Провадження № 22-ц/803/10818/25 Справа № 214/1695/25 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
01 грудня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 214/1695/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Житлово-будівельний кооператив «Спутник-2»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2025 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 жовтня 2025 року, -
У лютому 2025 року Житлово-будівельний кооператив «Спутник-2» (надалі - ЖБК «Спутник-2») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява, з урахуванням уточнень до неї, мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_1 є незареєстрованою власницею кооперативної квартири, загальною площею 46,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачка користується житлово-комунальними послугами, що надає позивач, однак своєчасно та в повному обсязі кошти за надані послуги не сплачує, в результаті чого утворилась заборгованість, за період з 01.01.2018 року по 31.12.2024 року, у сумі 15 876 грн. 61 коп.
Позивач просив суд: стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2018 року по 31.12.2024 року у сумі 15 876 грн. 61 коп. та судовий збір в сумі 3 028 грн. 00 коп.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ЖБК «Спутник-2» заборгованість за житлово-комунальні послуги, за період з 01.01.2018 року по 31.12.2024 року, у сумі 15 876 грн. 61 коп.
Судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп. компенсовано ЖБК «Спутник-2» за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано жодного обґрунтованого та деталізованого доводу відповідачки ОСОБА_1 , та ухвалено рішення однобічно, із формалізованим підходом, із зацікавленістю у позитивному для позивача вирішенню справи. Суд лише задекларував у рішенні суду про те, що відповідачкою було подано відзив, однак, фактично доводи та заперечення ОСОБА_1 враховані не були. На переконання відповідачки, рішення суду не мотивована належним чином.
Зазначає, що позивачем надано до суду сфальшовані та сфабриковані докази, за рахунко яких він намагається виграти справу.
Також, судом прийнято до розгляду уточнений позов, який подано з порушенями вимог ЦПК України, та не надіслано відповідачці ухвалу про прийняття уточненої позової заяви, як і не роз?яснено її право надати відзив на зменшені позовні вимоги в уточненій позовній заяві.
Суд першої інстанції не проаналізував, не дослідив та не надав оцінку, формі та змісту договорів ЖБК «Спутник-2» з комунальними підприємствами міста, які за формою та змістом є некоректними.
При цьому, суд першої інстанції невірно застосував положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та помилково ототожнив комунальні та житлові послуги. Зокрема, з введенням в дію з 10 червня 2018 року нової редакції цього Закону, визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг і такої послуги, як утримання будинків і споруд та прибудинкової території не перебачено, натомість, визначено послугу з управління будинком, яка визначається за згодою сторін.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено надання житлово-комунальних послуг виключно на договірних засадах. А суд першої інстанції фактично створив небезпечний прецедент підриву інституту договору, як такого, зазначивши про необов?язковість договору у даних правовідносинах.
Крім того, стороною позивача не було надано доказів фактичного надання послуг, за які нараховано заборгованість, що свідчить про недоведеність позовних вимог. Довідка-розрахунок є неналежним доказм, оскільки у ній відсутні відомості щодо кого саме здійснювалося нарахування відповідних платежів, тобто не зазначено конкретного споживача або співвласника квартири. Матеріали справи не містять, ані кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, який є невід?ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, ані самого договору.
Наголошує на тому, що належими доказами, які підтверджуюь розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні бухгалтерські документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», й таких доказів суду не надано.
В матеріалах справи відсутні відомості про затвердження щомісячного фіксованого внеску саме на утримання будинку, а протокольне рішення загальних зборів №21 від 19 березня 2017 року суд навіть не намагався дослідити. Хоча даним рішенням було вирішено питання щодо внесків на ремонтний фонд, а не на утримання будинку.
Також, судом не було враховано нелогічність та незрозумілість голосування на загальних зборах членів ЖБК «Спутник-2» від 11 серпня 2024 року з точки зору вимог структурованості та послідовності такого голосування. Про загальні збори 10 травня 2024 року та 11 серпня 2024 року члени (і не члени) ЖБК «Спутник-2» не були повідомлені у встановлені строки та не була проведена реєстрація учасників, що теж не враховано судом.
Крім того, відповідачка наголошує на протиправності дій ЖБК «Спутник-2» по фальшуванню протоколів від 08.0.2015 року №7 та від 19.03.2017 року №21, наданих до позовної заяви.
За таких обставин, відповідачка просить суд апеляційної інстанції не брати до уваги, як належні докази, зазначені протоколи (від 08.0.2015 року №7 та від 19.03.2017 року №21) та заявляє про протиправні дії Голови ЖБК «Спутник-2» фальшуванню протоколів від 10.05.2024 ркоу та від 11.08.2024 року.
Суд не дослідив доводи відповідачки щодо відсутності кошторису, у тому числі при визначенні вартості робіт та матеріалів, перед проведенням робіт з заміни системи опалення у 2024 році, тоді як відсутність кошторису призвела до невизначеності вартості робіт та матеріалів, і з цього приводу ОСОБА_1 була вимушена звертатись до компетентних органів.
Відповідачка наводить доводи не легітимності Голови правління ЖБК «Спутник-2».
Судом не було також враховано й щомісячну часткову сплату відповідачкою ОСОБА_1 коштів на утриманя будинку та не здійснено детальний аналіз квитанцій, наданих до суду відповідачкою ОСОБА_1 .
Крім того, судом безпідставно не було задоволено заяву відповідачки ОСОБА_1 про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ЖБК «Спутник-2» зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є власницею 3-кімнатної квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав.
Згідно до наданої відповідачем довідки №8375 від 03.06.2025 року, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Інших зареєстрованих осіб немає.
08.01.2015 на загальних зборах членів кооперативу ЖБК «Спутник-2» по вул. Володимира Великого буд. 36, було обраного голову правління ЖБК «Спутник-2» Шабанову О.А.
Відповідно до виписки з протоколу №21 від 19.03.2017 року, запроваджено тариф на утримання будинку - (капітальний ремонт) - 2 грн. 00 коп. (дві грн. м.кв. загальної площі квартири) і квартплата, яка буде складатися зі всіх фактичних щомісячних витрат та нарахувань.
Згідно протоколу №28 загальних зборів членів кооперативу ЖБК «Спутник-2» від 10.05.2024 року, затверджено з 01.05.2024 року підняти тариф ремонтного фонду до 15 грн. кв.м. загальної площі квартири поки не буде необхідної суми.
Відповідно до протоколу №29 загальних зборів членів кооперативу ЖБК «Спутник-2» від 11.08.2024 року, вирішено недостатню суму коштів для заміни системи опалення включити однією сумою (31 грн. 36 коп. за 1 кв.м. загальної площі квартири) в нарахування за 08.2024 року. Крім того, з 01.09.2024 року збільшено тариф ремонтного фонду до 4 грн. 00 коп. м.кв. загальної площі квартири.
24.06.2014 року між ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» та ЖБК «Спутник-2» укладено додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії від 01.01.2000 року №700137.
17.09.2015 року між КП «Кривбасводоканал» та ЖБК «Спутник-2» укладено договір №506 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення.
Відповідно до повідомлення ТОВ «Екоспецтранс» вих. №1254 від 21.02.2022 року, між ТОВ «Екоспецтранс» та ЖБК «Спутник-2» укладено діючий договір на поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, захоронення) за №79 від 14.07.2008 року.
Згідно детального розрахунку заборгованість за послугу з утримання будинку за період з 01.01.2018 року по 31.12.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням площі приміщення - 46,10 кв. м., заборгованість становить 15 876 грн. 61 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка у встановлені законом строки не вносила плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку, у визначеному позивачем розмірі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 .
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про кооперацію» кооператив це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування;
Відповідно до ст.6 Закону України «Про кооператив» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.
Статтею 15 Закону України «Про кооператив» визначено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.
ЖБК «Спутник-2», місцезнаходженням якого є: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул.Володимира Великого, будинок 36, утворено з метою задоволення житлових, економічних, соціальних та інших потреб членів Кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, трудової участі та майна, поділу між ними ризиків, витрат від діяльності Кооперативу, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. (п.2.4 розділу 2 Статуту ЖБК «Спутник-2»).
