Справа № 991/11325/25
Провадження 1-кс/991/11416/25
25 листопада 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
детектива ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву ОСОБА_3 про відвід
детектива Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) ОСОБА_4
від участі у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024
1. Стислий опис судового провадження.
04.11.2025 до ВАКС надійшла заява ОСОБА_3 (далі-заявник) про відвід детектива НАБУ ОСОБА_4 від участі у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024, для розгляду якої відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) і протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено слідчого суддю ОСОБА_1 , яким здійснено судовий розгляд 11.11.2025, 18.11.2025, 25.11.2025.
2. Короткий виклад заяви про відвід і позицій учасників судового провадження.
2.1. Заявник у заяві просив: «1. Заяву про відвід детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 від участі у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024 - задовольнити. 2. Відвести детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 від участі у кримінальному провадженні № 22024000000001148 від 12.12.2024»,
що обґрунтовувалось зокрема таким: «Детективами Національного антикорупційного бюро України, за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22024000000001148 від 12.12.2024 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.5 ст. 191 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 384, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України…У зв'язку з тим. що детективом у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024 були вчинені дії, які суперечать імперативним вимогам кримінального процесуального законодавства та які в свою чергу спровокували існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості, я з метою відновлення порушених моїх процесуальних прав, зокрема, але не виключно, права на захист та права на визначену правову процедуру, маю заявити йому відвід…
Обставини, які підтверджують обґрунтовані сумніви в неупередженості детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 полягають в наступному.
I. 09.09.2025 детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 , до Вищого антикорупційного суду було подано клопотання про арешт майна ОСОБА_3 в кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024.
На арк.30-31 клопотання про арешт майна від 09.09.2025 зазначено наступне: «... протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 11.04.2025 стосовно ОСОБА_3 (аудіоконтролю особи): висловлювання ОСОБА_3 :..
В той же час, звертаю увагу Шановного Суду на те, що детективом наведено фрагменти з протоколу негласної слідчої (розшукової) дії - аудіоконтролю особи ОСОБА_3 від 11.04.2025, де зафіксована приватна розмова між мною, ОСОБА_3 , та моїм адвокатом.
Вказані дії з боку детектива ОСОБА_4 свідчать про грубе втручання у приватне спілкування, доступ до якого заборонений у зв'язку з тим, що розмови між адвокатом і клієнтом охороняються адвокатською таємницею.
Так, за результатами проведення вказаної негласної слідчої, зокрема, але не виключно, детективу ОСОБА_4 стало відомо про наявність розмови приватного спілкування між мною, ОСОБА_3 , та моїм адвокатом, який здійснює захист моїх конституційних прав та охоронюваних законом інтересів в межах кримінального провадження №22024000000001148 від 12.12.2024, і замість того, щоб не допустити подальшого порушення гарантій адвокатської діяльності, а також заборони втручання у приватне спілкування із захисником, детектив ОСОБА_4 навпаки подав ці матеріали до суду, розкриваючи зміст приватного спілкування між мною та моїм адвокатом, тим самим порушуючи моє право на конфіденційне спілкування з адвокатом.
Окремо слід зазначити, що детектив ОСОБА_4 свідомо та вибірково цитує лише окремі фрагменти розмови - виключно висловлювання ОСОБА_3 , умисно опускаючи репліки адвоката, тим самим спотворюючи зміст та контекст комунікації. Такі дії є маніпулятивним способом подання доказової інформації, спрямованим на формування хибного уявлення про зміст розмови та на приховування самого факту, що вона відбулася між адвокатом і клієнтом. Отже, детектив не лише порушив вимоги щодо недопустимості втручання у приватне спілкування, а й використав отримані незаконним шляхом дані у спотвореному вигляді, що безумовно свідчить про його упередженість та відсутність об'єктивності у здійсненні досудового розслідування;..
Таким чином, використання детективом ОСОБА_4 у клопотанні про арешт майна фрагментів з протоколу аудіоконтролю особи, у яких зафіксовано розмову між адвокатом і клієнтом, причому вирваних із контексту за навмисно спотворених, свідчить про упередженість, порушення професійних стандартів об'єктивності за зловживання процесуальними правами. Це, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України, є самостійною та безумовною підставою для його відводу від участі у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024.
ІІ. Окрім вищевикладеного, варто звернути увагу і на наступні обставини, які свідчать про упередженість детектива ОСОБА_4 та про неможливість участі останнього у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024.
