Провадження № 22-ц/803/3796/25 Справа № 185/3778/23 Головуючий у першій інстанції: Зінченко А. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
01 грудня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У березні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 17.09.2009 підписала анкету-заяву б/н про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», після чого отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитний рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, станом на 29.01.2023 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 72809,31 грн, яка складається з наступного 59556,01 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13253,30 грн - заборгованість за відсотками. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість у загальному розмірі 72809,31 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором №б/н від 17.09.2009 в сумі 6277,83 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк"судовий збір у розмірі 241,56 грн.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині залишених без задоволення позовних вимог з ухваленням у скасованій частині нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 72809,31 грн, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.
Встановлено, що на підтвердження позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано копію заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 17.09.2009 року, за змістом якої сторони погодили, зокрема, основні умови кредитування відновлювальної кредитної лінії з кредитним лімітом 500,00 грн, зі сплатою за користування кредитом відсотків за базовою ставкою 30% річних з розрахунку 360 днів у році; погашення заборгованості погоджено щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості (а.с. 21 т.1).
Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» від 26.01.2024 за кредитним договором, підписаним ОСОБА_2 , було видано наступні кредитні картки:
НОМЕР_1 - 28.08.2009, термін дії 08/15 - карта універсальна;
НОМЕР_2 - 23.11.2015, термін дії 03/19- карта універсальна;
НОМЕР_3 - 02.03.2016, термін дії 05/19- карта універсальна Голд;
НОМЕР_4 - 06.10.2016, термін дії 05/20- карта універсальна Голд;
НОМЕР_5 - 03.09.2020, термін дії 04/24- карта універсальна Голд;
НОМЕР_6 - 08.05.2022, термін дії 03/26 - віртуальна карта універсальна Голд (а.с. 20 т.1).
Відповідно до виписки з особового рахунку на ім'я ОСОБА_2 , відповідачка є активним користувачем фінансових послуг АТ КБ «ПриватБанк», в період з 2010-2023 років користувалась кредитними коштами, заборгованість погашала в пільговий період, у зв'язку з чим їй не нараховувались проценти відповідно до умов кредитного договору карти універсальна; станом на 07.05.2022 її поточна заборгованість за кредитним договором складала 7088,63 грн. (а.с. 142-172 т.1).
Судом також установлено, що 08.05.2022 на ім'я відповідачки була оформлена віртуальна карта універсальна Голд НОМЕР_12 та цього ж дня 08.05.2022 було здійснено чотири операції переказу коштів:
- о 12:34:18 на суму 9900 грн (комісія 396 грн.) "переказ зі своєї карти";
- о 12:35:31 на суму 25000 грн (комісія 1000 грн.) "переказ зі своєї карти";
- о 12:36:40 на суму 15200 грн (комісія 608 грн.) "переказ зі своєї карти" ;
- о 12:39:16 на суму 178,00 грн (комісія 7,12 грн.) "переказ зі своєї карти"
- на суму 165,64 грн "поповнення мобільного" (а.с. 142 т.1).
Інші списання коштів за карти здійснювались банком автоматично на списання відсотків та заборгованості. Крім того було здійснено погашення обов'язкового платежу з картки 53**75 на загальну суму 810,80 грн.
Відповідач стверджує, що 08.05.2022 з її віртуальної картки НОМЕР_6 відбулось несанкціоноване зняття грошових коштів на загальну суму 52289,12 грн.
За даним фактом 02.06.2023 були внесені відомості до ЄРДР №12023041370001012 від 02.06.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України про те, що невідомі особи викрали грошові кошти в сумі 52 289,12 грн. Відповідно до копії заяви відповідача до поліції від 11.05.2022, ОСОБА_2 звернулась з заявою про кримінальне правопорушення саме щодо того, що 08.05.2022 з її віртуальної картки НОМЕР_6 відбулось несанкціоноване зняття грошових коштів на загальну суму 52289,12 грн. На час розгляду справи інформація щодо результатів кримінального провадження відсутня (а.с. 108 т.1).
Постановою слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 16.06.2023 визнано ОСОБА_3 потерпілою у вказаному вище кримінальному провадженні №12023041370001012 від 02.06.2023 (а.с. 109 т.1).
