Провадження № 22-ц/803/10275/25 Справа № 211/5925/23 Суддя у 1-й інстанції - Костенко Є. К. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
01 грудня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 211/5925/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на додаткове рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2025 року, яке ухвалено суддею Костенко Є.К.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 18 серпня 2025 року, -
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спадкового майна, яке складається з 3/4 житлового будинку з господарчими побудовами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1780 гривень 00 коп.
25 червня 2025 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Повалій О.В. звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №211/5925/23 та просила стягнути з відповідача 23500 грн у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу та 484,48 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.
Надано суду докази на обґрунтування витрат на правничу допомогу та докази сплати судового збору.
Додатковим рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2025 року заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Повалій О.В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 23 500 гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 484 гривні 48 копійок.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 змінити додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що перша заява позивачки по суті спору, у порушення ч. 1 ст. 134 ЦПК України, не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, а тому заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.
Стороною позивача не зазначено про існування поважних причин ненадання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів, а, згідно положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України та ч. 1 ст. 246 ЦПК України, у разі відсутності обгрунтування поважності причин неподання таких доказів, суд має відмовити в задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
Також, зазначає, що, при визначенні розміру судових витрат, судом першої інстанції не було враховано положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Повалій О.В., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому додаткове рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Спір виник з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 500 грн., що менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв?язку з чим справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спадкового майна, яке складається з 3/4 житлового будинку з господарчими побудовами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1780 гривень 00 коп.
Питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд не вирішував, оскільки представником позивача до закінчення судових дебатів 19.06.2025 зроблено заяву в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України.
На підтвердження факту здійснення позивачкою ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, суду надано ордер на надання правничої допомоги, Договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №110923/1 від 11.09.2023, укладений між адвокатським об'єднанням "Фаворит", в особі голови Повалій О.В., та клієнтом ОСОБА_1 з додатком № 1 від 11.09.2023 та додатком №2 від 11.09.2023, Акт приймання-передачі виконаних робіт від 20.06.2025, який містить детальний опис правничих послуг за договором, їх вартість на загальну суму 23 500 грн.
Керуючись нормами статей 133, 137 ЦПК України та враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову, складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом, значимості таких дій у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про покладення на відповідача ОСОБА_2 обов'язку з відшкодування ОСОБА_1 судових витрат, понесених з надання професійної правничої допомоги, у розмірі 23 500грн., у зв'язку з чим у повному обсязі задовольнив заяву про ухвалення додаткового рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, професійну правничу допомогу позивачці ОСОБА_1 надавала адвокат Повалій О.В., що підтверджено Договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №110923/1 від 11.09.2023, укладеним між адвокатським об'єднанням "Фаворит", в особі голови Повалій О.В., та клієнтом ОСОБА_1 з додатком № 1 від 11.09.2023 та додатком №2 від 11.09.2023, Актом приймання-передачі виконаних робіт від 20.06.2025.
Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 20.06.2025, витрати позивачки на професійну правничу допомогу становлять: надання консультації правничого характеру - 1 000 грн., підготовка та подання заяви до Четвертої нотаріальної контори про зупинення вчинення нотаріальних дій - 1 000 грн., підготовка та подання до суду позовної заяви - 4 000 грн., підготовка та подання до суду клопотання про витребування доказів - 1 000 грн., ознайомлення із матеріалами справи - 1 500 грн., підготовка та подання до суду клопотання про витребування доказів від КП «Криворізьке БТІ» та Криворізького відділу Головного управління Держгеокадастру - 1 000 грн., підготовка та подання заяви про зменшення позовних вимог - 1 000 грн., підготовка та подання апеляційної скарг на ухвалу суду ввід 17.06.2024 про закриття провадження у справі - 5 000 грн, участь у 4-х судових засіданнях у суді першої інстанції та у судовому засіданні суду апеляційної інстанції - 8 000 грн., а всього 23 500 грн. (т. 2 а.с. 33).
Витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що витрати позивачки на професійну правничу допомогу у повній мірі відповідають критеріям розумності, співмірності та справедливості, а тому відсутні підстави для зменшення цього розміру.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновку суду щодо обгрунтованості розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених стороною позивача.
Не можна погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що при визначенні розміру судових витрат, судом першої інстанції не було враховано положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, адже позов у справі задоволено у повному обсязі, а тому розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно якого судові витрати, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
Не приймаються колегією суддів й доводи апеляційної скарги про те, що перша заява позивачки по суті спору, у порушення ч. 1 ст. 134 ЦПК України, не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, та позивачкою не зазначено про існування поважних причин ненадання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів, адже, при ухваленні рішення по суті спору, суд зазначив, що питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд не вирішував, оскільки представником позивача до закінчення судових дебатів 19.06.2025 зроблено заяву в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 01 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: