Справа № 462/5696/25
01 грудня 2025 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., секретаря судового засідання Глушко С. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
встановив:
позивач звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на його утримання як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання у розмірі 1/4 від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з моменту подання позовної заяви та до закінчення ним навчання.
Свої позовні вимоги обґрунтовані тим, що його мати ОСОБА_3 та його батько ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був укладений 28 травня 2006 року у Міському відділі РАЦС Львівського міського управління юстиції, про що складено актовий запис № 1079. Згодом рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16.11.2012 року у справі № 1309/7613/12 шлюб між ними було розірвано. Факт батьківства ОСОБА_2 щодо позивача підтверджується свідоцтвом про народження, в якому у графі «батько» зазначено ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що навчається у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Кібербезпека та захист інформації» відповідно до укладеного договору про навчання, вартість навчальний рік у якому становить 42 300,00 грн. без урахування індексації та можливих інфляційних змін вартості освітніх послуг. Згідно з довідкою, виданою директором Інституту 19 червня 2025 року, позивач проходить денну (стаціонарну) форму навчання у період з 07 серпня 2024 року по 30 червня 2028 року. На момент звернення до суду матеріальне забезпечення позивача здійснює виключно його мати, яка сплачує кошти за навчання у вказаному університеті та забезпечує його необхідними витратами для проживання та навчання. Відповідач є працездатним, отримує стабільний дохід у вигляді заробітної плати, водночас не надає жодної матеріальної допомоги, необхідної для забезпечення навчання та проживання позивача. За таких обставин позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів у розмірі 1/4 від його заробітку (доходу) на своє утримання у зв'язку з продовженням навчання та відсутністю належної участі батька у забезпеченні його матеріальних потреб. На підставі вищевикладеного просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 29.07.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
30.10.2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив задовольнити позов частково, мотивуючи свою позицію наступним. Зазначає, що на даний час розмір його заробітної плати, яка є єдиним джерелом доходів, за період з січня 2025 року по червень 2025 року становить 98 831 грн. Позивач є його сином, на утримання якого відповідач сплачував аліменти до досягнення ним повноліття у розмірі 1/5 частини від заробітку (доходу) щомісячно. Водночас, з огляду на теперішній матеріальний стан, відповідач вказує, що не має можливості сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини доходу, як просить позивач, оскільки має іншу сім'ю, зокрема малолітню дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на його утриманні. Крім того, відповідач повідомив, що має хронічні захворювання опорно-рухового апарату та захворювання хребта дегенеративного характеру, які супроводжуються больовим синдромом і потребують постійного медичного нагляду та періодичного амбулаторного і стаціонарного лікування. Відповідач зазначає, що перебуває під спостереженням сімейного лікаря, невролога та травматолога, що, за його словами, також впливає на його працездатність і фінансові можливості. Також на утриманні відповідача перебувають його батьки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є особами похилого віку, потребують допомоги та проживають разом із відповідачем (без реєстрації місця проживання). Враховуючи наведені обставини, відповідач зазначає, що не відмовляється від обов'язку утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчання, однак вважає заявлений розмір аліментів завищеним і просить суд визначити розмір аліментів із урахуванням його реальних матеріальних можливостей, сімейного стану та стану здоров'я, а саме у розмірі 1/6 від його заробітку (доходу). Позов просив задовольнити частково.
Відповіді на відзив від позивача станом на дату розгляду справи до суду не надходило.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02.08.2007 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 4321 /а.с.4/.
Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16.11.2012 року шлюб, зареєстрований 28.05.2006 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції -актовий запис № 1079 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано /а.с.10/.
Із наданої суду копії Договору № 391-22к від 09.08.2024 року про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців та довідки № 144 від 19.06.2025 року ОСОБА_1 є студентом першого курсу Інституту комп'ютерних технологій, автоматики та метрології Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю 125 «Кібербезпека та захист інформації», освітнього ступеню «бакалавр», денної форми навчання за кошти фізичних та/або юридичних осіб (контрактна форма навчання). Навчання завершує 30 червня 2028 року /а.с.7, 9/.
Відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордера № 51806 від 13.08.2024 року та №50549 від 27.02.2025 року, ОСОБА_7 здійснено оплату за навчання ОСОБА_1 згідно договору № 391-22 від 09.08.2024 року у сумі 21 150,00 грн., а разом у загальному розмірі 42 300,00 грн. /а.с.8/.
Положеннями ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту.
Згідно з частиною 1 статті 28 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: а) вводять безплатну обов'язкову початкову освіту; b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги; с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів; d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей; е) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).
Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п. 20 Постанови від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд враховує всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину) є обов'язковою складовою сукупності юридичних фактів, на підставі яких виникає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття.
У статті 3 Конвенції ООН про права дитини зазначено: «В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини». В оцінці найкращих інтересів дитини необхідно дотримуватись балансу «всіх елементів, необхідних для прийняття рішення в конкретній ситуації для конкретної дитини або групи дітей».
Оскільки матеріалами справи доводиться факт навчання позивача у вищому навчальному закладі, що дає йому згідно вимог ст. 199 СК України право ініціювати питання про стягнення аліментів на його утримання та навчання, суд дійшов висновку про наявність кореспондуючого обов'язку у відповідача піклуватися та матеріально забезпечувати свого сина, тобто сплачувати аліменти на його утримання на період навчання.
Як передбачено ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відтак, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка). Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.
Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.
Відтак, із системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв'язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
В постанові від 13.04.2021 року у справі № 308/4214/18 Верховний Суд зазначив, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Суд враховує те, що відповідач є працездатною особою, не є особою з інвалідністю та має фізичну можливість надавати допомогу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, суд вважає, що аліменти можуть бути стягнуті в заявленому позивачем розмірі.
Між тим, суд зазначає, що покликання відповідача на те, що на його утриманні перебувають його батьки похилого віку та його малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не підтверджені жодними доказами. Також в матеріалах справах міститься виписка ОСОБА_2 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, із якої вбачається, що відповідач дійсно тривало хворіє. Водночас зазначена медична документація не містить відомостей про призначення йому дороговартісного лікування чи необхідність придбання коштовних лікарських засобів. Доказів понесення витрат на лікування, зокрема квитанцій, чеків або інших платіжних документів, до матеріалів справи не додано.
Також до матеріалів справи не додано доказів того, що відповідач не може працювати або перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки із наданих суду відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела /суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 23.10.2025 року № 1916-25-16230 убачається, що відповідач офіційно працевлаштований та отримує регулярний дохід.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, судом враховується те, що аліменти, які сплачуються на утримання повнолітніх дочки (сина) це платіж на утримання цих осіб, який повинен бути спрямований на покриття матеріальної допомоги, якої вони потребують, зокрема, у зв'язку із продовженням навчання. Разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням цієї мети, та обов'язку, який є в обох із батьків і має бути рівним, а розмір аліментів має бути обґрунтованим та доведеним.
Таким чином, суд виходить із принципу пріоритетності інтересів дитини та враховує обов'язок обох батьків брати участь у її утриманні. З огляду на сукупність встановлених обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 досяг повноліття, однак продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги на навчання, беручи до уваги те, що відповідач є особою працездатного віку, працевлаштований та отримує регулярний дохід, а також враховуючи вимоги розумності та справедливості і той факт, що утримання дитини є законодавчим обов'язком обох батьків, ОСОБА_1 навчається на контрактній формі навчання, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити в розмірі 1/4 частки заробітку (доходів). Саме такий розмір аліментів, на переконання суду, буде відповідати реальним потребам повнолітнього ОСОБА_1 у зв'язку з його навчанням, а також матеріальному становищу сторін у справі та іншим встановленим обставинам.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З урахуванням викладеного, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» , суд приходить висновку про стягнення з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 150, 180, 185 СК України, ст. ст. 76, 80, 81, 89, 133, 141 ЦПК України,
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 як дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 28.07.2025 року і до припинення ОСОБА_1 навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: Постигач О.Б.