нп 2/490/2291/2025 Справа № 490/2135/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
19 листопада 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі :
головуючого - судді Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романовій К.Т.,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Служби у справах дітей Радсадівської сільської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Комунальний заклад "Миколаївська спеціальна школа №2 " Миколаївської обласної ради,-
Служба у справах дітей Радсадівської сільської ради, в особі свого представника, звернулася до суду про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В обгрунтування позову представник позивача вказав наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір'ю дітей: неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - позбавлена батьківських прав рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.03.2024 року.
Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 не виконувала своїх батьківських обов'язків щодо своїх дітей. В родині склались несприятливі умови для утримання, виховання дітей, їх навчання та розвитку. Рішенням суду від 18.12.2020 року у неї було відібрано малолітніх дітей терміном на один рік, без позбавлення батьківських прав. 27.01.2021 року діти поставлені на облік Служби у справах дітей Миколаївської РДА, а 21.07.2021 року на первинний облік Служби у справах дітей Радсадівської сільської ради, як дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 навчаються та проживають в КЗ «Миколаївська спеціальна школа № 2» Миколаївської обласної ради на повному державному утриманні. За час перебування дітей в закладі, мати ОСОБА_1 майже не відвідувала дітей, не цікавилась станом їх здоров'я та ніяких умов для їхнього повернення у сім'ю не створила. Службою у справах дітей Радсадівської сільської ради неодноразово проводилась роз'яснювальна робота про можливість повернення дітей в сім'ю лише за рішенням суду, так як діти були відібрані також за рішенням суду. Але, протягом року, після прийняття судом рішення про відібрання дітей, у матері не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дітей.
23 квітня 2024 року, мати ОСОБА_1 надала до Служби у справах дітей Радсадівської сільської ради нотаріально засвідчені заяви зі згодою на усиновлення кожного з дітей. Пояснила свої дії тим, що у неї народилась ще одна донька, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , і вона дасть цій дитині все, щоб її у неї не відібрали, а інших дітей вона фізично не зможе поставити на ноги. Після чого знову покинула територію Радсадівської громади.
За такого, в зв'язку з невиконання своїх батьківських обов'язків позивач змушений звернутися до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025 року дану цивільну справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.03.2025 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
20.05.2025 року від представника позивача - ОСОБА_7 надійшла заява про зміну предмету позову, в якій просила змінити предмет позову у даній цивільній справі про позбавлення батьківських прав на позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, а саме: позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо: неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також стягувати щомісячно аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не менше 1/3 прожиткового мінімуму, встановленого на день стягнення, для дитини відповідного віку, з дня подачі заяви до досягнення ними повноліття.
Ухвалою суду від 22.07.2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Представник позивача - ОСОБА_7 та представник третьої особи - Ковтун А. надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідачка до судового засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, шляхом направлення повісток за останнім відомим місцем її реєстрації, причини неявки до суду не повідомила, заперечень проти позову не надала.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачкою відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ОСОБА_1 є матір'ю дітей, а саме: неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 , а/с №1900), малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 , а/с №3468), малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_3 , а/с №1026).
Згідно витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження від 19.03.2020 року, відомості про батька дітей - ОСОБА_8 записані відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18.12.2020 року у справі №945/796/20 за Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа: Миколаївська райдержадміністрація, виконуюча функції органу опіки та піклування про відібрання малолітніх дітейухвалено: позов задовольнити; Відібрати малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , від матері, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки с. Радісний Сад, Миколаївського району Миколаївської області, терміном на один рік, без позбавлення останньої батьківських прав; залишити малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 тимчасово в державних закладах.
Рішенням виконавчого комітету Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №9 від 26.01.2021 року ухвалено: надати статус дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; залишити малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в Миколаївській спеціальній загально освітній школі-інтернат №2 за адресою: м. Миколаїв, вул. Рибна, 91, малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 залишити у Миколаївському обласному Будинку дитини за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 12.02.2024 року у справі №945/883/23 ухвалено позовну заяву Служби у справах дітей Радсадівської сільської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської області задовольнити; позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Згідно заяв від 23.04.2024 року, завірених приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Денисовою О.О., зареєстрованих в реєстрі за №2703, № 2704, №2705, ОСОБА_1 надає згоду на усиновлення її дітей, а саме: неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
25.02.2025 року за № 24 службою у справах дітей Радсадівської сільської ради, виконуючою функцій органу опіки та піклування, складено Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до її дітей: неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку із ухиленням від виховання та утримання дітей.
Згідно вищевказаного висновку, Службою у справах дітей Радсадівської сільської ради неодноразово проводилась роз'яснювальна робота про можливість повернення дітей в сім'ю лише за рішенням суду, так як діти були відібрані також за рішенням суду. Але, протягом року, після прийняття судом рішення про відібрання дітей, у матері не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дітей. Мати не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідного харчування та медичного догляду. Не бачиться з дітьми, не здійснює підготовку їх до дорослого життя та не проявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу, продовжує зловживати алкоголем, як приїжджає на територію громади, більшість часу проводить поза її межами з сумнівними людьми.
Вищенаведені факти свідчать про те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не здійснює за дітьми належного догляду.
Згідно зі статтею 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Положеннями статті 48 та 51 Основного Закону України проголошено право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї та обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно із статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Суд виходить з того, що судом на перше місце ставляться "якнайкращі інтереси дитини", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Водночас позбавлення батьківських прав батька щодо неповнолітньої дитини є крайнім заходом впливу.
Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Виходячи зі змісту частини першої ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У відповідності до частини першої статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійногожиття.
За частиною четвертою статті 164 Сімейного кодексу України, під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Статтею 170 Сімейного кодексу України передбачено, що у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування має право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків або одного із них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В пункті 18 постанови зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дітей. Відтак, відповідачка протягом тривалого часу не приділяла належної уваги розвитку свого сина, що стало причиною відібрання останнього, ухилялась від виконання своїх обов'язків по його вихованню: не піклувалась про фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкувалась з сином в необхідному для нього обсязі.
Та обставина, що на час розгляду справи, матеріальним забезпеченням дітей, їх вихованням і розвитком мати не займається, свідчить про те, що мати дітей не бажає приймати участь у їх утриманні і вихованні, тобто свідомо, умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Беручи до уваги те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, достовірно встановивши факт свідомого ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків, виховання, утримання дітей, відсутність інтересу, любові до них, будь-яких дій, які б свідчили про намір змінити обставини свого життя та вчинити дії, спрямовані на їх виховання та належне виконання батьківських обов'язків, виходячи з якнайкращих інтересів дітей, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Щодо стягнення з відповідачки аліментів на утримання дітей, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 166 Сімейного кодексу України, особа, яка позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Разом з тим, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дітей, як передбачено частиною другою статті 166 вказаного Кодексу.
При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду, що встановлено частиною третьою статті 166 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов'язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Водночас, згідно з частиною другою ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Виходячи з визначеного законодавством обов'язку батьків щодо утримання неповнолітніх дітей, мінімального гарантованого розміру аліментів на дитину, суд приходить до висновку про те, що розмір аліментів слід визначити, як того вимагають положення ст. 183 СК України, в єдиній частці від заробітку (доходу) матері.
Разом з тим, суд визначає аліменти в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідачки, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку від дня пред'явлення позову, тобто з 26.03.2025 і до досягнення старшою дитиною повноліття.
На думку суду, вказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, які були надані та повідомлені суду, при цьому такий розмір аліментів забезпечить матеріальні потреби дітей з урахуванням їх віку і стану здоров'я та відповідатиме сталій судовій практиці щодо розміру частки доходу платника аліментів на утримання трьох дітей за звичайних умов.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини її доходу відповідатиме інтересам дітей, платника аліментів та принципу справедливості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За такого, необхідно стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.3, 8, 21, 32, 48, 51, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 150, 155, 164-166, 170, 180 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов Служби у справах дітей Радсадівської сільської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Комунальний заклад "Миколаївська спеціальна школа №2 " Миколаївської обласної ради- задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно її дітей: неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 передати Службі у справах дітей Радсадівської сільської ради для вирішення їх подальшої долі.
Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Служби у справах дітей Радсадівської сільської ради, код ЄДРПОУ 44165963, аліменти на утримання дітей: неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.03.2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Центрального районного суду м. Миколаєва протягом 30 днів з дня оголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення виготовлено: 19 листопада 2025 року.
Суддя Черенкова Н.П.