Номер провадження: 11-сс/813/2312/25
Справа № 495/8645/25 1-кс/495/2311/2025
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.11.2025 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Татарбунари Одеської області, середня спеціальна освіта, пенсіонера, з незадовільним станом здоров'я, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025162240001526 від 09.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.11.2025 року задоволено клопотання начальника відділення № 2 СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, та застосовано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 07.01.2026 року, без визначення розміру застави.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), які обґрунтовують повідомлену підозру та є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій не оскаржуючи повідомлення про підозру, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:
- ризики, на які посилається прокурор у клопотання не існують,
- оскаржувана ухвала не містить в собі обґрунтувань щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу;
- крім того наголошує, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, є особою пенсійного віку, провину визнає у повному обсязі.
Захисник ОСОБА_7 в свіїй апеляційній скарзі просив її розгляд проводити без участі сторони захисту, доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Прокурор до судового засідання апеляційного суду не з'явився, причин неявки суду не повідомляв, із клопотанням про відкладення судового засідання не звертався.
Оскільки учасники судового розгляду у судове засідання не прибули, колегія суддів, на підставі ч. 4 ст. 107, ст. 405 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд провести за відсутності учасників судового провадження та фіксацію судового засідання технічними засобами не здійснювати.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності; ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
На підставі аналізу мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на наступні обставини.
Відповідно до клопотання у проваджені СВ відділення № 2 СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162240001526 від 09.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 10.11.2025 складено письмове повідомлення про підозру та вручене ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Оскільки у апеляційній скарзі сторона захисту не оспорює обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_6 , апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді у цій частині та констатує, що стороною обвинувачення наведені достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за ч.1 ст.121 КК України, які у сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, тобто підозра є обґрунтованою.
Згідно з приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків ).
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених у мотивувальній частині ухвали, у даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики, передбачені пунктами 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на: 1) надані відомості, які свідчать про вагомість на даному етапі досудового розслідування наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке за класифікацією кримінальних правопорушень, передбачених ст.12 КК України, відносяться до тяжкого злочину; 2) характер інкримінованого кримінального правопорушення - посягання на життя та здоров'я особи, що становить одну із найпоширеніших та визнається одними з найнебезпечніших груп злочинних дій, які руйнують і спотворюють найцінніші блага; 3) очікування можливого суворого покарання, так, за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення підозрюваному може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк до 8-ми років; 4) данні, які характеризують особу підозрюваного, який раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, неодружений; 5) підвищену суспільну небезпечність інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки, у ст. 3 Конституції України проголошується, що людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом підозрюваний здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні у майбутньому, сторона захисту у ході апеляційного перегляду не спростувала.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.1-5 ч.1 ст.177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Апеляційний суд акцентує увагу, що слідчий суддя повинен захищати правовладдя і разом з ним права та інтереси особи, яка потрапила в орбіту кримінального процесу. Однак і суспільство, вимагає безпеки і послідовного дотримання власних інтересів. Відповідно дотримуючись балансу цих інтересів, апеляційний суд враховує, характер інкримінованого ОСОБА_6 та фактичні обставини справи, з огляду на долучені до клопотання матеріали, - нанесення удару ножем в область верхньої частини живота справа потерпілого ОСОБА_8 .. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам, а стороною захисту не надано апеляційному суду будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.
При цьому, твердження сторони захисту про те, що підозрюваний визнає вину та сприяє розкриттю злочину, є передчасними, при цьому, колегія суддів зазначає, що вказане має значення при розгляді вказаного кримінального провадження по суті та при реалізації судом своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність при призначені покарання.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів, дотримуючись вимог ст.404 КПК України, оцінивши у сукупності доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, а апеляційна скарга захисника не містить переконливих доводів зворотного. У зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись статями 176, 177, 178,182, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.11.2025 року відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025162240001526 від 09.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4