Іменем України
01 грудня 2025 року м. Херсон
Номер справи: 766/16840/25
Номер провадження: 22-ц/819/1423/25
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Склярської І.В.,
суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.
розглянувши у порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України) в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2025 року (під головуванням судді Майдан С.І..), у справі за заявою ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на дитину,
встановив:
Короткий зміст вимог
В листопада 2025 року ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_1 , звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу, в якій просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі цієї заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2025 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на дитину.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Щербатий Роман Романович, який діє від імені ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити; ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 18.11.2025 року по справі № 766/16840/25 - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Особа, яка подала апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що норми процесуального закону, а саме ст.163 ЦПК України, на яку послався суд першої інстанції при відмові у видачі судового наказу, не вимагає від заявника додавати до заяви про видачу судового наказу докази надсилання листом з описом вкладення боржникам копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами. Отже, у заявника на стадії подачі до суду першої інстанції вищезазначеної заяви про видачу судового наказу був відсутній обов'язок 1) надсилати боржникові листом з описом вкладення копію заяви про видачу судового наказу з додатками, та, відповідно, 2) надавати суду першої інстанції доказ виконання останнього. Крім цього, заявник наділений виключним правом на свій розсуд звертатись з заявою про видачу судового наказу через підсистему «Електронний суд», не залежно від того чи є боржник користувачем вказаної підсистеми. Особа, яка подала апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що аналіз положень ст. 169 ЦПК України дає змогу однозначно встановити, що обов'язок надсилати боржнику копію судового наказу, копію заяви про його видачу та додані до неї документи покладений виключно на суд, а не на заявника. Норма не містить жодних застережень чи винятків щодо покладання цього обов'язку на заявника. Отже, позиція суду першої інстанції про необхідність надсилання заяви про видачу судового наказу боржнику та надання доказів такого надсилання суду є такою, що не ґрунтується на вимогах процесуального закону.
(2) Позиція інших учасників
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без повідомлення сторін в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заява про видачу судового наказу про стягнення аліментів подана із порушенням вимог ст.163 ЦПК України, оскільки в заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Аналізуючи ст.163 ЦПК України суд першої інстанції дійшов висновку, що лише у разі, якщо боржник має електронний кабінет, заява про видачу судового наказу може бути подана в електронній формі. Застосовуючи аналогію закону, відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 177 ЦПК України та ч.7 ст.43 ЦК України, суд першої інстанції вказав, що у разі подання до суду заяви про видачу судового наказу та документів, що додаються до неї, в електронній формі, заявник зобов'язаний додати до заяви доказ надсилання таких матеріалів боржнику, а саме квитанцію про їх направлення, сформовану у ЄСІТС, у разі наявності електронного кабінету у боржника, або лист з описом вкладення у разі відсутності у боржника електронного кабінету. Разом з тим, дана заява про видачу судового наказу вказаним вимогам закону не відповідає, оскільки доказів надсилання боржнику копії заяви з доданими до неї матеріалами як за допомогою ЄСІТС, так і листом з описом вкладення не додано. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.165 ЦПК України суд першої інстанції відмовив у видачі судового наказу, оскільки заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Порядок розгляду вимог у наказному провадженні унормований Розділом ІІ «Наказне провадження» Цивільного процесуального кодексу України.
У відповідності до приписів ст.ст.160, 161 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу передбачені ст. 163 ЦПК України.
Згідно ст.163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
У заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;
4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має електронний кабінет, заявник надалі повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі. Заявник має право відкликати заяву про видачу судового наказу до її розгляду судом.
Підстави для відмови у видачі судового наказу визначено ч. 1 ст. 165 ЦПК України, відповідно до п. 1 якої суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Так, виключним правом стягувача ОСОБА_2 є право на свій розсуд звертатись із заявою через систему «Електронний суд» про видачу судового наказу відносно боржника ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, незалежно від того, чи є останній користувачем «Електронного суду».
Встановлено, що ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , подав у цій справі до суду першої інстанції вищезазначену заяву про видачу судового наказу відносно боржника ОСОБА_5 із додатками саме через систему «Електронний суд».
Як додатки до цієї заяви додані копії відповідних документів згідно з наведеним переліком, при цьому докази надсилання копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами боржнику суду не надавалася.
Разом з тим, вимогами ст. 163 ЦПК України на заявника не покладено обов'язку надання копії заяви про видачу судового наказу та додатків до неї для боржника, як і доказів надсилання копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами боржнику.
Відповідно до ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Вказаною нормою закону в наказаному провадженні законодавцем не передбачено, що ненадання заявником доказів надсилання копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами боржнику має наслідком відмову суду у видачі судового наказу на підставі п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, вказавши, що в заяві про видачу судового наказу повинні бути зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, при цьому не звернувши уваги на зміст п.2 ч.2 ст.163 ЦПК України, яка встановлює вимогу про зазначення у заяві про видачу судового наказу офіційної електронної адреси боржника лише у разі наявності такої інформації у заявника.
Застосування судом першої інстанції у цій справі будь-якої аналогії норм ЦПК України, та зокрема ст.177 в Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України, яка регулює «Документи, що додаються до позовної заяви», є помилковим.
Процесуальні відносини сторін у цій справі виникли зовсім в іншому провадженні «Наказному» та регулюються іншим розділом ЦПК України, а саме: Розділ ІІ «Наказне провадження» та мають свої особливості.
Відповідно до ст. 169 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 165 цього Кодексу, а боржнику - юридичній особі чи фізичній особі - підприємцю - за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За висновками ЄСПЛ, право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Отже, оскільки нормами ЦПК України не передбачено таких вимог для подачі заяви про видачу судового наказу, як необхідність надання її копії з додатками для боржника, а в той же час передбачений ст. 169 ЦПК України обов'язок суду надіслати боржнику одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами, з урахуванням вищенаведеного, у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у видачі судового наказу про стягнення аліментів з підстав ним наведених.
Згідно з п.6 ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст.ст.374, 379,382,383,384 ЦПК України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2025 року - скасувати, направити справу за заявою ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на дитину -для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.П.Воронцова
В.В. Майданік