Так, ще 09.10.2025 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_6 у справі №991/9477/25 були задоволені скарги сторони захисту на рішення детектива ОСОБА_4 про відмову у задоволенні клопотань ОСОБА_3 про проведення слідчих (розшукових) дій - допитів свідків у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024, та, зокрема, зобов'язано детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , іншого детектива, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024, допитати свідків за участю ОСОБА_3 та/або його захисника: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .
Так, з моменту постановления вказаної ухвали минув майже місяць, однак жодного свідка на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_6 , від 09.10.2025. не було викликано та не було допитано.
Таким чином, детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 свідомо та умисно не виконує ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.10.2025 у справі № 991/9477/25, чим порушує вимоги ст. 129-1 Конституції України, відповідно до якої судові рішення є обов'язковими до виконання, а також положення ч. 1 ст. 21 КПК України, що гарантує кожному право на справедливий суд та ефективне забезпечення процесуальних прав учасників кримінального провадження.
Такі дії детектива свідчать не лише про невиконання процесуальних обов'язків, передбачених ст. 40 КПК України, а й про упереджене ставлення до сторони захисту, що виражається у вибірковому підході до здійснення досудового розслідування та свідомому ігноруванні рішень суду, ухвалених на користь сторони захисту.
Фактичне ігнорування ухвали слідчого судді, яка набрала законної сили, є проявом зловживання процесуальними правами та свідчить про відсутність наміру детектива забезпечити всебічне, повне й неупереджене досудове розслідування, як того вимагає ст. 9 КПК України.
Отже, поведінка детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 свідчить про наявність обґрунтованих сумнівів у його об'єктивності та неупередженості, що в контексті вимог п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України (наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості слідчого) є підставою для його відводу від участі у подальшому здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000001148 від 12.12.2024».
2.2. В судових засіданнях заявник ОСОБА_3 і захисник ОСОБА_18 підтримали заяву про відвід і просили таку задовольнити.
Детектив НАБУ ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні заяви про відвід через необгрунтованість такої, також подавши письмове заперечення, де зазначив зокрема таке: «Протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіоконтроль особи від 11.04.2025 складений оперуповноваженим Головного оперативного управління Державного бюро розслідувань старшим лейтенантом ДБР на виконання доручення прокурора першого відділу Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу ГПУ та на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні N?62021000000000702, що, ОСОБА_3 як колишньому Голові Вищого господарського суду, який, поза розумним сумнівом, обізнаний в писемності відомо. Таким чином, твердження «детектив не лише порушив вимоги щодо недопустимості втручання у приватне спілкування» являється лише гарно сформованою фразою яка не має будь - якого юридичного підґрунтя; - Кримінальне провадження №22024000000001148 від 12.12.2024, до якого приєднано матеріали кримінального провадження №62021000000000702 передано за підслідністю до Національного антикорупційного бюро України лише 19.06.2025. Враховуючи вказане, стає не зрозумілим яким чином я, як детектив НАБУ, отримавши за підслідністю перші матеріали кримінального провадження №22024000000001148 від 12.12.2024 в період 20-30 червня 2025 року і тільки тоді дізнавшись інкримінованих ОСОБА_3 в повідомленні про підозру дій, не маючи можливості подорожувати в часі, міг втрутитись в приватне спілкування пана ОСОБА_3 з його захисником; - Щодо репліки «детектив ОСОБА_4 свідомо та вибірково цитує окремі фрагменти розмови - виключно висловлювання ОСОБА_3 , умисно опускаючи репліки адвоката, тим самим спотворюючи зміст та контекст комунікації», можна сказати, що вона нікчемна, оскільки до матеріалів клопотання долучено весь зміст протоколу про НСРД, який суд міг оцінити самостійний в оцінці доказів; - Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. Згідно ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Тому будь - яке твердження, щодо недопустимості протоколу НСРД де зафіксована розмова пана ОСОБА_3 з вельмишановним адвокатом ОСОБА_18 є передчасним та не обґрунтованим, оскільки таку оцінку може надати лише суд в нарадчій кімнаті; - На виконання ухвали слідчого судді ВАКС ОСОБА_6 у справі №991/9477/25 було двічі подано 5 клопотань до ВАКС щодо допиту основних свідків під час досудового розслідування в судді, однак отримано відмови. Також здійснено виклик та допиту за участю підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_18 свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_16 . Здійснювались заходу щодо виклику інших осіб. Прокурором САП надано доручення в порядку ст. 36 на виконання вказаної ухвали слідчого судді учасникам слідчої міжвідомчої групи - слідчим Відповідно основних принципів визначених статтями 10, 21,28 КПК України, детектив зобов'язаний здійснювати досудове розслідування всіх кримінальних проваджень, які йому дорученні керівником органом досудового розслідування. Наразі мною здійснюється досудове розслідування в 5 кримінальних провадженнях де я є старшим групи (включаючи №22024000000001148) та ще близько 40 кримінальних проваджень, де я включений в групу та виконую епізодичні вказівки старшого слідчої групи, тому ні статус колишнього Голови Вищого господарського суду України та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підозрюваного ОСОБА_3 , а ні медійність виступів його захисника ОСОБА_18 , не є привілеєм, щоб обмежувати права інших осіб та здійснювати досудове розслідування виключно кримінального провадження №22024000000001148».
