Іменем України
01 грудня 2025 року м. Херсон
Номер справи: 650/2249/25
Номер провадження: 22-ц/819/1279/25
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого ( судді-доповідача) Склярської І.В.,
суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.
секретар Андреєва В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 вересня 2025 року (під головуванням судді Хомик І.І.), у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати за землю,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Іщук Надія Ростиславівна, звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.
В обґрунтування позову зазначив, що позивач є власником земельних ділянок кадастровий номер 6520983700:04:004:0011, загальною площею 9,8069 га та кадастровий номер 6520983700:04:004:0004, загальною площею 9,8543 га. сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами села Нова Кубань, Борозенської ОТГ, Бериславського району, Херсонської області.
Після набуття права власності позивач вступив, як орендодавець в орендні відносини, які виникли на підставі договору оренди землі б/н від 08 серпня 2012 року, зареєстрованого від 19.10.2012 року №ХС-652090004002388, укладеного щодо вищевказаних земельних ділянок його спадкодавцем ОСОБА_2 та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт».Зі змінами згідно додаткових угод б/н від 20.01.2015 року про заміну сторони в договорі оренди та №1700149 від 28 січня 2017 року відповідно до якої право оренди вищевказаних земельних ділянок перейшло до нового орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», а договір оренди землі в цілому викладено в новій редакції зі строком дії до 30.11.2027 року.
18 січня 2022 року було укладено дві додаткові угоди до договору оренди, окремо по кожній земельній ділянці з ідентичними номерами та датами №1700149-4-7 від 18.01.2022 року. Відповідно до цих угод договір оренди землі в цілому викладено в новій редакції. Пунктом 3.1 договорів встановлено, що договір діє до 31 грудня 2030 року. Орендна плата згідно п.4.1 складає 10,00 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 35078,64 грн. за повний рік оренди і вноситься в грошовій формі. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок вказана в пунктах 2.4 договорів оренди становить 350786,38 грн. Пунктом 4.4 передбачено, що оренда плата вноситься орендарем до 31 грудня.
Проте, відповідачем порушені договірні умови та не сплачено орендну плату за 2023 та 2024 роки, що відповідно до нової редакції договору оренди землі ( додаткові угоди від 18.01.2022 року №1700149-4-7) за весь об'єкт оренди становить 10,00 % від нормативно грошової оцінки кожної земельної ділянки та складає 35078,64 грн. за рік. Отже, сума заборгованості за земельну ділянку кадастровий номер 6520983700:04:004:0011, загальною площею 9,8069 га. становить 35078,64 грн. х 2 роки = 70157,28 грн.; за земельну ділянку кадастровий номер 6520983700:04:004:0004, загальною площею 9,8543 га. становить 35078,64 грн. х 2 роки = 70157,28 грн., а загальна сума заборгованості з орендної плати складає 140314,56 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 вересня 2025 року позов задоволено.
Суд ухвалив:
Розірвати договір оренди землі від 08.08.2012 року, (з урахування додаткових угод), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 9,8069 га з кадастровим номером 6520983700:04:004:0011.
Розірвати договір оренди землі від 08.08.2012 року (з урахуванням додаткових угод), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 9.8543 га., з кадастровим номером 6520983700:04:004:0004.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 140314,56 гривень, витрати на судовий збір в розмірі 2091,47 гривні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вважаючи рішення суду першої інстанції необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено наступне:
-долучені позивачем листи-довідки не стосуються предмета доказування у цій справі, є неналежними та недопустимими доказами та не могли бути врахованими судом першої інстанції під час розгляду справи, оскільки листи-довідки Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 03.03.2025 N 01-12/432/25 та від 05.05.2025 N 01-12/1008/25 містять загальну інформацію, при цьому не містять інформації та відомостей про земельну ділянку, що є предметом спірного договору. Крім цього, законодавством не передбачені повноваження Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області на надання листів-довідок, які долучив позивач;
-у зв'язку з потенційною загрозою забруднення земельних ділянок ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» надано пільги з місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади, що підтверджено рішенням Новорайської сільської військової адміністрації. Ці документи є беззаперечним доказом існування обставин, які об'єктивно унеможливили не лише провадження господарської діяльності ТОВ «ЮТСАГРОПРОДУКТ», але й будь-яке використання орендованих земельних ділянок;
-судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження, хоча враховуючи ціну позову та значення справи для товариства, яке є аграрним підприємством, основним видом діяльності якого є вирощування сільськогоподарських культур, справа мала б розглядатись в порядку загального позовного провадження. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначила про порушення процесуальних норм судом першої інстанції при постановленні ухвал про відвід судді;
-враховуючи, що доказами по справі підтверджено, що земельні ділянки не придатні до їх використання через потенційне забруднення, суд першої інстанції при ухваленні рішення мав застосувати положення частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України.
-ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не погоджується з доводами сторони позивача щодо вартості правничої допомоги, та вважає що розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим, не відповідає критерію розумності, у зв'язку з чим сума розміру витрат на професійну правничу допомогу повинна бути зменшена.
На підтвердження вказаних обставин представником відповідача надано до суду апеляційної інстанції докази, а саме Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1; Розпорядження Херсонської обласної ради від 01.03.2023 року №24 Про доповнення переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборно сили; Розпорядження начальника Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 06.02.2024 року №29 та Розпорядження начальника Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 18.04.2025 року №154, які не були надані до суду першої інстанції. Відповідач зазначив, що не мав можливості подати вказані докази, у зв'язку з передуванням в судах великої кількості справ за позовом ТОВ «ЮТСАГРОПРОДУКТ», що об'єктивно перешкоджає дотриманню строків подання заяв по суті справи та у зв'язку з відсутністю в штаті юриста. З огляду на наведене, просив долучити до матеріалів справи докази, які надаються разом з цією апеляційною скаргою.
24 листопада 2025 року на адресу апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».
Позиція інших учасників справи.
У відзиві представник позивача просить відхилити доводи апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх заперечень, адвокат Іщук Надія Ростиславівна, яка діє від імені ОСОБА_1 , вказала, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ч.2 ст.277 ЦПК України та не подав до суду першої інстанції заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Судом першої інстанції правомірно застосовано положення частини 4 статті 274 ЦПК України та розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Крім того, з боку представників ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про не використання вказаної земельної ділянки, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.
Посилання товариства на Розпорядження начальника Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 06.02.2024 року №29 та Розпорядження начальника Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 18.04.2025 року №154 є безпідставними, оскільки їх дія не розповсюджується на територію Борозенської ОТГ Берисласького району Херсонської області, де розташовані земельні ділянки.
ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не надано доказів на підтвердження, що зазначені спірні земельні ділянки оголошені небезпечними для сільськогосподарського використання. Твердження відповідача щодо неможливості використання орендованих земельних ділянок та сплачувати орендну плату через відсутність доступу до земельних ділянок та повну неможливість їх використання, відсутність безпечного доступу працівників підприємства до ділянок, як встановленого факту не відповідає дійсності.
Згідно інформації від Борозенської СВА Бериславського району Херсонської області всі суб'єкти господарської діяльності на території громади проводять діяльність, обробляють та використовують земельні ділянки, крім земельних ділянок, які перебувають в користуванні ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Також останні не звертались до Борозенської СВА щодо розмінування земель, які перебувають у них в оренді.
Крім цього, у листі Головного управління ДСНС України в Херсонській області №66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025 року повідомляється, що їх служба до робіт з розмінування на зазначених територіях не залучалась, роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами з розмінування. Головне управління ДСНС України в Херсонській області у листі не надає висновку щодо земельної ділянки позивача.
2. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України про розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмету спору виключно в заяві по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом статей 357 - 360 ЦПК України заявами по суті справи в суді апеляційної інстанції є саме апеляційна скарга та відзив на апеляційну скаргу.
У цій справі суд апеляційної інстанції не вважав за необхідне та не надавав учасникам справи дозволу на подання додаткових пояснень щодо окремих питань, які б виникли при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для надання детальної відповіді на інші аргументи учасників справи по суті спору, які не наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального закону викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі №761/16124/15-ц (номер провадження 14-184цс20).
У частині першій статті 15 та частині першій статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається наступне.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НРР №436107 від 23.12.2021 року позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:004:0004, загальною площею 9.8543 га. Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2543562965020, номер запису про право власності 45875076.
Крім того позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:004:0011 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НРР №436108 від 23.12.2021 року, загальною площею 9.8069 га. Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2543669165020, номер запису про право власності 45877519.
Вказані земельні ділянки розташовані за межами села Нова Кубань Бериславського (Великоолександрівського) району, Херсонської області, Борозенська ОТГ.
Земельні ділянки успадковані після смерті матері позивача ОСОБА_2 .
За Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» зареєстровано право оренди вказаних земельних ділянок.
08.08.2012 року між ОСОБА_2 (спадкодавцем) та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» було укладено договір оренди земельних ділянок з кадастровим номером 65020983700:04:004:0011 та з кадастровим номером 6520983700:04:004:0004, зареєстрований у Державному реєстрі земель за №ХС652090004002388.
20.01.2015 року сторони за участю нового орендаря ПП «ЮТС- АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» уклали договір про заміну сторони у договорі оренди, згідно якої новим орендатором спірної земельної ділянки стало ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС».
28.12.2017 року між ОСОБА_2 (спадкодавцем), ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» було укладено додаткову угоду № 1700149. Цією додатковою угодою сторони домовилися викласти договір оренди в новій редакції, визначити нову сторону в договорі (Орендаря), а саме ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Строк дії договору поновлено до 31 листопада 2027 року.
Після набуття права власності на спадкові земельні ділянки позивач отримав права орендодавця по укладеному спадкодавцем ОСОБА_2 договору оренди земельних ділянок, з урахуванням додаткових угод.
18.01.2022 року позивач з відповідачем уклали додаткові угоди по кожній земельній ділянці окремо, за умовами яких договір оренди землі викладено в новій редакції, п.3.1. продовжено строк дії договору до 31 грудня 2030 року, орендна плата згідно п.4.1. складає 10,00 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 35078,64 грн за повний рік оренди. Нормативно грошова оцінка землі складає 350786,38 грн. Пунктом 4.4. передбачено, що орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня кожного року.
Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець у пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України вирізняє, зокрема, договори.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
У частині першій статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).
Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України,
цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт (абзац п'ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Позивач посилався на пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України, вважаючи, що є підстави для припинення права користування ТОВ «ЮТС-Агропродукт» спірною земельною ділянкою на праві оренди, тобто розірвання договору оренди, через систематичну (більше двох років поспіль) несплату останнім орендної плати.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі
№ 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідач в апеляційній скарзі не заперечував факт не виконання своїх зобов'язань за договором оренди, а саме невиплату орендної плати за 2023,2024 роки , посилаючись на те що неможливість обробітку земельної ділянки через її потенційне замінування є обставинами, за які орендар не відповідає, і які, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняють його від сплати орендної плати за період, коли таке користування було неможливим.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.12.2022 року №309 Борозенська сільська територіальна громада Бериславського району, Херсонської області, на якій розташована спірна земельна ділянка у період з 03 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року перебувала під тимчасово окупацією рф, а з 09 листопада 2022 року Борозенська сільська територіальна громада Бериславського району, Херсонської області віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором оренди з причин, які не залежали від його волі або були наслідком форс-мажорних обставин. Відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за користування майном лише за умови, що його використання стало неможливим через обставини, за які він не відповідає. Водночас відповідач не надав доказів , що мав об'єктивну неможливість використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності. Зокрема, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням. Також відповідач не звертався до позивача з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов'язань, не надав доказів причинно-наслідкового зв'язку між воєнними діями та неможливістю обробітку землі. Таким чином, з урахуванням відсутності належних доказів об'єктивної неможливості використання земельної ділянки та невиконання відповідачем свого обов'язку щодо належного обґрунтування форс-мажорних обставин у конкретному правовідношенні, підстави для звільнення його від орендної плати відсутні.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21.
Згідно ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними. Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16.
Оскільки відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №910/8651/22 від 28.06.2023, №911/1064/21 від 08.11.2023, №910/14244/20 від 12.04.2023, №910/13704/21 від 15.03.2023, №910/8040/20 від 08.07.2021.
Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення
для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом з тим жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження обставин які б свідчили про відсутність протягом 2023 -2024 років, за який відповідачем не вносилася орендна плата, можливості користуватися земельною ділянкою через військову агресію рф проти України, потенційну загрозу забруднення спірних земельних ділянок вибухонебезпечними предметами а також через знищення та розкрадання належного Товариству майна; наявності непереборної сили, та підстав для застосування вимог ст. 726 ЦК України не надано.
Щодо прийняття судом доказів, які не були подані до суду першої інстанції та додані до апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у справі №646/857/18 від 24.07.2024 року: відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що, об'єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.
Верховний Суд звертає увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні.
Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема,
наступними:
1) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування;
2) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду;
3) суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи;
4) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо).
5) наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень.
Зазначене підтверджується численною, сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності (див.: постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 140/1322/22; постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 717/2052/16-ц, провадження № 14-632цс18 (цивільна юрисдикція), від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, провадження № 14-709цс19 (цивільна юрисдикція), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19 (цивільна юрисдикція), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, провадження № 12-4гс21 (господарська юрисдикція), від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21 (господарська юрисдикція); постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 18 червня 2020 року у справі № 909/965/16, від 16 червня 2021 року у справі № 915/2222/19, від 01 липня 2021 року у справі № 46/603 та інші).
Зазначена судова практика є сталою й незмінною і в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (див.: постанови від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, провадження № 61-13405св18; від 31 липня 2019 року у справі № 753/11963/15-ц,провадження № 61-27369св18, від 14 грудня 2022 року у справі № 521/574/22, провадження № 61-9422св22 та інші).
Відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву від 06.06.2025 року з викладом обставин щодо відсутності підстав для розірвання договору оренди.
Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від відповідача, останній не надав, наявність поважних причин їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, не навів. Посилання на відсутність у штаті юриста не може вважатися поважною причиною для неподання доказів до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги щодо особливостей оподаткування плати за землю, отримання товариством пільг з нарахування та сплати орендної плати за землі комунальної власності, єдиного податку четвертої групи не свідчать про визнання спірних земельних ділянок забрудненими вибухонебезпечними предметами, і не звільняють Товариство від обов'язку сплачувати орендну плату за орендовані земельні ділянки приватної власності.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами села Нова Кубань Бериславського (Великоолександрівського) району, Херсонської області, що відноситься до Борозенської територіальної громади, докази про надання уповноважені органи якої щодо неможливості обробку земельної ділянки, відповідачем не надавалося.
Судами касаційної інстанції неодноразово визначалося, що лист Торгово-промислової палати України, який є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні
Відповідачем не доведено, що він був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов'язанням.
Доказів , які довели б обставини непереборної сили, як підстави для звільнення від виконання зобов'язання орендаря за договором оренди, відповідачем не надано.
Спірна земельна ділянка не знаходилась на території введення активних бойових дій у період з 2023 по 2024 року, що підтверджено Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року№ 376.
Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження забруднення спірної земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, звернення відповідача в межах реалізації закону України « Про протимінну діяльність в Україні», на якій апелянт посилається, у тому рахунку до уповноважених органів щодо проведення процедури очищення території (земельної ділянки).
Відповідачем не спростовані відомості, які містяться в листі Борозенської сільської ради Бериславського району Херсонської області від 12.05.2025 року №962, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» з заявами про розмінування земельних ділянок, які знаходяться у них в користування (оренді) в Борозенську сільську військову адміністрацію не звертались. Згідно обстежень масивів, земельних ділянок, які розташовані на території Чарівненського старостинського округу (с.Чарівне, с.Красносільське, с.Дмитренка, с.Костомарове, с.Нова Кубань та с.Стариця) військовими частинами збройних сил України Т0940 та Т0460 були складені відповідні акти про виконання робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів протягом 2023-2025 років. Земельні ділянки придатні для використання за цільовим призначенням. Станом на 13.05.2025 року обстежено та розміновано земельних ділянок, які орендує ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на загальну площу 3359,0082 га. ( в т.ч. с.Нова Кубань та с.Стариця 100% -2643,399 га; с.Чарівне, с.Дмитренка, с.Красносільське 55% - 715,6092 га.) Відсутні акти обстеження на земельні ділянки площею 578,2551 га., розташовані біля с.Костомарове. На території Борозенської СТГ всі суб'єкти господарської діяльності проводять діяльість, земельні ділянки використовуються і обробляються, крім земельних ділянок, які перебувають в користуванні ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» ( а.с.47).
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2023-2024 роки за договором оренди земельної ділянки.
Наведене у сукупності свідчить, що відповідач протягом 2023-2024 років не виявляє наміру використовувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення, не сплачує орендну плату, проте і заперечує проти розірвання договору оренди, що не може не суперечити волі власника землі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, які зводяться до відсутності підстав для розірвання договору оренди спростовуються вищенаведеним.
Щодо стягнення заборгованості
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Отже, у відповідача ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» у зв'язку з укладенням договору та прийняттям в користування об'єкта оренди виникло зобов'язання зі сплати орендної плати за весь час користування земельною ділянкою. Орендна плата відповідачем не сплачувалась за 2023 та 2024 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно розраховано суму заборгованості (140314,56 грн.) ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» за період 2023-2024 роки за договорами оренди земельних ділянок, яку необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 .
Доводи апелянта про наявність підстав для застосування положення частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, як підстави для несплати орендної плати, звільнення від відповідальності спростовуються вищенаведеним.
Щодо доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального закону.
Що стосується посилання особи, яка подала апеляційну скаргу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, а не загального, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 23 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою представника позивача Іщук Надії Ростиславівни в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, встановлено відповідачу строк 5 (п'ять днів) з дня вручення ухвали про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження, у який відповідач має право надіслати суду заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Згідно частини першої, другої, третьої статті 274ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи:1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1)ціну позову; 2)значення справи для сторін; 3)обраний позивачем спосіб захисту; 4)категорію та складність справи; 5)обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6)кількість сторін та інших учасників справи; 7)чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно ч.6 ст.19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом року, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
Згідно пункту 5 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження врахував ціну позову, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, предмет спору та характер спірних правовідносин, які не свідчать про складність справи, не вимагають проведення підготовчого судового засідання для повного, об'єктивного та всебічного встановлення обставин справи.
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції порядку розгляду клопотання про відвід судді, а отже як підстави для обов'язкового скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 376ЦПК України (розгляд справи неналежним складом суду) не ґрунтуються на нормах процесуального закону.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 15 липня 2025 року заяву про відвід судді, яка була аргументована наявністю ідентичних ухвал про забезпечення позову, постановлених суддею Хомик І.І. та іншими суддями ( а.с.58-59) залишено без розгляду ( а.с.71).
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 вересня 2025 року заяву про відвід судді, яка була аргументована наявністю в провадженні судді більше ніж 100 справи в яких відповідачем є заявник, та судові рішення ухвалені суддею містять систематичне нехтування викладом аргументів і заперечень ТОВ «ЮТС Агропродукт»,мотивів їх відхилення судом(а.с.72-74), залишено без розгляду ( а.с.80).
Відповідно до п.1, 2 ч.3 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1)справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
Чинне процесуальне законодавство не надає визначення терміну «неповноважний склад суду», однак неповноважним склад суду можна вважати якщо: 1) справу розглянуто з порушенням правил підсудності; 2) справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді строк повноважень якого закінчився; 3) справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду або за її участі; 4) справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду; 5) справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді який брав участь у її вирішенні; 6) справу яку належить розглядати колегіально розглянуто і вирішено суддею одноособово.
Відповідний правовий висновок висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах від 28 грудня 2022 року у справі № 183/4809/19, від 11 жовтня 2023 року у справі №306/844/20, від 06 березня 2024 року у справі № 686/9073/22.
Також судова колегія зазначає, що наведені заявником у заявах про відвід судді, підстави для його відводу, з урахуванням застосування судом першої інстанції вимог ст.. 36,37,40 ЦПК України та наведених підстав для відводу, апеляційний суд не може визнати обґрунтованими зазначені підстави, що унеможливлює застосування ч.3 ст. 376 ЦПК України.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання товариства на відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу, оскільки рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 вересня 2025 року витрати на правову допомогу не стягувалися. За наведеним рішенням стягнуто з ТОВ «ЮТС Агропродукт» на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в розмірі 2091,47 грн. на підставі частини першої статті 141 ЦПК України та не вирішувалось питання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ( ст. 375 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 382 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - залишити без задоволення.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 вересня 2025 року залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.П. Воронцова
В.В. Майданік
Повний текст постанови складений 01 грудня 2025 року