Справа № 761/38713/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7673/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
09 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 вересня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, у кримінальному провадженні №1202510010003137 від 11.09.2025,-
Старший слідчий слідчого відділу Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання зазначав, що в провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12025100100003137 від 11.09.2025, за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 11.09.2025, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 13 год. 30 хв., ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись за місцем свого мешкання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, вступив у словесний конфлікт з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час конфлікту, 11.09.2025, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 13 год. 30 хв., ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись за місцем свого мешкання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_8 , на фоні вжитих алкогольних напоїв, виник злочинний умисел спрямований на спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , 11.09.2025, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 13 год. 30 хв., знаходячись за місцем свого мешкання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, почав наносити ОСОБА_10 хаотичні удари руками зібраними у кулак у область обличчя та удари ногами у область грудної клітини потерпілого, в наслідок чого останній впав на підлогу.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_8 , 11.09.2025, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 13 год. 30 хв., знаходячись за місцем свого мешкання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для здоров'я ОСОБА_10 , діючи умисно, з мотиву раптово виниклих особистих неприязних стосунків, з метою спричинення ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, взяв у руки предмет схожий на металевий диск для штанги та наніс декілька ударів у область голови потерпілого, тобто в область тіла, де розташовані життєво важливі органи людини.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_8 , ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, а саме: поєднана травма (від 11.09.2025), ЗЧМТ, струс головного мозку, субдуральні гіперденсні нашарування в лобній ділянці зліва, багатоуламковий перелом стінок верхньощелепних пазух білатерально зі зміщенням, гемосинус гайморової пазухи, перелом нижньої та латеральної стінок орбіти білатерально зі зміщенням, уламковий перелом виличної дуги білатерально зі зміщенням, крилоподібної кістки зі зміщенням, гематома та емфізема м'яких тканин обличчя більше зліва, переорбітальна гематома обох очей, забійно-рвана рана підбрівної ділянки, контузія середнього ступеню, субконюктивальний крововилив лівого ока, множинні забої садна обличчя та волосистої частини голови, забійна рана носа, ЗТГК, перелом 2-10, 12 ребер зліва.
ОСОБА_8 підозрюється у заподіянні умисних тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, тим самим підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- оглядом місця події від 11.09.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , яким зафіксовано загальну обстановку на місці вчинення злочину та вилучено речові докази;
- оглядом місця події від 11.09.2025 за адресою: м. Київ, вул. Шовковича, 39/1, яким вилучено речові докази;
- довідкою КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» № 2200952 від 11.09.2025, відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- допитом потерпілого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який повідомив про обставини вчинення ОСОБА_8 відносно нього кримінального правопорушення, що мало місце 11.09.2025 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- допитом свідка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який повідомив, що 11.09.2025 виявив потерпілого ОСОБА_10 з ознаками побиття біля кв. АДРЕСА_2 та викликав швидку медичну допомогу;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
11.09.2025 ОСОБА_8 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КПК України.
12.09.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Слідчий зазначав, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 відповідно до ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2025 року клопотання слідчого задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів з моменту затримання підозрюваного.
Строк дії ухвали визначено до 09.11.2025.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що слідчим наведено достатньо даних, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Врахував, що конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу ОСОБА_8 , який підозрюється, у вчиненні тяжкого злочину, з метою дотримання належної процесуальної поведінки, слідчий суддя вважає, що відносно останнього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як мають місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:
-ризик переховування від органу досудового розслідування та суду підтверджується тією обставиною, що ОСОБА_8 у випадку доведеності його вини загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років. Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів»;
-ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого, обґрунтовується тим, що з метою зміни останніми своїх показань ОСОБА_8 шляхом залякування, підкупу чи будь-яким іншим способом може вчиняти вплив на таких осіб.
Врахував, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину поєднаного із застосування насильства, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, та враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України слідчий суддя не визнає розмір застави.
Вважав, що інші більш м'які запобіжні заходу, ніж тримання під вартою, нездатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, високий ступінь ризиків передбачених ст. 177 КПК України, які були встановлені слідчим суддею, високий ступінь суспільної небезпечності інкримінованого злочину.
Зазначив, що доказів того, що ОСОБА_8 за станом здоров'я не може утримуватись в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» не надано.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді підозрюваний ОСОБА_8 , 23.09.2025 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 вересня 2025 року та постановити нову, якою більш м'який запобіжний захід.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що ухвала є необґрунтованою, так як існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зазначив, що постійно проживає та має реєстрацію в м. Києві.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що в провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12025100100003137 від 11.09.2025, за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
12.09.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Як правильно встановлено слідчим суддею, сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів та письмових матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатньою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки ним сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то колегія суддів загалом погоджується з висновками слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу самого підозрюваного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано встановив, що слідчим у клопотанні достатньо доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді.
Колегія суддів також вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те що, позаяк ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, враховуючи дані про особу підозрюваного та конкретні обставини правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, з метою запобігання встановленим слідчим суддею ризикам та виконанню завдань кримінального провадження, є необхідність застосування щодо підозрюваного оскаржуваного запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не здатен запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Колегія суддів доходить висновку, що застосувавши до підозрюваного винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя, врахував всі обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_8 та дані, що характеризують його особу, обґрунтовано не визначив розмір застави.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави на даному етапі досудового розслідування є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим в ході судового розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Викладені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , характер та обставини інкримінованого йому діяння, дані про особу підозрюваного у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що слідчим у клопотанні належним чином доведено наявність існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Дослідивши доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних і достатніх доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на день апеляційного розгляду втратили свою актуальність.
Викладені в апеляційній скарзі доводи стосовно даних про особу підозрюваного були досліджені колегією суддів, однак самі по собі не можуть забезпечити впевненості у його належній процесуальній поведінці і не свідчать про відсутність існування ризиків у кримінальному провадженні та не можуть бути достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги сторони захисту висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджали чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 вересня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3