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 77 КПК містить вичерпний перелік обставин, за яких прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 80 КПК за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Виходячи з положень частини 2 статті 81 КПК, заяву про відвід прокурора чи слідчого під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.
КПК не визначає змісту поняття «упередженість», однак в українській мові прикметник «упереджений» означає особу, яка має негативну, необ'єктивну, заздалегідь сформовану думку щодо когось чи чогось, тобто неупередженість слідчого чи прокурора належить оцінювати скрізь призму відповідності КПК вчинених ними слідчих чи процесуальних дій і ухвалених процесуальних рішень, а також встановлених фактичних обставин.
Неупереджене та об'єктивне здійснення досудового розслідування є однією із фундаментальних засад здійснення кримінального провадження і правосуддя, та з метою дотримання такого учасники кримінального провадження мають право заявити відвід, який відповідно до частини 5 статті 80 КПК повинен бути вмотивованим, тобто в будь-якому випадку презюмується неупередженість, аж доки не буде надано належних доказів існування обставин, які викликали б обґрунтовані сумніви в такому. У той же час належить зазначити, що поняття «інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості» є суб'єктивно оціночним, проте в будь-якому випадку таке має бути обумовлено конкретними фактами, які можуть бути перевірені.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), неупередженість повинна визначатись на підставі суб'єктивного критерію (поведінка прокурора чи слідчого, яка надає можливість встановити, чи мав такий у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість), а також на підставі об'єктивного критерію (чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність слідчого чи прокурора).
Також, відповідно до Керівних принципів ООН щодо ролі обвинувачів, прийнятих восьмим Конгресом ООН із запобігання злочинності і поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27.08-07.09.1990), обвинувачі відповідно до закону виконують свої обов'язки справедливо, послідовно та швидко, поважають і захищають людську гідність й захищають права людини, сприяючи тим самим забезпеченню належного процесу і безперебійного функціонування системи кримінального правосуддя. При виконанні своїх обов'язків обвинувачі виконують свої функції неупереджено та уникають будь-якої дискримінації на основі політичних переконань, соціального походження, раси, культури, статі або будь-якої іншої дискримінації; захищають державні інтереси, діють об'єктивно, належним чином враховують становище підозрюваного та жертви і звертають увагу на всі обставини, що мають відношення до справи, незалежно від того, вигідні чи невигідні вони для підозрюваного (пункти 12, 13).
Загалом перелік підстав для відводу прокурора чи слідчого є вичерпним та за сутністю має стосуватись наявності приватного інтересу чи конфлікту інтересів. Водночас перевірка законності дій прокурора чи слідчого здійснюється судом на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання сторонами кримінального провадження їхніх правових позицій.
3.2. Суду відомі такі обставини:
12.12.2024 постановою прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_20 виділено з кримінального провадження №22024220000001649 від 27.09.2024 в окреме кримінальне провадження №22024000000001148 від 12.12.2024 матеріали досудового розслідування щодо невстановлених осіб за фактами заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем; легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; зловживання повноваженнями особою, яка надає публічні послуги, а також завідомо неправдивого висновку експерта в суді. Постанову для виконання направлено до Головного слідчого управління Служби безпеки України (ГСУ СБУ).
12.12.2024 постановою начальник 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБУ ОСОБА_21 визначено слідчу групу, яка здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024 у складі 14 слідчих СБУ і старшим слідчої групи визначено старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБУ ОСОБА_22 , який керуватиме діями інших слідчих.