За результатами службового розслідування за фактом шахрайських дій у відношенні клієнта ОСОБА_2 АТ КБ «Приватбанк» повідомлено, зокрема, про надходження до банку постанови прокурора Павлоградської окружної прокуратури про тимчасовий доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю, від 19.06.2023. Вказана постанова винесена по кримінальному провадженню № 12023041370001012 від 02.06.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України, розпочатій за заявою клієнта ОСОБА_2 , і яка перебувала у провадженні СВ Павлоградського РВП ГУНП у Дніпропетровській обл. (ВК, референс 230626PBNKI000000053813). Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_2 у своїй заяві про скоєне правопорушення повідомила поліцію про те, що у зв'язку з воєнним станом вона виїхала з України до Австрії, де і перебувала до 19.05.2023. У чаті для біженців у месенджері Telegram, ОСОБА_2 знайшла повідомлення про фінансову допомогу. Для її отримання, ОСОБА_2 надала невідомій особі фото свого паспорту та номер картки НОМЕР_7 . Вказана особа у переписці надіслала ОСОБА_2 посилання privat24.o-pay.pro, по якому переходила ОСОБА_2 . Потім вона зрозуміла, що це були шахраї, тому зайшла у додаток Приват24 і почала блокувати картки, але з кредитної картки були зняті кошти. Додзвонитись до оператора на номер 3700 вона не змогла, тому через додаток Приват24 ОСОБА_2 були подані заявки на повернення коштів по чотирьом переказам, які вона не проводила. Переглядаючи дані у її акаунті Приват24, ОСОБА_2 виявлено сторонній пристрій з активною сесією. Кошти на загальну суму 52 289,12 грн. були списані з її віртуальної картки НОМЕР_6 ;
у ході перевірки отриманої інформації встановлено, що станом на 08.05.2022 ОСОБА_2 в особистому користуванні мала кредитну картку НОМЕР_6 (для авторизації в банку використовувався номер мобільного НОМЕР_8 , який не змінювався);
аналізом руху коштів по картковим рахункам клієнта ОСОБА_2 встановлено, що 08.05.2022 з її картки НОМЕР_6 здійснені перекази грошових коштів на загальну суму 50278 грн. (комісія 2 011,12 грн.), а саме: о 12:34:18 на суму 9 900 грн. (комісія 396 грн.); о 12:36:40 на суму 15 200 грн. (комісія 608 грн.); о 12:35:31 на суму 25 000 грн. (комісія 1000 грн.); о 12:39:16 на суму 178 грн. (комісія 7,12 грн.);
переглядом даних операцій по картці НОМЕР_6 клієнта ОСОБА_2 встановлено, що перекази здійснено з ручним вводом даних картки (номеру картки, терміну дії та CVV-коду), з підтвердженням 3-D Secure, через термінал 410245 АТ "ПУМБ", а також - термінал НОМЕР_9 АТ "Сенс Банк" (переказ на суму 178 грн.), тому відслідкувати подальший рух коштів не надалося можливим;
крім того, у ході перевірки було подано заявку вибірка Web (SIMMON, Дані про мобільні пристрої та географічні координати їх роботи, реф. заявки 240201RQ792019). Аналізом пристроїв, з яких здійснювались входи в акаунт Приват24 клієнта ОСОБА_2 , встановлено, що 08.05.2022 були здійснені входи з пристроїв:
- о 12:05:34 IPHONE10,2 (IMEI A2607A69D1F9BCE64AE161440AEE711479A7BED4), ІРадреса НОМЕР_13 (АТ "Киевстар", Зелене) (A1 Telekom Austria AG, Австрія, Мельк);
- о 12:05:09 PERSONAL COMPUT MOZILLA/5.0 (MACINTOSH; INTEL MAC OS X 10_15_6)
APPLEWEBKIT/605.1.15 (KHTML, ІР-адреса НОМЕР_13 (A1 Telekom Austria AG, Австрія, Мельк);
- о 12:05:07 SM-A530F|SAMSUNG (IMEI 92BB6ABAE2AC16B5), ІР-адреса НОМЕР_10 (АТ "Київстар", Одеса).
