28.11.2025 Справа №607/14084/25 Провадження №2/607/4213/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.,
за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представників відповідачів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа - Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю,
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа - Міністерство оборони України, просить встановити факт про те, що ОСОБА_1 є членом сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - дата смерті, у зв'язку із спільним проживанням однією сім'єю, веденням спільного побуту та наявністю взаємних прав та обов'язків, а саме проживання однією сім'єю чоловіка, ОСОБА_9 та жінки, ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу у період з 01.02.2020 по 20.02.2025.
Позов мотивовано тим, що наприкінці 2019 року ОСОБА_1 зустрілася з ОСОБА_9 , вони обмінялися телефонами, почали зустрічатися та вступили у стосунки.
З 01.02.2020 розпочали спільно проживати однією сім'єю як чоловік та дружина у її квартирі.
ОСОБА_1 проживала без реєстрації шлюбу із ОСОБА_9 , за місцем реєстрації позивачки.
В червні 2023 року ОСОБА_9 познайомив ОСОБА_1 з своєю мамою ОСОБА_3 . Після трьох років спільного життя ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась дочка - ОСОБА_10 .
ОСОБА_9 06.11.2023 оформив кредит на ОСОБА_1 , йому були необхідні кошти для ремонту транспортного засобу, який був пошкоджений внаслідок ДТП про яке ніхто, окрім ОСОБА_11 не знав.
В липні 2024 року ОСОБА_9 вступив до лав Збройних сил України.
За час проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини вони виховували спільну дитину, піклувалися про дочку, спільно займалися побутом, спільно вирішували питання життєзабезпечення сім'ї, витрачаючи кошти на спільні цілі, спільно проводили дозвілля, святкували дні народження та інші події, їздили відпочивати та подорожувати.
З часу проживання у сім'ї ОСОБА_12 виконувала обов'язки дружини, а він виконував обов'язки чоловіка та батька. ОСОБА_13 турбувався про заявницю, забезпечував її та дитину матеріально. Вони були пов'язані спільним побутом, одним місцем проживання, спільним бюджетом.
Заявниця займалася доглядом, вихованням дитини, готувала разом з ОСОБА_14 їжу, робили ремонти, покращували благоустрій спільного проживання, дбайливо відносилися до квартири та побуту. Вони разом працювали задля сім'ї, що вбачається із копій долучених фотографій, скриншотів переписки з померлим та може бути підтверджено показаннями свідків.
Під час несення служби у Збройних силах України вони постійно підтримували зв'язок, по можливості телефонували один одному та переписувалися. Також, ОСОБА_13 приїздив до дружини та дочки у відпустку.
В ході проходження військової служби ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув в с. Андріївка Донецької області.
У зв'язку з тим, що позивачка та ОСОБА_9 не зареєстрували шлюб, ОСОБА_15 та їхня спільна дитина - ОСОБА_10 не можуть в повному обсязі реалізувати свої права, а саме не мають можливості скористатися своїм правом відповідно до Закону на отримання певних прав та гарантій для членів сімей загиблих військовослужбовців.
Від третьої особи - Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення, у яких третя особа позов не визнає та вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Стверджує, що надані заявницею докази належним чином не підтверджують, що вона перебувала у родинних (сімейних) відносинах з загиблим.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.07.2025 відкрито провадження по справі.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.08.2025 із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче судове засідання та призначено її до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали з підстав, викладених у ньому. ОСОБА_15 зазначила, що вона з ОСОБА_16 розпочали близькі стосунки в лютому 2020 року. З кінця осені 2020 року ОСОБА_16 переїхав до неї в квартиру на вулиці Київська, до цього - періодично ночував. На Київській вони проживали до червня 2021 року, потів в серпні 2022 року переїхали жити в квартиру матері ОСОБА_16 на АДРЕСА_1 . Дочка ОСОБА_17 проживала з ними на АДРЕСА_1 .
Відповідачка ОСОБА_3 заперечила проти задоволення позовних вимог. Пояснила, що вона є матір'ю померлого ОСОБА_9 . Зазначила, що ОСОБА_18 і ОСОБА_16 не жили разом. ОСОБА_16 проживав на АДРЕСА_2 в її квартирі. Якийсь час вони взагалі не спілкувалися. Був період в 2022 році, коли вони спільно проживали декілька місяців. ОСОБА_18 їй жалілася, що ОСОБА_16 не допомагає дитині.
Відповідачка ОСОБА_19 та її представник заперечили проти задоволення позовних вимог. ОСОБА_20 пояснила, що батько зустрічався з ОСОБА_18 з 2021 року. Він ніколи не проживав із нею на вулиці Київській. Визнає, що у батька і позивачки була спільна дитина, яку він відвідував. Вона в 2021 році також мала ключі від квартири по АДРЕСА_1 , яка належить бабусі, та в якій проживав батько.