14.05.2025 постановою начальника ГСУ СБУ ОСОБА_23 визначено міжвідомчу слідчу групу, яка здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000001148 у складі 35-и осіб, а саме 32-х слідчих СБУ і 3-х детективів НАБУ: ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 , ОСОБА_4 і старшим групи визначено старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБУ ОСОБА_22 , який керуватиме діями інших слідчих та детективів.
17.06.2025 постановою прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управлінні процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманні публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законі] органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_20 об'єднано в одне провадження матеріали досудових розслідувань №22024000000001148 від 12.12.2024 та №62025000000000590 від 16.06.2025 (у якому досудове розслідування здійснювалось Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань (ДБР) за фактом пособництва, в т.ч. суддями, у заволодінні нафтопродуктопроводом «Самара - Західний напрямок» зі ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України) під єдиним реєстраційним номером №22024000000001148, визначена підслідність кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України за ГСУ СБУ та постанову направлено до ГСУ ДБР для організації передачі матеріалів кримінального провадження № 62025000000000590 до ГСУ СБУ.
18.06.2025 у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024 першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_26 повідомлено ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27/частиною 5 статті 191 КК, а саме у пособництві в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах, групою осіб за попередньою змовою.
19.06.2025 постановою прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_20 визначена підслідність кримінальних правопорушень, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 384, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024 за НАБУ, постанову для організації виконання направлено до ГСУ СБУ.
01.07.2025 постановою керівника першого Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_27 визначена міжвідомча слідча група, яка здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024 у складі 5-х детективів НАБУ ОСОБА_4 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , 15-и слідчих ГСУ ДБР і 15-и слідчих ГСУ СБУ, й старшим міжвідомчої слідчої групи визначено старшого детектива Національного бюро Першого підрозділу детективів Першого Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_4 , якому доручено керівництво діями інших детективів та слідчих групи.
14.07.2025 постановою керівника Першого Головного підрозділу детектив НАБУ ОСОБА_30 доповнено склад міжвідомчої слідчої групи, яка здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024 детективом НАБУ ОСОБА_31 і старшим міжвідомчої слідчої групи залишено старшого детектива Національного бюро Першого підрозділу детективів Першого Головної підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_4 , якому доручено керівництво діями інших детективів та слідчих групи.
15.07.2025 постановою прокурора першого відділу управління процесуального керівництва підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) ОСОБА_5 об'єднано в одне провадження з єдиним реєстраційним номером №22024000000001148 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №22024000000001148 від 12.12.2024 та №52025000000000399 від 15.07.2025 (яке виділено 15.07.2025 постановою того ж прокурора з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №52017000000000752 від 03.11.2017) і досудове розслідування в об'єднаному кримінальному провадженні доручено здійснювати детективам НАБУ.
3.3. Першою підставою заявленого відводу було те, що 11.04.2025 оперуповноваженим Головного оперативного управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_32 на виконання доручення прокурора першого відділу Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора України №10/1/1-4035 від 18.03.2025 на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 18.03.2025 про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшуковик) дій складено протокол за результатом проведеного заходу (аудіоконтролю) ОСОБА_3 , де зокрема зафіксовано спілкування такого з адвокатом ОСОБА_33 , й згодом детектив НАБУ ОСОБА_4 подав такий протокол на підтвердження клопотання про арешт майна ОСОБА_3 в кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024.
Пунктом 17 частини 1 статті 3 КПК визначено, що слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Частиною 2 статті 40 КПК визначені повноваження слідчого, до яких зокрема належать проведення слідчих (розшукових) дій та негласний слідчих (розшукових) дій у випадках, встановлених цим кодексом, доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам, звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.
Частиною 5 статті 40 КПК визначено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Водночас згідно із частиною 2 статті 9 КПК , прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Окрім того, відповідно до статті 92 КПК, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
У той же час, статтею 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
На стадії досудового розслідування оцінка доказів здійснюється для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра достатньо обґрунтованою, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Згодом судом на стадії судового провадження на основі змагальності (що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їх правових позицій) здійснюється перевірка законності та обґрунтованості слідчих та процесуальних дій слідчого чи прокурора для доведення чи недоведення винуватості особи, про що ухвалюється відповідне судове рішення.
Вочевидь детектив НАБУ ОСОБА_4 не здійснював вищезазначену негласну слідчу (розшукову) дію щодо ОСОБА_3 , й само по собі проведення слідчим на стадії досудового розслідування будь-яких слідчих чи процесуальних дій та подання слідчому судді складених за результатами проведення таких процесуальних документів безпосередньо належить до повноважень слідчого й жодним чином не свідчить про наявність приватного інтересу чи конфлікту інтересів.
