Справа № 161/20034/25 Провадження №33/802/828/25 Головуючий у 1 інстанції:Черняк В. В.
Доповідач: Гапончук В. В.
01 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
судді - Гапончука В.В.,
за участю
особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 ,
потерпілої - ОСОБА_2 ,
представника потерпілої ОСОБА_2 - Крупінської Н.Л.,
потерпілої - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Крупінської Наталії Леонідівни в інтересах потерпілої ОСОБА_2 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.173-2 КпАП України,
Відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 595816 від 24.09.2025 року за те, що 24.09.2025 року о 09:55 годині громадянин ОСОБА_1 за адресою місця проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно доньки громадянки ОСОБА_3 , а саме: погрожував, ображав, вживав нецензурну лайку. Своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КпАП України (а.с.1).
Крім того, було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 595817 від 24.09.2025 року за те, що за вказаною адресою вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини громадянки ОСОБА_2 , а саме: погрожував, ображав, вживав нецензурну лайку, штовхав, шарпав. Своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КпАП України (а.с.2).
Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.10.2025 року провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.173-2 КпАП України, відносно ОСОБА_1 - закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України.
Свою постанову суддя мотивував тим, що наявні в матеріалах справи докази не є достатніми для встановлення доведеності вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, як про те вказано у протоколі про адміністративні правопорушення. Досліджені матеріали стверджують про наявність конфлікту між особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, його дружиною та донькою. Наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства чи потенційного конфлікту. Відтак, у відповідності до ст.62 Конституції України, ст.7, п.1 ст.247 КпАП України, провадження у справі підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю в діях особи складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України (а.с.28-29).
Не погоджуючись із постановою судді представник Крупінська Н.Л. в інтересах потерпілої ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій вказує на те, що потерпіла ОСОБА_2 не погоджується із постановою, оскільки вважає її незаконною, так як в основу постанови покладено неналежні докази ОСОБА_1 , а її докази необґрунтовано відхилено.
Вказує на те, що судом встановлено про наявний конфлікт щодо користування майном та поведінки у сімейному побуті. Однак не враховано, що ОСОБА_2 є особою пенсійного віку, жінка, яка реально сприймала для себе небезпеку від дій ОСОБА_1 .
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження вказує на те, що ОСОБА_2 отримала повний текст постанови в письмовій формі лише 29.10.2025 року. Не мала можливості самостійно оскаржити в 10-ти денний строк постанову, тому звернулась до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги і лише 07.10.2025 року о 15.55 годині видано доручення №017/02.2/10359 від 07.11.2025 року в інтересах ОСОБА_2 адвокату. Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 є особою похилого віку, хворіє. Вважає ряд цих причин поважними.
Просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.10.2025 року щодо ОСОБА_1 та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КпАП України та накласти стягнення (а.с.32-34).
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення; заслухавши потерпілу ОСОБА_2 та її представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; особу, що якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , який заперечив доводи апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін; думку потерпілої ОСОБА_3 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила скасувати постанову; приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.294 КпАП України скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк може бути поновлено за заявою особи, яка має право оскаржити постанову.
Виходячи з наведених в апеляційній скарзі доводів, суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду скаржником пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.
За змістом ст.245 КпАП України, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ст.280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 статті 173-2 КпАП України передбачає відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КпАП України є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п.14 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до пункту 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року № 2229-VІІІ, під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КпАП України, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Апеляційний суд зазначає, що для того щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Натомість насильство у родині, будь-якого характеру, відрізняється тим від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім'ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків, що при домашньому насильстві завжди дії того, хто допускає таке насильство, носять навмисний характер, з наміром досягнення бажаного результату, тягнуть спричинення шкоди; відбувається порушення прав і свобод людини; наявна значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.
Під час судового розгляду в суді першої інстанції ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнав, заперечував проти обставин, викладених в протоколах про адміністративні правопорушення. Пояснив, що між ним та дружиною і донькою часто виникають конфлікти на майновому та побутовому грунті, жодних неправомірних дій відносно своєї дружини і доньки він не вчиняв.
Суд першої інстанції до пояснень потерпілих віднісся критично.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що такі пояснення потерпілих могли бути прийняті судом за умови, що вони узгоджуються з іншими доказами, які прямо чи непрямо підтверджували б вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень щодо потерпілої ОСОБА_2 (дружини) та потерпілої ОСОБА_3 (доньки).
У даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між подружжям відсутня. Мав місце конфлікт, однак не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що при складенні протоколів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КпАП України, працівниками поліції не було враховано всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не встановлено вини особи, щодо якої складено протоколи про адміністративне правопорушення та наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаних адміністративних правопорушень.
Дослідивши матеріали справи, судом не встановлено достеменних відомостей, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 домашнього насилля. Конфлікт, який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , носить обопільний характер. Стверджувати, що внаслідок сварки, хтось із сторін постраждав більше, ніж інший, чи зазнав шкоди, немає.
При цьому, конфлікт, який склався між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, оскільки завдання шкоди чи можливості її настання в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Апеляційний суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які підтверджують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства стосовно потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
В ході розгляду справи апеляційним судом, ОСОБА_1 вказав на те, що 24.09.2025 року його дружиною ОСОБА_2 були нанесені йому умисні удари по кисті руки, чим було спричинено йому біль. По даному факту 25.09.2025 року відомості внесено до ЄРДР за № 12025035610000209 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України (а.с.44). Постановою дізнавача від 25.09.2025 року ОСОБА_1 визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12025035610000209 (а.с.45).
Твердження апелянта про те, що постанова суду не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.
Таким чином, вважаю, що суддя місцевого суду всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи та ухвалив законне, обґрунтоване рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви його ухвалення.
Істотних порушень вимог КУпАП, які стосуються процедури розгляду судом справи про адміністративне правопорушення, не встановлено. Заявлений потерпілою стороною відвід судді розглянутий з дотриманням вимог закону, а посилання в апеляційній скарзі на упередженість та необ'єктивність судді ґрунтуються лише на припущеннях.
З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.294 КпАП України, апеляційний суд, -
Поновитипредставнику Крупінській Наталії Леонідівні в інтересах потерпілої ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КпАП України.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 в інтересах потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КпАП України, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.