Статистика змін акаунту Приват24 клієнта ОСОБА_2 свідчить про зміну паролю, який мав місце після проведенням шахрайських операцій по картковому рахунку ОСОБА_2 , проведеному особисто клієнтом в додатку Приват24 IOS з пристрою Iphone. У ході перевірки було подано заявку вибірка Web (ZMNPIN, Інформація про зміну ПІН-коду, реф. заявки 240201RQ792260). Відповідно до отриманих даних, 08.05.2022 о 12:27:43, після входу в акаунт Приват24 клієнта ОСОБА_2 з нетипового пристрою, та проведенням шахрайських операцій, був змінений PIN-код до картки НОМЕР_6 ;
вхід в акаунт Приват24 клієнта ОСОБА_2 здійснено з різних пристроїв за короткий інтервал часу, з коректним вводом логіну та паролю (фінансовий номер клієнта не мінявся, сім картка не перевипускалася);
зібрані у ході перевірки банком дані свідчать про те, що несанкціонований вхід в акаунт Приват24 клієнта ОСОБА_2 став можливим через компрометацію клієнтом конфіденційних даних (фінансовий номер не змінювався, вхід в акаунт Приват24 здійснено шляхом коректного вводу логіну, паролю). Компрометація конфіденційних даних, виникла внаслідок переходу клієнта за фішинговими посиланнями в мережі інтернет, з подальшим внесенням вказаних даних (номеру картки, терміну дії та CVV, даних Приват24) у відповідну форму. Використовуючи вказані дані, зловмисники отримали доступ до акаунту клієнта ОСОБА_2 та здійснили несанкціоновані шахрайські операції по картковому рахунку клієнта. В результаті шахрайських дій, зловмисники заволоділи грошовими коштами клієнта ОСОБА_2 на загальну суму 50278,00 грн (а.с. 138-139, 190-191 т.1).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 29.01.2023 АТ КБ «Приватбанк» нараховано заборгованість за кредитним договором від 17.09.2009 у загальному розмірі 72809,31 грн, з якої 59556,01 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13253,30 грн - заборгованість по відсотках (а.с. 4-18 т.1).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Стаття 1073 ЦК України визначає, що в разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і надалі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
За положеннями вказаної вище статті, електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.
Держателем електронного платіжного засобу - є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до пункті 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який був чинним по 01.08.2022 року, користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Пунктом 14.16 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Пунктом 14.16 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Згідно з пунктом 1 розділу 6 Положення "Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення), користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення №705 емітент зобов'язаний надавати ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, лише держателю електронного платіжного засобу.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення №705 банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення, користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).
Пунктами 7, 8 розділу VI Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі №577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі №759/4025/19, від 29 серпня 2022 року у справі №532/1349/19, від 31 липня 2024 року у справі №953/5904/22.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідачка в категоричній формі стверджує, що 08.05.2022 віртуальної карти № НОМЕР_6 на своє ім'я вона не замовляла, ніколи і нікому свої дані і паролі не повідомляла і не підтверджувала свій вхід та транзакції, жодного товару та послуг не замовляла. 08.05.2022, виявивши безпідставне списання коштів, ОСОБА_2 в той же день повідомила про цей факт банк. Діалог щодо несанкціонованого зняття коштів відповідач вела з фахівцями банку онлайн 08.05.2022 у застосунку Приват24. Службове розслідування за її заявами не проведено. Відповідачка протягом більше як 5 років користується номером телефону НОМЕР_11 , який не змінювався і завжди використовувався для підтвердження в Приват24, користування цим номером підтверджено позивачем в позовній заяві. Телефонний номер НОМЕР_8 ОСОБА_2 не належить, для авторизації нею не використовувався. Він належить іншій невідомій особі (а.с. 2-5 т.2).
