01 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 620/247/25
адміністративне провадження № К/990/46182/25
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Адвокатського бюро "СЕРГІЙ ЛИСЕНКО ТА ПАРТНЕРИ"
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року
у справі № 620/247/25 за позовом Адвокатського бюро "СЕРГІЙ ЛИСЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" до Державного реєстратора Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації Москалюк О. Л., Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокатське бюро "СЕРГІЙ ЛИСЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації Москалюк О. Л., Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, у якому просило:
- визнати протиправними дії державного реєстратора Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації Москалюк О.Л. щодо ненадання відповіді на адвокатський запит АБ «Сергій Лисенко та партнери» від 05.08.2024 за №1/05-08-24;
- зобов'язати державного реєстратора Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації Москалюк О.Л. надати АБ «Сергій Лисенко та партнери» інформацію та документи, яка запитується відповідно до адвокатського запиту АБ «Сергій Лисенко та партнери» від 05.08.2024 р. за №1/05-08-24.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із рішенням попередніх інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіривши касаційну скаргу позивача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.07.2023 р. у справі №160/8090/21, від 27.04.2021 р. у справі №127/12200/20 та збіжній окремій думці суддів Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 року у справі №826/5331/18. А також вказує, що суди попередніх інстанцій порушили приписи ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», ч. 4 ст. 242 КАС України щодо не застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду.
При цьому, суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому, обов'язковою умовою є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Разом з тим, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Отже, в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду
Посилаючись на не застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, скаржник не зазначає конкретні норми права, які було застосовано судами без урахування висновків Верховного Суду. Разом з тим, Суд звертає увагу, що висновки Верховного Суду, зазначені у збіжній окремій думці суддів, не є обов'язковими до врахування попередніми інстанціями.
З огляду на вищезазначене, Суд відхиляє посилання скаржника на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Також, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Адвокатського бюро "СЕРГІЙ ЛИСЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі № 620/247/25 за позовом Адвокатського бюро "СЕРГІЙ ЛИСЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" до Державного реєстратора Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації Москалюк О. Л., Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська