Справа №:755/8900/25
Провадження №: 2/755/7795/25
"21" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Гончарука В.П..,
за участі секретаря - Оніщука Р.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Десята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності в порядку спадкування за законом, суд, -
У травні 2025 року, позивачка звернулась до суду з позовом в якому просить встановити факт постійного проживання її чоловіка ОСОБА_2 та його рідного брата ОСОБА_3 з 01 січня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 включно. Визнати право власності в порядку спадкування за законом на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 за позивачем після смерті її чоловіка - ОСОБА_2 , який фактично прийняв спадщину, а саме 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 після смерті свого рідного брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовної заяви зазначено, 17 листопада 2000 року нею з родиною в складі сина ОСОБА_4 , сина ОСОБА_5 та чоловіка ОСОБА_2 була придбана квартира АДРЕСА_1 в рівних частках. В подальшому, 14 серпня 2001 року позивач ОСОБА_1 , іі чоловік ОСОБА_2 та старший син ОСОБА_4 подарували свої частки, у даній квартирі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (матері та рідному брату чоловіка позивача).
Після укладання даного договору, ОСОБА_3 почав проживати у належній йому, на підставі договору дарування, квартирі разом із позивачкою та її чоловіком, без реєстрації місця постійного проживання.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилась спадщина на 37/100 частини квартири АДРЕСА_1 , яку 26 травня 2006 року отримав ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син позивачки ОСОБА_5 спадщину після яких фактично прийняв ОСОБА_2 (чоловік позивачки), в той же час спадкові справи після померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не відкривались.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер чоловік позивачки- ОСОБА_2 , після смерті якого позивач звернулась до Десятої Київської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини.
19 липня 2024 року позивачка отримала спадщину 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 в мж Києві після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який в свою чергу отримав у спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_6 , а також частину квартири АДРЕСА_1 після свого чоловіка, яку останній фактично прийняв після смерті сина ОСОБА_5 .
В той же час нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини після чоловіка на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 після його покійного брата, оскільки відсутні підтверджуючі документи про фактичне прийняття спадщини, тому що померлий ОСОБА_3 не був зареєстрований у спадковій квартирі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києві віл 26 травня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження. Витребувано з Десятої Київської державної нотаріальної контори завірену копію спадкової справи № 574/2023, відкритої у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні, представник позивачки ОСОБА_7 позов підтримав, просив його задовільнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. 30.06.2025 року, відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому просить прийняти рішення на підставі поданих доказів згідно чинного законодавства та розглядати справу у відсутності представника Київської міської ради.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином.
В судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Як встановлено, частиною восьмою статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Так, судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
У зв'язку зі смертю ОСОБА_2 відповідно до ст. 1220 Цивільного кодексу України відкрилася спадщина на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 , що належали померлому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого Державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Кузьменко М.І. від 26 травня 2006 року, за реєстраційним номером 5-968 та зареєстровано в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 14 червня 2006 року в реєстрову книшу № д.856-35 за реєстровим №4995.
Єдиною спадкоємицею після померлого є його дружна - ОСОБА_1 .
19 липня 2024 року позивачка ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого чоловіка ОСОБА_2 , зареєстровано в реєстрі за № 5-510 (спадкова справа 574/2023.
Власником 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 - (рідний брат чоловіка позивача), на підставі договору дарування частини квартири від 14 серпня 2001 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .
Спадкова справа після померлого не відкривалась, оскільки померлий ОСОБА_3 за життя не мав дружини та дітей. Єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 був його рідний брат ОСОБА_2 який відповідно до ст. 1262 Цивільного кодексу України належить до другої черги спадкоємців.
Відповідно до п.п. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем під час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Судом, на підставі дослідження письмових доказів, а саме акту від 14 травня 2025 року, та показів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 наданих під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 з 01 січня 2003 року до часу своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав в квартирі АДРЕСА_1 , разом зі своїм братом ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_1 , а від так ОСОБА_2 , як спадкоємець другої черги прийняв спадщину після свого померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , брата ОСОБА_3 , яка складається з 3/8 частин квартири АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи встановлено, що 10 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після свого померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 чоловіка ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після свого померлого брата ОСОБА_3 .
Постановою державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної Гаєвською О.О. від 10 травня 2025 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 відмовлено, у зв'язку з ненаданням документів, що підтверджують факт проживання її чоловіка разом із його померлим братом ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, відповідно до ст. 1268 ЦК України.
Із роз'яснень викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах спадкування « №7 від 30.05.2008 року, слідує, що виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема в такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Згідно положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що право на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини 3 статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Згідно положень ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статті 1261-1265 ЦК України визначають коло осіб, що входять до першої, другої, третьої, четвертої та п'ятої черг спадкоємців за законом.
У відповідності до ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно зі статтею 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Відповідно до підпунктів 4.12, 4.16, 4.19 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Крім того, за змістом ч.1-3 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, позивачем повністю доведені позовні вимоги належними та допустимими доказами, а від так позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 392, 1216, 1217, 1233, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 280, 353-355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Київської міської територіальної громади в особі Київської міської ради, третя особа Десята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності в порядку спадкування - задовільнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та його рідного брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_2 починаючи з 01 січня 2003 по ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.
Визнати право власності ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом на 3\8 частини квартири АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , який фактично прийняв спадщину після смерті свого рідного брата ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце реєстрації АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, адреса 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36.
Третя особа: Десята Київська державна нотаріальна контора , м. Київ, вул. Бажана 13\9, ЄДРПОУ 02883162.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії рішення.
Повний текст судового рішення складено 21.10.2025 р.
Суддя :