В результаті службового розслідування банком встановлено, що компрометація конфіденційних даних виникла внаслідок переходу клієнта за фішинговими посиланнями в мережі інтернет, з подальшим внесенням вказаних даних (номеру картки, терміну дії та CVV, даних Приват24) у відповідну форму. Використовуючи вказані дані, зловмисники отримали доступ до акаунту клієнта ОСОБА_2 та здійснили несанкціоновані шахрайські операції по картковому рахунку клієнта. В результаті шахрайських дій, зловмисники заволоділи грошовими коштами клієнта ОСОБА_2 на загальну суму 50278,00 грн.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що 08.05.2022 списання грошових коштів (перекази) з віртуальної карти № НОМЕР_6 на загальну суму 52289,12 грн було здійснено несанкціоновано в результаті шахрайських дій зловмисників, що визнано позивачем згідно висновку його службового розслідування; враховуючи, що ОСОБА_2 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» та повідомила про вказані платіжні операції, які нею не виконувалися, що останнім не спростовано; ОСОБА_2 також звернулась з відповідною заявою про вчинення злочину до правоохоронних органів, у зв'язку з чим 02.06.2023 було зареєстроване кримінальне провадження за №12023041370001012, а відповідачку постановою слідчого визнано потерпілою; приймаючи до уваги, що банком не представлено суду будь-яких належних та допустимих доказів факту сприяння (діями чи бездіяльністю) ОСОБА_1 втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 52289,12 грн, яке фактично позичальником не використовувалось, а також нарахованих на цю суму прострочених відсотків у розмірі 13253,30 грн.
Сума заборгованості за тілом кредиту станом на 07.05.2022 (до несанкціонованого списання коштів) становила 7088,63 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку (а.с. 142-172 т.1). У період з 02.06.2022 по 28.06.2022 відповідачкою на погашення заборгованості внесено загальну суму коштів 810,80 грн (100 грн + 70 грн + 70,80 грн + 200 грн + 270 грн + 100 грн).
Отже, обґрунтована заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 6277,83 грн (7088,63 грн - 810,80 грн (погашення за період 02.06.2022-28.06.2022)).
Підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у більшому розмірі понад 6277,83 грн тіла кредиту відсутні.
Посилання апелянта на те, що відповідачка розголосила персональні дані (реквізити) банківської картки іншим особам є припущеннями позивача та не підтверджується жодними доказами.
Неправомірні дії були здійснені третіми особами у зв'язку із переходом відповідачки за фішинговим посиланням та введенням там відповідних даних (що визнано позивачем згідно висновків проведеного службового розслідування), що не може вважатись свідомою передачею даних платіжної картки стороннім особам (сприяння незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції), адже ОСОБА_2 , перейшовши за фішинговим посиланням, була переконана, що у відповідному додатку користується послугами банку.
Обґрунтування апелянта, що відповідачка не повідомила терміново протягом 15 хвилин на гарячу лінію банку 3700 про списання коштів не спростовує викладених вище висновків суду. Нормами ЦК України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення "Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705, у редакціях, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено чіткого терміну (зокрема, 15 хвилин) на повідомлення банку про несанкціоноване списання коштів. Форми відповідної заяви (письмово, усно на гарячу лінію, через застосунок) також не передбачено.
Відповідачка стверджує, що в той же день повідомила банк про факт несанкціонованого списання коштів 08.05.2022 фахівцям банку онлайн у застосунку "Приват24", подавши відповідні заяви, у зв'язку з чим було також заблоковано відкриту на її ім'я віртуальну карту № НОМЕР_6 , що підтверджується також постановою прокурора Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області від 18.06.2023 про тимчасовий доступ до речей і документів (а.с. 235-237 т.1).
АТ КБ «ПриватБанк» є розпорядником електронної інформації із застосунку "Приват24" та ним не надано будь-яких доказів на спростування факту звернення відповідачкою через застосунок з відповідними заявами, факту блокування карткового рахунку за банківською карткою № НОМЕР_6 .
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду, згідно змісту апеляційної скарги, оскаржене в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту в сумі 52289,12 грн, а також прострочених відсотків у розмірі 13253,30 грн.
Тому суд апеляційної інстанції справу в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості за тілом кредиту в сумі 6277,83 грн - не переглядає, згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк»- залишити без задоволення.
Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 квітня 2024 року в оскаржуваній частині- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складений 01 грудня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова