Провадження № 22-ц/803/3990/25 Справа № 201/3267/24 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
28 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №201/3267/24 за позовом Приватного підприємства «Науково-виробниче комерційне підприємство «МВФ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Дніпровська міська рада про стягнення суми боргу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Єпрем'яна Ліпаріта Вардановича на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 січня 2025 року про відмову у прийнятті позовної заяви, постановлену у складі судді Антонюка О.А.,-
У березні 2024 року позивач ПП НВКП «МВФ» звернувсь до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог ПП НВКП «МВФ» посилається на те, що 01 листопада 2011 року між ним та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір підряду №01/11-2011 на виконання будівельних робіт капітальної споруди - кафе з літнім майданчиком в районі вул. Набережна Перемоги та бульвару Слави у м.Дніпропетровську, зараз м.Дніпро, відповідно до проектно кошторисної документації.
31 листопада 2018 року між замовниками та виконавцем було підписано Акт здачі-приймання будівельних робіт. Сума виконаних робіт становить 2 700 000 грн., однак замовниками сплачена не була.
У зв'язку з чим, просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за виконані будівельні роботи згідно договору підряду №01/11-2011 від 01 листопада 2011 року у розмірі 2 700 000 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 березня 2024 року відкрито провадження у цій справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 червня 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_4
03 вересня 2024 року третя особа ОСОБА_3 подав до суду позов до ПП НВКП «МВФ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору підряду недійсним.
В обґрунтування позовних вимог третя особа ОСОБА_3 посилається на те, що спір у цій справі стосується майна - об'єкт незавершеного будівництва - будівля кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить йому на праві власності з 22 лютого 2010 року.
Вказує, з рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 22 червня 2023 року у справі №201/8917/21 вбачається, 08 вересня 2017 року право власності на кафе з літнім майданчиком як завершений об'єкт будівництва був зареєстрований за ОСОБА_3 будівельні роботи були розпочаті ще з 2006 року.
За ОСОБА_1 право власності на вказану будівлю кафе з літнім майданчиком було зареєстровано лише 24 жовтня 2017 року на підставі договору дарування.
Тому у період з 01 листопада 2011 року по 24 жовтня 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не мали жодного відношення до незавершеного будівництвом кафе з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно не могли укладати договори на виконання будівельних робіт та бути замовниками.
Зазначає, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ніяких правочинів на спільну діяльність не укладав, будь-яких доручень не надавав, що могло б свідчити про повноваження на укладення ними правочинів будівництва кафе з літнім майданчиком.
Звертає увагу суду, ПП НВКП «МВФ» не має жодного відношення до будівництва, оскільки замовник - ОСОБА_3 не укладав з цим підприємством жодних договорів на проведення будівельних робіт.
Роботи з будівництва кафе з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_1 д було проведено ТОВ “Рубікон-Трейд».
У зв'язку з чим, просив суд визнати недійсним договір підряду №01/11-2011 від 01 листопада 2011 року, укладений між ПП НВКП «МВФ» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 січня 2025 року третій особі ОСОБА_3 в задоволенні клопотання про прийняття самостійного позову ОСОБА_3 до ПП НВКП «МВФ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору підряду недійсним - відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_3 - адвокат Єпрем'яна Л.В. подав апеляційну скаргу, в якій вважає ухвала суду постановлена із порушенням судом норм процесуального права.
Судом першої інстанції не взято до уваги, що на відміну від зустрічного позову, який повинен бути пов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи, відповідно до ст.52 ЦПК України, має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
Суд помилково вважав, що заявлені вимоги хоча і стосуються одного об'єкту нерухомості, але мають різний предмет спору (в цій справі стоїть питання про стягнення боргу, а в самостійному зустрічному позові - спір про визнання договору /іншого, а не боргу/ недійсним і інш.).
Звертає увагу суду на те, що вимоги третьої особи стосуються як одного об'єкту нерухомості, так і правочину щодо цього об'єкту нерухомості, то це і є причиною виникнення правового конфлікту, а відповідно є однаковим предмет спору.
У зв'язку з чим, просив, ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 січня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Горбунова А.О., скориставшись своїм правом, подала відзив, в якому вказує, що предметом спору за первісним позовом є стягнення із замовника заборгованості по оплаті за підрядні роботи, в той час як предметом спору за позовом третьої особи ОСОБА_3 є недійсність договору підряду №01/11-2011 від 01 листопада 2011 року.
Спір між сторонами за первісним позовом виник із зобов'язальних відносин щодо сплати відповідачами заборгованості за договором підряду №01/11-2011 від 01 листопада 2011 року, тобто щодо господарських відносин, і не стосується прав і обов'язків третьої особи ОСОБА_3 .
Вважає, що заявлений ОСОБА_3 позов не пов'язаний із первісним позовом, оскільки вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин.
У зв'язку з чим, просила, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 січня 2025 року залишити без змін.
Представник третьої особи - Дніпровської міської ради - Риженко М.С., скориставшись своїм правом, подала відзив, в якому просить ухвалити рішення суду в межах чинного законодавства.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про відмову у прийнятті самостійного позову третьої особи, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Таким чином дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, у березні 2024 року позивач ПП НВКП «МВФ» звернувсь до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за виконані будівельні роботи згідно договору підряду №01/11-2011 від 01 листопада 2011 року у розмірі 2 700 000 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 березня 2024 року відкрито провадження у цій справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 червня 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_4
03 вересня 2024 року третя особа ОСОБА_3 подав до суду позов до ПП НВКП «МВФ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договір підряду №01/11-2011 від 01 листопада 2011 року, укладений між ПП НВКП «МВФ» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Відмовляючи у прийнятті самостійного позову третьої особи, суд першої інстанції виходив з того, що цивільна справа за первісним позовом про стягнення суми боргу ще не слухається по суті, але розглянуті всі клопотання, вимоги у вказаних заявником позовах не мають однорідності, вказані по ним вимоги, хоча і стосуються одного об'єкту нерухомості, але мають різний предмет спору (в цій справі стоїть питання про стягнення боргу, а в самостійному зустрічному позові - спір про визнання договору /іншого, а не боргу/ недійсним і інш.), вони можуть мають своє коло сторін і осіб та доказів, знаходяться на різних стадіях судового розгляду, по ним можуть бути відкриті різні провадження, їх спільний розгляд виходячи з конкретних обставин справи ускладнить розгляд і є не доцільним.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 195 ЦПК України третя особа має право пред'явити самостійний позов і до нього застосовуються правила ст.ст. 193, 194 ЦПК України.
За правилами ч.1, ч.2 ст.193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. При постановленні ухвали про об'єднання позовів в одне провадження, суд повинен вирішити питання про відповідність зустрічної позовної заяви вимогам про взаємопов'язаність і доцільність спільного розгляду зустрічного та первісного позовів.
Таким чином, вирішуючи клопотання про прийняття зустрічного позову суд з'ясовує такі питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову.
Слід зазначити, позов ПП НВКП «МВФ» виник з правовідносин щодо виконання договору підряду №01/11-2011 від 01 листопада 2011 року, укладений між ПП НВКП «МВФ» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , оскільки просило стягнути заборгованість за виконані будівельні роботи згідно договору підряду №01/11-2011 від 01 листопада 2011 року у розмірі 2 700 000 грн.
Отже, предметом доказування при розгляді даного позову є виконання/невиконання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 умов договору договору підряду №01/11-2011 від 01 листопада 2011 року і наявність підстав для стягнення заборгованості за невиконання умов даного договору.
Самостійний позов третьої особи ОСОБА_3 про визнання недійсним договору підряду №01/11-2011 від 01 листопада 2011 року, укладеного між ПП НВКП «МВФ» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виник з правовідносин щодо встановлення обставин правомірності дій при укладенні цього ж договору підряду №01/11-2011 від 01 листопада 2011 року. Тобто вимоги за самостійним позовом третьої особи ОСОБА_3 є першочерговими, саме після вирішення їх може бути вирішений первісний позов.
В даному випадку апелянт обґрунтовує свою вимогу при прийняття самостійного позову третьої особи тим, що задоволення самостійного позову третьої особи автоматично виключає задоволення первісного позову.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про недоцільність прийняття самостійного позову третьої особи до провадження.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v.Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).
Установивши викладене, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, щодо взаємопов'язаності та доцільності розгляду самостійного позову третьої особи разом із первісним позовом.
Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 січня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про прийняття самостійного позову третьої особи слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Єпрем'яна Ліпаріта Вардановича на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 січня 2025 року - задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 січня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про прийняття самостійного позову третьої особи - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 28 листопада 2025 року.
Судді: