Справа № 162/525/22 Провадження №11-кп/802/187/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
27 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
заінтересованої особи - ОСОБА_8 ,
представника заінтересованої особи - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 (в режимі відеоконферпенції),
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12021030000000361 за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_9 , подану в інтересах ОСОБА_8 на вирок Любешівського районного суду Волинської області від 15 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_10 , яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою - АДРЕСА_1 , не працює, раніше не судимий,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 287 КК України та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів.
Згідно із вироком суду, ОСОБА_10 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 28 жовтня 2021 року близько 00 год 00 хв, неподалік села Ветли Камінь-Каширського району Волинської області та являючись безпосереднім власником та користувачем автомобіля марки «Mazda 6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , після сумісного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , і за таких умов, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, при цьому, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 також перебуває в стані алкогольного сп'яніння, діючи в порушення вимог п. 2.9 г Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, відповідно до якого, водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, безпеки здоров'ю та життю громадян, хоча повинен був та міг їх передбачити безперешкодно, шляхом усної згоди допустив ОСОБА_8 до керування вищевказаним транспортним засобом та яким в подальшому скоєно дорожньо-транспортну пригоду, наслідком якої стала смерть потерпілої ОСОБА_12
28 жовтня 2021 року, близько 00 год 35 хв, ОСОБА_8 , всупереч вимогам Правил дорожнього руху України, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відведення, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним транспортним засобом марки «Mazda 6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Поліською у селі Ветли Камінь-Каширського району Волинської області, неподалік будинку № 53, проявив безпечність та неуважність під час руху, не зменшив швидкості автомобіля, а продовжував рух зі швидкістю понад 50 км/год, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну чим порушив вимоги п. п. 2.3 б, 2.9 а, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, в результаті чого виїхав праворуч за межі проїзної частини, де наїхав на електроопору та огорожу.
Внаслідок вищевказаних грубих порушень Правил дорожнього руху України, пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди. Причиною смерті ОСОБА_12 став травматичний шок важкого ступеню, який розвинувся в результаті отримання потерпілою поєднаної тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, підшкірний крововилив правої скроневої і обох тім'яних ділянок волосистої частини голови з утворенням підшкірної гематоми у правій скроневій ділянці, осадження шкіри із множинними, дрібними різаними ранами обличчя справа, підшкірний крововилив правої пара орбітальної ділянки, садно верхньої повіки правого ока; садна лоба зліва, внутрішньо шкірний крововилив і садно верхньої повіки лівого ока, садна верхньої третини правого скату носа, середньої третини спинки носа і основи правого крила носа, поверхневе осадження шкіри ділянки нижнього краю підборіддя, садно і рвана рана мочки правої вушної раковини, субапоневротичні крововиливи середньої третини лобної ділянки та правої скроневої та обох тім'яних ділянок голови, забій головного мозку з крововиливами під його оболонки і в його шлуночкові систему, осаднень шкіри правої бокової поверхні шиї і передньо-верхньої поверхні правого надпліччя, закритої тупої травми грубної клітки, множинні підшкірні крововиливи передньої поверхні грудної клітки, поширений крововилив в м'які тканини передньої стінки грудної клітки, колото-різана рана правої лопаткової ділянки спини; садно між лопаткової ділянки спини зліва, закриті злами VI ребра справа по передньо-аксилярній лінії і V-VI ребер зліва по парастернальній лінії, закритої тупої травми живота неповний косо-поперечний розрив селезінки, субкапсулярний крововилив і внутрішньотканевий вогнищевий забій печінки в ділянці її серпоподібної зв'язки, черезкапсулярний розрив на задньо-латеральній поверхні правої долі печінки, гемоперитонеум, поширених нерівномірних крововиливів в жирову клітковину заочеревинного простору двобічно, садна правої сідниці, підшкірного крововиливу верхньої третини правого плеча; підшкірних крововиливів і садна середньої третини правого плеча, поверхневого осадження шкіри задньо-латеральної поверхні ділянки правого ліктьового суглобу, саден задньої поверхні верхньої третини правого передпліччя і ульнарної поверхні правої кисті, множинних саден тильних поверхонь ділянки правого променево-зап'ясного суглобу і правої кисті та тильних поверхонь ділянки лівого променево-зап'ясного суглобу і лівої кисті, множинних дрібних підшкірних крововиливів тильної поверхні лівої кисті, підшкірного крововиливу з дрібними поверхневими саднами, правої передньо-бокової поверхні ділянки тазу, підшкірних крововиливів і саден передньої поверхні правої гомілки, саден передньої поверхні лівої гомілки.