Згідно із статтею 14 КПК під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених цим кодексом, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети. Інформація, отримана внаслідок втручання у спілкування, не може бути використана інакше як для вирішення завдань кримінального провадження.
З огляду на таке, є хибними твердження заявника щодо порушення адвокатської таємниці, оскільки нормами КПК (а саме частина 5 статті 258) заборонене винятково втручання у приватне спілкування захисника з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим, проте станом на 11.04.2025 ОСОБА_3 не був ні підозрюваним, ні захисником будь-якої особи, й втручання у його приватне спілкування із адвокатом здійснювалось на підставі ухвали слідчого судді, тобто у порядку, передбаченому КПК, й будь-яким чином не стосувалось безпосередньо здійснення адвокатської діяльності.
Відтак суд визнає неспроможною таку підставу заявленого відводу.
3.4. Другою підставою заявленого відводу було те, що 09.10.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_6 у справі №991/9477/25 частково задоволені скарги сторони захисту на рішення детектива ОСОБА_4 про відмову у задоволенні клопотань ОСОБА_3 про проведення слідчих (розшукових) дій - допитів свідків у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024, скасовані постанови детектива НАБУ ОСОБА_4 датовані 25.08.2025 та 27.08.2025 в частині відмови у задоволенні клопотань ОСОБА_3 про проведення слідчих (розшукових) дій - допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024, зобов'язано детектива НАБУ ОСОБА_4 , іншого детектива, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024, допитати наступних свідків за участю підозрюваного ОСОБА_3 та/або його захисника: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , в задоволенні решти скарг відмовлено.
Суд встановив, що відповідно до наявних матеріалів справи, наразі на виконання вищезазначеної ухвали слідчого судді ВАКС від 09.10.2025 як свідків у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024 допитано лише ОСОБА_13 (згідно з протоколом від 06.11.2025) і ОСОБА_16 (згідно з протоколом від 12.11.2025).
Згідно із статтею 129 Конституції України, однією з основних конституційний засад судочинства є обов'язковість судового рішення, як важливої складової принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Також статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях і Конституційний Суд України (КСУ). Так, у рішенні КСУ від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) зазначено, що «судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист». Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність. Крім того, КСУ з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).
Відтак, на підставі аналізу статей 3, 8, 55, 129, 129-1 Конституції України у їх системному зв'язку, Конституційний Суд України у рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
З огляду на таке, суд вважає наявним необґрунтоване зволікання детектива ОСОБА_4 із належним виконанням ухвали слідчого судді ВАКС від 09.10.2025 щодо допиту свідків, що само по собі викликає обґрунтований сумнів в його неупередженості.
Ба більше, суд бере до уваги те, що ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_6 від 14.08.2025 у справі №991/7935/25 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024 до 18.12.2025 включно, й такий строк невдовзі спливає, що цілком може призвести до неналежного виконання ухвали слідчого судді ВАКС від 09.10.2025 щодо допиту свідків.
У той же час суд визнає неспроможними доводи детектива щодо відсутності в нього робочого часу, оскільки за період з 09.10.2025 до 25.11.2025 (тобто більш ніж 1,5 місяця), враховуючи, що склад міжвідомчої слідчої групи, яка здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024, нараховує 36 осіб, й ОСОБА_4 , як старший цієї міжвідомчої слідчої групи, якому доручено керівництво діями інших детективів та слідчих, за бажання і належної організації праці цілком безперешкодно міг безпосередньо або шляхом доручення іншим членам групи допитати усіх 11-ь свідків, визначених ухвалою слідчого судді.
3.5. Дослідивши заяву про відвід, заслухавши пояснення учасників судового провадження, суд встановив, що заявником наведено докази існування обставин, які викликають частково обґрунтовані сумніви в неупередженості детектива НАБУ ОСОБА_4 , тому заяву про відвід належить задовольнити частково і відвести такого детектива від участі у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024.
Керуючись статтями 77, 80, 81, 309, 369-372, 532 КПК, суд
1. Задовольнити частково заяву про відвід.
2. Відвести детектива НАБУ ОСОБА_4 від участі у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024.
Ухвала не підлягає оскарженню і набуває законної сили з моменту оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 01.12.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1 ______________