Законний представник неповнолітньої ОСОБА_7 - ОСОБА_6 заперечила проти задоволення позову. Пояснила, що вона є колишньою дружиною померлого ОСОБА_9 , із яким у неї двоє спільних дітей. Вони були розлучені в 2019 року, однак разом проживали до серпня 2020 року. Пам'ятає, що в серпні, коли був карантин, вони не виходили із дому і багато часу проводили разом. Коли ОСОБА_16 був мобілізований він був посварений із ОСОБА_18 , а на «гендер паті» його, як батька майбутньої дитини, навіть не запросили. ОСОБА_18 виїжджала в Італію, а вона через день спілкувалася із колишнім чоловіком.
Розглянувши справу судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.
Відповідно до довідки та акту ОСББ «Київська 1» від 07.03.2025 №1/7/03-24 ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав за адресою: АДРЕСА_3 з 01.02.2020 по 14.05.2024 без реєстрації.
Як видно із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_10 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьки - ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 395не/520дон та Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_9 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Андріївка Донецької області внаслідок термічних опіків, ушкодження внаслідок військових дій від вогню та гарячих предметів.
Судом досліджено фрагменти листування позивачки з « ОСОБА_16 », «мама ОСОБА_16 », « ОСОБА_20 », а також, фото надані позивачкою, на яких зображені вона із ОСОБА_21 , спільною дочкою, ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , та знімки екрану соціальної мережі ОСОБА_9 .
Відповідно до інформації щодо платіжних операцій, наданих позивачкою, ОСОБА_1 перераховувала ОСОБА_9 : 09.07.2023 - 480 грн - сплата кредитних коштів, 18.05.2023 - 300 грн - сплата кредитних коштів, 17.06.2023 - 480 грн - сплата кредитних коштів, 17.08.2023 - 500 грн - сплата кредитних коштів, 15.09.2023 - 500 грн - сплата кредитних коштів, надходження від ОСОБА_9 - 20.11.2022 на суму 500 грн, 26.02.2023 на суму 400 грн, 18.05.2024 на суму 400 грн, 03.06.2024 на суму 400 грн, 15.06.2024 на суму 400 грн.
Допитаний як свідок ОСОБА_23 показав, що він є племінником ОСОБА_24 , проживає у квартирі по АДРЕСА_3 , є моряком дальнього плавання. Коли він приїжджав із рейсів, то бачив, що інколи ОСОБА_25 жив у них, а інколи ОСОБА_15 жила у нього в квартирі. Знає, що із осені 2020 року ОСОБА_18 і ОСОБА_16 перебували в стосунках, в них народилася донька. В 2024 році ОСОБА_16 пішов служити. Він допомагав ОСОБА_16 робити ремонт на вулиці Слівенській, куди він з ОСОБА_18 планував переїжджати.
Допитана як свідок ОСОБА_26 показала, що їй відомо, що ОСОБА_27 мав стосунки із ОСОБА_28 . Пам'ятає, що в грудні 2020 року вони разом були в її сина на дні народженні. Жили вони у ОСОБА_16 на квартирі по АДРЕСА_1 та на вулиці Київській.
Допитаний як свідок ОСОБА_29 показав, що він дружив із покійним ОСОБА_21 . Знає, що за 3-4 роки до смерті ОСОБА_16 жив із ОСОБА_18 . Він був у них в гостях в квартирах на АДРЕСА_1
Допитана як свідок ОСОБА_30 показала, що вона є сусідкою ОСОБА_31 в квартирі по АДРЕСА_4 . Знає, що з осені 2020 ОСОБА_16 проживав із ОСОБА_18 в її квартирі. Якийсь період весною 2021 року його не було, потім знову з'явився. Проживав у квартирі не постійно.
Допитана як свідок ОСОБА_32 показала, що вона є сестрою позивачки. Знає, що ОСОБА_16 і ОСОБА_18 з лютого 2020 року перебували у близьких стосунках В 2021 році в січні святкували ОСОБА_16 день народження. Також їй відомо, що з кінця осені 2020 року - грудні 2020 року ОСОБА_16 і ОСОБА_18 почали проживати однією сім'єю, в кінці літа 2021 року вони переїхали в квартиру на АДРЕСА_1 , а коли ОСОБА_18 мала народжувати, то повернулася в квартиру на АДРЕСА_4 , через те, що на попередній квартирі не було належних умов для проживання дитини.
Допитана як свідок ОСОБА_33 показала, що вона є подружкою ОСОБА_24 , їй відомо, що ОСОБА_18 і ОСОБА_25 разом проживали з 2020 року.