Таким чином, ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 287 КК України, тобто допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
У поданих на вирок суду першої інстанції апеляційних скаргах:
-потерпіла ОСОБА_7 оскаржує вирок через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення особі винного, через його м'якість. Стверджує, що свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_10 , суд мотивував виключно припущеннями, суперечливими доказами та показаннями зацікавлених осіб. Тоді як факт того, хто дійсно перебував за кермом автомобіля, «поза розумним сумнівом» установлений не був, а призначене ОСОБА_10 покарання є очевидно несправедливим та надто м'яким. У зв'язку із цим, просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд даної справи у суді першої інстанції.
У запереченні, на подану нею апеляційну скаргу, захисник ОСОБА_11 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
-захисник ОСОБА_9 оскаржує вирок через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що усупереч положенням ст. 337 КПК України, у мотивувальній частині вироку суду беззаперечним з повною ідентифікацією особи ОСОБА_8 , визнано доведеним, викладені у вироку суду обставини, хоча він навіть не був допитаний у цьому кримінальному провадженні. Така преюдиція винуватості останнього, грубо порушує права особи, захист якої він здійснює. У зв'язку із цим, просить вирок суду першої інстанції скасувати, призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. В порядку ст. 404 КПК України дослідити докази.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційних скарг, потерпілої та адвоката ОСОБА_9 , в інтересах ОСОБА_8 - особи, прав та інтересів якої дане рішення стосується, прокурора, яка відносно їх задоволення заперечила, просила вирок суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить такого висновку.
Згідно із вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Приписами ст. 94 КПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Із цього випливає, що суд, при розгляді кримінального провадження, повинен дослідити як ті докази, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 368 КПК України.
Реалізовуючи вищенаведений процесуальний обов'язок та розглядаючи матеріали даного кримінального провадження, суд першої інстанції достатньо повно, всебічно та об'єктивно встановив фактичні обставини вчиненого.
Тоді як, вважаючи доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні ним допуску до керування транспортним засобом особи, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого, за що передбачена відповідальність за ст. 287 КК України, суд цілком підставно взяв до уваги визнавальні показання самого обвинуваченого, а також інші наявні у матеріалах даного кримінального провадження належні та допустимі докази.
Так, у судовому засіданні ОСОБА_10 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), за обставин викладених у обвинувальному акті, що стосуються його безпосередньо, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. Не описуючи події у деталях, через те, що пам'ятає не усі обставини вчиненого, все ж вказав що, безпосередньо, після настання даної дорожньо-транспортної пригоди, відстебнувся і виліз через праве бокове скло, перебуваючи, при цьому, на передньому пасажирському сидінні, тоді як за кермом належного йому на праві власності транспортного засобу - був ОСОБА_14 . У тому числі, показав, що у день даної дорожньо - транспортної пригоди, усі вони, без виключення, вживали алкоголь, тобто йому була відома обставина про перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_15 , безпосередньо суду показала, що у момент, коли відбулась аварія, за кермом транспортного засобу, у якому вона перебувала у якості пасажира, на задньому сидінні за водієм - був ОСОБА_16 , а поруч із ним - обвинувачений ОСОБА_17 . Бачила, як хлопці залишали даний транспортний засіб після аварії - ОСОБА_16 зі сторони водія, а ОСОБА_17 - через вікно, зі сторони пасажира. Також вказала що, у той день, усі вони разом відпочивали та вживали алкогольні напої.
Такі їх показаннями є достатньо логічними, послідовними, доповнюючими та цілком узгоджуються із сукупністю ряду інших письмових доказів, безпосередньо досліджених судом, які покладено в основу винуватості ОСОБА_10 , зокрема, даними протоколу огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 28 жовтня 2021 року з додатками до нього - схемою місця ДТП та ілюстративними таблицями, оформленими у присутності понятих, у яких детально зафіксовано загальний вигляд місця пригоди; протоколу огляду предмета від 17 листопада 2021 року з додатками, а саме, мобільного телефону марки «Xiaomi» чорного кольору ІМЕІ № НОМЕР_3 , на якому виявлено відеозапис під назвою VID_20211027_23523.mp4 від 27 жовтня 2021 року, із якого установлено, що в салоні автомобіля марки «Mazda 6» за кермом перебуває ОСОБА_18 , на передньому пасажирському сидінні - ОСОБА_10 , позаду нього на задньому пасажирському сидінні - ОСОБА_12 , а відеозйомку, ймовірно, веде ОСОБА_13 ; протоколів слідчих експериментів з участю свідка ОСОБА_13 , а також ОСОБА_10 , у тому числі, у статусі підозрюваного, із відеозаписом вказаної слідчої дії, із яких убачається, як вони розповідають обставини події, а також одночасно ствердно та чітко вказують на розміщення пасажирів у салоні автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, на перебування за кермом транспортного засобу - ОСОБА_8 , а ОСОБА_10 , у якості пасажира.
Даними висновку експертного дослідження № СЕ-19/103-21/9195-ІТ від 22 листопада 2021 року з додатками, яким підтверджено, з технічної точки зору, справність транспортного засобу марки «Mazda 6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , зокрема, системи рульового керування, гальмової системи, а також ходової частини. Установлено, що непрацездатність ходової частини автомобіля, а також інших її частин виникла, безпосередньо, під час дорожньо - транспортної пригоди. Даними висновку експерта № 71 від 29 листопада 2021 року з додатками, відповідно до якого, причиною смерті ОСОБА_12 , 2004 року народження, став травматичний шок важкого ступеня, який розвинувся у результаті отримання потерпілою поєднаної тупої травми тіла (яка описана в обвинувальному акті).
Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , відповідно до якого, власником легкового автомобіля марки «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 , є обвинувачений ОСОБА_10 .
Беручи до уваги усе викладене вище, ураховуючи визнавальні показання самого обвинуваченого, які цілком підставно були прийняті судом через їх узгодженість із іншими, безпосередньо дослідженими судом усними та письмовими доказами, у межах даного кримінального провадження, суд дійшов законного та обгрунтованого висновку про доведеність факту вчинення обвинуваченим ОСОБА_10 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 287 КК України, а саме - допуску до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Водночас, у контексті доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає доцільним зазначити про те, що ряд тих доказів, на які покликаються апелянти що, на їх думку, свідчать про інші, відмінні від тих, що викладені у обвинувальному акті фактичні обставини вчиненого, не підлягають оцінці апеляційним судом, оскільки не були предметом безпосереднього дослідження у суді першої інстанції, у межах даного кримінального провадження конкретно про обвинувачення ОСОБА_10 . А у разі установлення судом, при розгляді матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 інших нових обставин, що будуть різнитись від описаних вище, зазначений вирок суду першої інстанції може бути переглянутий, у порядку визначеному Главою 34 КПК України (Провадження за нововиявленими або виключними обставинами).
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Однак, як стверджується змістом пред'явленого обвинувачення, а також вироку, судом беззаперечно визнано доведеним факт з повною ідентифікацією особи, що саме - особі ОСОБА_8 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння, 28 жовтня 2021 року близько 00 год 35 хв, було передано обвинуваченим ОСОБА_10 право керування належним йому на праві власності транспортним засобом та про порушення ОСОБА_8 , як водієм, вимог п. п. 2.3 б, 2.9 а, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху що, як слушно зазначають апелянти, не було предметом судового розгляду, у межах даного кримінального провадження.
На даний час, така вказівка суду, що дає можливість ідентифікувати ОСОБА_8 , як особу якій, за його мовчазної згоди, було надано обвинуваченим допуск до керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а також преюдиція його винуватості, у порушенні п. п. 2.3 б, 2.9 а, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, за відсутності обвинувального вироку суду стосовно нього, який би набрав законної сили, грубо порушує визначені ст. 7 КПК України засади, зокрема, презумпції невинуватості та верховенства права, безумовно порушує права ОСОБА_8 на захист, а тому підлягає виключенню з вироку суду.
Що стосується доводів потерпілої ОСОБА_7 , яка стверджує про призначення обвинуваченому ОСОБА_10 надто м'якого покарання, водночас, не конкретизуючи, яке саме покарання для останнього вона вважає справедливим та доцільним, то колегія суддів вважає необхідним зазначити про таке.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_10 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, урахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (злочину), яке у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких, характер, спосіб, обстановку та місце його вчинення, дані про особу ОСОБА_10 , який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, за наркологічною та психіатричною допомогою до спеціалізованих установ, не звертався, його ставлення до вчиненого - повне та беззаперечне визнання винуватості у вчиненому та щире каяття, його посткримінальну поведінку, а також висновок, викладений у досудовій доповіді стосовно обвинуваченого, зокрема, про можливість його виправлення без позбавлення або обмеження волі. А також, цілком законно, що ніким із учасників кримінального провадження не заперечується, до обставин, які пом'якшуть покарання, судом віднесено щире каяття, а обставиною, яка обтяжує покарання - є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із тим, що призначений обвинуваченому ОСОБА_10 альтернативний вид та розмір покарання, у межах санкції статті 287 КК України у виді штрафу, буде необхідним та достатнім для досягнення мети покарання за вчинене, і буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень (злочинів), є таким, що відповідає загальним засадам призначення покарання, законним, справедливим, відповідає принципам індивідуалізації покарання та гуманізму, тому не визнається явно м'яким, відтак, підстав для зміни вироку суду у цій його частині, не убачається.
Таким чином, апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_9 , подана в інтересах ОСОБА_8 - частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції - залишенню без зміни.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 , подану в інтересах ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Любешівського районного суду Волинської області від 15 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_10 залишити без зміни.
Виключити із мотивувальної частини вироку суду першої інстанції вказівку на прізвище особи, якій обвинуваченим ОСОБА_10 надано допуск до керування транспортним засобом, а також на порушення такою особою п. п. 2.3 б, 2.9 а, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді: