Справа № 157/214/25
Провадження № 2/157/253/25
20 листопада 2025 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
у складі головуючого - судді Ходачинського Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Кисляка Я.С.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
представника органу опіки та піклування Камінь-Каширської міської ради Волинської області Решетовської Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Камінь-Каширської міської ради Волинської області, про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Камінь-Каширської міської ради Волинської області, про визначення місця проживання дитини з батьком,
встановив:
04.02.2025 до Камінь-Каширського районного суду Волинської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Камінь-Каширської міської ради Волинської області, в якій позивачка просить стягувати із відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до її повноліття, а також визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 з його матір'ю ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_4 на її користь судові витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу адвоката.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що з 27 вересня 2019 року перебуває у шлюбі з відповідачем, однак, починаючи з вересня 2024 року, у зв'язку з тим, що сімейне життя не склалося, вони проживають окремо один від одного, не ведуть спільного побуту, господарства тощо. 03 лютого 2025 року вона подала до Камінь-Каширського районного суду позовну заяву про розірвання шлюбу. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 , який фактично проживає з матір'ю. Домовленості щодо спільного проживання сина вони з відповідачем не досягли, останній належним чином не виконує своїх батьківських обов'язків щодо участі в утриманні дитини, атому є необхідність у стягнення із нього аліментів. Відповідач фізично здоровий, має постійні заробітки від неофіційної роботи на різних будівельних організаціях, а тому має можливість сплачувати аліменти на утримання свого сина.
Крім цього, з вересня 2024 року відповідач проживає окремо від неї з сином. З березня 2024 року вона та син проживають у належному їй будинку по АДРЕСА_1 , де створені усі умови для проживання, належного виховання та розвитку. Крім цього, дитина відвідує дошкільний навчальний заклад у с. Підцир'я Камінь-Каширського району. Однак, по цей час місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 зареєстроване в будинку по АДРЕСА_2 , де фактично він не проживає. Її прохання про надання згоди на зміну реєстрації місця проживання дитини за її фактичним місцем проживання відповідач проігнорував.
Ухвалою судді від 07.02.2025 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. 07.03.2025 ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
У поданому до суду 21.03.2025 відзиві відповідач ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та не доведеними належними доказами. Зазначив, що саме він перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку і більшість часу проводив із сином, годував, міняв підгузки, возив на прогулянки, займався його лікуванням у разі захворювання, відводив до садочку. Все це сприяло формуванню у сина особливого тісного зв'язку з ним, як з батьком. За весь цей час він належним чином займався і вихованням і утриманням сина, а також здійснював догляд за ним.
У позовній заяві позивачка зазначає, що з березня 2024 року вона з сином ОСОБА_5 проживають у будинку по АДРЕСА_1 , який належить позивачці. Дана інформація не відповідає дійсності, адже вони спільно проживали до серпня 2024 року. Спільне проживання було припинено в кінці серпня 2024 року на фоні суперечки. При цьому, позивачка зовсім не думала про інтереси дитини, про його звички та усталений спосіб життя. В сина були створені належні умови для проживання, розвитку та виховання, дитина завжди була під наглядом, мала необхідний запас продуктів харчування, одяг та взуття по сезону, розвиваючі іграшки, книги тощо. При цьому, за теперішнім місцем проживання відсутні умови для належного проживання та виховання дитини, дитина не має елементарних санітарно-гігієнічних умов проживання. Зокрема, в будинку грибок і постійний запах цвілі, сирість, що негативно впливає на дитяче здоров'я. Також, восени 2024 року була пожежа на подвір'ї по АДРЕСА_1 , де згорів сарай та літня кухня, на даний час ці будівлі без даху, лише стіни, що можуть завалитися в будь-який момент. Крім того, з того часу, коли спільне проживання було припинено, позивачка перешкоджає йому спілкуватися з сином, як при його приїзді так і в телефонному режимі, не виключено, що і налаштовує сина проти нього, що змусило його звертатись до Органу опіки та піклування Камінь-Каширської міської ради Волинської області з заявою про усунення перешкод у спілкуванні з сином.
Зазначив, що проігнорував прохання позивачки надати згоду на зміну реєстрації місця проживання дитини за її фактичним місцем проживання не відповідає дійсності та є надуманою і неправдивою, оскільки із запитами про зміну зареєстрованого місця проживання позивачка до нього не зверталася.
Звертає увагу, що дитина малолітнього віку, потребує сталого звичного їй середовища та сталого розпорядку дня. ОСОБА_5 звик до оточення, в якому знаходиться з народження, де його люблять, доглядають. Саме він, як батько, з моменту народження сина і до цього часу забезпечує синові необхідний йому догляд, розпорядок дня, прогулянки тощо. За таких обставин, визначення місця проживання ОСОБА_5 з матір'ю не відповідає якнайкращим інтересам дитини.
Також вказав, що позивачка не зазначає обставин, які має врахувати суд визначивши місце проживання дитини з нею, адже такі обставини відсутні, не надає жодного доказу ні про фактичне місце проживання дитини, ні про те, що таке місце проживання відповідатиме її інтересам. Не наведено жодного аргументу, що інтересам дитини відповідатиме саме проживання дитини з матір'ю. Це свідчить лише про те, що мати не дбає і не думає про інтереси дитини, а всього лиш хоче стягувати з нього аліменти, маючи рішення суду про визначення місця проживання дитини з нею. Він є фізично здоровим, забезпечений житлом, працює неофіційно, однак має вільний графік роботи, а тому має можливість приділяти дитині належні час та увагу, дитина має з ним тісний емоційний зв'язок. Позивачка весь день перебуває на роботі, не має змоги приділити належної уваги дитині та її вихованню, отримує мінімальні доходи, не створює дитині нормальні та безпечні умов для проживання, оскільки дитина проживає та спить в сирості в шкідливих умовах, гуляє на подвір'ї, де можуть обвалитися стіни без даху, що створює особливу загрозу та небезпеку для життя і здоров'я дитини, не має реальної можливості здійснювати повноцінний догляд за дитиною, забезпечити їй стабільні та гармонійні умови проживання.
Враховуючи викладене, посилаючись на судову практику, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
24.03.2025 відповідач ОСОБА_4 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Камінь-Каширської міської ради Волинської області, про визначення місця проживання дитини з батьком.
На обґрунтування позовних вимог зазначив обставини, які викладені ним у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 . Також вказав, що він проживає без реєстрації по АДРЕСА_3 , разом з батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є пенсіонерами. Будинок належить його батьку, якому також належать на праві власності земельні ділянки, які вони разом обробляють, вирощують овочі, фрукти. При цьому, за його місцем фактичного проживання створені належні умови для проживання і гармонійного розвитку дитини. У сина наявна окрема кімната, спальне місце, місце для підготовки до занять, наявний запас продуктів тощо. У його власності є будинок за адресою АДРЕСА_2 . Він отримує стабільні доходи, офіційно тимчасово не працевлаштований, однак має достатні доходи, також кошти з-за кордону регулярно передають родичі, має сільське господарство, повністю забезпечений продуктами харчування. Тому він спроможний забезпечити усі житлово-побутові умови для проживання сина та фінансово утримувати його. Крім цього, по місцю проживання він характеризується позитивно, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався.
Просить прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним за його місцем проживання, стягнути з відповідачки судові витрати по справі.
Ухвалою суду 07.04.2025 зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Камінь-Каширської міської ради Волинської області, про визначення місця проживання дитини з батьком прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Камінь-Каширської міської ради Волинської області, про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та визначення місця проживання дитини.
У поданому відзиві позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 зазначає, що не визнає позовні вимоги ОСОБА_4 . Зазначила, що саме вона, як мама, зможе якнайкраще подбати про виховання дитини, який на даний час три роки, про її фізичний і духовний розвиток, навчання, надати дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі. Окрім того, вона спроможна забезпечити дитину і гарними побутовими умовами проживання. Вона із сином проживають в окремому житловому будинку садибного типу, який належить їй на праві приватної власності, де для сина облаштована кімната, спальне ліжко. Житловий будинок має опалення, водопостачання та водовідведення, ванну кімнату. Дитина повністю забезпечена одягом, взуттям, іграшками, гарним харчуванням. Разом з нею та ОСОБА_5 проживає її мама ОСОБА_9 , яка, як бабуся, допомагає їй у вихованні дитини, здійснює догляд за дитиною коли вона ( ОСОБА_1 ) з різних об'єктивних причин тимчасово цього не може робити особисто (через хворобу, перебуванні на роботі тощо). Дитина відвідує Підцир'ївський заклад дошкільної освіти «Ясла-садок «Пролісок» Камінь-Каширської міської ради Волинської області, який розташований в с. Підцир'я Камінь-Каширського району Волинської області, де активно отримує належне виховання та навчання, розвиває свою особистість, має друзів. Таким чином, вона, як мама, забезпечила якнайкращі умови для проживання та виховання свого сина в умовах любові, турботи та достатку.
При вирішенні спору просить врахувати відсутність будь-яких обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з нею, чи негативно впливали б на її виховання та розвиток. Вона не судима та ніколи не притягувалася до кримінальної відповідальності, за місцем роботи характеризується виключно позитивно. Має постійне місце роботи на посаді вихователя групи продовженого дня в Закладі загальної середньої освіти «Підцир'ївський ліцей» Камінь-Каширської міської ради Волинської області, тобто має постійний заробіток, який дозволяє їй утримувати дитину, має педагогічну освіту, яка допомагає їй у повсякденному вихованні дитини.
Щодо доводів ОСОБА_4 , викладених у позовній заяві, то вони є неправдивими та не підтверджуються жодними доказами. Зокрема, у позовній заяві ОСОБА_4 вказує, що проживання ОСОБА_5 з нею є небезпечним для його життя і здоров'я, що є неправдивим, безпідставним та надуманим з боку ОСОБА_4 , оскільки доказів на підтвердження цього не надано. Позивач вказує, що вона своєю поведінкою формує у сина уявлення про хибні культурні, сімейні та духовні цінності, однак у позові не наведено, яка ж саме її поведінка призводить чи може призвести до таких наслідків, жодних доказів у підтвердження свого доводу позивачем не надано, тому дані доводи також є неправдивими. ОСОБА_4 перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку на його прохання за її згодою та внаслідок боязні ним вступити до лав Збройних Сил України для захисту Батьківщини, оскільки вважав, що якщо він перебуватиме у такій відпустці, то матиме право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. В той час як вона сама повернулася на роботу та почала забезпечувати сім'ю. При цьому, її працевлаштування не позбавляло можливості постійно піклуватися дитиною до роботи та після завершення робочого дня.
Доводи ОСОБА_4 , що проживання дитини з нею це великий стрес для сина, що саме батько дбав про якісне харчування дитини, новий одяг, якісні іграшки, а для неї ці всі турботи були неважливими, а також те, що для дитини не створені належні умови для проживання, санітарно-гігієнічні норми не відповідають вимогам, в яких може проживати дитина, є наглою брехнею та знову ж таки не підтверджуються жодними доказами.
Натомість ОСОБА_4 ніде не працює, внаслідок чого вона вважає, що він не зможе належним чином забезпечити їхню дитину. Окрім того, ОСОБА_4 при відвідуванні сина майже щоразу дозволяє собі влаштовувати в його присутності скандали, ображає мене, у тому числі нецензурно, погрожує мені. Така поведінка аж ніяк не є прикладом для наслідування для сина. Виключно з метою вберегти сина від ще більших стресів, вона не викликала поліцію для реагування на неправомірні дії позивача. При цьому просить суд врахувати, що вона не збирається ОСОБА_4 забороняти брати участь у вихованні сина, бачитися з ним.
Саме вона, як мама, зможе дати дитині якнайкраще виховання та опіку, материнську любов та увагу. Перебування дитини саме з нею відповідає його якнайкращим інтересам. Вони із сином є найдорожчими один для одного людьми, син має до неї винятково сильну любов та прихильність.
Просить відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 та стягнути із нього в її користь судові витрати.
Ухвалою суду 29.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та відзиві на зустрічну позовну заяву, просять позов задовольнити, у зустрічному позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1 з підстав, зазначених у відзиві на її позовну заяву та зустрічному позові. Просила у позові ОСОБА_1 відмовити, зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити.
Представник органу опіки та піклування Камінь-Каширської міської ради Волинської області Решетовська Н.О. в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору про визначення місця проживання дитини.
Заслухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, представника третьої особи, свідків, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає до повного задоволення, а позов ОСОБА_4 таким, що задоволення не підлягає.
У судовому засіданні встановлено, що сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 27 вересня 2019 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що вбачається зі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 27.09.2019 (а.с. 7).
У шлюбі в сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15.09.2021 (а.с. 8).
Як встановленому в судовому засіданні та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають окремо. Позивачка зареєстрована та проживає у власному житловому будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що стверджується витягом з Реєстру територіальної громади № 2025/001378912 від 30.01.2025 (а.с. 6) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 263782305 від 30.06.2021 (а.с. 12).
Син сторін ОСОБА_5 зареєстрований в АДРЕСА_2 , що вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання особи № 07-01-23/4037 від 14.02.2022 (а.с. 9), однак проживає з матір'ю ОСОБА_1 , що стороною відповідача не заперечується.
Згідно з довідкою Підцир'ївського закладу дошкільної освіти «Ясла-садок «Пролісок» Камінь-Каширської міської ради Волинської області від 10.01.2025 № 3 (а.с. 10) ОСОБА_5 з 03.07.2023 зарахований до цього закладу освіти та відвідує його по даний час.
Позивачка ОСОБА_4 працює в Закладі загальної середньої освіти «Підцир'ївський ліцей» Камінь-Каширської міської ради Волинської області, де займає посаду вчителя та отримує заробітну плату, середньомісячний розмір якої становить 9130 грн, позитивно характеризується за місцем роботи, що вбачається з довідки про доходи виданої Управлінням гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради 28.01.2025 за № 34/02-09 (а.с. 11) та характеристики виданої директором вищевказаного закладу освіти 04.03.2025 за № 01-32/61 (а.с. 90).
Відповідач ОСОБА_4 проживає без реєстрації в житловому будинку на АДРЕСА_3 , який належить його батьку ОСОБА_7 , що встановлено з довідки Пнівненського старостинського округу № 13 від 24.02.2025 № 909 (а.с. 71) та витягу з Державного реєстру речових прав № 378860551 від 16.05.2024 (а.с. 77), свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 07.12.1996 (а.с. 78).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 274461800 від 13.09.2021 (а.с. 76) ОСОБА_4 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться на АДРЕСА_2 .
На обліку у лікарів нарколога та психіатра ОСОБА_4 не перебуває, що вбачається з довідок Комунального некомерційного підприємства «Камінь-Каширська районна центральна лікарня» від 26.02.2025 (а.с. 74).
Разом з тим, згідно з витягу з наказу від 23.02.2023 № 33 к/тр «Про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» виданого Будинком дітей та молоді Дубенської міської ради Рівненської області (а.с. 70), ОСОБА_4 з 01.03.2023 по 02.09.2024 перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно з витягами з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (а.с. 73, 92) ОСОБА_4 та ОСОБА_1 раніше не судимі.
Як вбачається з довідок Підцир'ївського закладу дошкільної освіти «Ясла-садок «Пролісок» Камінь-Каширської міської ради Волинської області від 26.02.2025 № 11 (а.с. 46) та від 03.03.2025 № 12 (а.с. 91), ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 03.07.2023 по даний час водять та забирають сина ОСОБА_5 із цього виховного закладу, цікавляться розвитком дитини, відвідують святкові ранки, батьківські збори, дитина завжди охайна, забезпечена необхідним для потреб.
Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_10 є матір'ю та сестрою відповідача ОСОБА_4 , а свідок ОСОБА_11 - сусідка у селі Волиця. У своїх показаннях не повідомили обставин, які мають істотне значення для справи, обмежились позитивними характеристиками сторін та власною думкою щодо вирішення спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Положеннями частин 1 та 2 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Згідно з частинами 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Згідно з висновком щодо розв'язання спору про доцільність визначення місця проживання дитини (а.с. 113-115), затвердженим рішенням виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради від 28.05.2025 (а.с. 112), при обстеженні житлово-побутових умов місця проживання малолітнього ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено, що в будинку прибрано, тепло, задовільні умови проживання, наявна побутова техніка, дитина має місце для спання, розвивальні іграшки, пізнавальні дитячі книги, забезпечена сезонним одягом та взуттям, засобами гігієни. В будинку наявний запас продуктів, в деяких кімнатах проводяться ремонтні роботи, так як хочуть оновити будинок. На момент обстеження мама ОСОБА_13 була на кухні, обід був приготовлений, ОСОБА_5 був у садочку.
Під час обстеження умов проживання ОСОБА_4 в будинку по АДРЕСА_3 , було чисто, прибрано, наявна вільна кімната для ОСОБА_5 , спальне місце, іграшки. ОСОБА_4 проживає разом з батьками, тримають господарство, огороди, мають свої продукти харчування.
На підставі викладеного, орган опіки і піклування виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради вважає доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
При вирішенні питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в контексті першочергового урахування інтересів дитини, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір'ю, чи негативно впливали на її виховання та розвиток, суд погоджується із висновком органу опіки та піклування та вважає доцільним визначити місце проживання дитини з матір'ю, тобто дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині та, відповідно, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 .
При цьому, відмова у задоволенні позову не позбавляє права ОСОБА_4 спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов'язків, оскільки батько дитини не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, прояви турботи відносно неї та участі у її вихованні.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , суд зауважує, що відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно зі ст. 141 цього Кодексу мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідач, як батько, зобов'язаний брати участь у вихованні та утриманні своєї дитини нарівні з позивачкою.
У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Враховуючи обраний позивачкою спосіб стягнення аліментів, суд на підставі ст. 183 СК України дійшов висновку про необхідність визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд керується вимогами статті 182 СК України та бере до уваги, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів про розмір реального заробітку (доходу) відповідача, а також відсутність даних про незадовільний стан здоров'я відповідача, про його скрутне матеріальне становище, наявність інших утриманців, суд з урахуванням прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», визначає аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, вважаючи, що такий їх розмір буде достатнім для задоволення розумних матеріальних потреб дитини.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць до негайного виконання.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд, задовольняючи позов ОСОБА_1 повністю, стягує з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн та на користь держави судовий збір в розмірі, що дорівнює мінімальному розміру судового збору за вимогу майнового характеру.
Під час судового засідання представник позивачки заявив про надання строку для подання доказів щодо понесених сторонами витрат на професійну правничу допомогу. З метою надання можливості подати докази на підтвердження таких витрат та заперечення на такі докази, суд вважає за необхідне питання розподілу понесених сторонами судових витрат на професійну правничу допомогу вирішити після надходження відповідних доказів у строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 430 ЦПК України, ст. 19, 161 СК України, ст. 29 ЦК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 04 лютого 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Камінь-Каширської міської ради Волинської області, про визначення місця проживання дитини з батьком.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячі двісті одинадцять) гривень 20 коп сплаченого позивачкою судового збору та стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1211 (одну тисячі двісті одинадцять) гривень 20 коп судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Надати сторонам строк для подання суду та одна одній доказів щодо розміру понесених ними судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, протягом п'яти днів після ухвалення цього рішення.
Надати сторонам строк для подання заперечень щодо розміру понесених іншою стороною судових витрат протягом трьох днів з дня отримання доказів про розмір таких витрат.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 28 листопада 2025 року на 14:30 год.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Третя особа: орган опіки та піклування Камінь-Каширської міської ради Волинської області, місцезнаходження: 44501, Волинська обл., м. Камінь-Каширський, вул. Воля, буд. 2, код ЄДРПОУ 34836909.
Повний текст рішення суду складений 01.12.2025 року.
Суддя Роман ХОДАЧИНСЬКИЙ