Справа № 727/9939/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гавалешко П.С.
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
01 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2110 від 28.03.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
На обґрунтування позову зазначив, що оскаржувана постанова відповідача є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, оскільки провадження в цій справі про адміністративне правопорушення, зокрема, складання протоколу 19.03.2025 року, так і розгляд справи 28.03.2025 року відбувся за відсутності ОСОБА_1 без своєчасного сповіщення про її розгляд, що виключало можливість розгляду справи.
Зазначений в оскаржуваній постанові протокол про адміністративне правопорушення від 19.03.2025 року за участі позивача не складався та йому не вручався і не направлявся, будь-яке пояснення від позивача не відбиралось та не пропонувалось надати, про час та місце розгляду цієї справи ОСОБА_1 не був повідомлений, справа була розглянута за його відсутності без жодного своєчасного сповіщення про її розгляд. Також зазначив, що не зміг у вказаний термін протягом часу з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), уточнити свої персональні дані з поважних причин, а саме, у зв'язку з раптовим істотним погіршенням стану здоров'я.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 жовтня 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 2110 від 28.03.2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ознаками ч.3 ст.210 КУпАП, якою позивача притягнуто до відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн.
Постанова мотивована тим, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 903 від 19.03.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, під час дії воєнного стану протягом 60 днів відповідно до перехідних положень Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" № 3685-IХ від 08.05.2024 р., не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Таким чином, своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) порушив вимоги п.10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", п.1 підпункту 10-1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, що призвело до порушення правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Тобто, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 має пенсію по інвалідності 3 гр., загальне захворювання.
ОСОБА_1 має військовий білет НОМЕР_2 . Згідно Резерву+ ОСОБА_1 уточнив дані 12.09.2024 року, має відстрочку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 до 22.07.2026 року.
Згідно виписки № 9576 із медичної карти стаціонарного хворого 11.06.2024 року у зв'язку з раптовим істотним погіршенням стану здоров'я бригадою ШМД позивач був госпіталізований у Центр невідкладної неврології ОКНП "Чернівецька ЛШМД" з діагнозом: основний - інфаркт мозку внаслідок тромбозу церебральних артерій, гіпертонічна хвороба III ступінь 3, ризик високий; церебральний атеросклероз; гостре порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу з елементами моторної афазії; супутні - гіпертензивна хвороба з переважним ураженням серця; цукровий діабет типу 2; блокада правої ніжки передсердно-шлуночкового пучка, де знаходився до 20.06.2024 року включно, після чого продовжив лікування по місцю свого проживання під наглядом невролога КНП "Герцаївська міська лікарня" у зв'язку з певним покращенням, але збереженням симптоматики захворювання. Медикаментозне лікування надавалось лікарем по місцю проживання позивача, яке тривало з 21.06.2024 року по 09.08.2024 року включно.
Згідно виписки № 13251 із медичної карти стаціонарного хворого 13.08.2024 року у зв'язку з погіршенням стану ОСОБА_1 був доставлений у Центр невідкладної неврології ОКНП "Чернівецька ЛШМД" з наслідками раніше перенесеного ішемічного інсульту, з тими самими діагнозами, що й попереднього разу, був госпіталізований і знаходився на лікуванні в Чернівецькій ЛШМД до 22.08.2024 року включно, після чого продовжив лікування по місцю свого проживання.
Не погоджуючись з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки останній будучи військовозобов'язаним, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження (з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року).
При цьому, суд зазначив, що позивача було повідомлено про розгляд справи, оскільки в протоколі ЧРТЦК № 903 від 19.03.2025 року, зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14.00 год 28.03.2025 року в приміщенні прийому громадян ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_1 роз'ясненні права, визначені ст. 268 КУпАП. Є наявний підпис позивача, що свідчить про його обізнаність щодо розгляду справи.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що у передбачений термін позивач не уточнив свої персональні данні з поважних причин, у зв'язку з тривалою хворобою, однак суд не надав їм мотивованої оцінки.
Також вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що оскаржувана постанова відповідача була винесена поза межами строку накладення адміністративного стягнення.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначив про правильність висновків суду першої інстанції та просив відмовити в її задоволенні.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Статтею 210 КУпАП передбачено, що порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, відповідно до абз. 6 ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" № 3633-ІХ від 11.04.2024) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Положення ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у наведеній вище редакції підлягали застосуванню з 18.05.2024.
Відповідно до абз. 4 підп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначений Порядком організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Згідно з абз. 3 підп. 10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 19 Порядку № 1487 встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Отже, чинним законодавством передбачено три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме:
- через центр надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
- у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, у позивача виник обов'язок з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно) уточнити персональні дані.
Доказів на підтвердження того, що позивач уточнив протягом вищевказаного строку свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, ні суду першої інстанції ні до апеляційного суду не надано.
Однак, як слідує з матеріалів справи, згідно ОСОБА_3 уточнив дані 12.09.2024 року.
Позивач мав уточнити дані з 18.05.2024 до 16.07.2024. Тож, оновлення даних в будь-який інший день після 16.07.2024 утворює склад правопорушення.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки останній будучи військовозобов'язаним протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не уточнив свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, тим самим позивач порушив правила військового обліку.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції нібито не надав належної оцінки його твердженням щодо неможливості уточнення персональних даних через тривалу хворобу, є необґрунтованими.
Відповідно до вимог КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі за ч. 3 ст. 210 КУпАП, передбачає належне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи не пізніше ніж за три доби. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується процесуальними правами, визначеними статтею 268 КУпАП, зокрема правом брати участь у розгляді справи, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися іншими гарантіями захисту.
Матеріали справи підтверджують, що такі процесуальні гарантії були дотримані. З протоколу про адміністративне правопорушення ЧРТЦК № 903 від 19.03.2025 року вбачається, що позивача належним чином повідомлено про розгляд справи, призначений на 28.03.2025 року о 14:00 год у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також йому були роз'яснені права, передбачені статтею 268 КУпАП, що підтверджується його власним підписом. Жодних заяв та клопотань про відкладення розгляду справи позивачем не було надано відповідачу. Отже, позивач був обізнаний про розгляд справи та мав реальну можливість реалізувати свої процесуальні права.
Суд не піддає сумніву факт хвороби позивача. Однак саме на позивача покладався обов'язок подати до компетентного органу документи, які б підтверджували поважність причин, що нібито унеможливили своєчасне уточнення його персональних даних. Жодних таких документів позивачем не було подано відповідачу до початку розгляду матеріалів справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для врахування посилань позивача на тривалу хворобу як підставу для скасування постанови, оскільки позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, не був позбавлений можливості захистити свої права та міг подати відповідні документи до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо доводів апелянта в частині строків притягнення до відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Згідно з п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що днем виявлення в даному випадку слід вважати день складення протоколу, оскільки згідно з вимогами ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до абз.2 ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Як передбачено Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої Наказом Міністерства оборони України 01 січня 2024 року №3, протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Тобто, в даному випадку можна дійти висновку, що без особи уповноважена особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки, скласти протокол не має можливості.
Отже, з урахуванням вказаного вище, колегія суддів дійшла висновку, що в межах даних правовідносин, слід рахувати строк притягнення до відповідальності, з урахуванням ч.9 ст.38 КУпАП, саме три місяці з моменту виявлення особи (в даному випадку складання протоколу), але не більше року з дня вчинення правопорушення.
Як слідує з матеріалів справи, протокол у справі складено 19.03.2025 та 28.03.2025 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Таким чином, оскаржувана постанова винесена в межах строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 1 ст. 38 КУпАП.
З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з частиною 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.