Заслухавши учасників, свідків та дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Частиною першою статті 16-1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до пункту першого статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
Отже, встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивачки із загиблим військовослужбовцем має для неї юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» до числа близьких родичів віднесено осіб, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Статтею 6 цього Закону визначені права близьких родичів. Виникнення і реалізація цих прав не ставиться у залежність від рішення суду про встановлення факту спільного проживання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
Про необхідність встановлення вказаних обставин як обов'язкової умови для визнання осіб членами сім'ї зазначено у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц (провадження № 61-10270св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18) та від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18).
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.
Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20.
У постанові Верховного Суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 754/923/25 зроблено висновок, що факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.
Водночас, як зазначено у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 15 серпня 2020 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, від 07 квітня 2025 року у справі №753/21898/20.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі №372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Оцінивши надані позивачкою докази, суд вважає, що їх сукупність є недостатньою для підтвердження факту її проживання з ОСОБА_9 з лютого 2020 року по дня смерті однією сім'єю без реєстрації шлюбу з урахуванням принципу балансу вірогідностей.
Надані докази не підтверджують тривалого спільного її проживання однією сім'єю з померлим, наявності у них спільних витрат, купівлю майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наданням взаємної допомоги, наявності усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням тощо.
Посилання позивачки на те, що за час спільного проживання вони з ОСОБА_9 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, робили ремонт, свята проводили в колі друзів, є необґрунтованими, оскільки на підтвердження зазначених обставин позивачка не надала суду жодного письмового доказу.
Відсутні у матеріалах справи також докази, які б підтверджували переписку між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 щодо спільних сімейних справ, купівлю майна, речей для спільного користування.
Здійснення банківських переказів між ними стосується погашення кредиту, як стверджує позивачка, який ОСОБА_16 оформив на її ім'я. При цьому, суми переказів є незначними, проводилися у короткий проміжок часу, носять не системний та тривалий характер та не вказують на мету призначень платежу, правову природу таких переказів (повернення коштів, позика, дарування, для оплати комунальних послуг, тощо), що може підтверджувати факт наявності спільного бюджету, утримання спільного майна.
Показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю.
Суд також враховує, що вказані показання свідків є суперечливими. Зокрема, деякі свідки, яких запросила позивачка, підтвердили факт спільного проживання тільки деякий період часу з кінця 2020 року - весна 2021 року. Всі свідки є родичами та друзями позивачки ОСОБА_24 , а їх показання, здебільшого, є загальними, без конкретних фактів, не стосуються конкретних періодів спільного проживання та наявності взаємних прав та обов'язків сім'ї.
Доказів, які б підтверджували факт ведення з ОСОБА_21 спільного господарства, спільного бюджету та наявності взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю/сім'ї, заявниця не надала.
Позивачка покликається на акт та довідку ОСББ, як доказ спільного проживання із ОСОБА_21 . Однак, такий доказ суд не може визнати належним та достатнім. Зокрема, обставини, які зазначені у вказаному акті та довідці спростувала як сама позивачка, стверджуючи що вона проживала деякі періоди часу з померлим за іншою адресою, так і свідки, які були допитані в судовому засіданні за клопотанням позивачки.
Водночас, вказаний документ не містить даних про те, хто є власником вказаного нерухомого майна, на яких підставах останній там проживав та статус свідків, що підтвердили таку інформацію (сусіди, родичі, власники, співвласники, тощо), які інші особи проживали у квартирі, яка її площа.
Також, судом досліджено світлини, долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що ОСОБА_15 та ОСОБА_25 перебували у певних романтичних стосунках, проводили разом дозвілля, мали спільну дитину та між ними могли бути близькі відносини, що також може підтверджуватися скріншотами переписки у телефонному застосунку.
Попри те, із вказаного спілкування не здобуто жодних фактичних даних, що ОСОБА_18 і ОСОБА_16 вирішували побутові питання спільного проживання, витрати на житло, комунальні послуги, спільні дозвілля, придбання майна, формування спільного бюджету, поділ взаємних прав та обов'язків, тощо.
Аналізуючи вищевикладене, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, котрі б свідчити про спільне проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки, оскільки надані фактичні дані здебільшого свідчать про можливо близькі відносини останніх, спілкування перебуваючи на відстані та проведення дозвілля.
Надані заявницею докази підтверджують лише спільне проживання протягом певного періоду за однією адресою, що не є достатнім для визнання факту проживання однією сім'єю без наявності інших ознак сім'ї.
Тому, суд доходить остаточного висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218,224-226 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа - Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідачі:
ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_5
ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_5 .
ОСОБА_7 , адреса: АДРЕСА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_8 , тел. НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_7 , ІПН НОМЕР_7 .
Третя особа: МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, ел. пошта admou@post.mil.gov.ua, тел. 285-54-29,286-22-40, адреса: Україна, 03168, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6, ЄДРПОУ 00034022.
Головуючий суддяВ. М. Позняк