Відповідно до п. 2.6 розділу 2 Статуту ЖБК «Спутник-2» основними завданнями Кооперативу є: обслуговування житлового будинку, експлуатація мереж та комунікацій, які знаходяться на території кооперативу, забезпечення населення ЖБК водою, газом, теплом, електроенергією, комунальними послугами; підтримка, захист прав і законних інтересів членів Кооперативу у взаємовідносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; співпраця з органами державної влади та місцевого самоврядування, іншими підприємствами та організаціями питань діяльності Кооперативу, визначеної Статутом; забезпечення членів Кооперативу інформацією з питань діяльності Кооперативу, визначеної Статутом.
Відповідно до п.4.2.4 розділу 4 Статуту ЖБК «Спутник-2» основним обов'язком члена кооперативу є сплата внесків, визначених Статутом Кооперативу.
Відповідно до ст.64, 66, 67, 162 ЖК України власники квартир, наймачі повинні своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги відповідно до умов договору з організацією, яка обслуговує будинок, а також приймати участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність.
Згідно положень п.5 ст.13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 року № 417-VIII співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до дня набрання чинності цим Законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та введений в дію з 1 травня 2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п'ятої статті 16, статті 18, частини п'ятої статті 28, пунктів 2, 3-1, 6, підпункту 1, підпункту «б» підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п'ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року.).
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон) від 09.11.2017 року учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Згідно з ч.1 ст.13 цього Закону у залежності від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо).
Відповідно до ст.14 цього Закону передбачено розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін і тарифів на них.
Встановлено, що споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , є відповідачка ОСОБА_1 .
При цьому, слід зауважити, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг (постанова Верховного Суду від 26 вересня 2018 року по справі № 750/12850/16-ц).
Відповідно до ч. 4 ст. 319, ч. 1 ст. 322 ЦК України власність зобов'язує, тому власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналізуючи наведені норми загального цивільного законодавства та спеціального в сфері житлово-комунальних послуг, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме власник нерухомості повинен нести відповідальність за несплату наданих житлово-комунальних послуг, у зв?язку з чим стягнув із відповідачки заборгованість за перід з 01.01.2018 року по 31.12.2024 року, яка становить 15 876 грн. 61 коп.
Правильність нарахування суми боргу підтверджується розрахунком заборгованості, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення у повному обсязі за вказаний період оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, згідно тарифів визначених загальними зборами членів ЖБК «Спутник-2», у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуг у визначеному позивачем розмірі, який в апеляційній інстанції відповідачкою ОСОБА_1 не спростовано та власного розрахунку не надано.
Доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованості тарифу спростовуються наявними в матеріалах справи виписками із протоколів загальних зборів членів ЖБК «Спутник-2», які є вищим органом управління Кооперативом (п. 7.1. Статуту) та рішення яких підлягають до виконання.
При цьому, рішення загальних зборів членів ЖБК «Спутник-2» є чинними, а тому колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги щодо їх неправомірності.
Не можна погодитись і з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не проаналізував, не дослідив та не надав оцінку, формі та змісту договорів ЖБК «Спутник-2» з комунальними підприємствами міста, які за формою та змістом є некоректними, оскільки правомірність вказаних договорів не є преметом даного спору.
Також, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із пропуском позивачем ЖБК «Спутник-2» строків позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
При цьому, як вірно враховано судом першої інстанції, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час ухвалення оскаржуваного рішення суду.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
Оскільки, перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги з 02 квітня 2017 року закінчився під час дії карантину, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом щодо стягнення заборгованості за період з квітня 2017 року, тоді як позивачем ЖБК «Спутник-2» заявлено позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за період з 01.01.2018 року по 31.12.2024 року, тобто в межах рирічної позовної давності.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було порушено норми процессуального права при прийнятті уточненої позовної заяви, колегією суддів не приймаються, оскільки, згідно п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, й уточнена позовна заява ЖБК «Спутник-2» подана до суду з дтримання вказаних строків.
При цьому, судом було забезпечено рівність учасників процессу та відповідачкою ОСОБА_1 було надано суду відзив на уточнену позовну заяву, а тому колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги в цій частині.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 01 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: