справа № 2-218/10
провадження № 2-зз/208/6/25
02 грудня 2025 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду міста Кам'янського Гречана В.Г., ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі № 2-218/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу та моральної шкоди, -
30 жовтня 2025 року відповідач по справі ОСОБА_1 подала до Заводського районного суду міста Кам'янського заяву про скасування заходів забезпечення позову в межах цивільної справи № 2-218/10 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу та моральної шкоди.
Згідно до змісту заяви, просить:
-скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30.11.2007 року у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2025 року цивільну справу № 2-218/10 було розподілено судді Гречаній В.Г.
Ухвалою Заводського районного суду міста Кам'янського від 03 листопада 2025 року заява була залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Копія ухвали суду про залишення заяви без руху заявницею отримано 10.11.2025 року
Станом на 02 грудня 2025 року зазначені в ухвалі суду недоліки заявницею не усунуто.
Суддя вважає, що заявниці надано достатньо часу на усунення недоліків заяви, з урахуванням можливого направлення документів засобами електронного або поштового зв'язку.
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свободратифікована УкраїноюЗаконом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п.36).
Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свободне гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду із заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Враховуючи те, що заявник не усунула недоліки зазначені в ухвалі від 03 листопада 2025 року у строк, встановлений судом, ухвала суду не виконана, а тому заява підлягає поверненню на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України.
Відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, а тому суд вважає за необхідне вказані обставини роз'яснити заявнику.
Керуючись ст. ст.131, 175,185,260-261, ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі № 2-218/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу та моральної шкоди- повернути заявнику з усіма доданими до неї додатками.
Роз'яснити ОСОБА_1 положення ч.7 ст.185 ЦПК України, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з даною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Суддя В.Г. Гречана