Справа № 569/14184/25
(ЗАОЧНЕ)
25 листопада 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючої судді Балацької О.Р.,
з участю секретаря судового засідання Бугайчук А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення витрат,
І. Стислий зміст позовних вимог.
ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернувся до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 , грошових коштів у розмірі 169 489 грн. 22 коп., як різниці між фактичним розміром шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 23.12.2024 за участю автомобіля Volkswagen Transporter, застрахованого Позивачем, та страховою виплатою, здійсненою страховиком цивільно-правової відповідальності Відповідача. Позивач зазначає, що за умовами договору страхування ним було відшкодовано витрати на ремонт пошкодженого транспортного засобу в сумі 326 289 грн. 22 коп., після чого відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування» до Позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Страховик Відповідача АТ «СК «Країна» сплатив 156 800 грн. 00 коп. у межах ліміту полісу, проте Відповідач не компенсував різницю, незважаючи на отримання досудової претензії.
Позивач просить стягнути з Відповідача суму невідшкодованих збитків у розмірі 169 489 грн. 22 коп. та судовий збір у сумі 3 028 грн. 00 коп., обґрунтовуючи вимоги положеннями ст. 1166, 1194 ЦК України та іншими нормами законодавства.
ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11 липня 2025 року справа передана для розгляду судді Балацькій О.Р.
14 липня 2025 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла відповідь № 1567060 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання відповідача. Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 липня 2025 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 50-51)
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті. (а.с. 63-64)
Від представника позивача Заїка В.П. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання». (а.с. 56-57, 58-59, 67-68, 72-73) У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.
Відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідач не надав.
Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.
Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.
За таких обставин у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З'ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Суд, встановив, що 27 листопада 2024 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ТОВ «Будівельна компанія «Лайф-Буд» було укладено договір страхування наземного транспорту № 773/24-ТЗ/ЦЗ, відповідно до якого Позивач узяв на себе зобов'язання компенсувати пошкодження або знищення автомобіля марки VOLKSWAGEN Transporter, державний номер НОМЕР_1 , у тому числі окремих його складових частин та додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. (а.с. 5-17)
23 грудня 2024 року в місті Рівне на вулиці Данила Галицького, 3 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю зазначеного автомобіля під керуванням ОСОБА_2 та автобуса ЛАЗ, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортний засіб страхувальника отримав значні механічні пошкодження. Згідно зі схемою ДТП, довідкою Національної поліції України та постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2025 року у справі № 569/287/25, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автобуса ЛАЗ ОСОБА_1 , який порушив правила дорожнього руху. (а.с. 20-25)
Суд встановив, що після настання страхового випадку ТОВ «Вік-Експо» надало рахунок № Сч-3327120742 від 20 січня 2025 року на суму 326 289,22 грн за проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля. На виконання умов договору страхування ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування у зазначеному розмірі шляхом перерахування коштів на рахунок СТО, що підтверджується платіжною інструкцією № 62523856 від 31 січня 2025 року. (а.с. 26-40) Після виплати страхового відшкодування до Позивача, відповідно до положень ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування», перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Судом також установлено, що цивільно-правова відповідальність водія автобуса ЛАЗ була застрахована в АТ «СК «Країна» за полісом № СА-001941231. У межах встановленого ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну (160 000 грн) та з урахуванням франшизи (3 200 грн), страховиком було виплачено Позивачу 156 800,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 33893 від 18 лютого 2025 року. (а.с. 42) Різниця між фактичними збитками та страховою виплатою становить 169 489,22 грн.
Суд установив, що 21 лютого 2025 року Позивач направив Відповідачу досудову претензію із вимогою добровільно відшкодувати зазначену різницю відповідно до ст. 1194 ЦК України, яка покладає на особу, що завдала шкоди, обов'язок компенсувати різницю між фактичним розміром збитків та страховою виплатою. Однак Відповідач претензію Позивача залишив без відповіді та добровільного відшкодування збитків не здійснив. (а.с. 43)
ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Згідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
У відповідності до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно частини другої ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Однак, спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або Моторно-транспортне страхову бюро України не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Положеннями статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК України .
У постанові від 04 липня 2018 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом № 1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності та взаємному зв'язку, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Суд встановив, що дорожньо-транспортна пригода від 23.12.2024 року сталася з вини Відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами, долученими до справи та постановою суду у справі про адміністративне правопорушення. Внаслідок ДТП було пошкоджено транспортний засіб страхувальника, що спричинило реальні майнові збитки.
Позивач, відповідно до умов договору страхування та чинного законодавства, здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 326 289,22 грн, що підтверджено документально. Частина зазначеної суми - 156 800,00 грн - була компенсована страховиком цивільної відповідальності Відповідача. Невідшкодованою залишилась сума 169 489,22 грн, яку Відповідач, незважаючи на направлену досудову претензію, добровільно не сплатив.
Отже, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та обов'язок відповідача сплатити суму страхового відшкодування.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 3 028 грн. 00 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 1218, 76, 95, 133, 141, 258, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 22, 1166 ЦК України, ст. ст. 1166, 1187, 1172, 1191, 1194 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» відшкодування витрат заподіяних позивачеві в розмірі 169 489 (сто шістдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) гривень 22 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» судові витрати у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 28.11.2025 .
Учасники справи:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Арсенал Страхування» код ЄДРПОУ 33908322, АТ «ОТР Банк», ІВАN543005280000026505601339688, 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Ольга БАЛАЦЬКА