункт 21, від 17 вересня 2013 року; рішення у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), заява № 40160/12, пункт 98, від 05 квітня 2018 року).
Беручи до уваги наведені вище правові позиції ЄСПЛ та національне законодавство, апеляційний суд доходить висновку, що у цій справі суд дійшов вірного висновку про необхідність зупинення провадження.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав, свобод чи інтересів (стаття 2 ЦПК України). Досягнення цієї мети відбувається через дію основоположних засад судочинства, зокрема верховенства права, рівності сторін та диспозитивності.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частини перша та п'ята статті 4 ЦПК України).
Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 10 ЦПК України).
У цій справі не може бути застосовано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22 про те, що ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. За таких обставин прохання військовослужбовця, який є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, продовжити розгляд справи, незважаючи на його військову службу, суд має врахувати як достатню підставу не зупиняти провадження у справі (п. п. 103, 104).
Порядок розгляду справ про усиновлення урегульовано у статті 313 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 313 ЦПК України суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов'язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.
Формулювання «за обов'язковою участю заявника» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Звертаючись до суду із заявою про усиновлення, заявник ОСОБА_1 зобов'язаний був розуміти процесуальну необхідність своєї участі у розгляді справи.
Участь у справі представника заявника не виключає обов'язку участі самого заявника у такій категорії справ.
Оскільки суд зобов'язаний розглядати справу про усиновлення дитини за обов'язковою участю заявника, а заявник ОСОБА_1 перебуває у цей час у Збройних Силах України, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зупинення провадження у цій справі до припинення перебування заявника ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених обставин справи та не дають підстав для скасування ухвали суду, постановленої без допущення порушень норм процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстав для її скасування немає.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий - суддя
Судді