Провадження № 11-кп/803/3561/25 Справа № 185/2219/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2025 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 .
Продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26 грудня 2025 року, без визначення застави.
Судом першої інстанції встановлено, що продовжують існувати ризики, які були встановлені раніше, зокрема: переховування від суду, незаконного впливу на свідків, також судом зазначено, що наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який. Про вагомість вказаних ризиків свідчить те, що ОСОБА_8 вчинено особливо тяжкий злочин із застосуванням насильства та який спричинив загибель людини.
З урахуванням тяжкості інкримінованого злочину та його суспільного інтересу, керуючись вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України, судом не визначено альтернативну заставу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою клопотання прокурора задовольнити частково та обрати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що прокурором до клопотання не долучено жодного належного доказу на підтвердження ризиків.
Вказує, що ОСОБА_8 не мав наміру переховуватись, є військовослужбовцем, має родину, на утриманні має трьох малолітніх дітей.
Позиції учасників судового провадження.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 та його адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Вислухавши думки учасників процесу, перевіривши доводи надані матеріали разом з доводами апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 в достатній мірі досліджені обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Врахована наявність об'єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, а також існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема переховування від суду, незаконного впливу на свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, існують підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
Крім того встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя і здоров'я, за яке передбачено покарання у довготривалого позбавлення волі, враховуючи, що судовий розгляд кримінального провадження триває, свідки не допитані, що може спонукати обвинуваченого до спроби уникнути покарання шляхом переховування від суду.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Приймаючи до уваги, що тяжкість, характер та суспільний інтерес інкримінованого злочину, схильність обвинуваченого до протиправної поведінки, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не є нівельованим.
Що стосується доводів захисника про те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, соціальні зв'язки, є військовослужбовцем, то ці обставини не можуть бути важелем для зменшення встановлених ст. 177 КПК України ризиків, оскільки вказані обставини не виступили стримуючим фактором в протиправній поведінці останнього.
Згідно вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, з застосуванням насильства до потерпілого, колегія суддів погоджується з висновком суду про неможливість визначення застави на даній стадії розгляду.
Конституція України найвищою соціальною цінністю визнає людину, її життя та здоров'я. Положеннями статей 3 та 27 Конституції України встановлено, що кожен має право захищати своє життя та здоров'я, життя та здоров'я інших людей від протиправних посягань.
З огляду на фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_8 злочину, а саме умисного вбивства, з огляду на суспільний інтерес вчиненого злочину, ствердження захисту щодо подальшого проходження військової служби ОСОБА_8 не є слушними, оскільки вказані обставини мали місце і на час вчинення злочину, а отже вони не утворюють для ОСОБА_8 жодних моральних запобіжників при обранні ним моделі поведінки, а отже попереднє ув'язнення останнього на дані стадії розгляду є виправданим.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_8 під вартою, враховуються всі вищезазначені ризики і особу обвинуваченого та вважає правильним рішення суду першої інстанції про продовження міри запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.
Також судом першої інстанції були враховані положення ч.4 ст.183 КПК України, та обґрунтовано прийнято рішення про недоцільність у даному випадку визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Підстав для визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, на даному етапі кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду також не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали суду, колегією суддів не встановлено.
За приписами ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга сторон захисту є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, належним чином мотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК України.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2025 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, - строком до 26 грудня 2025 року включно, без визначення застави, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4