Справа №:755/10515/25
Провадження №: 2-з/755/270/25
про забезпечення позову
"01" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва, у складі головуючої-судді Хромової О.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сапронової Владислави Олегівни, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22 липня 2025 року на 10-40 год., учасникам справи роз'яснено процесуальні права та встановлено процесуальні строки.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
25 листопада 2025 року (вхід. від 26 листопада 2025 року № 71728) представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Сапронова В.О., через підсистему «Електронний Суд» ЄСІТС подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження транспортних засобів, що належать відповідачу, а саме: Volvo FN, номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2014 року випуску, та спеціалізований напівпричіп Merceron М-343RD, номерний знак НОМЕР_3 , 2002 року випуску.
Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 30 000,00 доларів США та зобов'язувався повернути кошти до 15 жовтня 2024 року.
Між сторонами виник спір щодо повернення заборгованості за розпискою у розмірі
30 000,00 доларів США та 3 % річних у розмірі 566,60 доларів США. Згідно із зазначеною розпискою, для забезпечення виконання зобов'язань за розпискою відповідач передає позивачу транспортні засоби Volvo FN, номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричіп Merceron, номерний знак НОМЕР_3 , які, станом на дату складення розписки, знаходилися за адресою: вул. Зрошувальна, 9, м. Київ. Окремий договір застави рухомого майна між сторонами укладено не було. Також у розписці зазначено, що у випадку не повернення суми грошових коштів в повному обсязі транспортні засоби переходять у власність ОСОБА_1 в рахунок погашення суми боргу.
Вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме: відчужувати транспортні засоби, спрямоване на захист інтересів позивача, як сторони спору. Внаслідок вжиття такого заходу забезпечення позову не буде порушено принцип збалансованості інтересів сторін, оскільки обмежується лише право розпорядитися таким майном, право користування не підлягає обмеженню. Ризик відчуження майна є постійним. Поряд з цим, суми від реалізації вказаних транспортних засобів буде достатньо для погашення заборгованості відповідача перед позивачем. Крім того, в АСВП наявна інформація про виконавчі провадження, у яких ОСОБА_2 є боржником.
Із свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів вбачається, що відповідні свідоцтва видані ТОВ «Бриджер Експрес», однак, товариство не є власником вказаних транспортних засобів, тобто, майно перебуває у користуванні товариства.
За даними РЦС ГЦС МВС в місті Києві від 09 травня 2025 року ТОВ «Бриджер Експрес» видано свідоцтво про реєстрацію для поїздки за кордон НОМЕР_4 на транспортний засіб Volvo FN, номерний знак НОМЕР_1 , також ТОВ «Бриджер Експрес» видано свідоцтво про реєстрацію для поїздки за кордон НОМЕР_5 на транспортний засіб напівпричіп Merceron, номерний знак НОМЕР_3 . Відомості про ТОВ «Бриджер Експрес» внесені до ЄЛРТЗ як про особу, що може користуватися вказаними транспортними засобами згідно з договором оренди від 22 грудня 2023 року № 1122.
Накладення судом заборони відчуження на транспортні засоби спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки позивач матиме можливість звернути стягнення на таке майно в рахунок погашення боргу, а суми від реалізації вказаного майна, в разі звернення стягнення на нього в межах виконавчого провадження, буде достатньо для погашення заборгованості перед позивачем.
З огляду на викладене позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони відчуження транспортних засобів.
Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши додатки до неї, дійшов таких висновків.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Заява про забезпечення позову має відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення.
Тобто, однією із причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.
Згідно із положеннями частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (пункт 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України, до них належать: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; інші заходи у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті
150 ЦПК України).
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина десята статті 150 ЦПК України).
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Згідно із пунктами 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року
№ 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Водночас, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Зі змісту поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами виник спір з приводу стягнення грошових коштів, пов'язаних із несвоєчасним виконанням умов боргової розписки.
Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, заявник зазначав, що в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за розпискою відповідач передав позивачу транспортні засоби Volvo FN, номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричіп Merceron, номерний знак НОМЕР_3 , у заставу. Окремий договір застави між сторонами укладено не було.
Вказане майно може бути використано для задоволення вимог позивача, у випадку задоволення позову. Ризик відчуження майна за умови невжиття заходів забезпечення позову є постійним.
Суд враховує, що спірні транспортні засоби: автомобіль Volvo FN, номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричіп Merceron, номерний знак НОМЕР_3 , передані в користування третій особі - ТОВ «Бриджер Експрес» на підставі договору оренди від 22 грудня 2023 року № 1122, використовуються у господарській діяльності товариства. Відповідні відомості внесено до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
ТОВ «Бриджер Експрес» не залучено до складу учасників справи, водночас, застосування заходів забезпечення позову матиме вплив на права та обов'язки товариства.
У постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 317/2155/22 за заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок і земельну ділянку та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо зазначеного нерухомого майна, Верховний Суд дійшов висновку про те, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову
Тобто, арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо майна, яке перебуває у користуванні третіх осіб, обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Окрім того, суд наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 лютого 2022 року в справі № 367/3628/21 (провадження № 61-14886св21).
З урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суд доходить обґрунтованого висновку про вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони відчуження транспортних засобів.
Керуючись статтями 149, 150, 153 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сапронової Владислави Олегівни, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Заборонити ОСОБА_2 відчужувати транспортний засіб марки Volvo FN, номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2014 року випуску, та спеціалізований напівпричіп марки Merceron М-343RD, номерний знак НОМЕР_3 , 2002 року випуску.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред'явлення ухвали для виконання складає три роки.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Стягувач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце проживання:
АДРЕСА_1 .
Боржник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя О.О. Хромова