Номер провадження: 11-сс/813/2043/25
Справа № 523/20413/25 1-кс/523/6373/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
20.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Пересипської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 2.09.2025 року, відносно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
підозрюваного в рамках кримінального провадження № 12025162490001628 від 27 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
установив
Слідчий СВ Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого та обрано підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 27.11.2025 року із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період з з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Апеляційна скарга мотивована доводами про неповноту судового розгляду, оскільки слідчим суддею не в повній мірі враховано наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Водночас, прокурор наголошує, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе гарантовано запобігти наявним ризикам, для досягнення завдання кримінального провадження, а саме забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду.
Позиції учасників судового розгляду.
Прокурор підтримав доводи та вимоги поданої ним апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Підозрюваний заперечивв проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Як видно з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав та врахував їх при постановленні ухвали, а доводи апеляційної скарги прокурора є надуманими і суперечать фактичним обставинам справи.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що в провадженні СВ Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 12025162490001628 від 27 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
27.09.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, у порядку, передбаченому КПК для вручення повідомлень.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, дослідженими судом першої інстанції та перевіреними під час апеляційного розгляду та учасниками провадження в апеляційному порядку не оскаржується.
Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, того, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, які обумовлені наступним:
- останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, тому, усвідомлюючи можливість призначення покарання, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування;
- з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є потерпілими кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК), апеляційний суд дійшов висновку про існування достатньої ймовірності ризику впливу на потерпілого, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Виходячи із порівняльного аналізу правових позицій ЄСПЛ, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об'єктивно оцінюючи їх переконливість. При цьому для застосування тримання під вартою як запобіжного заходу прокурор повинен довести, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
На думку апеляційного суду, стороною обвинувачення доведено лише обставини, встановлені в п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, однак не доведено необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому апеляційний суд враховує, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, фактично опікується двома рідними молодшими братами, 2009 р.н. та 2012 р.н., оскільки їх батьки розлучені через зловживання матір'ю алкогольними напоями, матір фактично проживає в іншому від дітей місці, а батька було призвано за мобілізацією та він фактично проходить військову службу в зоні активних бойових дій; неофіційно працевлаштований; після втечі з місця вчиненого діяння він впродовж цієї доби самостійно прибув до територіального органу поліції, повідомив про себе і вчинене, приніс та видав слідчому знаряддя вчиненого діяння - ніж; існує подальша потреба як в продовженні догляду підозрюваним за молодшими братами.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливо шляхом застосування до нього менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, жодним чином не спростовують правильність висновків слідчого судді.
Колегія суддів вважає, що прокурором не доведено обставин, які б свідчили про необхідність застосування до ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу. Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків слідчого судді, тому апеляційний суд доходить висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги прокурора.
Окрім того, прокурором в судовому засіданні не надано жодних доказів того, що з моменту застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, останній вчиняв будь-які спроби щодо переховувався від органу досудового розслідування чи суду та незаконного впливу на потерпілого. Вказані обставини додатково свідчать про правильність прийнятого слідчим суддею рішення.
Також, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.
Отже, вищезазначені обставини в сукупності узгоджуються з європейськими стандартами та свідчать про обґрунтованість висновків слідчого судді про можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обмеження свободи особи, адекватно оцінив ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженні, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали слідчого судді - немає.
Керуючись ст.ст. 403, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
апеляційну скаргу прокурора Пересипської окружної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 2.09.2025 року, відносно ОСОБА_7 , підозрюваного в рамках кримінального провадження № 12025162490001628 від 27 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4