01.10.2025 Справа № 750/2679/23
№ 1-кп/756/553/25
№ 750/2679/23
«01» жовтня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
захисника: ОСОБА_4
обвинуваченого: ОСОБА_5
перекладача: ОСОБА_6
провівши відкрите судове засідання в залі Оболонського районного суду м. Києва по кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України,
В провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про необхідність продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні такого запобіжного заходу є актуальними на даний час, яке в судовому засіданні прокурор підтримав та просив задовольнити.
Крім того, обвинуваченим в судовому засіданні було подано заперечення-клопотання про відмову в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, в якому просив обрати йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або визначити помірний для нього розмір застави, посилаючись на необґрунтованість обвинувачення та недоведеність ризиків, вказаних прокурором.
Захисник категорично заперечувала проти клопотання прокурора, вказала, що наведені прокурором ризики є надуманими та просила задовольнити клопотання обвинуваченого.
Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання обвинуваченого слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Згідно матеріалів кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10.10.2025 включно.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. У справі «Смирнов проти Росії» визначено, що наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Оскільки строк дії ухвали про тримання під вартою, визначений ст. 197 КПК України, стосовно ОСОБА_5 спливає, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, особи обвинуваченого, а також обставини кримінального правопорушення, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, що дає підстави зробити обґрунтоване припущення, що обвинувачений може ухилятись від явки до суду, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим шляхом, тому суд вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час розгляду кримінального провадження в суді.
Дані про те, що обвинувачений за станом здоров'я не може утримуватись в умовах ізолятору в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Суд враховує, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише право останнього, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про доцільність тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, задля запобігання ризикам, визначених ст. 177 КПК України.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України. З огляду на наведене, суд не знаходить підстав для можливості визначення застави обвинуваченому ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 199, 331, 372, 395 КПК України, суд
Клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора про продовження строків запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 29.11.2025 року включно.
Копію ухвали направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена у встановленому Законом порядку.
Суддя ОСОБА_1