Провадження № 22-ц/803/9798/25 Справа № 202/8887/24 Суддя у 1-й інстанції - Окладнікова О. І. Доповідач - Макаров М. О.
01 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Петешенкової М.Ю., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2025 року за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
У липні 2024 року МТСБУ звернулись до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України обґрунтовані наступним.
25 жовтня 2022 року о 10:48 год. в населеному пункті м. Дніпро, по вул. Калинова, 9-А, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Nissan Juke» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідача та транспортного засобу «SKODA SUPERB», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу ОСОБА_2 була застрахована в AT «СГ «ТАС» (приватне), що підтверджується полісом серії AT 1850341 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Строк дії договору страхування на момент ДТП діяв.
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Своїми діями відповідач порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху України, що призвело до настання ДТП.
Наведені обставини було перевірено та достовірно встановлено Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська при розгляді справи про адміністративне правопорушення № 202/8989/22. Так, постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2022 року, відповідач свою вину визнав, вина відповідача була повністю доведена судом, і його визнано винним у скоєні ДТП.
07 листопада 2022 року потерпілий звернувся до позивача із відповідною заявою про страхове відшкодування. Водночас 07 листопада 2022 року потерпілий на виконання вимог ст. 33 Закону, звернувся до позивача із відповідною заявою про настання дорожньо-транспортної пригоди.
За результатами звернення потерпілого та розгляду його заяви, позивачем було відкрито регресну справу №87716.
25 жовтня 2022 року оцінювачем ОСОБА_3 було складено звіт №2510221 з оцінки вартості матеріальних збитків завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю «SKODA SUPERB», д.н.з. НОМЕР_2 в дорожньо-транспортній пригоді.
За результатами Висновку вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «SKODA SUPERB», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 79489,70 грн.
Позивач виконуючи вимоги ст. 41 Закону, на підставі довідки №1 від 12 січня 2023 року та Наказу №3/1237 від 16 січня 2023 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих прийняв рішення про відшкодування шкоди потерпілому в загальному розмірі 72767,17 грн. Також позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди у розмірі 1782,00 грн.
Позивачем була повністю відшкодована шкода потерпілому, завдана відповідачем.
Загальний розмір витрат МТСБУ з урахуванням витрат на збір документів, послуг з оплати проведення експертизи, які підлягають відшкодуванню позивачу, складає 74549,17 грн. З огляду на викладене, а також в зв'язку із невідшкодуванням збитків відповідачем у добровільному порядку, позивач звертається із даним позовом до суду.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що у матеріалах справи міститься лише титульний аркуш звіту №2510221 з оцінки вартості матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю SKODA SUPERB державний реєстраційний номер НОМЕР_3 в дорожньо-транспортній пригоді, та на одному аркуші висновок про вартість матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю SKODA SUPERB державний реєстраційний номер НОМЕР_3 в дорожньо-транспортній пригоді, складені оцінювачем-автотоварознавцем ОСОБА_3 , відповідно до яких вартість матеріальних збитків становить 79489,70 грн. з ПДВ; вартість матеріальних збитків без ПДВ становить 72767,17 грн. У цьому висновку зазначено, що він є невід'ємною частиною звіту та розглядатися окремо не може. Однак, вказаний звіт з оцінки вартості матеріальних збитків не долучено, тому відсутня інформація про етапи проведення оцінки майна, відомості про здійснені оціночні процедури, а також відомості про зібрані оцінювачем вихідні дані та іншу необхідну інформацію. Також на вказаних документах відсутня інформація щодо дати дорожньо-транспортної пригоди та іншого учасника з яких можливо було б встановити, що вони стосуються саме ДТП, що сталася 25 жовтня 2022 року за участю транспортних засобів «NISSAN», д.н. НОМЕР_1 , та «SKODA SUPERB», д.н. НОМЕР_4 , а не іншої ДТП за участю транспортного засобу«SKODA SUPERB», д.н. НОМЕР_4 . Таким чином, вказані титульний аркуш звіту та висновок про вартість матеріальних збитків на одному аркуші є неналежними доказами, так як не містять інформацію щодо предмета доказування.
В апеляційній скарзі МТСБУ просять та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2025 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Так, судом встановлено, що 25 жовтня 2022 року о 10 годині 48 хвилин, у м. Дніпро по вул. Калинова 9А керував транспортним засобом NISSAN д/н НОМЕР_1 при виїзді на нерегульоване перехрестя вул. Тверська та вулиця без назви не надав переваги в русі автомобілю SKODA SUPERB д/н НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, та скоїв з ним зіткнення, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимогу п. 16.11 Правил дорожнього руху України.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2022 року по справі №202/8989/22 ОСОБА_1 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.16-17).
У матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності у відповідача обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
07 листопада 2022 року потерпілий ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.19) та заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.20).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у матеріалах справи міститься лише титульний аркуш звіту №2510221 з оцінки вартості матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю SKODA SUPERB державний реєстраційний номер НОМЕР_3 в дорожньо-транспортній пригоді, та на одному аркуші висновок про вартість матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю SKODA SUPERB державний реєстраційний номер НОМЕР_3 в дорожньо-транспортній пригоді, складені оцінювачем-автотоварознавцем ОСОБА_3 , відповідно до яких вартість матеріальних збитків становить 79489,70 грн. з ПДВ; вартість матеріальних збитків без ПДВ становить 72767,17 грн. У цьому висновку зазначено, що він є невід'ємною частиною звіту та розглядатися окремо не може. Однак, вказаний звіт з оцінки вартості матеріальних збитків не долучено, тому відсутня інформація про етапи проведення оцінки майна, відомості про здійснені оціночні процедури, а також відомості про зібрані оцінювачем вихідні дані та іншу необхідну інформацію. Також на вказаних документах відсутня інформація щодо дати дорожньо-транспортної пригоди та іншого учасника з яких можливо було б встановити, що вони стосуються саме ДТП, що сталася 25 жовтня 2022 року за участю транспортних засобів «NISSAN», д.н. НОМЕР_1 , та «SKODA SUPERB», д.н. НОМЕР_4 , а не іншої ДТП за участю транспортного засобу«SKODA SUPERB», д.н. НОМЕР_4 . Таким чином, вказані титульний аркуш звіту та висновок про вартість матеріальних збитків на одному аркуші є неналежними доказами, так як не містять інформацію щодо предмета доказування.
Колегія суддів погоджується, з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За приписами ч. 1 та 2 ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених зазначеним Законом України.
Статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з вимогами статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна, майнових прав це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна.
10 вересня 2003 року постановою Кабінету Міністрів України № 1440 затверджено Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (з урахуванням внесених постановою Кабінету Міністрів України №886 від 09.08.2022 року змін), який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
Пунктами 50-55 вказаного Національного стандарту № 1, зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.
Вимогами пункту 56 Національного стандарту № 1 визначено, що звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість, а також додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.
Пунктом 57 Національного стандарту №1 визначено, що звіт про оцінку майна дозволяється складати у стислій формі у разі доопрацювання (актуалізації) оцінки об'єкта оцінки на нову дату оцінки, а також в інших випадках, визначених відповідними національними стандартами. У звіті про оцінку майна, складеному у стислій формі, повинні зазначатися етапи проведення незалежної оцінки майна, здійснені оціночні процедури, міститися висновок про вартість, а також зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація.
Доводи апеляційної скарги про те, що наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують обґрунтованість позовних вимог, які суд першої інстанції безпідставно проігнорував, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Так, матеріалами справи встановлено, що позивачем не було надано належних доказів, що підтверджують розрахунок завданих збитків.
Ухвалою суду від 27 березня 2025 року та повторно ухвалою суду від 28.05.2025 року було витребувано за клопотанням представника відповідача у Моторного (транспортного) страхового бюро України справу про страховий випадок за заявою ОСОБА_2 про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 25 жовтня 2022 року.
Проте, на виконання ухвали вказаних документів позивачем надано не було, хоча вказані ухвали були завчасно доставлені до електронного кабінету позивача.
До апеляційної скарги апелянтом було долучено звіт та висновок про вартість матеріальних збитків, проте вказані документи апеляційний суд не може прийняти, з огляду на наступне.
За змістом частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За відсутності поважних причин неподання нового доказу до суду першої інстанції апеляційний суд не має права досліджувати цей доказ, поданий позивачем в апеляційній інстанції (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 638/13998/14-ц, аналогічний правова позиція Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 458/867/15-ц).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18 зазначено, що:
«при цьому апеляційним судом обґрунтовано відхилено клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22 березня 2019 № 615/0/45-19 через те, що цей витяг датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто це доказ, який взагалі не існував на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.
Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06 березня 2019 у справі №916/4692/15».
Такий правовий висновок викладений у Постанові ВС від 10 березня 2021 по справі № 522/16044/20 .
Доданий до апеляційної скарги звіт та висновок про вартість матеріальних збитків, колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивачем порушено порядок подання доказів.
Інші приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - залишити без задоволення.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 01 грудня 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді М.Ю. Петешенкова
О.В. Свистунова