Справа № 757/28816/24-п Головуючий в суді І інстанції Шапутько С.В.
Провадження № 33/824/3538/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.
16 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 812014 від 30 травня 2024 року: 30 травня 2024 о 00 год. 30 хв., в м. Києві, по бульв. Миколи Міхновського, 42, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 528і, НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився на місці за допомогою приладу Drager Alcotest ARLM - 0338, результат - 0,62 проміле. Вказаним ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9А Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130КУпАП.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Не погодившись з такою постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Облетов А.І. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження у справі.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд жодних документів, що співробітники поліції використали у якості доказу адміністративного правопорушення, не містить фіксації факту перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля та здійснення ним керування транспортним засобом.
Вказує, що працівниками поліції не могло бути зафіксовано факт керування транспортним засобом у період часу 00 год. 30 хв. 30 травня 2024 року, оскільки відповідно до тайм коду зазначеного у відеозаписі початок фіксації процедури огляду на стан сп'яніння о 00 год. 22 хв. А сам момент виявлення транспортного засобу та початок спілкування з водієм має місце ще раніше.
Зазначає, що ставлення працівників поліції було упереджене з грубим порушенням права на захист та процедури проведення огляду.
Посилається на те, що ОСОБА_1 не було повідомлено ні про порядок застосування спеціального технічного засобу, ні про варіанти проходження огляду із зрозумілими етапами і наслідками вибору процедури, ні про можливість проходження огляду у медичному закладі та не було видано (не зафіксовано навіть спроби вручити) направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, в якому зазначено підстави такого огляду, якими, в свою чергу, є одна чи кілька ознак сп'яніння, визначених у п. З вищевказаної Інструкції, не було надано своєчасного роз'яснення суті правопорушення, у якому працівники поліції підозрюють ОСОБА_1 та не надано роз'яснення суті процедури фіксації та обсягу прав під час проведення огляду, а також наслідки у разі тих чи інших дій з його боку.
Вказує, що після однієї із спроб працівником поліції зафіксовано результати огляду, що долучені до матеріалів справи. При цьому реакцією ОСОБА_1 щодо результатів тесту було пряме запитання щодо нерозуміння того, що відбувається та необхідності надання йому інструкцій щодо його подальших дій. Що з одного боку за відсутності питання з боку працівників поліції щодо згоди з результатами тесту - може бути визначена як відмова, з наданням додаткових пояснень з цього приводу, що зафіксовані на відео.
Працівники поліції вкотре не виконали покладеного на них обов'язку і навіть не спробували роз'яснити наслідки та законом передбачений алгоритм подальших дій, щодо можливості проходження огляду у медичному закладі.
Поведінка ОСОБА_1 повністю відповідала обстановці, його координація не порушена, мова чітка, а виклад думок послідовний і відповідає суті запитань працівників поліції.
Також вказує на можливий факт несправності приладу Драгер, що було використано під час проведення огляду співробітниками поліції.
У судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Облєтов А.І. не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи.
Адвокатом Облєтовим А.І. 30.07.2025 року було подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю в іншій справі, що судом було задоволено.
Апеляційним судом було також забезпечено участь адвоката, за його клопотанням, в судовому засіданні, призначеному на 16 жовтня 2025 року, в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів, однак на зв'язок із судом адвокат не вийшов, що також зафіксовано на скріншоті екрану ВКЗ.
Інших клопотань про відкладення судового розгляду ні ОСОБА_1 ні його захисником Облєтовим А.І. не подано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, що не з'явились.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність, обґрунтованість та вмотивованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Згідно зі ст.294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції вжито всіх заходів, передбачених КУпАП, для з'ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, досліджено наявні в матеріалах справи докази, враховано обставини справи, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП.
Отримуючи посвідчення водія, яке надає право на керування транспортними засобами, ОСОБА_1 фактично взяв на себе обов'язок знати і неухильно дотримуватись вимог Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, тобто на ОСОБА_1, як на водія транспортного засобу, яке визнано законодавством джерелом підвищеної небезпеки, покладено обов'язок неухильно дотримуватись Правил дорожнього руху.
Згідно приписів ч.1 ст.130 КпАП України керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП України для водіїв передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, - такий як штраф в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених ст. 130 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами поданої апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху (ПДР України) та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 2.9. а) ПДР України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділ І Інструкції).
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Розділ І Інструкції).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі - заклад охорони здоров'я) (п. 7 Розділ І Інструкції).
Відповідно до п. 7 Розділу ІІ Інструкції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зі змісту оскаржуваної постанови, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 812014, чеку «Драгеру» (тест № 7510) за результатом проходження тесту на проходження водія на стан алкогольного сп'яніння, акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписі з портативного відеореєстратора № 470317 працівників патрульної поліції.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 812014 від 30 травня 2024 року: 30 травня 2024 о 00 год. 30 хв., в м. Києві, по бульв. Миколи Міхновського, 42, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 528і, НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився на місці за допомогою приладу Drager Alcotest ARLM - 0338, результат - 0,62 проміле.
Відповідно до чеку Drager Alcotest ARLM - 0338, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, цифровий показник результату огляду на стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 становить 0,62 проміле, в той час як допустимий показник, не повинен перевищувати 0,2 проміле.
Згідно акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів, огляд проведено у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота. У графі «з результатами згоден», ОСОБА_1 проставив свій підпис.
Одним із доводів апеляційної скарги є відсутність на переконання апелянта факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це цілеспрямоване виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Зі змісту відеозапису з нагрудних камер працівників патрульної поліції, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису, який також є доказом згідно ст.251 КУпАП, вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб BMW 528і, НОМЕР_1 , який відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії належить ОСОБА_1 , під час пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння, останній поводив себе як водій даного транспортного засобу.
Крім того, як убачається з відеозапису, після складання протоколу про адміністративне правопорушення та роз'яснення його змісту ОСОБА_1 , останньому поліцейським було додатково зазначено, що причиною зупинки було те, що автомобіль рухався у комендантську годину, після перевірки дозволу на рух у комендантську годину у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння - різкий запах із порожнини рота. Також патрульними було роз'яснено зміст ст. 268 КУпАП та ст. 63 КУ, що підтверджується підписом ОСОБА_1 у протоколі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не здійснював керування транспортним засобом та матеріали справи не містять доказів керування автомобілем спростовуються відеозаписом з нагрудної камери працівника патрульної поліції, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 особисто підтвердив факт керування транспортним засобом.
Під час дії військового стану у країні, працівники поліції вправі зупиняти авто, навіть коли водій не порушив Правила дорожнього руху.
Отже, оскільки зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 є законною, останній відповідно до вимог ПДР був зобов'язаний виконувати законні вимоги поліцейського, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Доводи апеляційної скарги про те, що ставлення працівників поліції було упереджене з грубим порушенням права на захист та процедури проведення огляду, судом апеляційної інстанції також не приймається з наступних підстав.
Досліджені судом відеозаписи є інформативним і не вказують на упередженість чи суб'єктивне ставлення працівників поліції, ними роз'яснено права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, підстави для проходження огляду на стан сп'яніння і наслідки відмови від його проходження.
Відеозаписом зафіксовано, як ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», на що останній погодився. Перед початком огляду ОСОБА_1 було надано на огляд запакований мундштук (цілісність упаковки не порушена), надалі була перевірка приладу - алкоголь у приладі відсутній, та роз'яснено процедуру «продувки» приладу.
Після цього ОСОБА_1 декілька разів намагався продути «Драгер», але через недостатній об'єм видихуваного повітря прилад показував помилку. Надалі ОСОБА_1 вдало пройшов тест на стан сп'яніння і результат огляду - 0,62 проміле. Поліцейський повідомив, що на ОСОБА_1 буде складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на що останній жодних заперечень не висловив. Також ОСОБА_1 було повідомлено, що йому заборонено керувати транспортним засобом.
Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що вину свою визнає, та сказав працівникам поліції, що вживав алкоголь вдень.
Перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення поліцейський ОСОБА_1 повідомив про можливість пройти огляд у медичному закладі «Соціотерапія». На вказану пропозицію ОСОБА_1 зазначив «я ж вам довіряю». Також ОСОБА_1 не висловив жодних заперечень щодо результату огляду на «Драгер».
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КУпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП України, а відтак постанову Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана